Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 2.8. Злочини проти довкілля



План

1. Склад злочинів проти забруднення або псування земель.

2. Порушення правил охорони надр.

3. Забруднення атмосферного повітря.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте безпосередній об’єкт злочинів проти забруд­нення або псування земель.

2. Перелічіть та охарактеризуйте кваліфікуючі ознаки злочинів проти забруднення або псування земель.

3. Ознайомтесь з новелою ст. 241 Кримінального кодексу та визначіть об’єкт та суб’єктів даного злочину.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Склад злочинів проти забруднення або псу­вання земель

Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів про­ти землі передбачена:

ст. 239 КК (Забруднення або псування земель);

ст. 231-1 КК (Незаконне заволодіння ґрунтовим покри­вом (поверхневим шаром) земель);

ст. 239-2 КК (Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах).

Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок раціонального використання, захисту і відтворення як складної природної екосистеми, тісно пов’язаної з іншими еле­ментами довкілля. Його додатковим об’єктом є життя і здоров’я особи, інші блага.

Предметом злочину виступають землі - верхній шар земної поверхні у межах зони аерації, під якою слід розуміти верхню товщу земної кори між її поверхнею і дзеркалом ґрунто­вих вод.

Об’єктивна сторона полягає у забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідли­вими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок пору- шення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 239, визнається закінченим з того моменту, коли забруднення або псування земель створило небезпеку для життя, здоров ’я людей або для довкілля.

Загроза заподіяння шкоди має бути реальною, очевид­ною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Суб’єкт злочину - особа, на яку покладено обов’язок ви­конання спеціальних правил щодо запобігання забруднення і псування земель.



Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 239) може характеризуватися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 239) є спри­чинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Відповідальність по ст. 239-1 КК настає, коли незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель створило небезпеку для життя, здоров’я людей та для довкілля.

Кваліфікуючими ознаками даного злочину є:

1. вчинення шляхом підпалу, вибуху чи загальнонебезпеч- ним способом;

2. спричинення загибелі людей;

3. спричинення масової загибелі об’єктів тваринного чи рослинного світу.

У даній статті матеріальна шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо її розмір у сто або більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ст. 239-2 КК передбачає кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

Особливо великим розміром у цій статті слід розуміти обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, який становить більше, ніж десять кубічних метрів.

Питання 2. Порушення правил охорони надр

Даний злочин карається ст. 240 КК.

Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок раціонального і комплексного використання й охорони надр та видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Його додатковим об’єктом можуть бути життя і здо­ров’я особи та інші блага.



Предметом злочину є надра і корисні копалини загаль­нодержавного значення. Це горючі копалини (газ, нафта, вугіл­ля, торф тощо), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні), неметали (різноманітна сировина), води (підземні, поверхневі), інертні гази.

Не визнаються предметом злочину корисні копалини мі­сцевого значення.

Предметом злочину, передбаченого ст. 240 КК, є корисні копалини в їх природному стані.

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися в одній із 2 форм:

порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

незаконне видобування корисних копалин, крім загальнопоширених.

Порушення встановлених правил охорони надр може бути вчинено шляхом дії або бездіяльності.

Це, наприклад:

вибіркове відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до необґрунтованих втрат запасів корисних копалин;

пошкодження родовищ корисних копалин, що виклю­чає повністю або істотно обмежує можливість їх подальшої екс­плуатації;

порушення порядку забудови площ залягання корисних копалин;


забруднення надр при підземному зберіганні нафти, га­зу та інших речовин тощо.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які поля­гають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким спо­собом.

Незаконність видобування, яка є обов’язковою умовою визнання дій особи кримінально караними, означає, що видобу­вання корисних копалин здійснюється без належним чином оформленого дозволу.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину в частині незаконного ви­добування корисних копалин характеризується прямим умис­лом, а в частині порушення правил охорони надр - умислом чи необережністю.



Кваліфікуючими ознаками є:

вчинення його на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду;

повторно;

спричинення загибелі людей, їх масового захворюван­ня або інших тяжких злочинів.

Питання 3. Забруднення атмосферного повітря

Кримінальна відповідальність встановлена ст. 241 КК.

Основний безпосередній об’єкт злочину - порядок охо­рони атмосферного повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його стану, раціонального викорис­тання для виробничих потреб, відвернення і зменшення шкідли­вого впливу на атмосферне повітря, а також право людини на сприятливе довкілля.

Предметом злочину є атмосферне повітря - природна суміш газів (кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), яка знаходиться у відкритому просторі над територією України за межами житлових, виробничих та інших приміщень.

Об’єктивна сторона полягає у:

забрудненні або

іншій зміні природних властивостей атмосферного по­вітря шляхом насичення його зазначеними у ч. 1 ст. 241 КК ре­човинами і матеріалами, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля.

Під спеціальними правилами слід розуміти нормативи, які встановлюються у галузі охорони атмосферного повітря щодо:

економічної безпеки атмосферного повітря;

гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологіч­них факторів стаціонарними джерелами;

утворення забруднюючих речовин, які виводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об’єктів (граничні);

використання атмосферного повітря як сировини основ­ного виробничого призначення;

вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.

Злочин є закінченим з моменту, коли внаслідок забруд­нення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля.

Забруднення атмосферного повітря, що не супроводжу­валась створенням вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідальність (ст.ст. 78, 79 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення).

Суб’єкт злочину спеціальний: це працівник підприємст­ва, установи, організації, у зв’язку з діяльністю яких відбува­ються забруднення чи інша негативна зміна атмосферного пові­тря і на якого покладено правовий обов’язок дотримуватись спеціальних правил з приводу забезпечення чистоти й оптима­льного стану атмосферного повітря.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умис­ною або необережною формою вини. Психічне ставлення вин­ного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 241 КК) може характеризува­тися тільки необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 241) є заги­бель людей або інші тяжкі наслідки.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Яка кваліфікуюча ознака злочину за ч. 2, ст. 241 КК?

2. Що означає повторність вчинення злочину проти надр?

 

 


Просмотров 335

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!