Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Дешифрування при стереотопографічному зніманні 1 часть



7.1.57. Обов'язковою складовою технології створення топографічних планів стереотопографічним методом є дешифрування фотографічного зображення, в процесі якого на фотопланах або на окремих аерофотознімках розпізнають та креслять умовними знаками предмети й контури місцевості, наносять всі буквені та цифрові характеристики об'єктів знімання. 7.1.58. Топографічне дешифрування поділяється на польове та камеральне. При великомасштабному топографічному зніманні поєднують польове та камеральне дешифрування. У залежності від топографічної вивченості району знімання та прийнятої технології виконання робіт польове дешифрування виконується до камерального або після нього. Камеральне дешифрування виконують за допомогою стереоприладів з використанням картографічних матеріалів, зібраних на даний район знімання. 7.1.59. Дешифрування на місцевості населених пунктів та об'єктів з великою контурною навантаженістю може виконуватися на фотопланах або на збільшених аерофотознімках, що приведені до масштабу створюваного плану. На ділянках з малоконтурною навантаженістю дешифрування дозволяється виконувати на аерофотознімках у масштабі аерофотознімання, якщо її масштаб у 2-2,5 раза дрібніший від масштабу створюваного плану. 7.1.60. При будь-якому методі дешифрування в процесі підготовки робіт здійснюється збір та вивчення матеріалів картографічного значення: - топографічні карти і плани близьких масштабів; - дані геодезичних обстежень місцевості; - звіти попередніх знімань; - планшети спеціалізованих топографічних знімань (плани земель землекористувачів, плани нафтових, газових та інших родовищ, виконавчі плани після закінчення будівництва); - черговий план забудови на всю територію міських земель, на якому фіксуються поточні зміни; - схематичний план міста, на якому є назви всіх майданів, вулиць, провулків тощо; - плани обмірів будівель; - плани розміщення наземних та підземних інженерних мереж; - поздовжні профілі залізниць та автомобільних доріг; - дані про водомірні пости; - дані про покриття вулиць; - довідники (адміністративно-територіального поділу, залізниць та річкових шляхів сполучення, аеродромів, гідрометеослужби та ін.). Усі матеріали повинні бути проаналізовані з точки зору їх точності та можливості використання. У процесі дешифрування здійснюється перевірка та доповнення географічних назв. 7.1.61. Польове дешифрування виконують перед камеральним у таких випадках: - об'єкт знімання недостатньо забезпечений матеріалами картографічного значення; - матеріали аерофотознімання значно застаріли; - фотограмметричне визначення висот для кількісних характеристик з потрібною точністю неможливе через рослинний покрив; - значна концентрація малих та слабо контрастних об'єктів на окремих ділянках, які камерально не розпізнаються на аерофотознімках або розпізнаються непевно. 7.1.62. Польове дешифрування у всіх інших випадках виконують після камерального. Обстежуються ділянки з об'єктами і контурами, які непевно розпізнаються на аерофотознімках (малі розміри, слабкий контраст, наявність тіней, особливості ситуації), даються характеристики об'єктів, яких бракує, наносяться промірами (або іншими способами) місцеві предмети та кути контурів, які не відобразилися при аерозніманні. Результати фіксують на зворотному боці аерофотознімків, а при роботі на фотосхемах, фотопланах або графічних оригіналах планів - безпосередньо на них. Якщо в процесі дешифрування населених пунктів у масштабах 1:1000 та 1:500 потрібно виконати значний обсяг вимірювань в натурі, то дані вимірювань оформлюють на аерофотознімках тільки у вигляді написів або окремих абрисів, які потім використовують при складанні контурної частини оригіналу плану. З метою усунення пропусків та неточностей у зображенні предметів місцевості виконують польове обстеження складеного та викресленого фотоплану. 7.1.63. На топографічних планах у масштабах 1:5000-1:500 обов'язково зображують предмети місцевості, ситуацію та рельєф, що передбачені в розділі "Зміст топографічних планів" даної Інструкції. Повнота та детальність дешифрування обумовлюються чинними умовними знаками та додатковими технічними вимогами до планів спеціального призначення. Проміжки між умовними знаками об'єктів не повинні бути меншими за 0,3 мм. При дешифруванні забудованої території на топографічних планах масштабу 1:5000 виходи колодязів (люки) підземних комунікацій не показують. У масштабі 1:2000 на забудованій території оглядові колодязі (люки) показують на планах за додатковими вимогами; на незабудованій території наносять всі люки. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 показують всі види підземних комунікацій та їх виходи на поверхню за даними відповідних служб населеного пункту або промислового об'єкта. 7.1.64. Найменша площа контурів, яку належить зображувати на планах у масштабах 1:5000-1:500, повинна бути: - 20 кв.мм - для по-господарськи цінних угідь; - 50 кв.мм - для ділянок, що не мають господарського значення. 7.1.65. Якщо дешифрування високих об'єктів (будинків, споруд) ведеться за контуром даху, то слід враховувати поправки за зміщення зображення їх верхніх частин внаслідок центрального проектування та наявності карнизів. Ширину карнизів та навісів дахів треба враховувати при зніманні в масштабі 1:2000 та більшому. Поправка враховується, якщо вона перевищує графічну точність плану. 7.1.66. Ширину карнизів та навісів можна визначити: - відповідним фотограмметричним вимірюванням; - порівнюванням розмірів, що одержані із фотограмметричних вимірювань і промірів при технічній інвентаризації; - вимірюваннями в натурі. Крім того, при оконтурюванні будівель на фотопланах потрібно враховувати різномасштабність зображення даху та цоколю будинку. Величини поправок будуть тим більші, чим більші масштаб фотоплану, габарити будівель (як у плані, так і по висоті), і тим менші, чим більші висота фотографування і фокусна відстань камери АФА. При виконанні дешифрування в межах забудованих територій кількість предметів місцевості може бути така, що всіх їх нанести на свої місця неможливо. У таких випадках важливіші за значенням предмети показують точно на своїх місцях, а менш важливі можуть бути трохи зміщені або зовсім не показані. 7.1.67. Відкриті розробки корисних копалин (пісок, гравій тощо) показують по контуру частково освоєні площі та зазначають матеріал видобування та глибину кар'єру (до 0,1 м). Якщо на аерофотознімках є фотозображення об'єктів, яких на час виконання топографічних робіт вже немає на місцевості, то їх закреслюють на фотоплані синіми лініями. Результати дешифрування на кожній ділянці викреслюють не пізніше наступного дня після роботи в полі. 7.1.68. Дешифрування, незалежно від технологічних варіантів знімання, слід контролювати і приймати безпосередньо на місцевості. У процесі контролю перевіряється повнота та правильність дешифрування та нанесення на топографічні плани об'єктів місцевості. Точність нанесення та креслення на топопланах контурів і об'єктів місцевості повинна відповідати вимогам пп.1.1.16 та 1.1.17 цієї Інструкції.







Висотна знімальна основа, знімання рельєфу та дешифрування при комбінованому зніманні

7.1.69. Топографічне знімання на фотопланах та графічних планах (комбіноване знімання) виконують при неможливості фотограмметричного визначення з необхідною точністю висот точок земної поверхні через наявність рослинного покриву або якщо використання стереотопографічного знімання недоцільне з технічних або організаційних причин. 7.1.70. При комбінованому зніманні на фотопланах (графічних планах) безпосередньо в полі визначають висоти точок, рельєф місцевості зображують горизонталями та умовними знаками, дешифрують контури і наносять об'єкти, які не відобразилися на аерофотознімках. 7.1.71. Знімання виконують на фотопланах (фотокопіях), виготовлених на напівматовому або матовому фотопапері, що наклеєний на тверду основу або на графічних планах. До кожного графічного плану для виконання польових робіт додається комплект аерофотознімків у масштабі, що близький до масштабу знімання. 7.1.72. Планову знімальну основу (планову підготовку аерофотознімків) при комбінованому зніманні виконують у відповідності з пунктами 7.1.34-7.1.45 цієї Інструкції. Виготовлення фотопланів та всі пов'язані з цим фотограмметричні роботи виконують відповідно до існуючих нормативних документів щодо створення топографічних планів. 7.1.73. При комбінованому зніманні висотну основу, що потрібна для знімання рельєфу місцевості, створюють шляхом прокладання основних знімальних висотних ходів. 7.1.74. Проект знімальної основи розробляють до початку польових робіт з використанням існуючої на даний район робіт карти найбільшого масштабу, на яку попередньо наносять всі пункти геодезичної основи і рамки планшетів знімання. 7.1.75. Основні висотні ходи проектуються у вигляді окремих ходів і систем ходів, що утворюють вузлові точки та замкнуті полігони, їх проектування треба виконувати так, щоб точки ходів рівномірно розподілялися по всій площі знімання. Усі точки планових знімальних мереж, які є в межах площі знімання, слід включати в основні висотні ходи. 7.1.76. Основні висотні ходи є вихідними для розвитку знімальних ходів, і вони повинні опиратися на репери та марки нівелірної мережі, пункти державної геодезичної мережі, геодезичної мережі згущення 1 та 2 розрядів і знімальних мереж, висоти яких визначені нівелюванням IV класу. При зніманнях з висотами перерізу рельєфу 2 та 5 м висотною основою можуть бути пункти, висоти яких визначені тригонометричним нівелюванням при умові, що похибка визначення їх висот не перевищує 1/5 прийнятої висоти перерізу рельєфу. 7.1.77. Точки основних висотних ходів повинні розпізнаватися на фотоплані. При неможливості розпізнавання їх планове положення визначається в процесі знімання графічними прямими та зворотними засічками по пунктах геодезичної мережі або по розпізнаних чітких контурах способом створів або іншим способом. З цією метою на місцевості, яка не має чітких контурів (степ, суцільні масиви ріллі тощо), розвивається розріджена геометрична мережа. 7.1.78. При зніманнях з перерізом рельєфу 0,25; 0,5 та 1 м основні висотні ходи прокладають технічним нівелюванням згідно з пп.4.5.15-4.5.21 цієї Інструкції. 7.1.79. При зніманнях з перерізом рельєфу 2 та 5 м у рівнинно-пересіченій та гірській місцевостях основні ходи дозволяється прокладати способом тригонометричного нівелювання теодолітом-тахеометром або кіпрегелем. Кути нахилу вимірюють одним прийомом при двох положеннях вертикального круга в прямому та зворотному напрямках, а при роботі номограмним кіпрегелем двічі визначають перевищення при "крузі зліва" на різні висоти рейки. Якщо кути нахилу ліній менші 5 град., тоді основний висотний хід тригонометричного нівелювання можна прокладати при установці інструменту через точку приблизно на рівних відстанях між рейками. Кожне перевищення в цьому випадку визначають двічі при наведенні горизонтальної нитки труби кіпрегеля на дві висоти рейки, які відрізняються між собою не менше ніж на 1 м, і обчислюють як середнє з двох значень. При вимірюванні відстаней від інструменту до рейки нитковим віддалеміром довжина сторін висотних ходів не повинна перевищувати 250 м. Відстань від інструменту до рейки при вимірюванні номограмним кіпрегелем не повинна перевищувати 150 м. За сприятливих умов допускається збільшення відстанні до 200 м. Розбіжність між прямим та зворотним перевищенням або між перевищеннями, що визначені при наведенні на різні висоти рейки однієї і тієї ж лінії, допускається до 10 см, якщо довжина лінії 250 м, і 4 см на кожні 100 м при більших відстанях. 7.1.80. Основні висотні ходи слід зрівнювати безпосередньо в журналі з використанням калькулятора та інших обчислювальних приладів. Нев'язка в ходах розподіляється пропорціонально довжині ліній. 7.1.81. Питання про закріплення на місцевості вузлових і найбільш важливих точок основних висотних ходів центрами тривалого збереження вирішується при розробці та затвердженні технічного проекту в залежності від призначення знімання. Усі проміжні точки закріплюють на місцевості тимчасовими центрами (дерев'яні кілки, залізничні костилі та ін.). 7.1.82. Для забезпечення потрібної точності знімання рельєфу на суміжних планшетах намічають спільні точки зв'язку. Точками зв'язку можуть бути постійні або тимчасові репери нівелювання, що знаходяться поблизу рамок планшетів. Якщо їх нема, системи основних висотних ходів суміжних планшетів повинні мати не менше однієї спільної точки. Розходження по висоті на точках зв'язку не повинні перевищувати 1/5 висоти перерізу рельєфу. Розходження у плановому положенні точок зв'язку не повинні перевищувати 1 мм на плані. Якщо висотну знімальну основу створюють одночасно на блок трапецій тоді спеціальні точки зв'язку між цими трапеціями не потрібні. 7.1.83. Висоти знімальних точок визначають прокладанням знімальних ходів, що опираються на точки основних висотних ходів і пункти геодезичної основи. Знімальні ходи прокладають після ув'язування основних висотних ходів. Кількість знімальних точок визначають залежно від складності рельєфу місцевості, забудованості або наявності лісу на ділянках знімання. Помилки визначення висот точок не повинні перевищувати 1/5 висоти перерізу рельєфу. 7.1.84. При зніманні з перерізом рельєфу 0,25; 0,5 та 1 м знімальні ходи прокладають способом геометричного нівелювання нівеліром або кіпрегелем з рівнем на трубі (мензульні ходи). 7.1.85. При зніманні з перерізом рельєфу через 2 та 5 м знімальні ходи можна прокладати методом тригонометричного нівелювання згідно з пп.4.5.23-4.5.29 цієї Інструкції. 7.1.86. Точки знімальних ходів краще намічувати на чітких, що добре розпізнаються, контурах. Якщо знімальна точка не розпізнається на плані, тоді її положення визначають: - зворотною засічкою по пунктах геодезичної основи та геометричної мережі або по чітко розпізнаних контурах методом наближень; - лінійною засічкою від трьох або більше чітко розпізнаних контурів; - промірюванням відстаней від двох чітких контурів, що розміщені на прямолінійному контурі - дорозі, межі, канаві тощо; - методом продовження по напрямку і віддалі, що визначені від попередньої точки, з перевіркою зворотними засічками по пунктах геодезичної основи або розпізнаних контурах. 7.1.87. Допустимі довжини ходів та нев'язки в залежності від перерізу рельєфу та методу визначення висот точок наведено в таблицях 17, 17а.

Таблиця 17——————————————————————————————————————————————————————————————————| Висотні | Геометричне нівелювання || ходи |——————————————————————————————————————————————————————|| | Знімання рельєфу з перерізом через || |——————————————————————————————————————————————————————|| | 0,25 м | 0,5 м | 1,0 м || |—————————————————+——————————————————+—————————————————|| |Довжина|Нев'язка,| Довжина|Нев'язка,|Довжина|Нев'язка,|| | ходу, | м | ходу, | м | ходу, | м || | км | | км | | км | ||—————————+———————+—————————+————————+—————————+———————+—————————|| Основні | 2,0 | 0,07 | 8,0 | 0,14 | 16,0 | 0,20 ||—————————+———————+—————————+————————+—————————+———————+—————————||Знімальні| 1,0 | 0,08 | 4,0 | 0,15 | 8,0 | 0,20 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

Таблиця 17а——————————————————————————————————————————————————————————————————| Висотні| Тригонометричне нівелювання || ходи |——————————————————————————————————————————————————————|| | Знімання рельєфу з перерізом через || |——————————————————————————————————————————————————————|| | 2,0 м | 5,0 м || |———————————————————————————+——————————————————————————|| |Довжина ходу, | Нев'язка, м|Довжина ходу,| Нев'язка, м|| | км | | км | ||—————————+——————————————+————————————+—————————————+————————————|| Основні| 6,0 | 0,30 | 12,0 | 1,0 ||—————————+——————————————+————————————+—————————————+————————————||Знімальні| 3,0 | 0,60 | 6,0 | 1,0 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

7.1.88. Знімальні ходи ув'язують у відповідному розділі журналу топографічного знімання. 7.1.89. Знімання рельєфу на фотопланах або графічних планах виконують за допомогою мензули і кіпрегеля, а в плоскорівнинній місцевості - і нівеліра. Висотні точки (пікети), що потрібні для зображення рельєфу, визначають з точок основних та знімальних висотних ходів і пунктів геодезичної основи. 7.1.90. Пікетні точки під час знімання рельєфу треба визначати на характерних формах рельєфу - вершинах, вододілах, хребтах, сідловинах, улоговинах, долинах, лощинах та в місцях зміни крутизни схилу. Крім того, повинні визначатися висоти характерних контурних точок місцевості (перехрестя доріг, просік, різких вигинів контурів, гребеня дамб, поверхні землі біля мостів, шлюзів, колодязів та ін.), які підписуються на плані. 7.1.91. На плані визначають урізи води в річках, струмках, каналах та інших водних басейнах на момент знімання. Висоти урізів води та характерних точок місцевості визначають з точністю, що прийнята для визначення висот точок у знімальних ходах. 7.1.92. У рівнинній місцевості при зніманні з перерізом рельєфу через 0,25, 0,5 та 1 м з кутами нахилу до 2 град. висоти пікетів визначають горизонтальним променем кіпрегеля з рівнем на трубі або нівеліром, що встановлюється поряд з мензулою. Рейки використовують із сантиметровими та двосантиметровими поділками. 7.1.93. При зніманні місцевості з кутами нахилу більше 2 град. висоти пікетів визначають методом тригонометричного нівелювання. Місце нуля вертикального круга кіпрегеля визначається щоденно. Результати визначення записують у журналі знімання. 7.1.94. У залежності від масштабу знімання і перерізу рельєфу віддалі від інструменту до рейки і між пікетами не повинні перевищувати величин, що наведені в табл.18.

Таблиця 18——————————————————————————————————————————————————————————————————| Масштаб| Переріз |Максимальна|Максимальна| Максимальна ||знімання|рельєфу, м|віддаль між| віддаль до| віддаль від || | |пікетами, м| рейки при | інструменту до || | | | зніманні | рейки при || | | | рельєфу, м|зніманні контурів, м|| | | | |————————————————————|| | | | | чітких |нечітких ||————————+——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| 1:5000 | 0,5 | 75 | 250 | 150 | 200 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 1,0 | 100 | 300 | 150 | 200 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 2,0 | 120 | 350 | 150 | 200 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 5,0 | 150 | 350 | 150 | 200 ||————————+——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| 1:2000 | 0,5 | 50 | 200 | 100 | 150 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 1,0 | 50 | 250 | 100 | 150 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 2,0 | 60 | 250 | 100 | 150 ||————————+——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| 1:1000 | 0,5 | 30 | 150 | 80 | 100 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 1,0 | 40 | 200 | 80 | 100 ||————————+——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| 1:500 | 0,5 | 20 | 100 | 60 | 80 || |——————————+———————————+———————————+——————————+—————————|| | 1,0 | 20 | 100 | 60 | 80 |——————————————————————————————————————————————————————————————————

7.1.95. При зніманні ретельно зображують горизонталями всі форми рельєфу, що характерні для даної ділянки місцевості, а також ті деталі, які мають особливе значення при використанні топографічного плану (знімальні точки вибираються так, щоб з них було видно всю площу, що знімається з точки). Для зображення характерних форм і деталей рельєфу, що не виражаються горизонталями основного перерізу, використовують напівгоризонталі та допоміжні горизонталі, а при потребі - встановлені умовні знаки. 7.1.96. Горизонталі креслять олівцем на плані безпосередньо в полі після набору пікетів або одночасно з ним. Знімання потрібно проводити суцільним масивом, на кожному квадратному дециметрі планів масштабів 1:5000, 1:2000 треба підписувати 5-15 висот характерних точок місцевості. Кількість точок встановлюється технічним проектом. На планах масштабів 1:1000 і 1:500 підписують висоти всіх пікетів. На планах, що використовуються для меліорації земель, підписують до 30 пікетних точок на 1 кв.дм у залежності від вимог замовника. 7.1.97. У процесі знімання рельєфу на кожен планшет складають кальку висот, на яку наносять пункти геодезичної основи, точки основних висотних і знімальних ходів з їх номерами і висотами, урізи води та всі пікети, висоти яких підписані на плані. Перед складанням кальки висот потрібно перевірити правильність обчислень висот точок ходів, урізів води та характерних точок місцевості (пікетів). Для планів у масштабах 1:1000 і 1:500 складання таких кальок не обов'язкове. 7.1.98. Рисування рельєфу та дешифрування, як правило, виконують не безпосередньо на фотозображенні, а на прозорому малодеформованому пластику, що міцно закріплений на фотоплані. При цьому потрібно домагатися якомога вищої якості креслення. При оформленні планових основ треба використовувати перевідні самоприклеювальні зображення букв, цифр, умовних знаків. 7.1.99. Після закінчення знімання план має бути зведений по тих сторонах рамки, до яких примикають зняті в тому ж році або раніше плани такого ж або більшого масштабу. Інші сторони рамки вважаються вільними, знімання по них слід продовжити на 1 см за рамку. Зведення планів виконують згідно з пп.8.1-8.7 цієї Інструкції. 7.1.100. Топографічне дешифрування при комбінованому зніманні виконують одночасно із зніманням рельєфу повністю в натурі або перевіркою та уточненням дешифрування, що виконане камерально при складанні оригіналу плану на універсальному приладі. У процесі дешифрування наносять об'єкти місцевості, зображення яких відсутнє на фотоплані (графічному плані), а також зібрані географічні назви. 7.1.101. Фотоплани оформлюють у кольорах, що передбачені "Умовними знаками для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500". 7.1.102. Кожен планшет знімання перевіряють та приймають безпосередньо у полі. Контроль знімання виконують інструментально. Контрольні висотні пікети фіксують на кальці висот червоним кольором. Усі матеріали комбінованого знімання перевіряє, приймає та підписує керівник робіт (начальник партії). 7.1.103. Після обробки матеріалів комбінованого знімання здають: - фотоплан (графічний план); - формуляр до плану; - журнали знімання та створення висотної знімальної основи; - кальки висот (для планів масштабів 1:5000 і 1:2000); - викопіювання зведень по рамках; - акт перевірки та приймання польових робіт. На весь об'єкт знімання, крім цього, здають: - схему розміщення планшетів з розграфленням аркушів планів; - схему гідрографічної мережі з урізами води; - схему мережі шляхів сполучення з написами назв найближчих населених пунктів і віддалей до них у кілометрах; - список установлених назв населених пунктів, озер, вулиць, площ та інших об'єктів державною мовою, засвідчений органом місцевої влади; - пояснювальну записку. 7.2. Наземне фототопографічне знімання

7.2.1. Наземне фототопографічне (фототеодолітне) знімання застосовується для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 районів з гірським та горбистим рельєфом і, в окремих випадках, у рівнинних районах для інженерних вишукувань. 7.2.2. Точність та зміст топографічних планів, які створюють методом наземного фототопографічного (фототеодолітного) знімання, повинні відповідати загальним вимогам, що висуваються до топографічних знімань цих планів. 7.2.3. Щільність пунктів геодезичної основи для фототеодолітного знімання, а також точність їх визначення в плані і по висоті повинні відповідати вимогам пп.1.1.16-1.1.25 цієї Інструкції. Геодезичні виміри з метою визначення координат і висот пунктів знімальної мережі, а також закріплення пунктів виконують відповідно до вимог пп.5.1.8-5.1.21 та розділу 5.2 цієї Інструкції. Пункти знімальної мережі розташовують так, щоб забезпечити можливість зручної прив'язки фототеодолітних станцій та контрольних точок. При цьому в межах кожного планшета масштабу 1:5000 або 1:2000 повинен бути закріплений на місцевості не менш ніж один пункт геодезичної мережі або знімальної основи. 7.2.4. Проект розміщення фотостанцій, способів їх геодезичної прив'язки та необхідної щільності контрольних точок (напрямків) розроблюють на картах (планах), масштаб яких може бути дрібнішим не більше ніж у 5 разів від масштабу створюваного плану. Проект уточнюють на місцевості. Потрібну кількість фотостанцій визначають у залежності від форми рельєфу і прийнятого методу згущення мережі контрольних пунктів і знімань "мертвого простору" (тобто ділянок місцевості, що не відобразилися на фотознімках). 7.2.5. Граничні відстані фотографування обмежуються вимогами, що пред'являються до точності планів, і технічними можливостями знімальних камер та стереофотограмметричних приладів. Для фотокамер з фокусною відстанню до 200 мм допускаються такі значення граничних віддалей фотографування: - для стереоавтографа моделі 1318 - 8 дм у масштабі плану, що складається; - для стереоавтографа моделі 1318EL, Технокарта та Стереоанаграфів моделей 2, 4, 6 - 10 дм при середній помилці нанесення контурів 0,5 мм і 16 дм - при середній помилці 0,7 мм. При зніманні в масштабі 1:5000 максимальні віддалі слід обмежувати із врахуванням можливостей дешифрування. 7.2.6. Базиси фотографування повинні розташовуватися по можливості паралельно до загального напрямку горизонталей рельєфу ділянок місцевості, що фотографуються. Між кінцями базисів має бути взаємна видимість. Вимірювання довжин базисів слід проводити з відносною помилкою не більше 1:2000. 7.2.7. Мінімально допустимі довжини базисів фотографування (у метрах) розраховують за формулою:
2
Y m
p
B = ——————————— , min f m t
k y min

| X | | 2max | t = COS Ф - | ———————— SIN Ф | , min | f | k

де: Y - максимальна віддаль (у метрах) до дальньої межі знімання; mp - середня квадратична помилка визначення поздовжнього паралаксу, мм не більше +- 0,01 мм; my - середня квадратична помилка визначення положення точки в плані, мм; fk - фокусна відстань фотокамери, мм; X2max - найбільше значення фотокоординати X2 у межах робочої частини стереопари; Ф - кут відхилення оптичної осі камери від нормалі до базису.Примітка. Фотографування з відхиленням оптичних осей від нормалі до базису (кутом скосу) більшим ніж 31 град. 30' допускається тільки як виняток. При цьому в кожному конкретному випадку розраховують максимальні віддалі фотографування та довжини базисів. 7.2.8. Максимальна величина перевищення одного кінця базису відносно другого не повинна бути більше 10 мм у масштабі моделі, в якому передбачається проведення камеральної обробки матеріалів даної фотостанції. 7.2.9. Під час виконання знімання кожна стереопара повинна забезпечуватися контрольними точками, що використовуються при камеральній обробці для виключення впливу помилок зовнішнього орієнтування знімків. Якщо знімання виконують без перекриття, то кожна стереопара має бути забезпечена не менш ніж чотирма контрольними точками. Для перспективних стереопар кількість контрольних точок повинна бути не менше п'яти. Для знімання з перекриттям кількість і місця розташування контрольних точок розраховують у процесі розробки проекту фотознімальних робіт. Контрольні точки для лівого і правого кінців базису бажано вибирати спільними. Контрольними точками можуть бути пункти опорної геодезичної мережі, точки знімальної основи, а також чіткі контури місцевості, що добре розпізнаються на фотознімках. Максимальна помилка розпізнавання не повинна перевищувати 0,1 мм. Пункти опорної геодезичної мережі та точки знімальної основи, що використовують як контрольні точки, перед фотографуванням маркірують. Маркірувальні знаки мають бути контрастними відносно фону знімка і не повинні затінятися під час фотографування. Розміри маркірувальних знаків залежать від віддалі до фотостанцій і не повинні бути меншими ніж 0,15 мм по висоті і 0,05 мм по ширині в масштабі знімка. Відомості про маркірувальні знаки (форма, розмір, колір, висота точки спостереження та дата установки) заносять у журнал маркірування. Абриси (фотознімки) контрольних точок заносять у журнал фототеодолітного знімання. 7.2.10. Прив'язку фототеодолітних станцій та контрольних точок, не суміщених з пунктами геодезичної основи, здійснюють за допомогою теодолітних ходів, прямих, обернених та комбінованих засічок та іншими методами в залежності від умов місцевості. При зніманні в масштабах 1:500 та 1:1000 прив'язка фототеодолітних станцій та контрольних точок оберненими засічками не допускається. Під час прив'язки фототеодолітних станцій та контрольних точок за допомогою теодолітних ходів слід виконувати вимоги цієї Інструкції. При прив'язці фотостанцій висячими ходами на кінці кожного ходу вимірюють не менш ніж два контрольних напрямки на пункти геодезичної основи. При прив'язці фототеодолітних станцій способом засічок точність вимірювання горизонтальних кутів має бути не більше 20'', вертикальних - не більше 30''. При прив'язці контрольних точок засічками точність вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів має бути не більше 30''.Примітка. При камеральній обробці стереопар на аналітичних стереофотограмметричних приладах типу Стереоанаграф, як виняток, замість координат контрольних точок можна використовувати контрольні напрямки на них (горизонтальні та вертикальні кути). Контрольні напрямки вимірюють теодолітами з точністю 10'', при цьому в спостереження обов'язково включають спостереження протилежного кінця базису. 7.2.11. Фотостанції та контрольні точки, які не передбачається закріплювати постійними знаками, закріплюють на місцевості тимчасовими знаками (металевими трубами, дерев'яними кілками тощо) з метою збереження їх на час виконання та контролю робіт, а також на випадок повторення частини робіт. 7.2.12. Робота на фотостанції полягає у виконанні фототеодолітного знімання, вимірювань довжини, напрямку та кута нахилу базису, виконання вимірювань, що передбачені проектом робіт. Орієнтування базису слід виконувати не менш ніж по двох пунктах геодезичної основи. Фотографування з обох кінців базису повинно бути виконане з мінімальним розривом у часі за майже однакових умов освітлення. Фотографування найкраще виконувати в сонячну погоду. При цьому рекомендується вибирати для знімання такий час, щоб сонце було позаду і трохи збоку від фототеодоліта чи знімальної камери. 7.2.13. Після фотолабораторної обробки перевіряють фотографічну та фотограмметричну якість усіх негативів. Перевірку фотографічної якості проводять за загальною густиною негатива, за проробкою деталей в найтемніших місцях негатива, за його контрастністю та густиною вуалі. Негатив вважається непридатним для фотограмметричних робіт, якщо на ньому виявлено сповзання емульсії, подряпини, плями на робочій частині, відсутність зображення координатних міток або розходження відстаней між координатними мітками більш ніж на 0,2 мм. При непридатності одного з негативів перезнімають всю стереопару. 7.2.14. На відбитках фототеодолітних знімків або на фотопанорамах розпізнають всі контрольні точки. Розпізнавання проводять під стереоскопом (інтерпретоскопом), користуючись польовими журналами, фотознімками та замальовками. Контрольні точки обводять кружком і підписують. 7.2.15. Польове дешифрування виконують при обході за наміченими маршрутами і при огляді місцевості з фотостанцій. При польовому топографічному дешифруванні на відбитках фототеодолітних знімків або на фотопанорамах розпізнають усі елементи та предмети місцевості, які не можуть бути розпізнані при камеральній обробці фототеодолітних знімків, а також збирають семантичну та кількісну інформацію на об'єкти, що дешифруються. Розпізнані на фотопанорамах об'єкти та контури позначають умовними знаками або написами. Обов'язковому польовому дешифруванню підлягають: населені пункти та окремі будівлі; дорожна мережа та інженерні споруди на ній; лінії зв'язку і електропередачі високої та низької напруги; промислові, сільськогосподарські та культурно-побутові об'єкти; гідрографічна мережа. По закінченні польового дешифрування, як допоміжний матеріал, до віддешифрованих фотопанорам додають: схеми розташування вулиць (будівель) у населених пунктах; схеми розташування ліній зв'язку та електропередач, колодязів, підземних комунікацій і т.інш.; схеми гідрографічної та дорожної мережі; великомасштабні фотопанорами населених пунктів, з віддешифрованими будинками та спорудами. 7.2.16. Знімання "мертвого простору" (ділянок, які закриті предметами місцевості і не відобразилися на знімках) виконують або одночасно з виконанням польових фототеодолітних робіт, або після закінчення камеральної обробки. Визначення меж "мертвого простору" при одночасному виконанні фототеодолітних і дознімальних робіт проводять шляхом детального рекогносцирування та стереоскопічного перегляду контактних відбитків. На забудованих територіях при зніманнях масштабів 1:500-1:2000 дознімання виконують методами горизонтального і вертикального знімань та дознімання контурів. При зніманні незабудованих територій або при зніманнях масштабів 1:5000 і дрібніших дознімання виконують, як правило, методами мензульного та тахеометричного знімань. 7.2.17. Після виконання всіх польових робіт здають: карту (або схему) спроектованого і фактично виконаного фототеодолітного знімання; негативи і контактні відбитки (фотопанорами) з відміченими на них контрольними точками, скомпоновані по станціях; журнали фотографування, геодезичних вимірювань, маркірування та абрисних замальовок; каталоги робочих координат і висот пунктів геодезичної основи, контрольних точок та фототеодолітних станцій; матеріали польового дешифрування та знімання "мертвого простору"; дані про визначення елементів внутрішнього орієнтування знімків; відомості оцінки якості негативів; пояснювальну записку про виконані роботи з рекомендаціями по камеральній обробці; акти контролю та приймання робіт. 7.2.18. Камеральну обробку фототеодолітних знімків проводять згідно з вимогами Інструкції з фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт та планів.


Просмотров 846

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!