Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 2.6. Злочини проти власності



Тема 2.4. Злочини проти статевої свободи та стате­вої недоторканості особи

План

1. Поняття статевої свободи та статевої недоторка­ності особи.

Завдання для самостійної роботи

2. Визначіть статті Кримінального кодексу, якими охоп­люються поняття статевої свободи та статевої недоторканості.

3. Поясніть, чому кожна особа має право не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу.

4. Здоров’я є додатковим факультативним об’єктом зло­чинів проти статевої недоторканості особи. Поясніть.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Поняття статевої свободи та статевої недоторканості особи

Дані поняття охоплюються ст.ст. 152-156 КК.

Основний безпосередній об’єкт цих злочинів по вказаних статтях - це статева свобода чи статева недоторканість особи.

Їх додатковим факультативним об’єктом можуть бути: здоров’я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток не­повнолітніх.

Під статевою свободою слід розуміти право повноліт­ньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі парт­нера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спіл­кування будь-якого примусу.

Статева недоторканність - це абсолютна заборона вступати у статеві контакти з особою, яка в силу певних обста­вин не є носієм статевої свободи (перебуває у безпорадному стані, є малолітньою тощо), всупереч її справжньому волевияв­ленню або ігноруючи його.

Більш детальне розкриття даного питання можливо від­найти в процесі ознайомлення з літературою, що пропонується в рекомендованому її списку.

 

Запитання для закріплення і повторення матеріалу

1. Що таке статева свобода?

2. Що таке статева недоторканість?

3. Чи є носієм статевої свободи особа, що перебуває у безпорадному стані?

 

Тема 2.5. Злочини проти виборчих, трудових та ін­ших особистих прав і свобод людини і громадянина

План

1. Відповідальність за злочини, що посягають на трудові та пов ’язані з ними права людини і громадянина.

Завдання для самостійної роботи



2. Проаналізуйте обставини, наявність яких дає право вважати звільнення працівника незаконним.

3. Назвіть суб’єкта злочину при незаконному звільненні працівника.

4. Визначіть обставини, за яких невиплата заробітної пла­ти є підставою кримінальної відповідальності?

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відповідальність за злочини, що посяга­ють на трудові та пов’язані з ними права людини і громадя­нина

Відповідальність за грубе порушення законодавства про працю встановлена ст. 172 КК.

Об’єктом злочину є трудові права людини, які включа­ють право на працю, право на гарантовану заробітну плату, пра­во на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину закон визнає працівника.

Під працівниками розуміються особи, на яких поширю­ється законодавство України про працю і які є відповідною сто­роною трудових правовідносин.

З об ’єктивної сторони цей злочин може проявитись у ді­ях або бездіяльності у формі:

1. незаконного звільнення працівника з роботи;

2. іншого грубого порушення законодавства про працю.

Звільнення з роботи працівника має визнаватися незакон­ним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Такі законні підстави можуть бути загальними або спеціальними. Останні обумовлюються видом трудового дого­вору (строковий, позастроковий тощо), категорією працівників (керівники, працівники, які обслуговують кошти або товарні цінності, працівники, які виконують виховні функції, молоді спеціалісти тощо) та іншими обставинами.



Незаконне звільнення працівника з роботи завжди є гру­бим порушенням законодавства про працю.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю слід розуміти будь-яке інше, крім незаконного звільнення пра­цівника з роботи, порушення законодавства про працю, яке істот­ним чином порушено чи могло порушити право громадянина на працю. Це могло бути:

1. невидання наказу про звільнення та/або невидача тру­дової книжки особі, яка хоче звільнитися з роботи в установле­ному законом порядку;

2. незаконне переведення на іншу роботу чи істотна зміна умов праці;

3. ненадання щорічної чи додаткової відпустки або систе­матичне ненадання вихідних днів або перерви для відпочинку і харчування;

4. незаконне притягнення працівника до матеріальної від­повідальності;

5. порушення розгляду трудових спорів тощо.

Закінченим цей злочин вважається:

v при незаконному звільненні з роботи - з моменту фак­тичного припинення трудових відносин з конкретним працівни­ком;

v при іншому грубому порушенні законодавства про пра­цю - з моменту фактичного вчинення такого діяння, незалежно від його наслідків.

Суб’єктом злочину може бути службова особа, якій на­дано право приймати працівника на роботу (поновлювати на ро­боті), звільняти його з роботи або документально оформляти та­ке прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання що­до надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має зазначені вище права щодо найманих працівників.

Невиконання службовою особою рішення суду про понов­лення на роботі слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, пе­редбачених ст.ст. 172 і 382 КК.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу, а перша його форма, крім того, особис­тим мотивом (помста, особиста неприязнь, користь, бажання влаштувати на звільнене робоче місце іншу людину тощо).



Якщо особа була звільнена з роботи через помилку (пе­реплутане прізвище працівника, загублені документи про пере­важне право на залишення на роботі тощо), винна службова особа за наявності підстав може нести відповідальність лише за службову недбалість (ст.ст. 367, 425 КК).

Порушення законодавства про працю, вчинене з мотивів расової, національної, релігійної неприязні, за наявності інших необхідних ознак може бути кваліфіковане за ст. 161 КК.

Кваліфікуючою ознакою цього злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників (потерпілих): неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, що має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Найбільш поширеними проявами цього злочину стосовно вказаних осіб є пряма або завуальована відмова у прийнятті на роботу, зниження їм заробітної плати, звільнення з роботи з мо­тивів вагітності, чи недосягнення повноліття, застосування праці осіб молодших 18 років на важких роботах і на роботах зі шкід­ливими умовами праці, а також на підземних роботах тощо.

Серед інших злочинів, що порушують трудові права та пов’язані з ними права людини і громадянина необхідно розгля­нути наступні:

грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК);

примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК);

невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК).

По статті 173 КК безпосереднім об’єктом злочину є тру­дові права людини, а саме право на можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується, право не бути примушеним до праці, а також конституційне право громадян України на піклування і захист з боку держави під час роботи за кордоном.

З об’єктивної сторони злочин характеризується грубим порушенням угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Суб’єктом злочину може бути службова особа підприєм­ства, установи, організації, громадянин-підприємець, інший громадянин, який уклав з працівником угоду про працю або уповноважені ними особи.

По ст. 174 КК об’єктом злочину є право людини, що працює на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Потерпілим від злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк. Законодавством забороняється пев­ним категоріям працюючих брати участь у страйку.

Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у двох формах:

1. примушуванні до участі в страйку;

2. перешкоджанні участі у страйку.

Суб’єкт злочину - загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за наявності підстав може додатково квалі­фікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

По ст. 175 КК об’єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своє­часне її отримання, а також право на соціальний захист, у т.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат. Цим конституційним правом кореспондує обов’язок відповідних суб’єктів (зокрема, держави) щодо виплати відповідних грошо­вих коштів.

Потерпілими від злочину є громадяни, яким має випла­чуватися заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

Об’єктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керів­ник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 ст. 175 діяння в результаті нецільового використання кош­тів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Чи є грубим порушенням прав працівника, що може викликати кримінальну відповідальність, систематичне нена- дання вихідних днів?

2. Які обставини з суб’єктивної сторони характеризують кримінальну відповідальність за порушення трудових прав?

3. Яким умислом характеризується суб’єктивна сторона злочину проти трудових прав громадян?

 

 

Тема 2.6. Злочини проти власності

План

1. Поняття "вимагання". Кримінальна відповідальність за вимагання.

2. Кваліфіковані й особливо кваліфіковані види вимаган­ня.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначить безпосередні об’єкти вимагання.

2. Охарактеризуйте кваліфіковані й особливо кваліфіко­вані вимагання.

3. Визначить ознаки, що відрізняють вимагання від наси­льницького грабежу і розбою.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Поняття "вимагання". Кримінальна від­повідальність за вимагання

Основним безпосереднім об’єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов’язковими об’єктами висту­пають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров’я. Додатковим факультативним об’єктом злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

З об’єктивної сторони вимагання характеризується дво­ма взаємопов’язаними діями:

пред’явленням майнової вимоги;

погрозою застосування насильства, знищення або по­шкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майно­вого характеру.

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні осо­би, до якої пред’явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною.

Ст. 189 КК називає 4 види погроз:

погроза насильством;

погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів;

погроза знищення чи пошкодження майна;

погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Погроза насильством при вимаганні полягає у погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпі­лого або близьких його родичів.

Погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні за­значених осіб ущемленням їх прав, свобод або законних інте­ресів, перешкодженням їх реалізації. Вимагач може погрожува­ти обмежити потерпілого в праві на свободу пересування, зу­стрічі і спілкування з певними особами, вільного місця прожи­вання, на свободу світогляду і віросповідання, на підприємниць­ку діяльність тощо.

Під відомостями, які потерпілі чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, слід розуміти такі дійсні чи ви­гадані дані про них, їхні дії та дії, вчинені щодо них, розголо­шення яких з будь-яких міркувань є для них небажаним.

Відповідно до закону, погроза знищити чи пошкодити майно має місце тоді, коли вона стосується:

а) майна, яке належить потерпілому або його близьким родичам за правом власності;

б) майна, що перебуває у їхньому віданні чи під охороною.

Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами незале­жно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб’єктивна сторона вимагання характеризується пря­мим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або домогтися потерпілим інших дій майнового характеру.

Питання 2. Кваліфіковані й особливо кваліфіковані ви­ди вимагання

Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами зло­чину закон визнає вимагання:

вчинене повторно або

v за попередньою змовою групою осіб, або

v службовою особою з використанням свого службового становища, або

v з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або

v з пошкодженням чи знищенням майна, або

v організованою групою, або

v що завдало значної шкоди потерпілому, або

v майнової шкоди у великих чи

v в особливо великих розмірах;

v поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або

v із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Вимагання, вчинене з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, означає, що винна особа, пред’являючи майнову вимогу, висловлює погрозу позбавити життя чи нанести тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або його близьким родичам у випадку невиконання пред’явленої вимоги.

Вимагання, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна, має місце тоді, коли з пред’явленою вимогою робиться непридатним майном, у збереженні якого заінтересований потер­пілий. Такі дії можуть бути засобом підкріплення раніше висло­вленої погрози або ж безпосередньо супроводжувати майнову вимогу з метою домогтися її виконання.

Поняття насильство, небезпечне для життя чи здоров ’я, у складі вимагання аналогічне поняттю такого насильства у складі розбою.

Як поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушко­дження вимагання слід визнавати тоді, коли в процесі його вчи­нення потерпілому або його близьким заподіяно тілесне ушко­дження, яке належить до категорії тяжких.

Вбивство через необережність при вимаганні потребує самостійної кваліфікації за ст. 119 КК.

Оскільки вимагання є закінченим з моменту пред’явлення майнової вимоги, такі кваліфікуючі ознаки, як пошкодження чи знищення майна, завдання майнової шкоди у великому чи особ­ливо великому розмірах, завдання значної шкоди потерпілому, а також заподіяння тяжкого тілесного ушкодження мають місце лише у випадках реального настання вказаних у законі наслідків.

Вимагання слід відрізняти від насильницького грабежу і розбою.

 

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

Якими взаємопов’язаними діями характеризується ви­магання?

1. Чи має кримінальний характер знищити чи пошкодити майно, якщо це майно належить близьким родичам потерпілого?

2. В чому полягає насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, у складі вимагання?

 


Просмотров 392

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!