Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КОМПЛЕКСНОГО КУРСОВОГО ПРОЕКТУ



 

Виконання курсового проекту ведеться відповідно до календарного плану, що є невід'ємною частиною завдання. Приблизний порядок етапів виконання комплексного курсового проекту такий:

Етап 1. Аналіз технічного завдання.

Етап 2. Огляд аналогічних пристроїв і систем, їхній порівняльний аналіз.

Етап 3. Розробка і обґрунтування функціональної схеми.

Етап 4. Вибір елементної бази й розробка структурної схеми.

Етап 5. Розробка і розрахунок елементів електричної схеми.

Етап 6. Перевірка працездатності розробленого пристрою із застосуванням пакета наскрізного проектування ORCAD 9.x. Можливий варіант проектування друкованої та комутаційної плат в PCAD 200x.

Етап 7. Оформлення пояснювальної записки і графічної частини проекту з використанням сучасних пакетів.


6 ЗАСТОСУВАННЯ САПР У КУРСОВОМУ ПРОЕКТУВАННІ

 

Для прискорення проектування електронних пристроїв та систем широко використовуються системи автоматизованого проектування (САПР). Застосування САПР дозволяє промоделювати роботу електронного пристрою і системи після їх обчислення та розробити конструкцію електронного пристрою. У процесі роботи над курсовим проектом за допомогою САПР перевіряється працездатність електронного пристрою. Перевіряються його основні електричні параметри та характеристики, розробляється друкована плата.

 

6.1 Етапи розробки

 

Процес створення будь-якого електронного пристрою містить у собі такі етапи:

- формування технічного завдання (ТЗ) на розробку, визначення структури й алгоритму функціонування системи;

- розробка схеми електричної принципової та переліку елементів, а також випуск відповідної документації;

- розробка конструкції друкованої плати та випуск комплекту конструкторської й технологічної документації..

 

6.2 Особливості розробки конструкторської документації із застосуванням САПР

 

У процесі проектування розробляється конструкція електронного пристрою, обчислюються його міцність при механічних впливах, оцінюються його теплові режими, перевіряється забезпечення вимог електромагнітної сумісності та ін.



Розробка будь-якого виробу завершується випуском конструкторської документації.

Основою оформлення конструкторської документації в Україні та СНД є єдина система конструкторської документації (ЄСКД). Цей документ регламентує правила та положення по порядку розробки, оформлення й обігу технічної документації в ЄСКД.

Єдина система конструкторської документації встановлює норми й правила, що забезпечують:

- спрощення форм конструкторських документів і графічних зображень;

- можливість створення єдиної інформаційної бази автоматизованих систем (АСУП, АСУТП, САПР та ін.);

- автоматизацію обробки документації й інформації, що міститься в ній;

- застосування сучасних засобів при проектуванні.

Під час виконання креслень, схем і специфікацій необхідно чітко дотримуватися вимог стандарту щодо форматів, шрифтів, правил умовно-графічних і позиційних позначень елементів схем і креслень.

Слід пам'ятати, що при одночасному застосуванні імпортної й вітчизняної елементної бази можуть виникнути розбіжності внаслідок різних базових розмірів інтегральних схем та інших компонентів, відмінностей їхніх позначень та ін.

Щоб уникнути цього рекомендується ретельно вибирати систему САПР, а також створювати власні бібліотеки елементів, що відповідають стандартам України та СНД.

 

6.3 Склад САПР

 



Системи автоматизованого проектування радіоелектронних пристроїв мають у своєму складі, як правило, декілька редакторів.

 

 

6.3.1 Редактор схем. У цьому редакторі користувач вводить схему електричну принципову пристрою, що розроблюється. Процедура роботи складається з таких етапів:

- вибір формату аркуша для розміщення схеми (А4, А3, або інший);

- розміщення стандартної рамки й штампа на аркуші;

- підключення бібліотек елементів, необхідних для введення схеми принципової;

- за необхідності – редагування, або створення нових бібліотек елементів;

- розміщення елементів схеми на робочому полі програми САПР;

- створення з'єднань між елементами схеми;

- редагування схеми – розміщення елементів в оптимальному порядку;

- введення номінальних значень елементів;

- створення списку з'єднань й переліку елементів, експорт креслення схеми за допомогою графічних редакторів.

Схемні редактори багатьох пакетів більшість із вищезазначених процедур компіляції виконують автоматично при експорті схеми в інші модулі САПР.

 

 

Рисунок 6.1 – Вікно програми OrCAD Schematic із фрагментом схеми

 

6.3.2 Редактор бібліотек. За допомогою цього програмного модуля здійснюється вкрай важливий етап проектування – створення нових елементів і редагування існуючих з метою приведення їхніх позначень у відповідність із вимогами стандартів.

У бібліотеках кожному елементу відповідають три складові:

– умовно-графічне позначення на схемі електричній принциповій;

– умовна позначка на друкованій платі, з розташуванням виводів елемента;

– таблиця відповідності між позначеннями на схемі й друкованій платі.

У бібліотеках деяких САПР є також математична модель елемента, що використовується при проведенні симуляції (моделювання) роботи електричної схеми пристрою.



6.3.3 Редактор фізичного розміщення елементів на друкованій платі. Використовуючи цей редактор, користувач має можливість отримати закінчену конструкцію друкованої плати розроблюваного пристрою. Модуль працює як самостійно так й у комплексі зі схемним редактором. В останньому випадку зв'язок між редакторами (одно або двосторонній) здійснюється за допомогою списку з'єднань, що генерується редактором схем.

Модуль друкованих плат звичайно містить додаткові блоки, що здійснюють функції:

– розміщення елементів у ручному, або автоматичному режимах;

– завдання шаблонів розміщення елементів на друкованій платі;

– розміщення трас (трасування) між з’єднань елементів у ручному або автоматичному режимах;

– завдання попередніх умов автоматичного трасування;

– трасування однобічних або багатошарових друкованих плат з автоматичним розміщенням перехідних отворів;

– виведення необхідної конструкторської документації: - файлів розміщення елементів, файлів свердлування друкованої плати й креслень для виготовлення фотошаблонів;

– аналізу температурних, електромагнітних і інших характеристик розробленого пристрою.

 

6.4 Практичні рекомендації з вибору САПР

 

6.4.1 Найпоширенішою системою автоматизованого проектування є пакет PCAD (Accel EDA (Electronic Design Automatic)) фірми Accel [6]. PCAD є потужним засобом розробки радіоелектронних пристроїв.

Головна перевага PCAD – добре відпрацьовані алгоритми трасування, авторозміщення, наявність великої кількості додаткових функцій, гнучка архітектура, що дозволяє здійснювати безпосередній зв'язок між модулями програми.

 

Рисунок 6.2 – Вікно програми P-CAD PCB з виконаним трасуванням

 

До недоліків можна віднести невідповідність бібліотек елементів вітчизняним стандартам.

6.4.2 Стандартом в області наскрізного проектування електронних пристроїв є система САПР ORCAD фірми CADENCE. ORCAD містить у собі всі модулі EDA- програм, а також додатково – програми PSPICE, SPEСCTRA і інші модулі, що робить даний продукт беззаперечним лідером на ринку наскрізних САПР.

Склад системи OrCAD у залежності від версії системи набір редакторів може різнитися:

- OrCAD Capture – графічний редактор схем;

- OrCAD Capture CIS (Component Information System) – графічний редактор схем з можливостями доступу до баз даних через Інтернет;

- OrCAD Express – програма моделювання цифрових пристроїв (містить у собі вбудований редактор схем OrCAD Capture) і інтерфейс із програмами проектування програмованих логічних схем (ПЛІС) типу PLD, CPLD і FPGA з можливістю використання VHDL-описів (версія 9.1);

- OrCAD Express CIS – програма Express, яка доповнена можливостями доступу до баз даних через Інтернет;

- OrCAD Express Enterprise Edition – набір інструментів, що поставляються додатково до OrCAD Express для доручення у бази даних відомостей про застосовувані корпуси компонентів;

- OrCAD Layout – розробка друкованих плат;

- OrCAD Layout Plus – програма OrCAD Layout, сітковим автотрасувальником SmartRoute;

- OrCAD Layout Engineer's Edition – програма перегляду друкованих плат, що створені за допомогою Layout або Layout Plus. Вона призначена для розміщення компонентів на платі і прокладення найбільш критичних з’єднань, що виконуються інженером схемотехніком перед надання завдання на проектування друкованої плати конструкторові (аналог програми ACCEL Relay);

- Visual CADD – графічний редактор фірми Numera Software (спрощений аналог AutoCAD).

Нова система ORCAD Unison Suite поєднує всі перераховані вище модулі із програмою моделювання PSpice під керуванням однієї інтегрованої оболонки. На жаль, бібліотеки елементів ORCAD містять позначення елементів, що не відповідають стандартам України. Тому для використання документації, яка створюється САПР, необхідно переробити значну кількість бібліотек. Вбудовані бібліотеки ORCAD є найбільш повними й містять не тільки дані про тип елементів, але й великі бібліотеки фірм-виробників з математичними моделями, що робить ORCAD практично незамінним при моделюванні електронних пристроїв. Бібліотеки ORCAD найбільш поповнювані, тому що практично всі фірми - виробники електронних компонентів і виробів вважають обов'язковим надавати моделі математичних описів усіх нових виробів.

6.4.3 EAGLE LAYOUT EDITOR фірми Cadsoft. Незважаючи на простоту EAGLE LAYOUT EDITOR володіє, тим часом, значними перевагами:

– малий обсяг необхідного дискового простору (близько 50 МВ);

– простота інтерфейсу користувача;

– досить значний обсяг бібліотек;

– зручність у роботі;

– майже повна відповідність бібліотек умовно-графічних позначень схемного редактора стандартам України;

– зручна система графічних позначень в редакторі фізичного розміщення, що полегшує роботу монтажника.

 

 

Рисунок – 6.3 Вікно редактора плат програми EAGLE LAYOUT EDITOR

 

До недоліків EAGLE можна віднести нестандартний формат вихідних файлів (версії 4.0, 4.02), наявність тільки одного типу автоматичного трасувальника, неможливість створення друкованих плат з більш ніж двома провідними шарами для freeware (безкоштовної) – версії програми.

На підставі огляду найпоширеніших САПР радіоелектронної апаратури можна зробити такі висновки:

– вибір конкретної САПР визначається вимогами розробника;

– для розробки нескладних пристроїв і при відсутності потреби у проведенні моделювання роботи пристрою нераціонально застосовувати складні в освоєнні наскрізні САПР типу ORCAD;

– якщо буде потреба випуску повного комплекту конструкторської документації (креслення схем, плат, розміщення елементів, файли свердління, розміщення й ін.) необхідно робити вибір між простими САПР типу EAGLE і необхідністю редагувати велику кількість бібліотек у складних САПР;

– як варіант редагування можна розглядати можливість приведення документації до стандарту в графічних редакторах, що не входять у САПР. (Наприклад, у пакеті COREL DRAW, що є стандартним для більшості фотоплотерів).

 

6.5 Розробка друкованих плат

 

Розробку друкованих плат рекомендується проводити з використанням САПР P-CAD 2000.

Пакет P-CAD 2000 містить у своєму складі три основні програми:

- схемний графічний редактор Schematic;

- технологічний графічний редактор P-CAD PCB;

- редактор бібліотек Library Executive.

Вищезгадані програми працюють під керуванням ОС Windows і викликаються в діалоговому вікні P-CAD за допомогою активації (подвійного натискання клавішею миші) іконки обраної програми. Всі редактори мають графічний інтерфейс Windows, що дозволяє використовувати стандартні системи меню команд, які випадають, типові набори кнопок швидкого виклику й всі засоби Windows для налагодження периферійного устаткування.

Для виконання друкованої плати в P-CAD 2000 необхідно виконати такі етапи:

- за необхідності створити файл бібліотеки компонентів проектованого пристрою;

- створити й відредагувати принципову схем;

- створити файл з'єднань елементів;

- провести компонування елементів на платі в редакторі P-CAD - PCB;

- задати параметри трасування – (ширину, відстань між провідниками й та ін.) виконати трасування друкованої плати.

Створення файла бібліотеки компонентів виконується в програмі Library Executive P-CAD 2000.

Кожний компонент у системі P-CAD 2000 складається із трьох частин:

- символьного образу елемента (створюється й редагується в Library Executive за допомогою утиліти P-CAD Partten Editor командою Library Executive\Utils\ P-CAD Partten Editor...);

- технологічного образу елемента (створюється й редагується в Library Executive за допомогою утиліти P-CAD Partten Editor командою Library Executive\Utils\ P-CAD Simbol Editor...);

- списку зв'язків символьного й технологічного образів (створюється у вікні, що випадає, Library Executive по команді Library Executive\Component\Open... обраного у вікні компонента).

Створення нової бібліотеки здійснюється по команді Library Executive\ Library \New.

Створення нового компонента можливо при створенні символу або технологічного образу (при збереженні з'явиться опція створити новий компонент) або по команді Library Executive\Component\New.

Створення принципової схеми здійснюється в програмі P-CAD Schematic. Файли із принциповими схемами необхідні для створення списку з'єднань і мають розширення *.sch. Вигляд робочого вікна програми наведено на рис.6.4.

Для створення схеми необхідно виконати такі етапи:

- підключити бібліотеки компонентів;

- перенести зображення елементів схеми на робоче поле вікна P-CAD Schematic;

- створити з'єднання між елементами;

- зберегти файл схеми командою P-CAD Schematic\File\Save...

- створити файл з'єднань елементів командою P-CAD Schematic\Utils\Generate NetList...

 


 

Рисунок 6.4 – Вікно програм P-CAD Schematic

 

Компонування й створення друкованої плати здійснюється в програмі P-CAD PCB. Вигляд робочого вікна програми P-CAD PCB наведено на рис. 6.5.

 

 

Рисунок 6.5 – Робоче вікно програми P-CAD PCB

 

Для розробки друкованої плати необхідно виконати такі етапи:

- підключити бібліотеку компонентів командою P-CAD PCB\Library\Setup...;

- вибрати опції трасування командою P-CAD PCB\Options\Layers..;

- позначити контури плати;

- виконати розташування елементів.

- виконати трасування;

- зберегти файл трасування.

Робоче вікно програми P-CAD PCB з виконаним трасуванням наведено на рисунку 6.2.

У результаті виконаних дій програма Р-САD дозволяє отримати файли розміщення елементів, вигляд трасування друкованої плати, файл з'єднання елементів, файл формату GERBER для виконання шаблонів за допомогою плотерів, а також фрезерування друкованої плати, файл свердління для автоматизованого виготовлення друкованої плати на свердлувальному устаткуванні, файл для автоматичного розміщення елементів.

Системи автоматизованого проектування є потужним інструментом, що дозволяє оптимізувати процес створення радіоелектронних пристроїв. Основою для створення дійсно якісної продукції є глибоке знання схемотехніки й фізичних основ роботи елементів, що застосовуються.


 

7 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ ДО КОМПЛЕКСНОГО КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

 

Комплексний курсовий проект є навчальною роботою, але для набуття правильних навичок розробки конструкторської документації окремі документи, які входять до неї, необхідно оформляти в чіткій відповідності з вимогами [1]. Пояснювальна записка (в подальшому Записка) виконується з урахуванням вимог [1,2], які в стислій формі викладені нижче.

 

7.1 Загальні вимоги

 

7.1.1 Залежно від особливостей і змісту пояснювальну записку виконують у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їхніх з’єднань.

7.1.2 Записку оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм).

7.1.3 Оформлення записки допустимо як у рукописному так й у друкованому вигляді (за допомогою комп’ютерної техніки)

Дозволяється деякі сторінки виконувати методом репрографії.

За умов оформлення записки на комп’ютері записку виконують 14 шрифтом Times New Roman через півтора інтервалу; за умови рівномірного заповнення й висотою букв і цифр не менш 1,8 мм.

7.1.4 Текст записки необхідно друкувати при таких розмірах полів: верхнє – не менш 20 мм, нижнє – не менш 20 мм, ліве – не менш 30 мм, праве – не менш 10 мм.

7.1.5 Помилки, описки й графічні похибки дозволяється виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на тому ж місці або між рядками тексту.

7.1.6 Скорочення слів і словосполучень у записці робляться відповідно до діючих стандартів з бібліотечної і видавничої справи.

7.1.7 Структурні елементи "РЕФЕРАТ", "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ПОЗНАЧЕНЬ, ТЕРМІНІВ, СИМВОЛІВ І ОДИНИЦЬ", "ПЕРЕДМОВА", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їхнє найменування служать заголовками структурних елементів.

7.1.8 Розділи й підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

7.1.9 Заголовки структурних елементів записки й заголовки розділів необхідно розташовувати в середині рядка й друкувати великими літерами без крапок наприкінці і без підкреслень.

7.1.10 Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів записки слід починати з абзацного відступу й друкувати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці.

7.1.11 Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту записки і дорівнювати п'яти знакам.

7.1.12 Якщо заголовок складається із двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовку розділу не допускаються.

7.1.13 При оформленні записки у друкарський спосіб відстань між заголовком і наступним або попереднім текстом має бути не менш одного рядка. Відстань між підпунктами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають таким же, як і в тексті.

7.1.14 Не допускається розміщувати найменування розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього міститься тільки один рядок тексту.

 

7.2 Нумерація сторінок записки

 

7.2.1 Сторінки записки нумерують арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації по всьому тексту записки. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.

7.2.2 Титульні аркуші долучають до загальної нумерації сторінок записки. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

7.2.3 Окремі сторінки, що містять тільки ілюстрації й таблиці, включають у загальну нумерацію сторінок записки.

 

7.3 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

 

7.3.1 Розділи, підрозділи, пункти записки необхідно нумерувати арабськими цифрами.

7.3.2 Розділи записки повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу суті записки й позначаються арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д.

7.3.3 Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, розділених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

7.3.4 Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу й порядкового номера пункту, розділених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Якщо текст підрозділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

7.3.5 Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Якщо розділ, що не має підрозділів, ділиться на пункти і далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту й порядкового номера підпункту, розділених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т.д.

Після номера підпункту крапку не ставлять.

7.3.6 Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

 

7.4 Ілюстрації

 

7.4.1 Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати в записці безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути дані посилання в записці.

7.4.2 Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, що розміщені в записці, мають відповідати вимогам стандартів "Єдиної системи конструкторської документації [2].

7.4.3 Фотознімки за розміром менші формату А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

7.4.4 Ілюстрації можуть мати назви, що розміщують під ілюстрацією.

За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом "Рисунок ___", що разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, " Рисунок 3.1 – Схема розміщення".

7.4.5 Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами із порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що приводяться в додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

7.4.6 Якщо в записці тільки одна ілюстрація, її нумерують відповідно до вимог 7.3.6.

7.4.7 Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації розташовують на першій сторінці, пояснювальні дані розміщують на кожній сторінці і під ними вказують: "Рисунок ____ , аркуш ___".

 

7.5 Таблиці

 

7.5.1 Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

7.5.2 Горизонтальні й вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю зліва, справа і знизу, можна не проводити, якщо їхня відсутність не ускладнює користування таблицею.

7.5.3 Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті записки.

7.5.4 Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, які наводять в додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, що розділені крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

7.5.5 Якщо в записці одна таблиця, її нумерують відповідно до вимог 7.3.4.

7.5.6 Таблиця може мати назву, що друкують малими літерами (крім першої прописної) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці, наприклад, "Таблиця 2.1 – Сімейство передатних характеристик приладу".

7.5.7 Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частини, розміщують одну частину під іншою, або поруч, або переносять частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її заголовок (графи для заголовків рядків).

При розподілі таблиці на частини дозволяється її заголовок заміняти відповідно номерами граф або рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і/або рядка першої частини таблиці.

Слово "Таблиця ___" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці ______" із зазначенням номера таблиці.

7.5.8 Заголовки таблиць друкують із прописних букв, а підзаголовки - з рядкових, якщо вони становлять одну пропозицію із заголовком.

 

7.6 Перелік

 

7.6.1 Перелік, за необхідності, може бути наведений всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

7.6.2 Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

7.6.3 Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом щодо місця розташування переліку першого рівня.

 

7.7 Формули й рівняння

 

7.7.1 Формули й рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище й нижче кожної формули або рівняння має бути залишено не менш одного вільного рядка.

 

7.7.2 Формули й рівняння в записці (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатку) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули або рівняння, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння вказують на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

7.7.3 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, слід давати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони дані у формулі або рівнянні. Пояснення значення кожного символу й числового коефіцієнта необхідно давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із абзацу словом "де" без двокрапки.

Приклад:

"Відомо, що

 

, (13.1)

 

де М1, М2 – математичне очікування;

– середнє квадратичне відхилення."

7.7.4 Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули або рівняння на знаку операції множення застосовують знак "x".

7.7.5 Якщо в записці тільки одна формула або рівняння, їх нумерують відповідно до вимог 7.3.4.

7.7.6 Формули, що випливають одна з іншої, і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад:

 

f1(x,y) = S1і S1£ S1max , (10.1)

f2(x,y) = S2і S2£ S2max . (10.2)

 

7.8 Посилання

 

7.8.1 Посилання в тексті записки на джерела слід вказувати порядковим номером за переліком посилань, що виділені двома квадратними дужками, наприклад, "...у роботах [1-7]...".

Допускається давати посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати її бібліографічному опису по переліком посилань із зазначенням номера.

7.8.2 При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їхні номери.

При посиланнях слід писати: "...у розділі 4...", "...дивися 2.1...", "...за 3.3.4...", "...відповідно до 2.3.4.1...", "...на рис. 1.3...", "...дивися 2.1...", або "...на рисунку 1.3...", "...у таблиці 3.2...", "...(див. табл. 3.2)...", "...за формулою (3.1)...", "...у рівняннях (1.23) - (1.27)...", "...у додатку Б...".

 

7.9 Додатки

 

7.9.1 Додатки слід оформляти як продовження записки на його наступних сторінках, або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті записки.

7.9.2 Якщо додатки оформляють на наступних сторінках записки, кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої має бути надруковане слово "Додаток ____" і велика літера, що позначає додаток.

7.9.3 Додатки необхідно позначати послідовно прописними літерами українського алфавіту, за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Один додаток позначається як додаток А.

7.9.4 Додатки повинні мати загальну з іншою частиною записки наскрізну нумерацію сторінок.

7.9.5 За необхідності текст додатку може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які слід нумерувати у межах кожного додатка відповідно до вимог 7.3. При цьому перед кожним номером проставляють позначення додатка (букву) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

7.9.6 Наявні в тексті додатка ілюстрації, таблиці, формули й рівняння слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (В.1).

При посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати "...на рисунку А.2..."; "...на рисунку А.1 ..." - якщо рисунок - єдиний у додатку А; "... у таблиці Б.3 ...", або "... у табл. Б.3...", "... за формулою (В.1) ..." "... у рівнянні (Г.2) ..."

7.9.7 Джерела, які цитуються тільки у додатках, мають розглядатися незалежно від цитування в основній частині записки, і мають бути перераховані наприкінці кожного додатка в переліку посилань. Форма цитування, правила складання переліку посилань мають бути подібні прийнятим в основній частині записки. Перед номером цитати й відповідним номером у переліку посилань ставлять позначення додатка.

 

8 ОPГАHІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ Й ЗАХИСТУ КОМПЛЕКСНОГО КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

 

Роботу студенти виконують самостійно, як правило, у вільний від занять час, консультації відвідують за необхідності. Ha консультаціях керівник роботи зобов'язаний вказувати не розв’язання того чи іншого питання, а лише показувати в якому напрямку або в яких матеріалах слід шукати правильні розв’язання.

Можливе використання колективного виконання роботи (два, три студенти), що має багато позитивних сторін: обмін думками, існування потоку інформації від студентів, які більше підготовлені, до студентів, які менше підготовлені, отримання більш глибоких знань.

Готову роботу студенти здають на перевірку керівнику не менш ніж за три дні до захисту. Захист проекту відбувається перед комісією, що складається із двох-трьох викладачів. Рішення про оцінку приймається з урахуванням обсягу і якості роботи, ступеня самостійності під час виконання роботи й рівня її захисту.


Додаток А

 

Зразок оформлення титульного аркуша

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

 


Просмотров 240

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!