Дешифрування при стереотопографічному зніманні 2 часть

7.3. Мензульне знімання

7.3.1. Мензульне знімання застосовують на невеликих ділянках у випадках: відсутності матеріалів аерознімання; економічної недоцільності аерофотографічного знімання; поєднання з іншими методами (закриття "мертвих просторів" при наземному фототопографічному зніманні і т.ін.). 7.3.2. Мензульне знімання виконують на планшетах, виготовлених з прозорих малодеформованих пластиків або з високоякісного креслярського паперу, що наклеєний на тверду основу. 7.3.3. До початку робіт на планшетах з допомогою штангенциркуля, координатографа або топографічної лінійки Дробишева розбивають сітку квадратів із сторонами 10 см, причому для масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000 такі квадрати будуть у рамках з розмірами 50х50 см, а для масштабу 1:5000 - у рамках з розмірами 40х40 см. Відстань від рамки до країв планшета не повинна бути менше 5 см для масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000 і 10 см для масштабу 1:5000. На підготовлений планшет наносять по координатах пункти геодезичної основи, підписують координати кутів рамки і номенклатуру плану над північною (верхньою) стороною рамки. Розбивку координатної сітки, нанесення пунктів геодезичної основи перевіряють за допомогою контрольної лінійки. Розходження довжин сторін квадратів прямокутної сітки з їх теоретичними розмірами не повинні перевищувати 0,2 мм, а сторін рамки плану - 0,3 мм. Розходження діагоналей рамки планів не повинні перевищувати 0,5 мм. 7.3.4. Для полегшення у подальшому орієнтування мензули на полях прокреслюють допоміжні лінії орієнтування. Ці лінії проводять у випадках: якщо мензулу потрібно орієнтувати по коротких лініях (менше 5 см на плані); якщо суміжні точки попадають на два сусідні планшети. Для проведення лінії орієнтування розраховують координати точки перетину її з однією із рамок планшета або координати точки, що лежить на продовженні лінії. 7.3.5. Знімання рельєфу і контурів виконують за допомогою мензули і кіпрегелів типу КА-2, КН та інших приладів, що їх замінюють. Перед виконанням робіт всі прилади мають бути ретельно перевірені і з'юстовані. При роботі номограмними кіпрегелями КА-2, КН користуються нівелірною рейкою або спеціальною рейкою з висувною нижньою частиною, нуль якої можна встановлювати на висоту приладу. 7.3.6. При виконанні знімання мензулу центрують над даною точкою за допомогою центрувальної вилки. Помилка в центруванні мензули після приведення її в горизонтальне положення не повинна перевищувати: 5 см при зніманні в масштабі 1:500, 1:1000; 10 см при зніманні в масштабі 1:2000; 25 см при зніманні в масштабі 1:5000. Орієнтування мензули слід виконувати не менш як по двох точках, причому в процесі роботи і по закінченні її на даній станції орієнтування перевіряють. 7.3.7. Знімальну основу для мензульного знімання будують на основі пунктів державної геодезичної основи (тріангуляції і полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів, нівелювання I, II, III, IV класів) і пунктів геодезичних мереж згущення. Згущення знімальної основи проводять методом прокладання теодолітних або мензульних ходів. Геометричну мережу трикутників, одержану в результаті мензульного знімання графічними побудовами, можна застосовувати тільки для масштабу 1:5000 на незабудованих територіях за наявності щільної мережі геодезичних пунктів, що нанесені на планшет по координатах. Перехідні точки мензульних ходів дозволяється визначати прямими, оберненими, комбінованими засічками, а також промірами рулеткою по лінії створу між пунктами геодезичної основи. Кількість точок планової знімальної основи повинна бути достатньою для виконання знімання (орієнтування мензули) і прокладання мензульних ходів довжиною не більше величин, що наведені в табл.19.

Таблиця 19—————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб| Максимальна | Максимальна | Максимальна ||знімання| довжина ходу, м | довжина лінії, м|кількість лінії в|| | | | ході ||————————+——————————————————+—————————————————+—————————————————||1:5000 | 1000 | 250 | 5 ||————————+——————————————————+—————————————————+—————————————————||1:2000 | 500 | 200 | 5 ||————————+——————————————————+—————————————————+—————————————————||1:1000 | 250 | 100 | 3 ||————————+——————————————————+—————————————————+—————————————————||1:500 | 200 | 100 | 2 |—————————————————————————————————————————————————————————————————

7.3.8. Пункти знімальної висотної основи суміщують з пунктами планової основи. 7.3.9. При визначенні перехідних точок методом засічок довжина візирного променя не повинна перевищувати подвійної допустимої довжини лінії в мензульному ході. 7.3.10. При використанні номограмних кіпрегелів, коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, допускається визначення не більше двох висячих перехідних точок. 7.3.11. Віддалі між точками мензульного ходу вимірюють за допомогою ниткового віддалеміра в прямому і зворотному напрямках, при цьому розходження між прямим і зворотним значенням не повинні перевищувати 1/200 довжини сторони ходу. При кутах нахилу понад 3 град. визначається горизонтальне прокладення лінії. Віддалі у мензульному ході при зніманні в масштабі 1:500 вимірюють рулеткою або віддалемірними насадками. 7.3.12. Відносна нев'язка у мензульному ході повинна бути не більше 1/300 загальної довжини ходу, а лінійна нев'язка - не перевищувати 0,8 мм на плані. Допустиму лінійну нев'язку на плані розподіляють за способом паралельних ліній. 7.3.13. Висоти перехідних точок мензульних ходів і знімальних пікетів при зніманнях з перерізом рельєфу через 0,25; 0,5 та 1 м визначають геометричним нівелюванням, а при зніманнях з перерізом 2 і 5 м висоти допускається визначати методом тригонометричного нівелювання. 7.3.14. Висоти точок мензульного ходу способом тригонометричного нівелювання визначають кіпрегелем або теодолітом при двох положеннях круга, а при роботі номограмним кіпрегелем - двічі на різні висоти візування. Розходження між прямим і зворотним перевищеннями не повинні бути більшими за 10 см при довжині лінії 250 м і 4 см на кожні 100 м при більших віддалях. Допустима висотна нев'язка у мензульному ході не повинна перевищувати допусків, що наведені в табл.20.

Таблиця 20—————————————————————————————————————————————————| Переріз рельєфу, м | Допустима нев'язка, м ||——————————————————————+————————————————————————|| 0,25 | 0,08 ||——————————————————————+————————————————————————|| 0,5 | 0,15 ||——————————————————————+————————————————————————|| 1,0 | 0,20 ||——————————————————————+————————————————————————|| 2,0 | 0,50 ||——————————————————————+————————————————————————|| 5,0 | 1,00 |—————————————————————————————————————————————————

Висотну нев'язку в мензульному ході розподіляють із зворотним знаком на кожне перевищення пропорціонально довжинам сторін ходу. 7.3.15. Точки мензульного ходу можуть бути використані для знімання тільки після ув'язки їх по висоті і в плані. 7.3.16. Залежно від масштабу знімання і прийнятого перерізу рельєфу відстані між пікетами і відстані від приладу до рейки не повинні перевищувати величин, що наведені в табл.18. 7.3.17. Знімання об'єктів місцевості і контурів угідь в основному виконують полярним способом з визначенням відстані від приладу до пікетів по віддалеміру кіпрегеля, візуючи при такому положенні круга кіпрегеля, за якого орієнтувалася мензула. Для знімання окремих точок ситуації допускається використання методу засічок не менше ніж з трьох знімальних точок. Промені засічок повинні перетинатися під кутом не менше 60 град. 7.3.18. Угіддя, які мають невиразний контур, оконтурюють і наносять на планшет з точністю можливого визначення меж контура в натурі. 7.3.19. Рельєф зображують горизонталями. Основні перерізи, що застосовуються при різних масштабах топографічного знімання, наведено в табл.1. Горизонталі треба проводити обов'язково в полі на основі взятих пікетів. 7.3.20. Висоти пікетних точок при кутах нахилу місцевості до 3 град. повинні визначатися горизонтальним променем кіпрегеля з рівнем при трубі або нівеліром, що встановлений поряд з мензулою. У цьому випадку рейки повинні мати сантиметрові поділки. При кутах нахилу місцевості більше 3 град. висоти пікетних точок визначають похилим променем кіпрегеля при одному положенні круга. У цьому випадку місце нуля вертикального круга кіпрегеля повинно визначатися не менше двох разів на день. Відстані до пікетних точок вимірюються нитяним віддалеміром кіпрегеля. 7.3.21. При перерізі рельєфу через 1 м і більше висоти пікетів обчислюють з точністю до 0,01 м і виписують на план з округленням до 0,1 м, при перерізі рельєфу менше 1 м висоти пікетів обчислюють і виписують на план з точністю до 0,01 м. Обчислення висот характерних точок треба робити в журналі. При зніманні номограмним кіпрегелем результати вимірювань на пікети в журналі можна не записувати. 7.3.22. Висоти визначають і підписують на плані на характерних формах рельєфу: вершинах, вододілах, перегинах схилів і сідловин, тальвегах (у місцях їх повороту), розгалуженнях, вершинах і гирлах ярів, в улоговинах, вирвах і їх краях, біля річок, струмків і водосховищ на рівні води (урізу), біля підошов підвищень і т. ін. Урізи води визначають двічі горизонтальним або похилим променем у залежності від кута нахилу місцевості і записують у журнал і на план з показом дати визначення. Урізи визначають через 10-12 см на плані. 7.3.23. Крім висот пікетних точок, що потрібні для знімання рельєфу, повинні бути визначені і підписані на плані висоти гребель, мостів, верху і низу насипів, шлюзів, перетинів осей удосконалених і поліпшених шляхів, колодязів та інших характерних місць. 7.3.24. На знімальні планшети в польових умовах для масштабів 1:5000 і 1:2000 складають кальки висот і контурів. У випадку невеликої контурності і нескладного рельєфу дозволяється об'єднувати обидві кальки, їх складають у процесі знімання планшета кожного дня; допускається розрив між часом знімання і складання кальки не більше трьох днів. На кальку контурів наносять всю ситуацію і окремі предмети місцевості; взамін відображення угідь умовними знаками допускається підписувати їх назву. На кальку висот повинні бути нанесені всі пікети і опорні точки з підписами їх номерів і висот. 7.3.25. Усі польові оригінали оформлюють відповідно до вимог пп.10.7-10.10 цієї Інструкції. 7.3.26. Якщо топографічні плани призначаються для меліорації, будівництва енергетичних, промислових та інших споруд і об'єктів, на територіях яких пройдуть значні зміни рельєфу і контурів, і якщо ці плани не призначені для використання іншими організаціями, дозволяється польові оригінали оформляти олівцем. 7.3.27. Кожен планшет приймають від виконавця у полі. Результати приймання фіксують в акті приймання. Взяті при перевірці пікети наносять червоною тушшю на кальку висот. 7.3.28. Для зручності читання рельєфу на планах масштабів 1:5000 і 1:2000 підписують не менше 10 висот на 1 кв.дм плану (якщо в технічному проекті немає інших вимог), а на планах масштабів 1:1000 і 1:500 - висоти всіх пікетів. 7.3.29. Після виконання мензульного знімання здають: польовий оригінал; формуляр, наклеєний на зворотному боці оригіналу (див.дод.11).Примітка. При виконанні мензульного знімання у масштабах 1:1000 і 1:500 на прозорій основі формуляр не складають, потрібні дані розміщують за рамками плану (див.дод.12); журнали топографічного знімання і журнали з побудови знімальної основи; відомості обчислення планової і висотної знімальної основи; калька висот і контурів; викопіювання по рамках для зведення із суміжними трапеціями; акти контролю і приймання робіт. Усі документи підбирають по планшетах, систематизують і представляють до здачі (у папках). Усі дані вимірювання і обчислення висот точок геометричної мережі, перехідних точок і точок мензульних ходів обов'язково записують у журнал топографічного знімання.

7.4. Тахеометричне знімання

7.4.1. Тахеометричне знімання застосовують для створення планів невеликих ділянок як основний вид знімання або в поєднанні з іншими видами, коли: - виконання стереотопографічного або мензульного знімання економічно недоцільне або технічно неможливе; - виконується тільки знімання рельєфу на забудованій території; - виконується знімання вузьких смуг (високовольтні лінії, траси різноманітних інженерних мереж і т.ін.). 7.4.2. Тахеометричне знімання виконують електронними, авторедукційними, номограмними тахеометрами, оптичними теодолітами з встановленими на них світловіддалемірами або світловіддалемірними насадками і, як виняток, теодолітами. Крім зазначених приладів, для тахеометричного знімання використовують цифрові термінали даних типу GRE 4а, які дають змогу реєструвати числову та текстову інформацію і виконувати кодування предметів місцевості в польових умовах, а також різноманітні графопобудовники, які після відповідної обробки матеріалів за допомогою програмно-технологічних комплексів типу "Топоград" дають змогу автоматизовано отримувати топографічні плани в цифровому і графічному вигляді. При роботі з тахеометрами застосовують спеціальні рейки та спеціальні віхи для віддалемірних відбивачів. 7.4.3. При тахеометричному зніманні щільність пунктів знімальної основи повинна забезпечувати можливість прокладання тахеометричних ходів, які відповідали б технічним вимогам: - із застосуванням оптичних тахеометрів та теодолітів, що наведені в табл.21;
Таблиця 21 ———————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Максимальна | Максимальна | Максимальна ||знімання |довжина ходу, м |довжина ліній, м |кількість ліній || | | | в ході ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:5000 | 1200 | 300 | 6 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:2000 | 600 | 200 | 5 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:1000 | 300 | 150 | 3 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:500 | 200 | 100 | 2 |———————————————————————————————————————————————————————————————

Примітка. При зніманні в масштабі 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірюють металевою рулеткою або стрічкою. - із застосуванням електронних тахеометрів та оптичних теодолітів з світловіддалемірними насадками, що наведені в табл. 21а.

Таблиця 21а ———————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Максимальна | Максимальна | Максимальна ||знімання |довжина ходу, м |довжина ліній, м |кількість ліній || | | | в ході ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:5000 | 10000 | 1000 | 50 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:2000 | 5000 | 700 | 30 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:1000 | 3000 | 500 | 25 ||—————————+————————————————+—————————————————+————————————————|| 1:500 | 2000 | 350 | 20 |———————————————————————————————————————————————————————————————

7.4.4. Кути в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Коливання значень, що одержані із напівприйомів, не повинні перевищувати 20'' при вимірюванні кута оптичним теодолітом і 1' - при вимірюванні кута 30-секундним теодолітом. Кутові нев'язки в тахеометричних ходах не повинні перевищувати: при вимірюванні кутів оптичними теодолітами f_B = +-20''корінь кв.n, при вимірюванні кутів теодолітами 30-секундної точності f_B = +-l'корінь кв.n, де n - кількість кутів у ході.
Допустимі лінійні нев'язки в тахеометричних ходах при вимірюванні ліній оптичними тахеометрами та теодолітами визначають за формулою:

S
f_s = ——————, 400 корінь кв.n

де: S - довжина ходу (в м); n - кількість ліній у ході,а при вимірюванні ліній електронними тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними насадками відносна лінійна похибка не повинна перевищувати 1/2000 при умові, що абсолютні лінійні похибки не повинні перевищувати 2,0 м для знімання в масштабі 1:5000; 1,0 м - 1:2000; 0,6 м - 1:1000; 0,3 м - 1:500.
При цьому в лінії, довжини яких перевищують 500 м, слід вводити поправку за рефракцію. Висотна нев'язка не повинна перевищувати
S
f_h = 0,04 —————, Ђn

де: S - довжина ходу (в м); n - кількість ліній у ході. 7.4.5. Віддалі від точок тахеометричних ходів (знімальних станцій) до пікетів і віддаль між пікетами не повинні перевищувати величин: - що наведені в табл.22 - коли застосовують оптичні тахеометри та теодоліти;

Таблиця 22——————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Переріз |Максимальна | Максимальна |Максимальна||знімання |рельєфу, |віддаль між |віддаль від приладу|віддаль від|| | м |пікетами, м | до рейки при | приладу до|| | | |зніманні рельєфу, м| рейки при || | | | | зніманні || | | | |контурів, м||—————————+—————————+————————————+———————————————————+———————————|| 1:5000 | 0,5 | 60 | 250 | 150 || | 1,0 | 80 | 300 | 150 || | 2,0 | 100 | 350 | 150 || | 5,0 | 120 | 350 | 150 ||—————————+—————————+————————————+———————————————————+———————————|| 1:2000 | 0,5 | 40 | 200 | 100 || | 1,0 | 40 | 250 | 100 || | 2,0 | 50 | 250 | 100 ||—————————+—————————+————————————+———————————————————+———————————|| 1:1000 | 0,5 | 20 | 150 | 80 || | 1,0 | 30 | 200 | 80 ||—————————+—————————+————————————+———————————————————+———————————|| 1:500 | 0,5 | 15 | 100 | 60 || | 1,0 | 15 | 150 | 60 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

Примітка. При визначенні положення нечітких або другорядних контурів відстані збільшують у 1,5 раза.

- що наведені в табл.22а - коли застосовують електронні тахеометри та оптичні теодоліти з світловіддалемірними насадками.

Таблиця 22а——————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Переріз |Максимальна | Максимальна | Максимальна ||знімання |рельєфу, |віддаль між | віддаль від | віддаль від || | м |пікетами, м |приладу до рейки | приладу до || | | | при зніманні | рейки при || | | | рельєфу, м | зніманні || | | | | контурів, м ||—————————+—————————+————————————+—————————————————+—————————————|| 1:5000 | 0,5 | 60 | 1000 | 1000 || | 1,0 | 80 | 1000 | 1000 || | 2,0 | 100 | 1000 | 1000 || | 5,0 | 120 | 1000 | 1000 ||—————————+—————————+————————————+—————————————————+—————————————|| 1:2000 | 0,5 | 40 | 750 | 750 || | 1,0 | 40 | 750 | 750 || | 2,0 | 50 | 750 | 750 ||—————————+—————————+————————————+—————————————————+—————————————|| 1:1000 | 0,5 | 20 | 600 | 600 || | 1,0 | 30 | 600 | 600 ||—————————+—————————+————————————+—————————————————+—————————————|| 1:500 | 0,5 | 15 | 500 | 500 || | 1,0 | 15 | 500 | 500 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

Примітка. При використанні радіостанцій віддалі до контурів збільшуються у 1,5 раза.

7.4.6. При виконанні тахеометричного знімання потрібно контролювати стабільність орієнтування приладу, результати перевірки записують у журнал або реєструють у терміналі цифрових даних електронних тахеометрів. Зміна значення орієнтирного напрямку за період знімання на станції допускається не більше 1,5' при зніманні оптичними тахеометрами та теодолітами і 20'' при зніманні електронними тахеометрами та оптичними теодолітами з світловіддалемірними насадками. 7.4.7. З метою контролю і щоб уникнути пропусків (вікон) при тахеометричному зніманні, треба визначати з кожної станції декілька пікетів, що визначені із сусідніх станцій. 7.4.8. Перевищення при зніманні рівнинних ділянок рекомендується визначати горизонтальним променем. Горизонтальність візирної осі забезпечується встановленням по вертикальному кругу відліку, що дорівнює місцю нуля. 7.4.9. Виміряні на станції віддалі до пікетних точок записують у польовий журнал або реєструють у терміналі даних електронних тахеометрів. Паралельно із записами в польовому журналі при виконанні знімання оптичними приладами на кожній станції ведуть абрис.
Абриси оформлюють умовними знаками (з пояснювальними написами), приблизно дотримуючись масштабу знімання, на окремих для кожної станції аркушах, що орієнтовані по ходу і на яких показують напрям орієнтування лімба. В абрисах показують структурні лінії рельєфу (тальвеги, вододіли, перегини схилів і т.ін.) і схематично рельєф (горизонталями). При виконанні знімання з використанням електронних тахеометрів та польових комп'ютерів з необхідним програмним забезпеченням створюють безпосередньо в полі електронний план місцевості ("режим розумного знімання"). 7.4.10. Пікетні точки повинні бути без пропусків і рівномірно покривати територію знімання. Для забезпечення цієї вимоги детально оглядають місцевість, що підлягає зніманню з даної станції, і порівнюють дані огляду з абрисами суміжних точок. 7.4.11. Виконання польових робіт при тахеометричному зніманні слід поєднувати з негайною повною камеральною обробкою матеріалів знімання. При цьому здійснюють: - перевірку польових журналів і складання детальної схеми знімальної основи; - обчислення координат і висот точок (з точністю до 0,01 м) тахеометричних (теодолітних) ходів; - обчислення висот усіх пікетів на станціях; - накладання точок знімальної основи, тахеометричних (теодолітних) ходів, пікетних точок; проведення горизонталей і накладання ситуації. Для автоматизації даних робіт пропонується використовувати різноманітні програмні комплекси, які дають змогу виконувати всі обчислення та формувати топографічні плани в цифровому і графічному вигляді. 7.4.12. Кожен планшет прямо в полі старанно коректують і перевіряють, порівнюючи рельєф і ситуацію, що відображені на планшеті, з місцевістю. Точність знімання перевіряють інструментально. 7.4.13. Після виконання тахеометричного знімання здають: - абриси до відповідних планшетів; - журнали тахеометричного знімання або роздруковані результати з терміналу електронних тахеометрів; - план тахеометричного знімання; - схему знімальної основи; - формуляр плану (при виконанні тахеометричного знімання у масштабах 1:1000, 1:500 на прозорій основі формуляр не складають, необхідні дані розміщують за рамками плану); (див.дод.12); - відомості обчислення координат і висот знімальної основи; - акти контролю і приймання робіт.

7.5. Особливості знімання забудованих територій

7.5.1. Знімання контурної частини забудованих територій треба виконувати аерофототопографічним методом на фотопланах. Фотоплани слід виготовляти з використанням аерофотознімків, що одержані за допомогою довгофокусних аерофотоапаратів (fk = 200, 350, 500 мм). 7.5.2. При дешифруванні забудованих територій на фотопланах повинні враховуватися спотворення за перспективу, напрям і густину тіні, особливості зображення різних за конструкцією дахів і т. ін.
Для правильного визначення напрямку зміщення за перспективу на фотопланах при їх виготовленні слід помічати (кружком діаметром 3 мм синього кольору) головну точку знімка. 7.5.3. Потрібно звернути особливу увагу на якість фотопланів. Точність створюваних фотопланів і планів на забудовані ділянки населених пунктів має задовольняти такі вимоги: середня помилка в положенні контурів з чіткими абрисами відносно точок знімальної основи не повинна перевищувати 0,5 мм; середня помилка взаємного положення навколишніх контурів не повинна перевищувати 0,4 мм; розходження контурів на порізах і сторонах рамок фотоплану не може перевищувати 0,4 мм при суцільній капітальній забудові, не більше 0,6 мм в інших районах міста (при коефіцієнті редукування 1,5 і більшому) і 1,0 мм - у горах; незбігання центрів отворів з точками на основі на забудованій території не повинні перевищувати 0,4 мм, на незабудованій - 0,5 мм (у горах - 0,7 мм). У камеральних умовах для перевірки точності фотопланів слід, крім визначення координат контрольних пунктів геодезичної основи і координат контрольних точок, що одержані із фотограмметричного згущення, використовувати проміри між пунктами і контурами з абрисів місцеположення пунктів геодезичних мереж топографо-геодезичних матеріалів раніше виконаних робіт;
перевіряти їх на збереження прямолінійності лінійних контурів (вулиць, трамвайних колій, ліній зв'язку і т.ін.). За польових умов точність фотопланів на населені пункти слід перевіряти промірами між важливими контурами, а також між контурами і геодезичними пунктами. Якщо необхідної точності при виготовленні фотопланів досягнути не вдається (значна кількість зон трансформування, великі коефіцієнти редукування і т.ін.), топографічні плани населених пунктів створюють на стереофотограмметричних приладах у вигляді графічних планів. 7.5.4. При оформленні фотопланів населених пунктів потрібно вміщувати: на полях фотопланів написи: "При дешифруванні контурів враховувати, що вони зміщені згідно з центральною проекцією фотографування, і стежити за положенням тіні. Центральну (головну) точку знімка відмічено кружком"; у формулярах знімання якісну характеристику фотопланів населених пунктів у розділі "Додаткові відомості" проставляти: кількість зон трансформування знімків; висоту зон трансформування (в метрах); записи про перевірку точності фотопланів по контрольних пунктах геодезичної основи і контрольних фотограмметричних точках та перевірку найважливіших чітких контурів за промірами, що вміщені в абрисах геодезичних пунктів, і за матеріалами знімань минулих років. 7.5.5. Якщо матеріалів аерофотознімання немає або якщо таке економічно недоцільне, знімання забудованих територій дозволяється виконувати наземними методами. Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу. Горизонтальне знімання (знімання контурів і предметів місцевості) включає знімання фасадів, проїздів і внутрішньоквартальне знімання. Його можна виконувати окремо або в поєднанні зі зніманням рельєфу (вертикальне знімання) в залежності від характеру забудови і організації робіт. 7.5.6. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабі 1:5000 і територій з рідкою забудовою в масштабах 1:2000, 1:1000, як правило, виконують методом мензульного знімання. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують способами перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаналітичним, тобто за допомогою мензули і рулетки або електронним тахеометром і обміром будівель. 7.5.7. У плановому відношенні геодезичною основою для знімання забудованих територій є пункти геодезичних мереж і пункти знімальної основи, а у висотному відношенні - репери і марки державної нівелірної мережі I, II, III і IV класів та всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зніманнях з висотою перерізу рельєфу 2 і 5 м висотною основою можуть служити пункти, висоти яких визначено тригонометричним нівелюванням. 7.5.8. В окремих випадках до початку знімання забудованих територій розробляють робочий проект побудови знімальної основи з врахуванням характеру і щільності забудови. Кількість пунктів знімальної основи при зніманні забудованих територій на 1 кв.км не повинна бути меншою ніж це вказано в табл.23.

Таблиця 23——————————————————————————————————————————————————————————————————|Масштаб знімання |Мінімальна кількість точок знімальної основи || | на 1 кв.км ||——————————————————+—————————————————————————————————————————————|| 1:2000 | 8 ||——————————————————+—————————————————————————————————————————————|| 1:1000 | 16 ||——————————————————+—————————————————————————————————————————————|| 1:500 | 32 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

7.5.9. Знімання забудованих територій проводять з пунктів державних, розрядних та знімальних геодезичних мереж. Уздовж вулиці, в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два знімальних теодолітних ходи. Знімальні ходи, що прокладаються по обидві сторони вулиці, зв'язуються поперечними ходами на перехрестях вулиць або посередині ходу. У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створні лінії між пунктами геодезичної основи, закоординованими кутами кварталів або капітальних будівель. Створні точки між пунктами геодезичної основи визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менше 1:2000. 7.5.10. При зніманні забудованих територій способами перпендикулярів і засічок віддалі між створними точками при вимірюванні їх сталевою рулеткою (стрічкою) або оптичними віддалемірами не повинні перевищувати значень, указаних у табл.24.

Таблиця 24——————————————————————————————————————————————————————| | Віддалі між створними точками || |————————————————————————————————————————|| Масштаб | виміряні рулеткою | виміряні оптичним || знімання | | віддалеміром ||———————————+———————————————————+————————————————————|| 1:2000 | 80 | 120 ||———————————+———————————————————+————————————————————|| 1:1000 | 60 | 80 ||———————————+———————————————————+————————————————————|| 1:500 | 40 | 50 |——————————————————————————————————————————————————————

7.5.11. При зніманні способом перпендикулярів довжини перпендикулярів не повинні перевищувати величин, що наведені в табл.25.
Таблиця 25——————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб | Довжина перпендикуляра, м || знімання | || |——————————————————————————————————————————————————|| | окомірне встановлення | встановлення || | перпендикуляра | перпендикуляра || | | екером ||—————————————+———————————————————————————+——————————————————————|| 1:2000 | 8 | 60 ||—————————————+———————————————————————————+——————————————————————|| 1:1000 | 6 | 40 ||—————————————+———————————————————————————+——————————————————————|| 1:500 | 4 | 20 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

Довжина перпендикулярів вимірюється один раз з точністю до 1 см. Перпендикуляри, що перевищують вказані величини, підкріплюються лінійними засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20-50 м). 7.5.12. При полярному способі знімання кути вимірюються теодолітом при одному положенні круга з точністю 30'', а віддалі - стрічкою, сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром. 7.5.13. Знімання забудованих територій графоаналітичним способом виконують у такій послідовності: визначення координат кутів кварталів і окремих капітальних будинків і споруд при прокладанні ходів знімальної основи і нанесення їх на план; обмір габаритів будинків рулеткою (складання абрису); знімання будівель та інших контурів за допомогою мензули з пунктів геодезичної і знімальної основи і вимірювання віддалей віддалеміром, рулеткою або стрічкою. Виконувати знімання проїздів з перехідних точок і точок мензульних ходів не дозволяється. При обмірі будівель вимірюють також віддалі між кутами сусідніх будинків, які використовують як контрольні проміри. Одночасно із зніманням контурів проводять знімання рельєфу. 7.5.14. При зніманні полярним і графоаналітичним способами максимальні віддалі від приладу до контурів не повинні перевищувати величин, що наведені в табл.26.