Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Рекогностування та закладання центрів геодезичних пунктів. Побудова геодезичних знаків 3 часть



5.1.20. Кути трикутників повинні бути не менше 20 град., а сторони не коротші за 150 м. Вимірювання кутів проводять теодолітами не менш як 30-секундної точності двома круговими прийомами з перестановкою лімба між півприйомами на 90 град. Розходження однойменних напрямків із різних прийомів, що приведені до спільного нуля, не повинні перевищувати 45''. У виміряні на точці кути слід вводити поправки за центрування та редукцію, якщо величини лінійних елементів перевищують 1:10 000 довжини ліній. Нев'язки в трикутниках не повинні перевищувати 1,5'. 5.1.21. Визначення точок прямою засічкою виконують не менше ніж з трьох пунктів опорної мережі, при цьому кути між напрямками при точці, що визначається, мають бути не менше 30 град. і не більше 150 град. Визначення точок оберненою засічкою виконують не менше ніж за чотирма вихідними пунктами за умови, що точка, яка визначається, не знаходиться біля кола, що проходить через будь-які три вихідні пункти. Визначення точок комбінованою засічкою виконують поєднанням прямих та обернених засічок за участю не менш ніж трьох вихідних пунктів.

5.2. Висотна мережа

5.2.1. У процесі розвитку знімальної мережі, як правило, одночасно визначають положення точок у плані і по висоті. Висоти точок знімальної мережі визначають геометричним або тригонометричним нівелюванням. 5.2.2. Методику, порядок робіт та допуски докладно висвітлено в розділі 4.5 цієї Інструкції.

6. Обробка результатів геодезичних вимірювань

6.1. Обробка результатів вимірювань передбачає такі процеси: - польові обчислення, включаючи контрольні; - камеральну обробку і зрівнювальні обчислення. Усі обчислення виконують у дві руки, якщо при роботах не використовувалися електронні геодезичні прилади та персональні комп'ютери. 6.2. Контрольні обчислення треба робити в процесі виконання робіт для встановлення точності вимірювань і відповідності їх вимогам діючих нормативних документів. 6.3. Математичну обробку геодезичних вимірювань треба робити в прийнятій проекції та системі координат і висот. Вона вміщує такі види робіт: - складання схеми геодезичної мережі; - підготовку та аналіз координат і висот вихідних пунктів з метою встановлення їх вірогідності і точності; - переобчислення координат вихідних пунктів з однієї системи в іншу; - перевірку і обробку журналів кутових і лінійних вимірювань, журналів нівелювання або їх результатів з реєстраторів чи накопичувачів інформації; - перевірку і оформлення матеріалів визначення елементів приведення; - складання зведень виміряних напрямків і кутів, зенітних відстаней; - обчислення довжин ліній, з введенням поправок за приведення ліній на рівень моря і редукування на площину проекції Гаусса-Крюгера; - обчислення кутових, полюсних, лінійних, координатних нев'язок; - складання відомостей перевищень; - обчислення наближених координат і висот геодезичних пунктів; - контроль обчислення прив'язки стінних знаків до ходу полігонометрії; - підготовку інформації для зрівнювання і зрівнювання мережі на ЕОМ; - складання пояснювальної записки і звітної схеми; - систематизацію матеріалів і підготовку їх до здачі. 6.4. При виборі нової місцевої системи координат осьовий меридіан треба вибирати з таким розрахунком, щоб він проходив по центральній частині або поблизу об'єкта (ділянки), при цьому поправки за редукування ліній і кутів на площину повинні бути у п'ять разів менше від помилок вимірювання. Також допускається використання компенсаційної системи (компенсують поправки за редукування ліній на площину і приведення їх до рівня моря). На ділянках із значними висотами допускається відносити рівневу поверхню приведення до середнього рівня знімального об'єкта. 6.5. Середню квадратичну помилку виміряного кута у полігонах і замкнених ходах полігонометрії обчислюють за формулою



f2B |——— | — n —
mB = корінь кв. ——————— , N



а для мережі з вузловими пунктами, за відсутності замкнутих полігонів, mB обчислюють за формулою

| f2B | | ——— | — n —
mB = корінь кв. ——————— , N - k

де: fB - кутова нев'язка в полігоні або ході; n - кількість виміряних кутів; N - кількість полігонів або ходів; k - кількість вузлових точок.

Примітка. Оскільки нев'язки полігонів між собою залежні, то приведені формули не досить ефективні. За малої кількості замкнутих ходів і полігонів (N=5) вони не відбивають фактичної точності вимірювання кута. У таких випадках оцінкуточності виконують за матеріалами зрівнювання.

Для контролю обчислень користуються формулою

f2B MB = корінь кв. —————— , [n]

де: [f2B ] - сума квадратів кутових нев'язок (на всіх полігонах і ходах, що взяті для розрахунку); [n] - сумарна кількість кутів, що брали участь у підрахунку величини. Розходження значень mB , що обчислені за основними і контрольними формулами, не повинні перевищувати 0,1''.
6.6. Середню квадратичну помилку виміряного кута у тріангуляції обчислюють за формулою

[w2 ]
m = корінь кв. ————— , 3n

де: w - нев'язка трикутника; n - кількість трикутників у мережі. 6.7. Вільні члени бічних і полюсних умов не повинні перевищувати

fпол = 2,5 mB корінь кв.[g2 ],
де: g - зміна логарифмів синусів сполучних кутів трикутників при зміні кутів на 1'' в одиницях шостого знака; mВ - середня квадратична помилка виміряного кута для відповідного класу тріангуляції. 6.8. Для обчислення азимутальної умови в міській тріангуляції і полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба користуватися формулою

Wаз = +- 2,5 корінь кв.(m2В n + 2m2і + 2m2ц ),



де: mі - середня квадратична помилка вихідних азимутів; mц - помилка дирекційного кута, що виникає через помилку центрування і редукції у процесі прив'язки до нього (mц враховується при довжині сторони менше 2 км); n - кількість кутів при передачі азимута або кількість трикутників. 6.9. Аналіз вихідної мережі і підготовка списку вихідних координат і висот проводять до початку обчислювальних робіт. Аналіз передбачає: - перевірку суміщення нових і старих центрів вихідних пунктів згідно з актами закладки і шляхом порівняння кутів і ліній, що виміряні під час прив'язки нової мережі (дані фіксують у спеціальній відомості); - аналіз матеріалів зрівнювальних обчислень вихідної мережі. При цьому особливу увагу треба звернути на мережу, складену з різних геодезичних робіт, а також на метод зрівнювання. Найбільш слабким треба вважати взаємне положення двох суміжних пунктів, координати яких одержані із спільного або багатоетапного зрівнювання різних геодезичних побудов. Відносна помилка сторони в найслабшому місці вихідної геодезичної мережі не повинна перевищувати: 1:50 000 при розвитку мережі згущення 4 класу; 1:20 000 при розвитку мережі згущення 1 розряду; 1:10 000 при розвитку мережі згущення 2 розряду. 6.10. Питання, що пов'язані з вибором вихідних пунктів з метою спільного зрівнювання нової і старої геодезичної мережі, розв'язують у кожному випадку на основі детального аналізу точності вихідної мережі і повного випробування виконаної тріангуляції, трилатерації, полігонометрії і нівелювання. Вибір вихідних пунктів для спільного зрівнювання треба провести так, щоб не спричинити в майбутньому додаткової роботи (перекреслювання планів, розмічувальні роботи з перенесення проектів у натуру і т.ін.). 6.11. Для зрівнювання мереж згущення у місцевій системі слід перетворити координати вихідних пунктів державної мережі в місцеву систему координат. При цьому мають бути враховані такі дані: довгота осьового меридіана місцевої системи; значення координат у місцевій системі початкового пункту; вихідний дирекційний кут і система, в якій він заданий; значення середньої місцевої рівневої поверхні, до якої віднесені вимірювання. 6.12. Зрівнювання геодезичних мереж проводять методом найменших квадратів. 6.13. Вихідними для зрівнювання геодезичної основи є зрівнені координати пунктів державної геодезичної мережі 1, 2 та 3 класів, які відповідають вимогам чинних нормативних документів. При відсутності зрівнених координат пунктів державної геодезичної мережі або у випадку її деформації через нестабільність вихідних даних і приблизне зрівнювання потрібно провести місцеве зрівнювання методом найменших квадратів частини державної мережі. У випадку зрівнювання розрядних мереж згущення для передачі масштабу і орієнтування потрібно, щоб виділена ділянка вміщувала не менше двох вихідних пунктів зрівненої мережі 1-3 класів. Прямокутні координати вихідного пункту місцевої мережі до остаточного зрівнювання державної мережі можуть бути взяті з її попереднього зрівнювання. 6.14. Геодезичну мережу вставляють у твердий контур зрівнених пунктів державної мережі і пунктів місцевої мережі (наприклад, міської тріангуляції), які раніше брали участь у спільному зрівнюванні з державною мережею. 6.15. Якщо спільне зрівнювання не було проведено, то потрібно місцеву мережу 4 класу зрівняти самостійно, прийнявши пункти зрівненої мережі 1-3 класів за вихідні. При потребі допускається використовувати як вихідні пункти державної геодезичної мережі 4 класу. При зрівнюванні мережі не допускається розрив у суцільності зв'язків пунктів тріангуляції місцевої мережі 4 класу з вихідними пунктами державної мережі. Якщо геодезичну мережу створюють не на всій ділянці, а як доповнення до раніше створеної мережі, то допускається брати за вихідні пункти тріангуляції і полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів і, як виняток, вузлові даного розряду. 6.16. Повторне зрівнювання старої мережі будь-якої точності проводять за матеріалами раніше виконаних вимірювань. 6.17. Зрівнювання геодезичних мереж у населених пунктах слід виконувати так: полігонометрію 4 класу в державній і прийнятій для даного населеного пункту місцевій системах координат, а полігонометрію 1 і 2 розрядів тільки в місцевій системі. При зрівнюванні у місцевій і в державній системах координат вихідними приймають одні і ті самі пункти. 6.18. Зміни координат раніше визначених пунктів із нового зрівнювання не повинні перевищувати 10 см. Якщо зміни координат перевищують 10 см і мають один знак, можна змінити значення координат вихідних пунктів на постійну величину. 6.19. Геодезичні мережі згущення, що створені на незначних площах (сільські населені пункти, робітничі селища і т.ін.), а також теодолітні ходи і різні побудови знімальної мережі допускається зрівнювати спрощеними способами, тобто роздільним зрівнюванням дирекційних кутів, абсцис і ординат. 6.20. Обробку мережі нівелювання проводять у повній відповідності з діючими нормативними документами. 6.21. Обчислювання і зрівнювання нівелювання всіх класів і тригонометричного нівелювання проводять у Балтійській системі висот 1977 р. і, як виняток, у місцевій системі висот. Обчислювання, зрівнювання і складання каталогів нівелювання в містах, селищах міського типу і на промислових комплексах виконують тільки в Балтійській системі висот 1977 р. Якщо обрано місцеву систему висот, то в каталог вміщують висоти в місцевій і Балтійській системах висот 1977 р. або тільки в місцевій з зазначенням "ключа" переходу до Балтійської системи висот 1977 р. Прийняту в місті місцеву систему треба зберегти, якщо зрівнені позначки пунктів у Балтійській системі висот 1977 р. відрізнятимуться від старих позначок більше ніж на 5-6 см, у противному разі для міста приймається тільки державна система. 6.22. Мережа нівелювання IV класу, яка має достатню кількість вихідних пунктів, може бути зрівнена спрощеним способом. 6.23. За наявності первинних матеріалів на раніше створену мережу нівелювання нову мережу того самого класу зрівнюють спільно з нею. 6.24. Лінії нівелювання IV класу зрівнюють після зрівнювання нівелювання вищого класу і при потрібності переобчислюють висоти пунктів нівелювання раніше виконаних робіт. 6.25. Повторне зрівнювання старих ліній нівелювання IV класу можна проводити спрощеним способом окремими вставками в опорну мережу вищого класу. 6.26. Після закінчення зрівнювальних обчислень всі матеріали повинні бути належним чином оформлені для наступного використання при складанні каталогів координат і висот та технічних звітів про геодезичні роботи. У пояснювальній записці, яку додають до матеріалів зрівнювання, наводять такі відомості: прийнята система координат і висот; перелік мереж, що включені у зрівнювання, і їхні технічні характеристики; відомості про вихідну основу; методи зрівнювання, їх особливості і оцінка точності; алфавітний покажчик пунктів.

Складання каталогів

6.27. Каталоги координат і висот пунктів на міста і селища міського типу в державній і місцевій системах координат, а також каталог висот пунктів нівелювання складають відповідно до вимог чинних нормативних документів. На всю нову і раніше виконану геодезичну мережу об'єкта складається зведений каталог зрівнених координат і висот пунктів тріангуляції, полігонометрії і трилатерації, а також каталог висот пунктів нівелювання. При незначному обсязі робіт обидва каталоги можуть бути зброшуровані разом. Якщо нова мережа створена як доповнення до раніше виконаної, то каталоги складають у вигляді доповнення до раніше складених каталогів. 6.28. Каталоги координат і висот пунктів складають окремо в державній і місцевій системах координат. Вони вміщують: - обкладинку, титульну сторінку і зміст; - пояснення; - малюнки типів центрів і реперів; - список координат і висот пунктів; - список висот пунктів нівелювання, які не мають координат; - схему планової геодезичної мережі; - схему мережі нівелювання; - аркуш реєстрації змін. 6.29. До каталогів координат включають пункти геодезичної мережі, що закріплені постійними центрами, а також втрачені пункти геодезичних мереж, що потрібні для збереження геометричних зв'язків мережі, пункти, закріплені тимчасовими центрами, що є вузловими або вихідними (в т.ч. при прив'язці стінних знаків). Втрачені і не знайдені пункти заносять до каталогу окремо. 6.30. Координати пунктів, що знижені в розряді до знімальної мережі, вміщують в окремий список координат і висот пунктів знімальної мережі. 6.31. Координати пунктів існуючої полігонометрії, які близько розташовані до пунктів полігонометрії, що створюється на одній вулиці або проспекті, і не зв'язані з нею належним чином взаємними вимірюваннями, вміщують (при потребі) у каталоги тільки як пункти знімальної мережі. 6.32. Пункти тріангуляції і полігонометрії у списках розташовують в алфавітному порядку в міру зростання номерів або по спадній величині абсцис; пункти нівелювання розташовують по лініях ходів. 6.33. До каталогу координат пунктів значення координат заносять з точністю до 0,001 м; дирекційні кути - до 0,1'', довжини ліній - до 0,001 м. Координати пунктів знімальної мережі записують з точністю до 0,1 м. Висоти центрів у Балтійській системі висот 1977 р. або, в особливих випадках, у системі висот від умовного рівня незалежно від класу нівелювання вписують у каталог з точністю до 0,001 м. Висоти, що одержані з тригонометричного нівелювання, вписують з точністю до 0,1 м. 6.34. У список координат місцевої системи з пунктів геодезичних мереж заносять дирекційні кути (в порядку зростання їх величин) і довжини сторін на всі виміряні напрямки. 6.35. Між вписаними в каталог координатами, дирекційними кутами і довжинами сторін повинна бути точна відповідність. 6.36. Каталог висот пунктів нівелювання складають окремо. Він вміщує: обкладинку, титульну сторінку, зміст; пояснення; список прийнятих скорочень; малюнки знаків нівелювання; список висот пунктів нівелювання; список висот утрачених пунктів; аркуш реєстрації змін; схему ходів нівелювання. 6.37. Каталоги координат (висот) геодезичних мереж із схемами їх розташування складають у потрібній кількості примірників, що визначається технічним проектом. 6.38. Після закінчення обчислювальних робіт і складання каталогів матеріали про геодезичні роботи в містах і селищах міського типу залишаються на зберігання в організації, що виконувала роботу, а Державному картографо-геодезичному фонду України (Укркартгеофонду) передаються тільки каталоги координат і висот.

7. Методи виконання топографічних знімань

7.1. Аерофототопографічне знімання

7.1.1. Аерофототопографічне знімання для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують стереотопографічним або комбінованим методом. Вибір методу визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню, масштабом і площею знімання, існуючим фотограмметричним обладнанням, а також техніко-економічними розрахунками. З врахуванням наведених факторів і умов виконання робіт на конкретних об'єктах допускається поєднання стереотопографічного і комбінованого методів. 7.1.2. Аерофототопографічне знімання може виконуватися за однією з таких основних технологічних схем: - контурну частину плану створюють на основі фотопланів, а знімання рельєфу проводять на універсальних стереофотограмметричних приладах; дешифрування виконують поєднанням польового і камерального дешифрування (стереотопографічний спосіб; 1-й варіант); - створюють контурну частину плану і знімають рельєф на універсальних стереофотограмметричних приладах; дешифрування здійснюють за стереомоделлю камерально способом перенесення елементів польового дешифрування з фотосхем і фотознімків на графічний план (стереотопографічний спосіб; 2-й варіант); - контурну частину плану створюють на основі фотопланів, а рельєф знімають звичайними наземними методами (мензульним, тахеометричним і т.ін.) одночасно з дешифруванням і зніманням контурів та об'єктів, що не відобразились на фотопланах (комбінований спосіб; 1-й варіант); - контурну частину плану створюють на універсальних стереофотограмметричних приладах у вигляді графічних планів при камеральному дешифруванні всіх об'єктів, які відобразились на аерофотознімках, а знімання рельєфу виконують наземними методами; при цьому уточнюють дані камерального дешифрування і проводять дознімання відсутніх на графічному плані об'єктів (комбінований спосіб; 2-й варіант). 7.1.3. На об'єктах знімання, що мають окремі ділянки, на яких не можна застосувати стереотопографічний спосіб через суцільну високу трав'янисту і густу чагарникову рослинність або відсутність матеріалів аерознімання, слід поєднувати стереотопографічний метод з наземним. Стереоскопічне знімання рельєфу при створенні топографічних планів з перерізом рельєфу через 1 м і 0,5 м не застосовують на територіях з суцільною високою рослинністю (ліс, парки, чагарники, поля зі злаковими і овочевими культурами). 7.1.4. Фотоплани, як основу топографічного плану, виготовляють на території з рівнинним, горбистим та інколи з гірським рельєфом при будь-якому характері забудови. На незабудовані території з незначною кількістю контурів створюють графічні плани стереотопографічним або наземним способами; можна також створювати фотоплани. 7.1.5. До комплексу польових топографічних робіт при аерофототопографічному зніманні входять такі процеси: - маркірування контурних точок та геодезичних пунктів або розпізнавання (ідентифікація) чітких контурів на аерознімках; згущення знімальної планової основи (планова підготовка аерознімків); згущення знімальної висотної основи (висотна підготовка аерофотознімків) при стереотопографічному зніманні; дешифрування контурів при стереотопографічному зніманні; знімання рельєфу і дешифрування контурів при комбінованому зніманні. 7.1.6. Перед початком польових робіт розробляють робочий проект згущення знімальної основи, маркірування розпізнавальних знаків. Для цього використовують існуючі топографічні карти, плани, масштаб яких у два-п'ять разів менший від масштабу плану, що створюється. За наявності матеріалів аерофотознімання використовують аерофотознімки і репродукції накидного монтажу. Якщо аерофотознімання ще не виконане, то можна використати матеріали аерофотознімання минулих років. Проект висотної підготовки аерофотознімків при розрідженій основі розробляють одночасно з проектом маркірування і планової підготовки аерофотознімків. При повній (суцільній) висотній підготовці проект розробляють на аерознімках, а після цього його переносять на репродукцію накидного монтажу. 7.1.7. Робочий проект знімальної основи розробляють згідно з технічним проектом, відповідно до вимог нормативних документів з фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт і планів та даної Інструкції. Під час розробки робочого проекту слід враховувати характер місцевості (рельєф, контурність) і забудови, якість проведеного аерофотознімання, густоту і розташування пунктів геодезичної мережі і знімальної основи, оснащеність фотограмметричними приладами і методи, які буде застосовано при проведенні просторової фототріангуляції. При проектуванні намічують зони розміщення точок планової і висотної основи, місця визначення позначок урізів води в річках та інших водоймах, розробляють схеми і способи геодезичного визначення координат точок, встановлюють форму і розміри маркірувальних знаків. 7.1.8. Як точки планової і висотної основи, в першу чергу використовують пункти державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення. 7.1.9. Залежно від програми, яку застосовують для обробки результатів вимірювань при згущенні фотограмметричних мереж, точки планової і висотної знімальної основи (планові і висотні розпізнавальні знаки) розміщують рядами поперек аерознімальних маршрутів попарно через 6-8 базисів або рівномірно по всій площі ділянки знімання без дотримання визначеного положення на стереопарах (малюнки в БД відсутні). 7.1.10. На схемі проекту згідно з прийнятими умовними позначеннями показують: межі об'єкта - чорним кольором; номенклатурна розграфка планів - синім; пункти геодезичної планової і висотної основи, включаючи пункти за межами об'єкту - чорним кольором; напрямки осей запроектованих маршрутів аерофотознімання - зеленим кольором; передбачені проектом розпізнавальні знаки та інші точки геодезичної основи, які треба визначити, - червоним кольором. Ходи полігонометрії і нівелювання, які прокладають заново, показують на схемі лініями червоного кольору. Лінії, що з'єднують пункти в мережі тріангуляції, на схемі не показують. На схемі показують також урізи води та інші точки, висоти яких повинні бути визначені в процесі польових робіт. 7.1.11. Проект планової і висотної підготовки аерофотознімків підписує виконавець і затверджує керівник робіт. 7.1.12. До комплексу камеральних робіт входять: а) при стереотопографічному зніманні: - підготовчі роботи (вивчення матеріалів аерофотознімання і польових топографо-геодезичних робіт, робоче проектування, підготовка вихідних даних); - фотограмметричне згущення опорної мережі; - виготовлення фотопланів; - дешифрування і стереотопографічне знімання контурів і рельєфу; - підготовка планів до видання. б) при комбінованому аерофототопографічному зніманні: - підготовчі роботи; - фотограмметричне згущення планової мережі; - виготовлення фотопланів; - підготовка планів до видання.

Аерофотознімання

7.1.13. Аерофотознімання виконують відповідно до вимог нормативних документів з аерофотознімання, положень даної Інструкції та нормативних документів, що стосуються фотограмметричних робіт при створенні топографічних карт і планів. 7.1.14. Масштаби фотографування, типи аерофотоапаратів, особливі вимоги до матеріалів аерофотознімання передбачають у технічному завданні на виконання аерофотознімання. Вибір масштабу аерофотознімання для виготовлення фотопланів і стереорисування рельєфу залежить від наявного фотограмметричного і стереофотограмметричного обладнання, характеру забудови, рельєфу місцевості, а також вимог, які висуваються до точності відображення контурів і рельєфу на топографічних планах. 7.1.15. При зніманні забудованих територій, для яких основою топографічного плану буде фотоплан, фотографування місцевості треба виконувати двічі: - аерофотознімання довгофокусними АФА для виготовлення фотопланів; - аерофотознімання нормальними або короткофокусними АФА для рисування рельєфу. Аерофотознімання рівнинних незабудованих територій та територій з переважно одноповерховою забудовою можна виконувати в одному масштабі короткофокусним АФА для виготовлення фотопланів і рисування рельєфу. 7.1.16. Для створення топографічних планів масштабу 1:1000, 1:500 аерофотознімання слід виконувати по заданих напрямках з 80-процентним поздовжнім перекриттям у масштабі, що в 5-7 разів менше від масштабу створюваного плану. 7.1.17. Масштаби аерофотознімання для комбінованого і стереотопографічного знімань, у залежності від висоти рельєфу, характеру місцевості і основи створюваного топографічного плану, не повинні бути дрібніші вказаних у табл. 13-15. 7.1.18. Забезпечення аерофотознімками меж об'єктів знімання, знімальних ділянок повинно відповідати технічним вимогам до аерофотознімання для топографічних цілей, про що вказують у договорах на виконання аерофотознімальних робіт.

Схема стандартного розміщення планово-висотних розпізнавальних знаків

(Зображення має графічний характер. Не наводиться.)
Мал.1

Схема довільного розміщення планово-висотних розпізнавальних знаків

(Зображення має графічний характер. Не наводиться.)
Мал.2


Вибір масштабу аерофотознімання і фокусної відстані АФА для планів масштабу 1:5000

Таблиця 13———————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————| Характеристика | Переріз | Контурна | Знімання | Масштаб | Фокусна | Висотна || ділянки |рельєфу, м | частина плану | рельєфу |аерофотознімання |відстань АФА, | підготовка || знімання | | | | | мм | ||—————————————————+———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| | 0,5 | фотоплан |стереоско- | 1:10000-1:12000 | 200; 350 | повна || | | | пічне | 1:4500-1:6500 | 100;70 | (суцільна) ||Населені пункти, |———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| промислові | 1,0 | фотоплан |стереоско- | 1:10000-1:12000 | 200; 350 | повна || майданчики, | | | пічне | 1:6000-1:10000 | 100;70 | (суцільна) || інші забудовані |———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| території | 2,0 | фотоплан |стереоско- | 1:10000-1:12000 | 200; 350 | повна || | | | пічне | 1:14000-1:10000 | 100;140 | (суцільна) || | | | | | | розріджена ||—————————————————+———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| | 0,5 | фотоплан, |стереоско- | 1:4500-1:6500 | 100;70 | повна || | | графічний план | пічне | | | (суцільна) || Незабудовані |———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| території, | 1,0 |графічний план, |стереоско- | 1:6000-1:10000 | 100;70 | повна || сільськогоспо- | | фотоплан | пічне | | | (суцільна) || дарські угіддя | | | | | | розріджена || |———————————+————————————————+———————————+—————————————————+——————————————+—————————————|| | 2,0 |графічний план, |стереоско- | 1:14000-1:10000 | 100;140 | розріджена || | | фотоплан | пічне | | | |———————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

Вибір масштабу аерофотознімання і фокусної відстані АФА
для планів масштабу 1:2000

Таблиця 14—————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————| Характеристика | Переріз | Контурна |Знімання | Масштаб | Фокусна | Висотна || ділянки зніман-|рельєфу, | частина плану | рельєфу |аерофотознімання| відстань | підготовка || ня | м | | | | АФА, мм | ||——————————————————+—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————|| | 0,5 | фотоплан | стерео- | 1:5500-1:8000 |200; 350; 500| повна || Населені пункти, | | |скопічне | 1:4500-1:6500 | 100; 70 | (суцільна) || промислові |—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————|| майданчики, | 1,0 | фотоплан | стерео- | 1:5500-1:8000 |200; 350; 500| повна || інші забудовані | | |скопічне | 1:6000-1:10000 | 100; 70 | (суцільна) || території |—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————|| | 2,0 | фотоплан | стерео- | 1:5500-1:8000 |200; 350; 500| повна || | | |скопічне | 1:6000-1:10000 | 100; 140 | (суцільна) || | | | | | | розріджена ||——————————————————+—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————|| | 0,5 | фотоплан, | стерео- | 1:4500-1:6500 | 100; 70 | повна || Незабудовані | |графічний план |скопічне | | | (суцільна) || території, |—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————||сільськогосподар- | 1,0 | фотоплан, | стерео- | 1:6000-1:10000 | 100; 70 | повна || ські угіддя | |графічний план |скопічне | | | (суцільна) || | | | | | | розріджена || |—————————+———————————————+—————————+————————————————+—————————————+—————————————|| | 2,0 | фотоплан, | стерео- | 1:6000-1:10000 | 100; 140 | розріджена || | |графічний план |скопічне | | | |—————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

Вибір масштабу аерофотознімання і фокусної відстані АФА
для планів масштабу 1:1000 і 1:500

Таблиця 15——————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————| Характеристика | Переріз |Контурна |Знімання | Масштаб | Фокусна | Висотна ||ділянки знімання |рельєфу, | частина | рельєфу |аерофотознімання | відстань |підготовка || | м | плану | | | АФА, мм | ||—————————————————+——————————————————————————————————————————————————————————————————————|| | Масштаб 1:1000 || |——————————————————————————————————————————————————————————————————————|| | 0,25 |фотоплан | наземна | 1:3000-1:6000 | 200; | - || | | | | | 350; 500 | - ||Населені пункти, |—————————+—————————+—————————+—————————————————+——————————+———————————|| промислові | 0,5 |фотоплан | стерео- | 1:3000-1:6000 | 200; | повна || майданчики | | |скопічне | 1:3000-1:5000 | 350; 500 |(суцільна) || | | | | | 100; 70 | || |—————————+—————————+—————————+—————————————————+——————————+———————————|| | 2,0 |фотоплан | стерео- | 1:3000-1:6000 | 200; | повна || | | |скопічне | 1:3000-1:6000 | 350; 500 |(суцільна) || | | | | | 100; 140 | ||—————————————————+——————————————————————————————————————————————————————————————————————|| | Масштаб 1:500 || |——————————————————————————————————————————————————————————————————————|| | 0,25 |фотоплан | | 1:2500-1:3500 | 350; 500 | ||Населені пункти, | | | наземна | | - | - || промислові |—————————+—————————+—————————+—————————————————+——————————+———————————|| майданчики | 0,5 |фотоплан | стерео- | 1:2500-1:3500 | 350; 500 | повна || | | |скопічне | 1:3500-1:2500 | 100; 140 |(суцільна) || |—————————+—————————+—————————+—————————————————+——————————+———————————|| | 1,0 |фотоплан | стерео- | 1:2500-1:3500 | 350; 500 | повна || | | |скопічне | 1:3500-1:2500 | 100; 140 |(суцільна) |——————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————


Просмотров 485

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!