Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Розділ 2. МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО ЕГИПТУ



2.1. Додинастичний період (5 – 4 тис. до н. е.)

Зміст теми:

Монументальність давньоєгипетського мистецтва, його синкретичний характер. Характерні риси давньоєгипетського мистецтва. Міфологія – найважливіший елемент давньоєгипетського мистецтва. Шанування звіриних образів. Культ поховань і його зв'язок з мистецтвом. Синтез архітектури і монументальної скульптури.

Періодизація давньоєгипетського мистецтва. Розкладання родового і становлення класового суспільства. Складання форм давньоєгипетського мистецтва. Рання форма писемності: піктографічне (картинне) письмо. Розпис керамічного посуду. Культовий і магічний характер плиток (грауваккі) часу II додинастичної культури. Плита фараона Нармера як один із перших пам'ятників часу утворення Єгипетської держави. Формування і вдосконалення основних ознак стилю єгипетського мистецтва і характерних особливостей канонічних прийомів в зображенні фігури людини.

 

Основні положення теми:

Художня творчість цивілізації Стародавнього Єгипту тісно пов'язана з релігією, більшість пам'яток художньої культури мають культовий характер. Ідейний зміст мистецтва визначається, головним чином, вимогою прославляння влади богів, фараонів і жерців. Найважливіше завоювання художньої культури Стародавнього Єгипту – синтез мистецтв.

Історію Стародавнього Єгипту розділяють на наступні періоди:

1. Додинастичний період: час розкладання родового та становлення класового суспільства (кінець 5 – 4 тис. до н. е.).

2. Раннє царство: правління I і II династії фараонів (приблизно з 3, 000 до 2, 800 рр. до н. е.).

3. Стародавнє царство: правління III – V1 династії (28 – 23 ст. до н. е.).

4. Середнє царство: правління XI – XII династії (21 – 18 ст. до н. е.).

5. Нове царство: XVIII – XX династії (16 – 11 ст. до н. е.).

6. Період правління XXI – XXXII династії фараонів (11 – 4 ст. до н. е.).

Час правління VII – X династій – перший період розпаду централізованої єгипетської держави. Протягом правління XIII – XIV династій відбувається другий розпад. Під час XV – XVI династій фараонів в країну завойовують гіксоси. XVII династія, успішно боролася з гіксосами, також не залишила значних пам'ятників.



Для мистецтва додинастичного періоду характерна висока майстерність обробки каменю. Виявлені в похованнях шиферні таблички для розтирання фарб, прикрашені рельєфним зображенням; розписаний глиняний посуд, дозволяють міркувати щодо тематики, яка розробляється єгипетськими майстрами, це: заупокійні обряди, історичні події, військові походи.

 

 

суспільства про красу вільної, мужньої, енергійної та фізично досконалої людини, здатної у важку для міста годину захистити свою батьківщину від ворога. Найбільш ранні за часом статуї воїнів-куросів відрізняються різким і грубуватим трактуванням форм, замкнутістю форм, статичністю і суровою фронтальністю, позбавлені пластичної цілісності та індивідуальної характеристики образу. До середини 4 ст. на вустах куроса з'являється посмішка, що отримала назву «архаїчної». Головним завданням грецької пластики протягом 7 ст. до н. е. стають пошуки гармонійної пропорційності фігур, увага до вірної передачі анатомічної будови. В скульптурі намічаються перші спроби погоджувати складки хітона або плаща з рухом фігури.

Одним з досягнень архаїчної скульптури стали статуї дівчат-кор. Вони зображували юних богинь, дівчат-жриць (служительок священного культу). Кори, як правило, зображувалися у хітонах і пеплосах, так як краса оголеного жіночого тіла ще не оспівувалася в мистецтві. Роботи над задрапірованою фігурою і перші спроби передати в круглій скульптурі сильний рух видно в таких творах, як статуя богині Гери з Самоса і статуї Нікі з острова Делос.



Бурхливо розвивається монументальна скульптура. Багаточисельні статуї богів, героїв-атлетів, присвятні статуї, надгробки, міфологічні композиції на архітектурних спорудах, будучи підпорядковані культу або державному замовленню (статуї переможців-атлетів), носили характер святкової урочистості, образ ідеалізувався. Остання чверть 6 ст. до н. е. знаменує собою в мистецтві значний розвиток реалістичного трактування людської фігури в монументальній скульптурі, особливе значення при цьому відводеться вивченню пластичної анатомії.

Якщо характер архаїчної скульптури багато в чому був зумовлений і культовим призначенням статуї і скульптурною технікою роботи в блоці, то в живописі можна спостерігати швидкий розвиток нових завдань: розширення тематики сюжету, більш реалістичний малюнок, передача фігур у різних складних ракурсах і рухах. Розвиток вазових розписів розвивася від суворого геометричного стилю, що виник в гомерівський період. Протягом майже всього 6 ст. до н. е. у вазопису панує чорнофігурний розпис, в якому досягається життєва правдивість у зображенні людини і тварини. У 530 – 525 рр. до н. е. з'являється новий спосіб розпису ваз – червоно фігурний. Одним з прославлених античних художників червонофігурного стилю вазопису вважається Евфроній. У своїй творчості живописець не стільки шукає нових композиційних рішень і нових прийомів передачі глибини простору, скільки створює нові, більш реалістичні, ніж у чорнофігурним розписах, образи, приділяючи велику увагу вивченню пластичної анатомії людини.

Створивши тип храма-периптера, вирішивши проблему пластики оголеної чоловічої і задрапірованої жіночої постаті, розробивши багатофігурні композиції вазопису, який все більше прагнув правдиво зображати реальний світ, мистецтво архаїки заклало базу художньої системи наступного періоду – класики.



 

 

єгипетського портрета у зв'язку з культом поховань. Стиль скульптури Стародавнього царства. Основні стилістичні закономірності портретної пластики (статуя фараона Джосера, Хефрена, Мікеріна, зодчий Хеміун, «Сільський староста», та ін. ) Розфарбовані парні статуї: фараона Рахотепа і його дружини Нофрет. Виникнення пірамідальної скульптурної композиції («Луврський писар»). Художньо-стилістичні та пластичні принципи рельєфів (барельєфи і контррельєфи) і настінних розписів. Особливості і характер зображення слуг, ремісників в рельєфах і настінних розписах, пов'язаних з культом поховань. Система пропорцій як основа канону. Анімалістичний характер образотворчого мистецтва стародавніх єгиптян.

 

Основні положення теми:

Період Стародавнього царства – це час утворення примітивного рабовласницького суспільства з класами родової знаті і кровно пов'язаного з нею жрецтва, вільних общинників – хліборобів, ремісників і рабів. Одночасно це епоха остаточного складання всіх основних форм єгипетської культури. Після об'єднання Єгипту в єдину державу в кінці IV – на початку II тис. до н. е. починається розквіт єгипетського мистецтва. Заупокійний культ отримав подальший розвиток, особливо у зв'язку з культом обожненого царя (фараона).

Мистецтво Древнього царства — це єгипетська класика. Його характерними ознаками є монументальність, урочистість, ритмічність і життєва достовірність. Провідна роль належала архітектурі, тісно пов'язаній із заупокійним культом (гробниці-мастаба, піраміди). Великий розвиток отримав скульптурний портрет. Так, в епоху Стародавнього Царства з'являється новий тип гробниць – сходинкова піраміда. Перша така піраміда побудована для фараона Джосера зодчим Імхотепом. До цього ж сторіччя належить і зведення відомих пірамід фараонів Хеопса, Хефрена і Мікеріна в Гізі. Найграндіозніша з них – піраміда Хеопса – побудована під керівництвом архітектора Хімеуна.

Неодмінними атрибутами єгипетських храмів та усипальниць були статуї фараонів, знаті, придворних писарів, виконані у відповідності із суворими канонами (правилами), чого вимагало культове призначення статуй. У портретній пластиці статуй можна виділити наступні стилістичні закономірності: монументальність форм, спокій і величність поз, симетрія, врівноваженість правої і лівої половини тіла, ідеалізація фігури у фізичному відношенні; ваговитість і присадкуватість пропорцій, збереження портретної схожості з оригіналом.

Крім скульптурних статуй, прикрасою усипальниць були рельєфи і розписи на сюжети, пов'язані із заупокійним культом, виконані на стінах. У технічному відношенні рельєфи були двох видів: дуже низькі барельєфи і ледь врізані рельєфи (контррельєфи). Рельєфи і розписи мали однакові сюжети: власники гробниць за бенкетним столом, сцени різних сільськогосподарських робіт у їх маєтках і в ремісничих майстернях, сцени полювання, рибної ловлі, процесії слуг з продуктами харчування – дарами для «вічного життя». Композиція зображень на стінах порядкова, симетрична, врівноважена і нерозривно

 

4.2. Гомерівський період (11 – 8 ст. до н. е.)

Зміст теми:

Грецьке мистецтво в історії художньої культури. Основні етапи розвитку грецького мистецтва. Міфологія як джерело образів давньогрецького мистецтва. Народні риси грецького мистецтва. Мистецтво гомерівської епохи. Геометричний стиль. Вази, теракоти та бронзи. Дерев'яна скульптура (ксоан).

Вироби з теракоти і бронзи.

Основні положення теми:

Історія грецького стародавнього мистецтва ділиться на наступні періоди:

1. Гомерівський(11 – 8 ст. до н. е.)

2. Архаїка (7 – 6 ст. до н. е.)

3. Класика (5 – 4 ст. до н.е.)

4. Еллінізм(4 – 1 ст. до н. е.)

Початок формування великої грецької культури, яка зайняла особливе місце в історії культури людства, відноситься до I тис. до н. е. Перейшовши від первіснообщинного ладу до класового суспільства, греки утворили ряд невеликих міст-держав, так званих «полісів».

Твори грецького мистецтва вражають своїм реалізмом, гармонійною досконалістю, затвердженням високого ідеалу краси, сили та гідності людини. Злиття етичного та естетичного ідеалів є характерною особливістю уявлень грецького народу про красу. Міфологічні титани і боги наділялися надприродними здібностями.

Перший етап історичного розвитку Еллади називається на ім'я поета Гомера, що став єдиним літописцем цього часу і жив у кінці найдавнішого періоду в історії Греції. Саме в цей період складаються основи грецької міфології і народної епічної поезії. Міфологія була джерелом, що постійно живило грецьке мистецтво. У міфах втілилися уявлення стародавніх греків про устрій світу та про його правителів.

Художній стиль цього періоду прийнято називати геометричним, тому що орнаменти на вазах являють собою комбінації з геометричних елементів: трикутників, зигзагів, кіл, ромбів і т. п. В цей період з були поширені ксоани – статуї із дерева та каміння. До кінця 8 ст. до н. е. в образотворчому мистецтві поступово долається схематичність і геометризм і чітко виступає головна риса: прагнення до правдивого зображення людини і тварини.

Слід зазначити, що в мистецтві цього періоду стверджується головна тема – людина. Художники осягали красу, вивчаючи людське тіло. У його будові, рухах вони відкривали закономірності пропорцій, ритму і рівноваги. Тому людина не тільки займає центральне місце у давньогрецькому образотворчому мистецтві, але є мірою всіх речей. Богів і героїв грецькі майстри зображували у людському вигляді, відображаючи у своєму творі найпрекрасніші і піднесені риси краси.

 

2.5. Нове царство (16 – 11 ст. до н. е.)

Зміст теми:

Правління XIII – XIV династій – другий розпад ценралізованої єгипетської держави. Вторгнення гіксосів (правління XV-XVI династій). Визвольна війна проти експансії гіксосів і об'єднання Єгипту (правління XVII династії). Соціально-політична та економічна обстановка в період правління XVIII – XX династії фараонів. Розвиток традицій офіційного мистецтва і мистецтва, призначеного для приватних осіб. Посилення традиційної декоративності і ідеалізації у скульптурному портреті (портрети Аменхотепа III, колоси Мемнона, сфінкси Аменхотепа, фігури жерця Аменхотепа і його дружини Раннаі) та індивідуалізації образів (статуї з заупокійного ансамблю цариці Хатшепсут, скульптурні зображення знаті). Настінні зображення в приватних гробницях фіванського некрополя.

Соціально-політичні та релігійні реформи правління Аменхотепа IV (Ехнатона). Культ Атона. Реалістичний характер мистецтва часу Ехнатона і його наступників (амарнське мистецтво). Парадні бюсти Ехнатона і Нефертіті. Теми рельєфів і настінних темперних розписів у царських гробницях періоду XVIII династії і їх ритуально-магічне призначення і розташування. Формування та розвиток давньоєгипетської графіки на папірусах (ілюстрації до ритуальних заупокійних текстів, так званої «Книги мертвих»). Розквіт дрібної пластики та художнього ремесла (предмети з гробниці Тутанхамона)..

Відновлення колишніх вірувань і ритуалів. Декоративне оздоблення, розпис та прикраси гробниці фараонаТутанхамона, Тутмоса III, Рамзеса IV, цариці Тіті. Посилення соціально-політичної влади жерців. Звернення мистецтва до традицій Стародавнього царства. Архаїчний характер монументальної круглої скульптури (статуї Рамзеса II). Розвиток стилістичних принципів амарнського періоду світської спрямованості мистецтва. Офіційно-культовий характер рельєфів храмів і палаців XIX і XX династій. Розвиток і збереження традицій XVIII династії і в рельєфах і розписах гробниць

 

Основні положення теми:

Найбільшого поширення в період Нового царства отримав тип прямокутного храму у плані, що мав тричастинний розподіл: У царських статуях канонічного типу із заупокійних храмів стали значно виразніше передавати фізіономічно конкретні портретні риси. Особливо тенденція позначилася в скульптурних зображеннях представників знаті. Традиційна ідеалізація, узагальнення форм має своєрідний відтінок у багатьох пластичних зображеннях цього періоду. Найвищою точкою в своєму розвитку реалістичне образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту досягає в період Амарни (кінець XIV ст. до н. е.). Фараон Аменхотеп IV (Ехнатон) провів соціальну і релігійну реформи, переніс столицю з Фів в Амарну. У Єгипті були зруйновані старі релігійно-культурні традиції. Зміни в житті країни визначили значні перетворення в мистецтві. В амарнський період збільшується інтерес до внутрішнього світу людини. Твори відрізняються людяністю, ліричні та проникливі (скульптурні


Просмотров 595

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!