Період правління XXI – XXXII династії

(11 – 4 ст. до н. e.)

Зміст теми:

Загальна соціально-політична та економічна характеристика правління XXI – XXXII династій. Розкол країни. Об'єднання Єгипту XXII – XXIV лівійськими династіями. Панування XXV нубійської, або ефіопської династії. Короткий розквіт мистецтва в період правління Саіської династії. Продовження і збереження реалістичних традицій в мистецтві. Розповсюдження культу тварин. Вплив античної культури в період правління македонської династії Птоломеїв. Заснування Александрії. Згасання традиційної майстерності у всіх сферах мистецтва. Приєднання Єгипту до Римської імперії.

Основні положення теми:

На подальший розвиток єгипетської культури позначилися численні війни, що призвели до розпаду держави. Припиняється зведення пишних усипальниць. Серед пам'яток цієї епохи найбільш цікаві скульптурні портрети.

Завоювання Олександра Македонського у 332 р. до н. е. поклали початок нового періоду в мистецтві Стародавнього Єгипту, в художній культурі якого

переплелися традиції минулого і античності.

кераміці. Рослинний світ ще не попав в цей період в сферу уваги художника, і майстер використовує лише деякі мотиви, наприклад окремі пелюстки або листя, включаючи їх в загальний декоративний стиль. Цей декоративний підхід отримав свій високий розвиток в період 1800 — 1700 рр. до н. е. Стиль вазового розпису «камарес» (названий так по місцю перших знахідок цього типа) відрізняється пластичністю форм, відсутністю чіткого розмежування частин і є певною закінченою системою орнаментального мистецтва. Вази розписувались орнаментом з великих розеток, стилізованих квітів і спіралей жовтого, червоного та вишневого кольорів на темному тлі. Особливого розвитку в критському мистецтві також отримують сюжети на фресках і вазах з життя моря («морський» стиль). Особливої сили виразності досягають майстри в рельєфах: сцени боротьби і змагань вражають своєю експресією, сміливими ракурсами, динамічністю. Трактування людей в рельєфах умовне. «Левові ворота» — перший відомий приклад монументальної скульптури в егейському мистецтві.

На островах архіпелагу Кіклади існував специфічний вид скульптури, так звані кикладські ідоли – мармурові статуетки узагальнених геометризованих форм з чітко вираженою конструкцією.

Після згасання критського мистецтва ще близько трьох століть існувало близьке йому мікенське мистецтво. Воно значним чином відрізнялося від критського: було більш суворим і декоративно-умовним. У мистецтві Мікен зникає реалістична тенденція в передачі живого світу, проявляється схематизація в зображенні людей, тварин і рослинного світу. На стінах мікенських палаців зображували ритуальні композиції, святкові ходи з дарами, а також численні сцени війни і полювання. Настінні розписи відрізнялися площинним і декоративним рішенням, простір майже не передавався. У мистецтві особливу популярність набувають дрібна пластика та кераміка. Змінюється і характер розпису ваз. Серед ваз цього періоду переважають вази так званого мікенського типу – вази вишуканої форми з темним розписом стилізованих квітів або морських мотивів на світлому фоні. Нові прийоми декору носять назву «палацового» стилю. Мікенська кераміка поступається критській витонченістю і різноманітністю форм, багатством численних варіацій декоративних розписів, але перевершує її в технічному відношенні. Розпис зі схематичним зображенням рослинного чи морського світу підпорядкувався обов’язково формі вази.

Зображення в настінних розписах палаців Тірінфа відрізняються схематичністю, декоративністю, втратою реалістичності образу.

Грецькі племена (дорійці), які поступово засиляли крито-мікенські території, зруйнували старі вогнища егейськой культури, надовго припинивши розвиток реалістичного мистецтва, але традиції егейського мистецтва продовжували існувати дуже довго в надрах грецького суспільства. Вони виявлялися в планах храмів, в ранній появі монументального живопису, в деяких сюжетах, композиційних прийомах, в техніці кераміки.

7. Розвиток дрібної пластики і її зв'язок з похоронним культом.

8. Скульптура малих форм Стародавнього Єгипту.

9. Давньоєгипетське мистецтво амарнського періоду.

10. Особливості мистецтва в період релігійної реформи Аменхотепа IV.

11. Монументальний живопис, її місце в мистецтві Стародавнього Єгипту.

12. Розвиток художньо-стилістичних принципів рельєфу в мистецтві Стародавнього Єгипту.

13. Декоративно-ужиткове та ювелірне мистецтво Стародавнього Єгипту.

14. Символи і знаки давньоєгипетських орнаментів.

15. Скарби гробниці Тутанхамона.

16. Особливості мистецтва періоду Пізнього царства.

17. Мистецтво Стародавнього Єгипту і його вплив на світову культуру.

Рекомендована література:

1. Афанасьева В. К. Малая история искусств. Искусство Древнего Востока. – М., 1976.

2. Гомбрих Э. История искусства. – М., 1998.

3. Дмитриева Н. А. Искусство Древнего мира. – М., 1989.

4. Замаровский В. Их величества пирамиды. – М., 1981.

5. Краснова О. Б. Искусство Древнего мира: энциклопедия. – М., 2001.

6. Кузьмина М. Т., Мальцева Н. Л. История зарубежного искусства.– М., 1983.

7. Ванслова В. В. История искусства. Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. – М., 2003.

8. Доброклонский М. В. История искусства зарубежных стран. – М., 1964.

9. История искусства. Первые цивилизации. – М., 1998.

10. Ливрага Х. А. Фивы. – М., 1997.

11. Любимов Л. Д. Искусство древнего мира. – М., 1966.

12. Матье М. В. Искусство Древнего Египта. – М., 1970.

13. Рак И. В. Легенды и мифы Древнего Египта. – СПб., 1997.

17 Розкажіть про сюжети та художньо-декоративні системи рельєфів палаців царів Ашшурнасірапала II, Саргона II, Синаххериба і Ашшурбанапала.

18 Які канони існували в образотворчому мистецтві Ассирії?

Теми рефератів:

1. Міфічні персонажі у мистецтві країн Передньої Азії.

2. Мистецтво Дворіччя ранньої епохи.

3. Шумерське мистецтво ранньодинастичного періоду.

4. Традиції мистецтва періоду Аккада.

5. Художньо-стилістичні принципи скульптури часу правління Гудеа.

6. Мистецтво Вавилону.

7. Художня культура Ассирії.

8. Сюжети і художньо-декоративна система рельєфів палаців царів Ашшурнасірапала II, Саргона II, Синаххериба і Ашшурбанапала.

9. Шедеври ассиро-вавилонської архітектури.

10. Канон і новаторство в скульптурі народів Передньої Азії.

Рекомендована література:

1. Афанасьева В. К. Малая история искусств. Искусство Древнего Востока. – М., 1976.

2. Искусство Древнего мира: энциклопедия /авт.-сост. О. Б.Краснова. – М., 2001.

3. Крамер С. Н. История начинается в Шумере. – М., 1968.

4. Матье М. Э. Искусство Древнего Востока. Памятники мирового искусства. – М., 1968. – Сер. 1. – Вып. 2.

3.2. Шумер раньодинастичного періоду (28 -24ст. до н. е.)

Зміст теми:

Рельєфні композиції фризів храму богині Нінхурсаг в Убайді. Скульптурні зображення типізованих людських фігур-символів (статуї адорантів). Відсутність в образотворчому мистецтві релігійних канонів. Магічне уявлення шумерійців про надприродну сутність богів (статуї богів). Художньо-стилістичні особливості рельєфних зображень: Плита Ур-Нанше і Стела Еанатум. Художнє ремесло. Декоративно-реалістичні зображення обожнених тварин.

Основні положення теми:

Найбільш поширеним типом скульптури був адорант (від лат. – поклонятися), який являв собою статую людини, що молиться – фігурка сидить або стоїть зі складеними на грудях руками, яку дарували храму. Головна риса шумерської скульптури – це умовність зображення, статичність поз, укороченність пропорцій фігури, відсутність релігійних вимог втілювати конкретні, індивідуальні ознаки оригіналу. В зображенні людини схема залишається єгипетською, але порушується повністю пропорційне співвідношення частин фігури. Загальна композиційна побудова статуй богів ідентична композиціям статуй адорантів, які стоять, проте вони виділені розміром і атрибутами.

Стіни шумерських храмів прикрашалися декоративними рельєфами, що складаються з декількох ярусів, в яких були відсутні єдині канонізовані норми виконання. Сюжети рельєфів оповідали про життя міста (закладенні храму, повсякденних справах, військовому поході і т.п.). Зображення правителя або бога виділялися більшим, ніж інші, розміром. Наприклад, Плита Ур-Нанше і стела Еанатум. Реалістично типізовані скульптурні зображення кіз, биків і корів, пов'язані з культовими, магічними уявленнями шумерійців.

3.3. Мистецтво періоду Аккада (24 – 22 ст. до н. е.)

Зміст теми:

Об'єднання півночі і півдня Дворіччя в одну державу Саргоном I. Вплив економічного та суспільно-політичного підйому країни на розвиток мистецтва. Звеличення царя країни в образі обожненого героя образотворчими засобами. Основна стилістична тенденція аккадської художньої культури. Затвердження в мистецтві ролі художньої індивідуальності. Характерні стилістичні особливості круглої пластики та рельєфів. Сюжет і нові художньо-стилістичні принципи побудови композиції рельєфу на стелі царя Нарам-Суена.

Основні положення теми:

У мистецтві Дворіччя в період Аккада переважала основна стилістична тенденція аккадської культури – прагнення передавати образ людини більш виразно, часто навіть з портретними рисами, а не типізовано і символічно. Характерними стилістичними особливостями круглої пластики і рельєфів були також стрункість пропорцій, природність вільно переданих