Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Дешифрування при стереотопографічному зніманні 3 часть



Таблиця 26——————————————————————————————————————————————————————————————————|Метод визначення віддалі і | Віддалі до контурів, м || масштаби знімання |————————————————————————————————————|| | чітких | нечітких ||————————————————————————————————————————————————————————————————|| При вимірюванні нитковим || віддалеміром ||————————————————————————————————————————————————————————————————|| 1:2000 | 100 | 150 ||———————————————————————————+——————————————————+—————————————————|| 1:1000 | 60 | 100 ||———————————————————————————+——————————————————+—————————————————|| 1:500 | - | 80 ||————————————————————————————————————————————————————————————————|| При вимірюванні рулеткою || або оптичним віддалеміром ||————————————————————————————————————————————————————————————————|| 1:2000 | 250 | 300 ||———————————————————————————+——————————————————+—————————————————|| 1:1000 | 180 | 200 ||———————————————————————————+——————————————————+—————————————————|| 1:500 | 120 | 150 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

При вимірюванні ліній стрічкою створ лінії задають теодолітом. 7.5.15. Спосіб прямих засічок застосовують там, де неможливо провести безпосереднє вимірювання віддалей. Для визначення положення точки вимірюють два прилеглих до базису кути. Базисом може бути сторона, частина теодолітного ходу або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість. Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1'. Кут при точці, що визначається, повинен бути в межах 30-150 град. Допустимі значення віддалей до точки при способі кутових засічок дано в табл.27. Таблиця 27————————————————————————————————————————————————| Масштаб знімання | Віддалі до контурів, м || |——————————————————————————|| | чітких | нечітких ||———————————————————+————————————+—————————————|| 1:2000 | 400 | 1200 ||———————————————————+————————————+—————————————|| 1:1000 | 200 | 600 ||———————————————————+————————————+—————————————|| 1:500 | 100 | 300 |————————————————————————————————————————————————



7.5.16. При зніманні способом лінійних засічок довжини ліній не повинні перевищувати довжини мірного приладу (20-50 м), а кут засічки при точці повинен бути в межах 30-150 град. Кути кварталів, капітальних будівель та інших важливих контурів визначають засічками з трьох точок. 7.5.17. Знімання в середині кварталів виконують такими ж способами, що і знімання проїздів. При неможливості знімання в середині кварталів з точок знімальної основи його виконують з точок висячих теодолітних ходів. Довжина і кількість ліній у висячих ходах не повинні перевищувати значень, наведених у табл.28.

Таблиця 28——————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Допустима довжина висячого | Максимальна кількість || знімання | ходу, м | ліній в ході ||——————————+—————————————————————————————+———————————————————————|| 1:2000 | 200 | 3 ||——————————+—————————————————————————————+———————————————————————|| 1:1000 | 150 | 2 ||——————————+—————————————————————————————+———————————————————————|| 1:500 | 100 | 2 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

7.5.18. При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в абрис, який ведуть на цупкому папері олівцем відповідними умовними знаками. Перерисування абрису забороняється. 7.5.19. Висотне знімання забудованих територій в рівнинних районах виконують нівелірами або горизонтальним променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості - похилим променем. Висотне знімання можна виконувати одночасно з горизонтальним зніманням мензульним способом або окремо, при наявності планів горизонтального знімання. 7.5.20. Нівелірні ходи, які прокладають для висотного знімання, повинні опиратися на знаки нівелювання I-IV класу і технічного нівелювання. Як виняток, допускаються висячі ходи, які прокладають у прямому і зворотному напрямках. Допустимі нев'язки в ходах або полігонах не повинні перевищувати fh = 50 корінь кв.L мм, а в коротких ходах (до 2 км)
- fh = 10 корінь кв.n, де: L- довжина ходу в км; n - кількість станцій. 7.5.21. При висотному зніманні вся ділянка знімання повинна бути покрита висотними пікетами, віддалі між якими для відповідного масштабу не можуть перевищувати значень, наведених у табл.29. Крім того, пікети повинні бути визначені в характерних місцях, щоб забезпечити відображення всіх деталей рельєфу.



Таблиця 29—————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб знімання | Максимальна віддаль між пікетами, м ||—————————————————————+—————————————————————————————————————|| 1:5000 | 100 ||—————————————————————+—————————————————————————————————————|| 1:2000 | 40 ||—————————————————————+—————————————————————————————————————|| 1:1000 | 30 ||—————————————————————+—————————————————————————————————————|| 1:500 | 20 |—————————————————————————————————————————————————————————————

7.5.22. При нівелюванні по обох сторонах рейок визначають позначки люків колодязів, цоколів будинків, бетонованих лотків, настилів мостів та верху труб на дорогах. У решті випадків позначки висот визначають по одній стороні рейки. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м. 7.5.23. При нівелюванні проїздів (вулиць) розмітку поперечних профілів виконують сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром через 20, 40, 50 або 100 м у залежності від масштабу плану, характеру рельєфу і спеціальних технічних вимог. Крім поперечних профілів, на характерних точках намічують плюсові точки. Віддалі між нівелірними точками поперечних профілів не повинні перевищувати 40 м на планах масштабу 1:2000 і 20 м на планах масштабів 1:1000 і 1:500. При нівелюванні поперечних профілів визначають висоти біля фасадної лінії, брівки (бордюрного каменя), тротуару, осі вулиці (проїзду), брівки і дна кюветів, а також характерних точок рельєфу. 7.5.24. На вимогу визначають позначки висот на кутах кварталів, входів у будинки (нижньої сходинки і підлоги), середини в'їздів у двори, низу шляхопроводів, верху і низу підпірних стінок, укосів, головок трамвайних і залізничних рейок, входів у підвальні приміщення, перетину лотків з віссю проїзду. Нівелювання виходів підземних інженерних мереж виконують при наявності спеціального завдання. 7.5.25. З метою контролю на кожній станції визначають не менше двох контрольних пікетів, що знаходяться у смузі перекриття і можуть бути одержані з іншої станції. Розходження між контрольними висотами, що одержані з різних станцій, не повинні перевищувати 20 мм. 7.5.26. Рисування рельєфу виконують безпосередньо в процесі знімання, а також камерально по складених абрисах. На ділянках з густою забудовою дозволяється не проводити горизонталі, а обмежуватися тільки підписуванням висот точок. 7.5.27. Складання плану за матеріалами знімання, що виконане методом перпендикулярів і засічок, починається з нанесення на план ліній і всіх точок ходів, які є основами перпендикулярів або з яких були зроблені засічки. Від цих точок перпендикулярами і засічками наносять точки контурів і об'єктів місцевості. Спочатку на план наносять всі головні будівлі і об'єкти, що мають значення орієнтирів. Внутрішньоквартальну забудову наносять на план після нанесення забудови проїздів. В останню чергу наносять контури, які визначені з висячих ходів. Правильність нанесення контурів на план контролюється в процесі складання за контрольними промірами, зробленими під час знімання. 7.5.28. Точки контурів на план дозволяється наносити за допомогою транспортира або тахеографа. Якщо полярні відстані до твердих контурів перевищують 6 см у масштабі плану, то їх накладають за координатами. 7.5.29. Одночасно із складанням плану проїздів і внутрішньоквартальної ситуації на план наносять висоти. Висоти пікетів обчислюють безпосередньо у журналі; їх перевіряє інша особа. 7.5.30. Складений план перевіряють на місцевості, порівнюючи з натурою і проводячи контрольні виміри. Розходження між відстанями на плані і одержаними при контрольних промірах не повинні перевищувати 0,4 мм у масштабі плану. 7.5.31. Камеральну обробку рекомендується виконувати за однією з технологій: - з використанням ЕОМ для обчислення координат точок і складання планів традиційними методами; - фотограмметричним методом з використанням АФП "Стереоанаграф"; - з використанням ЕОМ для побудови цифрових та електронних топографічних планів. 7.5.32. Після виконання знімання забудованих територій здають: оригінали планів на твердій основі або на пластику і формуляри; абриси горизонтального і висотного знімання; польові журнали або результати вимірювання в накопичувачах інформації; схеми прокладання ходів знімальної основи; каталог координат і висот точок; схему розміщення планшетів знімання; список назв вулиць, провулків, майданів тощо, затверджений органом місцевої влади; викопіювання для виконання зведень по рамках; акти польової перевірки і приймання робіт; технічний звіт (на об'єкт знімання).



7.6. Знімання підземних комунікацій

7.6.1. Підземні комунікації і споруди, що мають пряме відношення до них, є одним із основних елементів змісту топографічних планів. Топографічні плани, на яких відображені підземні комунікації, слід створювати відповідно до вимог цієї Інструкції та інших діючих нормативних документів. 7.6.2. Елементи підземних комунікацій слід відображати на топографічних планах у відповідності з діючими "Умовними знаками для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500" та умовними знаками для планів підземних комунікацій. 7.6.3. На топографічних планах треба відображати точне планове і висотне положення підземних комунікацій установленої класифікації по трьох групах: - трубопроводи; - кабельні мережі; - тунелі (загальні колектори). До трубопроводів відносять мережі водопроводу, каналізації (різних систем), теплофікації, газопостачання, дренажу, а також мережі спеціального призначення (нафтопроводи, мазутопроводи, паропроводи, шлакопроводи і т.ін.). До кабельних мереж відносять мережі сильних струмів високої і низької напруги (для освітлення, електротранспорту) та мережі слабкого струму (телефонні, телеграфні, радіомовні і т.ін.). Тунелі слугують тільки для розміщення кабелів. У загальних колекторах розміщують мережі різного призначення. 7.6.4. Топографічні плани, контурним навантаженням яких є підземні комунікації, допускається створювати поєднаними або роздільними. 7.6.5. При створенні поєднаних планів усі групи підземних комунікацій наносять на оригінали топографічних планів місцевості. Поєднані плани створюють у тому випадку, якщо при нанесенні підземних комунікацій на топографічні плани забезпечується добра прочитаність і наочність усіх зображених на плані комунікацій і їхніх характеристик. 7.6.6. Роздільні плани створюють при великій насиченості території контурами забудови і підземними комунікаціями. Такі плани створюють на розвантажених дублікатах топографічних планів масштабу 1:500 (1:1000). На розвантажений дублікат можуть бути нанесені всі мережі або, в залежності від густоти мереж, одна або декілька груп (видів) прокладання (наприклад, план мереж водопроводу, план електричних мереж тощо). 7.6.7. Не допускається створення планів підземних комунікацій шляхом збільшення планів дрібніших масштабів. 7.6.8. Для викреслювання планів підземних комунікацій використовують: матеріали, що мало деформуються і забезпечують довгострокове зберігання оригіналів; планшети, зроблені на твердій основі (алюміній, текстоліт і т.ін.); прозорі пластики, що дають змогу виготовляти копії, забезпечують створення роздільних планів і використання штифтового суміщення оригіналів. 7.6.9. Вихідними матеріалами для створення планів підземних комунікацій є: матеріали виконавчих знімань; матеріали знімань елементів існуючих (раніше прокладених) підземних комунікацій; каталоги і профілі споруд і ліній підземних мереж; архівні матеріали обліково-довідкового характеру; дані організацій, що експлуатують мережі; матеріали знімань минулих років, що слугують основою для створення планів підземних комунікацій. 7.6.10. Безпосередньо знімання підземних комунікацій виконують тільки в тих випадках, коли плани на них втрачені і виникла потреба їх відновити. 7.6.11. Знімання підземних комунікацій треба виконувати на основі існуючої геодезичної мережі або планово-висотної знімальної основи, що створюється. Точність знімальної основи повинна відповідати вимогам цієї Інструкції. 7.6.12. Вихідною висотною основою при зніманні підземних комунікацій є знаки державної нівелірної мережі I, II, III, IV класів. 7.6.13. Знімання елементів підземних комунікацій на топографічних планах виконують переважно методом тахеометричного і теодолітного знімань. Можна поєднувати їх з аерофототопографічними і фототеодолітними методами. 7.6.14. Виконавче знімання підземних комунікацій виконують у масштабі 1:500 у відкритих траншеях у період і по закінченні будівництва. Виконавчий план складають на існуючому топографічному плані, що використовується для складання проектів підземних прокладань. 7.6.15. Під час виконавчого знімання планове положення підземних комунікацій і споруд при них може бути визначене: на забудованій території - від пунктів опорної геодезичної мережі і точок знімальної основи, а також промірами від ближніх капітальних будинків і споруд, кутів кварталів, координати яких визначені з пунктів геодезичної основи і точок знімальних ходів; на незабудованій території - від пунктів опорної геодезичної мережі й точок знімальних ходів. 7.6.16. Після проведення робіт з виконавчого знімання підземних комунікацій здають: схеми теодолітних і нівелірних ходів; абриси знімання підземної споруди; журнали нівелювання, вимірювання кутів та довжин ліній; відомості обчислення координат і висот; виконавчий план. 7.6.17. Знімання існуючих підземних комунікацій проводять за наявності затвердженого технічного завдання (технічного проекту) після рекогносцирування і обстеження. 7.6.18. Рекогносцирування підземних комунікацій (на території населених пунктів і промислових підприємств) складається з підготовчих робіт і відшукування мереж на місцевості. 7.6.19. Напрямки ліній раніше прокладених комунікацій між колодязями, а також безколодязних комунікацій визначають за допомогою електронних приладів пошуку - трасошукачів і трубокабелешукачів, а там, де ці прилади використати неможливо, - шурфуванням. Знімання існуючих підземних комунікацій складається із планово-висотного знімання їх виходів на поверхню землі і знімання ліній, що виявлені за допомогою приладів пошуку або розкриття шурфами. 7.6.20. Планове положення всіх виходів підземних комунікацій визначають від пунктів геодезичної мережі і знімальної основи, а також від кутів капітальних будинків, споруд, колодязів і т.ін. 7.6.21. Знімання виходів раніше прокладених підземних комунікацій виконують лінійними засічками, способами перпендикулярів, створів і полярним способом. 7.6.22. Середні помилки планового положення точок підземних комунікацій, які визначені електронними приладами пошуку, відносно найближчих капітальних будівель (споруд) і точок знімальної основи, не повинні перевищувати 0,7 мм у масштабі плану. 7.6.23. Граничні розходження між значеннями глибини закладання підземних комунікацій, що визначені електронними приладами пошуку під час знімання і одержаних у результаті контрольних польових вимірювань, не повинні перевищувати 15% від глибини закладання. 7.6.24. Після виконання знімання і нівелювання існуючих підземних комунікацій здають: журнали вимірювання кутів, довжин ліній та нівелювання підземних комунікацій; абриси обстеження і прив'язок підземних споруд; схеми знімальної основи (теодолітних і нівелірних ходів); відомості обчислення координат кутів кварталів, будівель і підземних комунікацій; схеми розміщення підземних комунікацій на планах масштабу 1:2000 і 1:5000; таблицю характеристик підземних комунікацій; технічний звіт або пояснювальну записку. 7.6.25. У залежності від призначення і подальшого використання планів підземних комунікацій їх оформлюють у вигляді видавничого або складального оригіналу. Складальні оригінали повинні забезпечувати можливість виготовляти з них чіткі копії фотомеханічним способом. Видавничі оригінали виготовляють у разі потреби одержання з них тиражних (літографських) відбитків. При наявності автоматизованих систем інформація про підземні комунікації, що нанесені на план, має бути записана у цифровому вигляді.

7.7. Оновлення топографічних планів

7.7.1. Оновлення топографічних планів виконують для приведення їх змісту у відповідність з сучасним станом місцевості. Плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500 оновлюють виправленням їх змісту за матеріалами знімань поточних змін, виконавчих знімань заново збудованих будинків і споруд, а також матеріалів польових обстежень і матеріалів аерофотознімання. Точність і повнота змісту оновлених планів повинні задовольняти вимоги Основних положень (ГКНТА-1.04.-01-93, К., 1993 р.), Умовних знаків і цієї Інструкції. 7.7.2. У залежності від характеру та інтенсивності змін на місцевості, призначення і масштабу оновлюваних планів, а також від стану обліку змін здійснюється безперервне або періодичне оновлення топографічних планів. На ділянках, де в результаті господарської діяльності рельєф і контури місцевості змінились більше ніж на 35%, виправлення оригіналу плану стає економічно недоцільним і топографічне знімання виконують заново. 7.7.3. Оновлення можна виконувати: камеральним виправленням змісту плану за матеріалами знімань заново збудованих об'єктів, за матеріалами польового обстеження і матеріалами аерофотознімання. На ділянках, де недавно виконане топографічне знімання більших масштабів, оновлення виконують за матеріалами цих знімань; виправленням у полі прийомами наземних методів топографічного знімання. 7.7.4. Основним способом оновлення планів масштабів 1:5000, 1:2000 є камеральне виправлення їх змісту за аерофотознімками з наступним польовим обстеженням. Оновлення планів методами мензульного і тахеометричного знімань виконують тоді, коли аерофотознімальні роботи виконувати недоцільно. 7.7.5. Оновлення топографічних планів виконують згідно з технічним проектом польових і камеральних робіт, що розроблений на основі збору і систематизації аерофотознімальних, геодезичних і топографічних матеріалів, аналізу кількості і характеру змін, що відбулися на місцевості. 7.7.6. Аналіз точності оновлюваного плану проводять: за матеріалами звітів про геодезичні і топографічні роботи, виконані при створенні плану (за формулярами планів, за даними контролю різних процесів і т.ін.); шляхом порівняння з пізнішими зніманнями, нанесенням на оновлюваний план геодезичних пунктів, реперів нівелювання і розпізнавальних знаків, що одержані після складання плану. Перевіряють також, чи відповідає якість оновлюваного плану сучасним вимогам щодо змісту, умовних знаків і системи координат. Правильність відображення рельєфу перевіряють шляхом порівняння його форм, що розглядаються стереоскопічно за аерофотознімками, з формами рельєфу, що відображені на оновлюваному плані. Перевірку точності за аерофотознімками не проводять, якщо план складено за матеріалами стереотопографічного, комбінованого або наземного знімань і виконано з додержанням вимог діючої Інструкції. Ділянки планів, у межах яких розходження в плані і по висоті перевищують допуски, підлягають повторному зніманню. 7.7.7. Плановою основою при оновленні планів є пункти геодезичних мереж, точок знімальної основи, чіткі контури, а висотною основою - нівелірні знаки, пункти геодезичних мереж, точки знімальної основи і характерні точки з підписаними на плані висотами (якщо вони не змінилися). 7.7.8. Для побудови мереж фотограмметричного згущення використовують матеріали планової прив'язки аерофотознімків, що слугували основою для створення оновлюваного плану. 7.7.9. Технологію оновлення планів обирають, виходячи з обсягу змін, характеру місцевості, матеріалів і приладів, що використовуються. Залежно від складності рельєфу, кількості і характеру змін місцевості використовують такі способи оновлення топографічних планів за матеріалами аерофотознімання: оновлення на основі нового фотоплану; виправлення копії оригіналу плану на прозорому пластику за аерофотознімками; виправлення копії оригіналу плану на стереофотограмметричних приладах. У рівнинних районах, де сталися значні зміни на місцевості для оновлення контурної частини плану використовують фотоплан, виготовлений за матеріалами нового аерофотознімання. На фотоплані креслять всі елементи ситуації, що підлягають відображенню на плані. Контури і об'єкти місцевості, які розпізнаються невиразно і вимагають перевірки та уточнення в полі, креслять тушшю тільки після польового обстеження. Зображення рельєфу на фотоплан переносять фотомеханічним шляхом або за допомогою проектора, пантографа (при кутах нахилу на місцевості до 2 град.). Якщо видавничі оригінали підготовлені методом гравірування або роздільного креслення і є позитиви контурної частини, рельєфу і гідрографії, то рельєф на фотоплан можна не переносити. Виправлення копії оригіналу плану на прозорому пластику проводять за окремими трансформованими і приведеними до масштабу плану аерофотознімками (для рівнинних і горбистих районів з достатньою кількістю контурів) і за ортофотознімками (для районів зі значними перевищеннями). Орієнтування трансформованих аерофотознімків (ортофотознімків) виконують за спільними контурами, які не змінилися. Якщо контурів мало, то для орієнтування аерофотознімка треба використовувати точки фотограмметричного згущення. Після орієнтування аерофотознімка проводять креслення контурів, що змінилися і з'явилися заново. Виправлення копії оригіналу плану на прозорому пластику можна виконувати за прозорою напівтоновою копією фотоплану, суміщуючи їх рамки, координатні сітки і спільні контури. Оновлення планів на стереофотограмметричних приладах виконується для горбистих та гірських районів і територій з багатоповерховою забудовою, коли зміни в контурах значні, а також коли потрібно виправити окремі ділянки плану. Оновлення виконують на копіях оригіналів планів, виготовлених на твердій основі з точністю, що встановлена для планів відповідного масштабу. На основі креслять зміни і нові контури. При невеликих змінах на місцевості виправлення виконують безпосередньо на складальному або видавничому оригіналах. 7.7.10. Польове обстеження камерально виправлених планів виконують з метою доповнення їх змісту необхідними кількісними і якісними характеристиками, власними назвами, а також об'єктами місцевості, що не відобразилися на фотознімках. Коли зміни на місцевості сталися головним чином на тих об'єктах, які не розпізнаються на аерофотознімках камерально, оновлення планів слід починати з дешифрування в полі. 7.7.11. Знімання змін у контурах місцевості можна виконувати прийомами мензульного або тахеометричного знімань з дотриманням вимог, що передбачені для даного масштабу знімання. При невеликих змінах ситуації знімання поточних змін виконують шляхом промірів від чітких контурів, що зберегли своє положення на місцевості. 7.7.12. Топографічні плани масштабів 1:1000 і 1:500 оновлюють шляхом постійного доповнення їх змісту за матеріалами виконавчих знімань. Постійне підтримання топографічних планів на сучасному рівні здійснюється за рахунок впровадження системи картографічного обліку, яка забезпечує постійне і безперервне надходження повноцінної інформації про всі зміни, що відбуваються на місцевості. При невеликій кількості змін їх наносять на існуючі оригінали планів після польового знімання. При значних змінах, коли недоцільно використовувати старий план як топографічну основу, з нього виготовлюють копію на твердій основі з точністю, що встановлена для даного масштабу. Після нанесення всіх змін на копію плану, викреслюють всі нові об'єкти та контури і старі, що збереглися, після чого ця копія стає оригіналом. 7.7.13. Після виконання робіт з оновлення планів здають: оригінали оновлених планів з формулярами; комплект аерофотознімків, які використовували при виправленні плану в полі; польові журнали; кальку висот (якщо її складали); відомості обчислення координат і висот; акти контролю і приймання польових робіт.

8. Зведення по рамках суміжних топографічних планів

8.1. Усі елементи змісту топографічних планів повинні бути зведені з відповідними елементами суміжних аркушів по тих сторонах рамки, до яких примикають плани того ж або більшого масштабів, що виконані в тій же системі координат і висот. Якщо знімання в тому ж масштабі на суміжних планах виконане в іншій системі координат або висот, то здійснюється: - зведення в плані суміщенням викопіювання на кальці по контурах, що розташовані на двох суміжних планшетах; - зведення по висоті не проводиться, але по вільній рамці прокладають нівелірний хід, а позначки, одержані з цього ходу, підписують на кальці висот через 3-5 см і з'єднують червоною тушшю; для контрольних точок треба вибирати контури, що довго зберігаються на місцевості. За відсутності на суміжних планах знімання в тому ж масштабі або якщо існуюче знімання виконане в дрібнішому масштабі (не менше 1:2), то рамка забезпечується як вільна в плановому відношенні шляхом прокладання теодолітного ходу, в результаті якого координуються всі найбільш визначні контури місцевості і в висотному відношенні шляхом прокладання висотного ходу. Ходи, що прокладені для забезпечення вільних рамок, наносять на кальку висот. При цьому підписують позначки та координати значних контурів з точністю до десятих часток метра (координати - останні чотири цифри). При стереотопографічному зніманні в масштабах 1:2000 - 1:5000 кожний знімок на вільній рамці забезпечується не менше ніж одною плановою і двома висотними точками. При зніманні в масштабі 1:5000 планові розпізнавальні знаки розміщують не рідше ніж через чотири, а висотні - через два базиси. При складанні кальки на стереотопографічні оригінали контрольні точки по вільній рамці оформлюють, як указано вище. 8.2. Після закінчення топографічного знімання топограф копіює на кальку ситуацію і рельєф шириною 2-3 см від рамки і передає викопіювання керівникові робіт, який здійснює контроль правильності зведень між виконавцями. 8.3. Розходження в контурах не повинні перевищувати: - 1,0 мм - для основних контурів, до яких належать: межі, залізниці, шосейні і поліпшені дороги, вулиці, берегові лінії та інші чітко окреслені контури, будівлі; - 1,5 мм - для інших контурів. Розходження по висоті не повинні перевищувати подвійної величини допустимих середніх помилок знімання рельєфу щодо найближчих точок геодезичної основи. Для знімання забудованих територій та знімань у масштабах 1:1000, 1:500 всі допуски зменшуються в 1,5 раза. Для знімань ділянок лісу допуски збільшуються в 1,5 раза. 8.4. Розходження у положенні контурів і горизонталей усуваються: а) у незабудованій частині - переміщенням на половину величини розходження на кожному контурі; б) у забудованій частині - для нечітких контурів таким же чином, як і в пункті "а", для чітких контурів (будинків, трамвайних і залізничних колій, мостів, ліній зв'язку, електропередачі та ін.) - переміщенням з врахуванням правильності орієнтування контура місцевості та збереження його безпосередньо обміряних розмірів. При недопустимих розходженнях проводять польову інструментальну перевірку знімання по рамках і приймають рішення про можливість використання результатів робіт. 8.5. При стереотопографічному зніманні виконують зведення результатів дешифрування звірянням усіх контурів у смузі шириною 2-4 см. 8.6. Зведення з існуючими планами того самого або більшого масштабу, що складені у тій же системі координат та висот, виконують у такому порядку: - якщо розходження перевищують допуск, то проводять інструментальний контроль по рамці суміжного плану і підтверджують якість нової роботи або встановлюють причину незведення; - якщо розходження не перевищують величин, що вказані у п.8.3 (у масштабі нового плану), то виправлення треба виконати на новому оригіналі. При недопустимих розходженнях питання про порядок приймання нового знімання вирішує керівництво підрозділів за результатами контролю і матеріалами знімання. Якщо нове знімання вважається якісним, то на полях знімального планшета і у формулярі роблять відповідний запис, а матеріали контролю зберігаються у справі плану. За правильність зведення по всіх сторонах рамки топографічного плану відповідає виконавець. Рамки топографічних планів, по яких виконувалося зведення, підписують топограф, що виконав зведення, і керівник робіт з зазначенням дати виконання. 8.7. При топографічному зніманні міст треба мати на увазі, що: - на аркушах плану міста, в межах його забудованої території, напрямок автошляхів не підписують; - на аркушах плану міста за межами знімання (на вільних рамках) підписують напрямок автошляхів з зазначенням відстані до найближчого населеного пункту і його назви.

9. Редагування топографічних планів

9.1. Метою редакційних робіт на всіх етапах створення топографічних планів є забезпечення достовірності і повноти їх змісту, географічної правильності і наочності зображення місцевості, а також однакового відображення однорідних елементів місцевості на всіх аркушах плану території знімання. 9.2. Редакційні роботи передбачають: - попереднє вивчення території знімання за існуючими матеріалами і в натурі, виявлення характерних особливостей місцевості, які обов'язково мають бути відображені на створюваних планах; - збір і аналіз матеріалів картографічного призначення, а також визначення методики їх використання для скорочення обсягів польових робіт і полегшення процесу дешифрування; - розробку вказівок у вигляді редакційної записки або редакційної схеми щодо проведення дешифрування і знімання рельєфу; - інструктаж виконавців з питань змісту топографічних планів, використання умовних знаків, дешифрування і зображення рельєфу; - організацію транскрибування географічних назв, що розміщені на топографічних планах; - перегляд закінчених матеріалів дешифрування і оригіналів топографічних планів, який, в залежності від масштабу та складності даної території, можна виконувати в повному обсязі або вибірково. 9.3. Редагування здійснюють на всіх етапах створення планів після коректури і приймання матеріалів безпосередніми керівниками робіт (начальниками польових партій, бригадирами камеральних робіт і ін.). У процесі редакційного перегляду перевіряють правильність відображення на планах елементів місцевості, використання матеріалів польового дешифрування і відомчих матеріалів, визначення характеристик об'єктів місцевості, повноту і правильність написання географічних назв, узгодженість зображення однотипних елементів місцевості, написів позначок висот, урізів води, правильність умовних знаків, правильність здійснення зведень з суміжними планами. 9.4. Редакційні схеми призначаються для погодження змісту окремих аркушів планів між собою в межах всієї ділянки знімання. Їх складають у процесі дешифрування, доповнюють під час стереоскопічного знімання і використовують при підготовці планів до видання. 9.5. Редакційні схеми складають на синіх копіях з тиражних відбитків карт (планів), масштаб яких у 2-2,5 раза дрібніший від масштабу топографічного знімання. На редакційних схемах показують: об'єкти гідрографії з написами їх назв, відображенням судноплавності, напряму і швидкості течії, висоти урізів води; назви населених пунктів, наявність районних і селищних рад, назви залізничних станцій, пристаней, якірних стоянок і основних вулиць; залізниці, автостради, шосейні і поліпшені грунтові дороги з підписами їх характеристик, що передбачені умовними знаками, напрямок доріг; адміністративні і районні межі, межі міських, селищних земель; високовольтні лінії електропередач на опорах з показом їх висоти; назви географічних об'єктів (гір, хребтів, урочищ і т.ін.).


Просмотров 518

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!