Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Теоретичні основи розрахунку вартості програмного продукту і формування ціни



На формування вартості програмного продукту в певній мірі впливає ринковий економічний закон попиту і пропозиції, але його вплив має і свої особливості. Так, зокрема, у практиці ціноутворення на

Програмне забезпечення (ПЗ) стикаються економічні інтереси професійних програмістів, і непрямі інтереси практично всіх інших представників нашого суспільства.

При визначенні вартості основна увага звертається на :

· Унікальність об єкта купівлі – продажу;

· Якісні переваги порівняно з аналогами;

· Витрати виробника (розробника);

· Витрати, що матиме покупець при зміні передбачуваного продукту іншим;

 

· Ступінь терміновості та гостроту потреби;

· Інші.

Складність виникає при формування цін на ПЗ , що пояснюється такими особливостями :

1. Вартість інформації і вкладених в неї знань важко заміряти кількісно. Відповідно, складно провести один з етапів ціноутворення – встановлення попиту на товар, що визначається потребою покупця в даному товарі, ціною на товар – замінник, ціною на супутній додатковий товар, рівнем платоспроможності споживачів. Реальна цінність програмного продукту визначається тільки після застосування його користувачем.

2. Складність розрахунку витрат створення програмних продуктів повязана з тим, що вони є супутнім товаром і пропонуються користувачеві в рамках конкретної технології реалізації нововведень, де відбувається поступове накопичення навичок і практичного досвіду, що має особливу цінність як для користувачів, так і для розробників.

3. Доки те унікальне, нове, що вкладено в продукт не розголошене цілком або частково, власник може одержувати весь монопольний прибуток. У даному разі йдеться про ліцензування і продаж програмного продукту, коли в договорі купівлі продажу користувач і виробник виключають передачу продукту третій стороні.

4. Якщо приєднується третя сторона і наступні користувачі, продукт стає загальнодоступним.

Таким чином, складність кількісного визначення вартості, супутній характер створення і розповсюдження, а також тимчасовий характер привласнення монопольного прибутку виділяють програмний продукт з ряду звичайних промислових продуктів.



Хоча ПЗ- товар специфічний , оборот цього товару підпорядковується закону вартості. В обороті програмного продукту можна виділити деякі особливості :

· Вартість програмного продукту повертається не одразу. Значну частину витрат становлять витрати на розробку, а не на виробництво і відтворення,

· Можливість багаторазового використання програмного продукту різними користувачами

· Зниження його ціни при розширення кола користувачів.

· Програмне забезпечення ліцензується

· Існують додаткові способи розповсюдження ПЗ :

- Freeware - вільне розповсюдження програмного продукту

- Shareware - варіант ,коли користувач одержує продукт з мережі або в іншій спосіб у тимчасове користування , а після цього Ю у разі задоволення використанням у роботі , перераховує розробникові означену суму .

- (ASP-Application Servis Providers) -оренда ПЗ

Ціни на програмні продукти коливаються навколо вартості , як і в разі з іншими товарами, але вони менш корельовані з вартістю порівняно з іншими продуктами і послугами.

Щоб оцінити специфіку ринку ПЗ , найпростіше розглядати кожний програмний продукт як оригінальний , який не має аналогів , або продуктів – замінників.

Тоді ринок даного продукту виникає лише разом із самим продуктом , право на нього повністю визначається авторським правом на програмний продукт , а продаж ліцензій може бути інтерпретований як продаж ринку частинами. Зокрема продаж усіх майнових прав на програмний продукт ( виняткова ліцензія ) відповідає продажу всього ринку , а продаж етикеткової ліцензії на одну копію – продажу мінімальної його частини.



Найпоширенішими методами встановлення цін на ПЗ є :

- Метод , заснований на вивченні попиту.

- Метод відчутної вартості

- Порівняння із цінами на базове ПЗ

- Наслідування лідера

- Витратний метод

- Встановлення ціни на ПЗ , засноване на еластичності попиту

- Встановлення ціни на основі споживчої вартості продукції

- Встановлення ціни копії програми

Витратний метод встановлення ціни

Цей метод передбачає використання даних про затрати праці (людино-дні) і витрати машинного часу (машино-години), собівартість яких визначається заздалегідь, а знаряддя праці (пакети прикладних програм, системи програмування) і предмети праці (бази даних) у калькуляції не відбиті , хоча витрати на створення їх і експлуатацію досить великі. Саме цей метод буде використаний в даних розрахунках.

Найбільш простою і розповсюдженою є методика – середні витрати плюс прибуток - , що передбачає нарахування націнки на собівартість товару.

Інший спосіб ціноутворення, заснований на витратах, орієнтується на отримання цільового прибутку (бажаного прибутку).

Ціноутворення , що безпосередньо базується на витратах виробництва , використовується перважно у тих випадках, коли інформаційна корисність багатогранна і виробництво продукту пов язане з істотною економією в масштабах виробництва.

Розрахунок собівартості і ціни програмного продукту.

В даному дипломному проекті для розрахунку вартості програмного продукту використовуємо витратний метод встановлення ціни.

Витрати в даному разі розраховуємо шляхом розрахунку собівартості.



Собівартість — це сума витрат підприємства у грошовому виразі, які пов'язані з виробництвом та збутом готової продукції. Планування собівартості продукції повинно бути тісно пов'зано з мобілізацією внутрішніх ресурсів підприємства, з вдосконаленням організації його роботи Зменьшення витрат є важливим джерелом внутрішньовиробничих накопичень, які необхідні для забезпечення розширеного відтворення.

Елементи витрат на виробництво включають:

- Матеріальні витрати (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

- Оплата праці (всі форми заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

- Відрахування на соціальні заходи - Єдиний соціальний внесок (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

- Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів).

- Інші операційні витрати в тому числі адміністративні витрати . витрати на збут, тощо (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, сума фінансових санкцій).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

На ранніх стадіях розробки нового продукту, коли повністю не сформована нормативна база, не відомі ціни на ресурси і відсутній комплекс технічної документації, собівартість продукції може визначитись лише як прогнозна величина.

Для нашого розрахунку Витрати на одиницю продукту плануються за наступними статтями витрат:

1. Стаття 1 Прямі матеріальні витрати

2. Стаття 2 Основна заробітна плата основних виробничіх працівників

( розробників програмного продукту . )

3. Стаття 3 Додаткова заробітна плата

4. Стаття 4. Єдиний соціальний внесок ( нарахування на заробітну плату ) .

5. Стаття 5 Загальновиробничі витрати . Витрати на утримання та експлуатацію

обладнання.

6. Стаття 6 Адміністративні витрати

7. Стаття 7 Вневиробничі витрати

 

Вихідні значення.

Для розрахунків використовуються вихідні данні , зазначені в таблиці 1 , а також урядові нормативні документи на час розрахунку , зокрема : тарифні ставки, тарифні коефіцієнти , Баланс робочого часу та інші , а також середні значення по галузі , або внутрішні інструкції для розрахунку накладних витрат , та інші проміжні значення , що узгоджуються з керівником професійної та економічної частини дипломного проекту.

Таблиця 4.1 Показники, які є вихідними даними.

Показник Пропоновані значення показника Обране значення
де q – коефіцієнт, що враховує умовне число команд залежно від типу завдання   Вибрати значення коефіцієнта q
Тип завдання Межі змін коефіцієнта
Завдання обліку від 1400 до 1500
Завдання оперативного керування від 1500 до 1700
Завдання планування від 3000 до 3500
Різноманітні завдання від 4500 до 5000
Комплексні завдання від 5000 до 5500
Інше (вказати ) До 1400

 

Обираю q = 1000

Продовження таблиці 4.1

Ступінь новизни Група Програмні продукти по ступені новизни можуть бути. віднесені до однієї з 4-х груп: - Група А – розробка принципово нових завдань; - Група Б – розробка оригінальних програм; - Група В – розробка програм з використанням типових рішень; - Група Г – разове типове завдання.   Обираю   Групу В
Ступені складності По ступені складності програмний продукт можє бути віднесений до однієї з 3-х груп: - 1 – алгоритми оптимізації й моделювання систем; - 2 – завдання обліку, звітності й статистики; 3 – стандартні алгоритми. Обираю ступінь складності 2
Тпо (година на підготовку опису завдання), Береться по факту Тпо=15 год/люд
Т заг аутс. Трудомісткість та етапи робіт за розрахунком по аутсорсінгу. Визначається за узгодою з керівгтком професійної частини ( або за типовим реєстром відпрацьованого часу для аналогічних програм, що є додатком до типової угоди по аутсорсінгу персонала. Заповнити відповідну таблицю реєстру відпрацьованого часу.

 


Просмотров 661

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!