Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Режим прання вовняного кислотозахисного спецодягу



ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ

ТА ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇН И

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

НПАОП 10.0 - .

 

ІНСТРУКЦІЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ШАХТАРІВ

Р.

 


 

1 РОЗРОБЛЕНО: Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ)

 

РОЗРОБНИКІ: Долженков А. (керівник), Садимака Р. (відповідальний виконавець), Мартинова Н., Герецун О.

 

 

ВНЕСЕНО: Департаментом охорони праці та надзвичайних ситуацій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

 

3 ЗАРЕЄСТРОВАНО:

 

ПОГОДЖЕНО: Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України

 

ВВЕДЕНО: замість НПАОП «Інструкція з експлуатації засобів індивідуального захисту шахтарів», яка розроблена в 2003 р.

 

6 ДАТА ВВЕДЕННЯ В ДІЮ:

 

 

Передрукування заборонено

© Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України

II


 

ЗМІСТ

І Загальні положення
ІІ Скорочення
ІІІ Порядок приймання засобів індивідуального захисту, що надходять до вугільних підприємств
IV Правила зберігання засобів індивідуального захисту у приміщеннях складів
V Зберігання засобів індивідуального захисту протягом експлуатації  
VI Догляд за засобів індивідуального захисту протягом експлуатації  
VII Порядок списання засобів індивідуального захисту  

 


  ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держгірпромнагляд України № ________ від ” ___ ” _______ 20 __ р.

ІНСТРУКЦІЯ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ШАХТАРІВ

 

До п. 4 глави 1 розділу IV Правил безпеки у вугільних шахтах.



 

 

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1.1 Забезпечувати шахтарів засобами індивідуального захисту (далі – ЗІЗ) слід відповідно до «Галузевих норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту для працівників підприємств вугільної промисловості», погоджених з ЦК профспілок вугільної промисловості України і затверджених Міністерством палива та енергетики України.

Відповідальність за забезпечення і застосування ЗІЗ покладається на адміністрацію підприємства.

1.2 Зміни та доповнення в діючі «Галузеві норми...» з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов, а також їх перегляд може запроваджуватися Міністерством енергетики та вугільної промисловості за погодженням ЦК профспілок вугільної промисловості України.

До пропозицій з погодження змін і доповнень чинних норм додаються:

- обгрунтування необхідності внесення до норм змін і доповнень;

- дані про кількість працюючих;

- потрібні на ці цілі ресурси.

1.3 ЗІЗ, які видаються трудящим вугільних підприємств, повинні відповідати характеру та умовам праці й забезпечувати захист від впливів комплексу небезпечного та шкідливого виробничого середовища для профілактики професійних захворювань і травматизму. Номенклатура небезпечного середовища установлюється за результатами атестації робочих місць підприємства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» № 442 від 1 серпня 1992 року.



1.4 Забезпечення ЗІЗ робітників та службовців підприємств Міненерговуглепрому, здійснюється на підставі щорічних заявок на придбання (таблиця 1), які подаються до галузевих органів постачання керівниками служб постачання й соціальних питань і вноситься до комплексної програми підвищення охорони праці. Приватні вугільні підприємства забезпечують робітників ЗІЗ самостійно.

 

Таблиця 1 – Заявка на придбання ЗІЗ підприємством ___________­_______ ________________________________ в _____ місяці ____ року.

№ з/п   Одиниця виміру Найменування ЗІЗ Кількість ЗІЗ Вартість одиниці ЗІЗ грн. з ПДВ Потрібна сума коштів тис. грн.
           
Заступник керівника з охороні праці /підпис/ П.І.Б.  

 

Розрахунок щорічної потреби засобів індивідуального захисту проводиться відповідно до додатка 3 «Галузевих норм ...».

1.5 Технічні умови, галузеві стандарти та інші нормативні документи, відповідно до яких розробляються та впроваджуються ЗІЗ для вугільної промисловості, слід погоджувати з галузевими інститутами.

1.6. Постачальники ЗІЗ на підприємства Міненерговуглепрому повинні надавати споживачеві сертифікат відповідності ЗІЗ або декларацію про відповідність ЗІЗ вимогам Технічного регламенту.

1.7 Під час виникнення спірних питань, якість ЗІЗ може бути підтверджена періодичними випробуваннями на відповідність нормативно-технічній документації (далі - НТД) галузевим інститутом, акредитованим в установленому порядку.

1.8 ЗІЗ, що не відповідають вимогам стандартів і технічних умов (ТУ) підлягають поверненню і заміні з пред'явленням в установленому порядку претензій (рекламацій і ін.) постачальникові.



Про факт невідповідності ЗІЗ надають інформацію до органу з сертифікації (ОС), який видав сертифікат відповідності, до територіального органу стандартизації, метрології та сертифікації продукції (Держспоживстандарт України), до територіального органу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд України) за місцем знаходження постачальника, для вживання заходів відповідно до їх функцій, а також МакНДІ для внесення змін до Реєстру.

1.9 Видача робітникам та службовцям і повернення ними ЗІЗ реєструється в особистій карточці, що зберігається в спеціальній картотеці.

1.10 Чергові ЗІЗ колективного використання повинні знаходитися в коморі цеху чи дільниці або закріплюватися за певним робочим місцем і видаватися робітникам і службовцям лише під час виконання тих робіт, для яких ці ЗІЗ передбачено.

Відповідальність за чергові засоби індивідуального захисту покладають на представника адміністрації.

1.11 3абороняється робітникам і службовцям, після закінчення роботи виносити спеціальне взуття, спеціальний одяг та інші ЗІЗ за межі підприємства.

1.12 ЗІЗ є власністю підприємства і підлягають обов'язковому поверненню: після звільнення; після переходу робітника на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачено «Галузевими нормами...»; після закінчення терміну експлуатації.

1.13 Видача робітникам і службовцям на заміну ЗІЗ матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

1.14 ЗІЗ, які стали непридатними для використання до закінчення визначеного терміну носіння з причин, незалежних від робітника, слід відремонтувати або замінити.

1.15 Спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ після закінчення терміну експлуатації підлягають списанню.

1.16 Трудові спори з питань видачі та використання ЗІЗ розглядає комісія з трудових спорів.

1.17 Питання матеріальної відповідальності за збитки, заподіяні підприємству у зв'язку з втратою або зіпсуванням ЗІЗ за умов недбалості, регулюється чинним законодавством.

II. СКОРОЧЕННЯ

1. АПК – Адміністративно-побутовий комбінат.
2. ВТК – відділ технічного контролю.
3. Держгірпромнагляд України – Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.
4. ЗІЗ – засоби індивідуального захисту.
5. ЗІЗОД – засоби індивідуального захисту органів дихання.
6. Міненерговуглепром – Міністерство енергетики та вугільної промисловості.
7. НД – нормативна документація.
8. НТД – нормативно-технічна документація.
9. ОС – орган з сертифікації.
10. ООВ – орган з оцінки відповідності.
11. ТУ У – технічні умови України.

 

III ПОРЯДОК ПРИЙМАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ЩО НАДХОДЯТЬ ДО ВУГІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Цей розділ установлює порядок приймання ЗІЗ щодо кількості, якості та комплектності.

3.2 Підприємства й організації вугільної промисловості – одержувачі ЗІЗ зобов'язані забезпечити їх приймання відповідно до технічних умов, галузевих і державних стандартів та іншої обов'язкової нормативно-технічної документації, що чинна на цей час.

3.2.1 ЗІЗ, які надходять до підприємства повинні бути в реєстрі сертифікованих ЗІЗ (таблиця. 2).

 

Таблиця 2 – Реєстр сертифікованих ЗІЗ для підприємств вугільної промисловості на « ___ » _________ 20__ рік

ЗІЗ НД на ЗІЗ Виробник (адреса, телефон, сайт) Постачальник (адреса, телефон, сайт документ, що підтверджує право на постачання продукції виробника Найменування ОС, який видав сертифікат відповідності. Найменування випробувальної лабораторії, яка проводила сертифікаційні випробування Сертифікат (декларація) (номер, дата видачі термін дії) Бланк сертифіката (серія, номер)
             

 

Реєстр ведеться галузевим інститутом на підставі даних, отриманих від органів з сертифікації продукції (далі ОС), які підтверджують відповідність продукції вимогам Технічного регламенту ЗІЗ. Технічний регламент визначає вимоги до рівня безпеки ЗІЗ, проведення процедури оцінки відповідності, установлює правила маркування зазначених засобів та введення їх до використання.

3.2.2 Відповідно до постанови Кабінету міністрів № 761 від 28 серпня 2008 року засоби захисту поділяться на три категорії:

а) перша категорія – засоби захисту, які мають просту конструкцію і призначаються для захисту від: незначних механічних впливів; впливів слабких миючих засобів, наслідки яких легко усуваються (рукавички для захисту від впливу розчинів миючих засобів); температурного впливу при взаємодії з поверхнями, нагрітими до температури що не перевищує 50 грд.C; впливів погодних умов (головні убори, сезонний одяг, взуття, тощо); слабких ударів і вібрації, які не впливають на життєво важливі органи і не здатні спричинити невиліковні пошкодження тощо.

б) друга категорія - засоби захисту, які мають конструкцію середньої складності і не належать до першої та третьої категорії;

в) третя категорія – засоби захисту, які мають конструкцію високої складності і призначаються для захисту від небезпеки, що загрожує життю людей, або небезпеки заподіяння невиліковних тілесних ушкоджень, ступінь якої користувач засобів захисту не може визначити своєчасно. До третьої категорії належать: фільтрувальні пристрої для захисту дихальних шляхів від впливу твердих і рідких аерозолів, речовин, які подразнюють, токсичних і радіоактивних газів; пристрою для захисту дихальних шляхів, що забезпечують повну ізоляцію від навколишнього природного середовища; аварійні спорядження, призначені для використання при високих температурах; аварійні спорядження, призначені для використання при низьких температурах; засоби захисту від ураження електричним струмом; засоби захисту від падіння з висоти.

3.2.3 Оцінку відповідності засобів захисту вимогам Технічного регламенту ООВ проводить шляхом вживання модулів оцінки відповідності, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня в 2003 р. N 1585 (1585-2003-п) "Про затвердженні Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах".

3.2.4 Оцінка відповідності засобів захисту, які належать до першої категорії, проводиться згідно з модулем A (внутрішній контроль виробництва), у разі якого виробник гарантує та декларує, що певна продукція відповідає вимогам регламенту, які її стосуються. Така оцінка проводиться, якщо користувач ЗІЗ може самостійно визначити ступінь захисту від мінімальної небезпеки або шкідливої дії і своєчасно виявити таку дію, без проведення перевірок на відповідність державним стандартам. Під час проведення оцінки відповідності за модифікованим модулем Aа виробник зобов'язаний провести одне або декілька випробувань одного або декількох властивостей виготовлюваних ЗІЗ. У цьому разі в регламенті відмічається конкретна продукція і випробування, які слід провести під наглядом призначеного органу, вибраного виробником.

Оцінка відповідності засобів захисту, які відносяться до другої і третьої категорій, проводиться за вибором виробника по модулю B в комбінації з модулями C або D.

Під час оцінки відповідності ЗІЗ за модулем B (перевірка типа) призначений орган переконується і підтверджує, що зразок продукції конкретного виробника відповідає вимогам регламенту і видає заявникові сертифікат перевірки типу. Під час оцінки відповідності засобів захисту за модулем C (відповідність типу) виробник гарантує і декларує, що певна продукція відповідає типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу та вимогам регламенту.

Виробник проставляє на кожному виробі національний знак відповідності і складає декларацію про відповідність.

3.2.5 Декларацію про відповідність (далі - декларація) складають на продукцію, вимоги до якої установлено відповідними технічними регламентами, з врахуванням вимог Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності (Постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня в 2003 р. № 1585).

3.2.6 Декларація складається виробником або його уповноваженим представником, або постачальником, який відповідає за введення продукції в обіг в Україні і є резидентом України, який несе повну відповідальність за відповідність продукції вимогам технічних регламентів, що діють в Україні.

3.3 Вхідний контроль ЗІЗ здійснюється відповідно до СОУ-Н 10.1.01174088.021:2009 «Система вхідного контролю ЗІЗ, які надходять на підприємства вугільної промисловості. Загальні вимоги» і НПАОП.0.00-1.04-07 «Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД)», цією інструкцією та іншими НД які чинні на території України.

Проведення вхідного контролю – є обов’язковою процедурою у разі придбання ЗІЗ підприємствами.

Вхідний контроль – оцінка якості та безпеки ЗІЗ, які надходять до підприємств вугільної промисловості (далі підприємства) буває постійним і періодичним.

3.3.1 Постійний вхідний контроль ЗІЗ проводять представники матеріально-технічного постачання щоб запобігти використання ЗІЗ, які не відповідають вимогам конструкторської і нормативної документації. За потреби, створюють комісію, яка складається з представників служб матеріально-технічного постачання й охорони праці. До складу комісії можна включити представників профспілки та інших організацій (за погодженням).

Основними завданнями постійного вхідного контролю є:

1) перевірка наявності супровідної документації на партію продукції, що підтверджує її якість, безпеку та комплектність.

2) контроль дотримання придатності ЗІЗ відповідно до терміну дії сертифікату відповідності типу.

Вхідний контроль проводиться в спеціально пристосованому приміщенні (складі тощо), обладнаному необхідними засобами контролю й оргтехнікою.

У разі потреби, комісія приймає рішення щодо проведення лабораторних випробувань ЗІЗ в акредитованих Національним агентством по акредитації України випробувальних центрах або лабораторіях.

3.3.2 Періодичний контроль – контроль з метою перевірки правильності, повноти та ефективності раніше виконаного вхідного контролю, що здійснюється представниками акредитованих галузевих інститутів згідно планів, затверджених Міністерством енергетики та вугільної промисловості або позапланово (у особливих випадках).

Основними завданнями періодичного вхідного контролю є:

1) перевірка відповідності номенклатури ЗІЗ та їх постачальників Реєстру;

2) перевірка правильності і повноти проведення на підприємстві вхідного

контролю;

3) перевірка якості ЗІЗ і їх відповідність вимогам НД;

4) перевірка умов і термінів зберігання ЗІЗ;

5) перевірка компетентності персоналу, що проводить вхідний контроль;

6) накопичення статистичних даних про фактичний рівень якості ЗІЗ, які надходять на підприємство, і розробка на цій основі пропозицій щодо підвищення якості і, за потреби, перегляду нормативів на продукцію.

3.3.4 Персонал, що здійснює вхідний контроль, має пройти навчання в галузевому учбовому центрі.

3.3.5 Постійний і періодичний вхідний контроль ЗІЗ проводять вибірково відповідно до вимог ГОСТ 23948-80 «Изделия швейные. Правила приемки». Кількість зразків, що підлягають перевірянню під час проведення вхідного контролю, визначають відповідно до таблиці 3.

 

Таблиця 3 – Кількість зразків, що відбираються під час контролю

Об'єм партії Об'єм вибірки Нормальний контроль
Приймальне число Бракувальне число
2–8
9–15
16–25
26–50
51–90
91–150
151–280
281–500
501–1200
1201–3200
3201–10000
10001–35000

 

3.3.6 Вхідному контролю підлягає кожна партія ЗІЗ, яка надходить на підприємство вугільної промисловості.

3.3.7 До вхідного контролю допускається продукція, прийнята ВТК підпри-ємства-виробника і така, що надійшла з такою супровідною документацією:

- товаротранспортна накладна підприємства-виробника (постачальника) оформлена в установленому порядку;

- копія сертифіката відповідності на придбану продукцію з голограмою (Закон України «Про підтвердження відповідності»), копія декларації відповідності вимогам Технічного регламенту ЗІЗ;

- документ про якість партії ЗІЗ, що надійшла на підприємство, (сертифікат якості, паспорт тощо), затверджений печаткою підприємства-виробника.

- копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продукцію (наказ Міністерства охорони здоров'я України № 247 від 09.10.2000 р. в редакції наказу від 14.03.2006 № 120).

3.3.8 Під час проведення вхідного контролю слід:

- перевірити супровідні документи, що засвідчують якість продукції;

- перевірити маркування, пакування, комплектність, зовнішній вигляд відповідно до вимог НД на конкретну продукцію (відповідність типу, марки, класу придбаного ЗІЗ умовам експлуатації).

3.3.9 Маркування спецодягу, касок, спецвзуття, окулярів захисних повинне відповідати ГОСТ 12.4.115-82 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты работающих. Общие требования к маркировке», ГОСТ 10581-91 «Изделия швейные. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение», ГОСТ 12.4.013-85 «ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия». Місце нанесення маркування на ЗІЗ та його зміст наведено в таблицях 4 – 6.

3.3.10 Комплектність, зовнішній вигляд і маркування фільтрувальних ЗІЗОД:

- у комплект респіраторів для захисту від аерозолів (із фільтрувальною напівмаскою, або із напівмаскою з ізолювальних матеріалів) входять: респіратор в зібраному стані; упаковка (наприклад, поліетиленовий пакет); інформація, що надається виробником (пам'ятка, інструкція тощо).

 

Таблиця 4

Найменування реквізиту Заповнення реквізиту
на швейному виробі (ГОСТ 12.4.115-82, ГОСТ 10581-91) на касці (ГОСТ 12.4.115-82) на окулярах захисних (ГОСТ 12.4.013-85)
товарний ярлик клеймо* корпус каски оправа
– найменування і місцезнаходження (адреса) підприємства-виробника + + + +
– найменування виробу +
– позначення стандарту або ТУ + + +
– тип, модель + +
– розмір виробу + + +
– склад сировини +
– позначення захисних властивостей відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 +
– символи з догляду за виробами відповідно до ГОСТ 16958-91 для виробів (крім рукавиці) з тканини, яка містить хімічні волокна, і із застосуванням клейових матеріалів +
– дата випуску (місяць, рік) + + +
– відмітка відділу технічного контролю (ВТК) виготівника + + +
  *Клеймо наносять незмивною фарбою, тисненням або іншим способом. Клеймо має бути чітким, контрастним кольору основного матеріалу і стійким до прання і хімічного чищення. Замість клейма допускається ушивати окрему стрічку в місцях нанесення клейма.

Таблиця 5

Найменування реквізиту Заповнення реквізиту
взуття* за ГОСТ 12.4.072-79 наколінники за ТУ У 25.1-22721757-009-2007
товарний ярлик
– товарний знак підприємства-виробника + +
– найменування та місцезнаходження (адреса) підприємства-виробника + +
– найменування виробу +
– позначення стандарту, ТУ + +
– розмір виробу +
– артикул, умовне позначення + +
– позначення за захисними властивостями відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 +
– дата випуску рік і квартал (рік – дві останні арабські цифри, квартал – крапками) місяць, рік
– відмітка відділу технічного контролю (ВТК) виробника + +
  * На кожному чоботі відтискуванням на гумі халяви, на голеночній частині або в частині підметки підошви між рифами мають бути нанесені реквізити маркування. Допускається наносити артикул, умовне позначення захисних властивостей і позначення стандарту незмивною водою фарбою (білила цинкові густо терті за ГОСТ 482-77) на під-кладці чобота  

 

Таблиця 6

Найменування реквізиту Заповнення реквізиту товарного ярлика
пояс запобіжний за ТУ В 51.7-25585987-007:2005 пояс протирадикулитный за ТУ В 33.1-13490320.002-2003
– найменування і місцезнаходження (адреса) підприємства-виробника + +

 

Закінчення таблиці 6

 

– найменування виробу + +
– позначення стандарту, ТУ + +
– розмір виробу + +
– артикул, умовне позначення + +
– дата випуску (місяць, рік) + +
– відмітка відділу технічного контролю (ВТК) виробника + +

 

- зовнішній вигляд: упаковка респіраторів не повинна мати розривів і скрізних отворів; горловина поліетиленового пакета, у який упаковано респіратор, повинна бути зав'язана, запаяна суцільним швом або скріплена степлером; напівмаска респіратора не повинна бути деформована і мати скрізних розривів, отворів; пелюстка клапана видиху повинна прилягати до сідловини клапана видиху без проміжків; пластмасові деталі респіратора не повинні мати облою та задирок, кольорових розводів; у рознімних з'єднаннях пластмасові деталі повинні стикуватися між собою за допомогою зусилля рук; протиаерозольні фільтри повинні бути вставлені в корпус згідно з рекомендаціями виробника.

- маркування повинне відповідати ДСТУ EN 140:2004, ДСТУ EN 143:2002, ДСТУ EN 149:2003 і НД виробника; на напівмасці з ізолювальних матеріалів респіраторів зазначають назву, товарний знак або інший спосіб ідентифікації виробника; розмір; дату виготовлення (місяць, рік).

Маркування запасних протиаерозольних фільтрів.

Кожна найменша фабрична упаковка запасних протиаерозольних фільтрів повинна маркуватися такою інформацією:

- відповідним типом і класом фільтра (наприклад, Р2);

- позначенням нормативного документа;

- закінченням терміну зберігання або еквівалентною піктограмою як показано на рисунку 1;

- назвою, товарним знаком або іншим способом ідентифікації виробника;

- пропозицією «Дивися інформацію, надану виробником» або еквівалентною піктограмою, як показано на рисунку 2;

- позначенням для ідентифікації марки фільтру;

- рекомендовані виробником умови зберігання (температура та вологість) або еквівалентна піктограма, як показано на рисунку 3.

 
 

Рисунок 1 Рисунок 2 Рисунок 3

 

Безпосередньо запасні протиаерозольні фільтри, які знаходяться у корпусі, мають маркуватися товарним знаком або іншим способом ідентифікації виробника.

Напівмаски фільтрувальні для захисту від аерозолів повинні мати маркування, що містить:

- назву, товарний знак або інший спосіб ідентифікації виробника;

- позначення нормативного документа;

- маркування для ідентифікації типу;

- позначення класу ефективності (FFP1, FFP2, FFP3).

Комплектність, зовнішній вигляд і маркування ізолювальних ЗІЗОД.

У комплект поставки саморятівника повинні входити:

- саморятівник;

- ремінь поясний (для Сі-30);

- ремінь плечовий (для ШCC-1);

- пам'ятка шахтарю щодо поводження з саморятівником;

- керівництво з експлуатації або технічний опис та інструкція з експлуатації;

- етикетка.

Примітка. Згідно з документами на постачання саморятівник додатково може бути укомплектований захисними окулярами, тепловологообмінником, індикатором герметичності.

Саморятівники й експлуатаційна документація мають бути упаковані в картонні ящики. Саморятівники слід установити в ящик у вертикальному положенні кришкою вгору. Упаковка саморятівників має бути щільною, такою, що виключає їх переміщення. Вільний простір між саморятівниками має бути заповнений до ущільнення вкладишами з гофрованого картону. Внутрішня поверхня ящика має бути вистилена пакувальним засобом. При індивідуальній упаковці кожного саморятівника в поліетиленовий пакет допускається внутрішню поверхню картонного ящика не вистилати. Експлуатаційна документація має бути упакована в пакет з поліетиленової плівки або іншого водонепроникного матеріалу.

На стяжні стрічки наноситься товарний знак заводу-виробника і напис «Made in Ukraine», модифікація саморятівника (Сі-30, ШСС-1У, ШСС-1Н, ШСС-1П), порядковий номер (порядковий номер – нумерація саморятівників повинна починатися з 00001 на початку кожного місяця), місяць і рік виготовлення.

На кришці або корпусі мають бути розміщені:

– «ANTISTATIK», дата (місяць, рік) виливання (для Сі-30, ШСС-1У, ШСС-1П);

– піктограма, що зображає у вигляді простих рисунків порядок включення в саморятівники;

– етикетка із зазначенням найменування саморятівника і позначення технічних умов.

На пломбі саморятівника має бути нанесений товарний знак заводу-виробника і клеймо ВТК.

На кожному ящику для транспортування має бути нанесено маркування відповідно до ГОСТ 14192-96 і містити маніпуляційні знаки, основні, додаткові і інформаційні написи:

– маніпуляційні знаки: «Крихке. Обережно», «Верх», «Берегти від вологи», «Берегти від нагріву»;

– основні написи: найменування вантажоодержувача, найменування пункту призначення;

– додаткові написи: найменування вантажовідправника, найменування пункту відправлення;

– інформаційні написи: маса «брутто» і маса «нетто» в кілограмах.

На картонному ящику, призначеному для упакування саморятівників, маркування повинне містити:

– найменування підприємства-виробника, найменування виробу;

– маніпуляційні знаки: «Крихке. Обережно», «Верх», «Берегти від вологи», «Берегти від нагріву», «Штабелювання обмежене»;

– інформаційні написи: маса «брутто» і маса «нетто» в кілограмах, товарний знак.

Маркування має бути чітким і розбірливим. Маніпуляційні знаки та написи мають бути темного кольору на світлих поверхнях або світлого – на темних поверхнях.

3.3.11 Прийняті на склад підприємства ЗІ3 мають бути промарковані підприємством-одержувачем.

На одну з деталей спеціального одягу (нагрудну кишеню, рукав, спинку та ін.) наноситься незмивною фарбою контрастного кольору штамп (емблема), фірмовий знак підприємства з написом ­короткого найменування підприємства. Розмір штампа (емблеми) має бути не меншим за 8Х8 см (або діаметром 8 см).

На підборт, підкомірець куртки і підкладку поясу брюк незмивною фарбою ставиться клеймо – ­тавро-табельный номер робітника.

3.3.12 У експлуатацію повинні передаватися прийняті за результатами вхідного контролю ЗІЗ з відповідним висновком в акті вхідного контролю.

3.3.13 Продукція, що надійшла від підприємства-постачальника до проведення вхідного контролю, повинна знаходитись окремо від прийнятої і забракованої вхідним контролем.

3.3.14 Забраковану вхідним контролем продукцію слід маркувати написом «Брак» і зберігати у відокремленому місці.

 

 

IV ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ У ПРИМІЩЕННЯХ СКЛАДІВ

 

4.1 Під час зберігання ЗІЗ у приміщеннях складів треба дотримуватися правил техніки безпеки, регламентованих державними, галузевими стандартами і іншою нормативно-технічною документацією на ці засоби.

4.2 Після транспортування ЗІЗ в умовах знижених температур перед видаванням робітникам їх необхідно витримати в умовах температури зберігання не менше від доби.

4.3 Опалювання, вентиляція, кондиціонування повітря і дотримання норм мікроклімату під час зберіганні ЗІЗ, регламентуються ДСН 3.3.6.042-99 «Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» і відповідними розділами будівельних норм і правил.

4.4 Концентрація пилу, шкідливих і токсичних речовин у повітрі, що подається через вентиляційні установки в приміщення адміністративно-побутового комбінату (АБК), не повинна перевищувати 0,3 ПДК для повітря робочої зони.

4.5 Приміщення складів для зберігання ЗІЗ повинні бути сухими, опалюваними, з природною вентиляцією, що забезпечує одноразовий повітряний обмін на годину, й оснащені автоматичною охоронно-пожежною сигналізацією, засобами виміру температури і вологості (психрометри, гігрометри і ін.)

4.6 Під час стелажного зберігання спецодяг розміщують за родовою ознакою (чоловічий, жіночий), за видами (костюми, халати, утеплений спецодяг, водозахисний спецодяг, комбінезони та ін.), захисними властивостями. Біля кожного виду спецодягу на стелажах вивішують таблички із зазначенням стандарту, технічних умов, виду, розміру та зросту.

4.7 Хутряні вироби (кожухи, кожушки овчинні та ін.) складають навпіл лицьовим боком усередину. Під час зберігання хутряних та вовняних виробів застосовують протимольний препарат, запакований у бавовняні мішечки, які розміщують між виробами.

4.8 Костюми, плащі і інші вироби з прогумованих тканин та штучної шкіри складають лицьовим боком у два згіни, переги­нають упоперек та укладають на стелажі.

4.9 Спецодяг з бавовняних, напівлляних, лляняних тканин укладають на стелажі таким чином: куртки розстебнуто, бічні сторони складено вздовж спини і виріб складено упоперек. Куртки та брюки повинні розміщуватися окремо.

4.10 Спецвзуття, що надходить на склад, зберігають в окремих сухих приміщеннях изолиро­ванно від будь-яких інших предметів та матеріалів, розсортовують за видами, захисними властивостями.

4.11 Взуття в тарі зберігають на стелажах або дерев'яних помостах штабелями заввишки не більше за 1,5 м. Відстань від підлоги до помосту або нижньої полиці стелажа має бути не меншою як 0,2 м. Відстань взуття, що зберігається, від зовнішніх стінок складу, опалювальних та нагрівальних приладів повинна бути не меншою, ніж 1,0 м. Між стелажами, штабелями і стінками складу мають бути проходи не меншими від 0,7 м. Взуття має бути захищене від попадання прямого сонячного проміння, впливу пари, газів і хімічних речовин.

ЗІЗ хребта (протирадикулітні пояси) зберігають на стелажах або дерев'яних помостах штабелями заввишки не більше за 1,0 м. Під час зберігання протирадикулітних поясів застосовують протимольний засіб, запакований у бавовняні мішечки, які розміщують між виробами, що зберігаються.

4.12 Чоботи і напівчоботи шкіряні, з полімерних матеріалів укладають попарно з розпрямленими халявами, берцями.

4.13 Протягом тривалого зберіганні спецвзуття на складі здійснюють заходи щодо запобігання псуванню міллю підкладки спецвзуття, що утеплює, а також вкладних устілок з повсті. Під час зберіганні спецвзуття не повинне піддаватися дії мастил, бензину, кислот, розчинників.

4.14 Полімерне спецвзуття слід зберігати при температурі від +5 до +20 оС і відносній вологості 50 - 70% .

4.15 Валяні чоботи повинні зберігатися в добре вентильованому приміщенні при температурі від +8 до + 16 оС і відносній вологості повітря 55 - 56% і не рідше, ніж 2 рази на рік оброблятися протимольним засобом. Прийняте до зберігання утеплене спецвзуття, яке було в користуванні, має підлягати дезінфекції, бути ретельно очищеним від забруднення.

4.16 Каски захисні в приміщеннях складу сортують за типорозмірами та кольорами і зберігають на стеллажах у відкритому сухому опалюваному приміщенні при температурі повітря +15...+18 оС на відстані не меншій, як 1,0 м від опалювальних приладів.

4.17 ЗІЗОД, окуляри і маски захисні, рукавички гумові, ізолюючі костюми, протигаласливі навушники, наколінники можуть розкладатися на стелажах як упакованими в коробки, пакети, пачки, так і розпакованими.

ЗІЗОД – респіратори і запасні фільтри до них, протигази тощо, наколінники повинні зберігатися в заводській упаковці в опалюваному приміщенні з нормальною вологістю повітря не ближче за 1 м від опалювальних приладів. Їх треба оберігати від впливу світла (особливо від прямого сонячного проміння), що руйнує полімерні матеріали (гуму, пластмаси та ін.),

4.18 Ящики з ЗІЗОД можуть зберігатися в штабелях, але не більше, ніж 5 ящиків по висоті. При цьому вони не повинні піддаватися механічним впливам і впливам прямого сонячного проміння. Температура в приміщенні протягом зберігання ЗІЗОД має бути в межах від 0 до +25 оС. Перед використанням, респіратори, що зберігалися при температурі 0 оС і нижче, мають бути витримані при кімнатній температурі протягом 24 годин.

4.19 Запобіжні пояси слід зберігати у підвішеному стані або розташовувати на полицях стелажів в один ряд. Перед закладанням на зберігання запобіжні пояси, мають бути просушеними, металеві частини протертими, а шкіряні – змащеними жиром.

4.20 При штабельному зберіганні захисних і запобіжних пристроїв ящики, мішки, коробки та пакети з названими виробами слід укладати на дерев'яні помости. Відстань між штабелями, а також між штабелями і зовнішніми стінами складу має бути не меншою від 0,7м.

 

 

V ЗБЕРІГАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРОТЯГОМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

 

5.1 Зберігання ЗІЗ, що знаходяться в експлуатації, здійснюється в спеціально оснащених приміщеннях (гардеробних, респіраторних та ін.).

5.2 За часом зберігання ЗІЗ розрізняють: міжзмінне, тимчасове (на період відпустки, хвороби та ін.) та сезонне. Зберігання здійснюється відкритим, закритим або іншими способами.

5.3 Протягом міжзмінного зберігання спецодягу (лляного, напівлляного, бавовняного, білизни, теплозахисного), спецвзуття, касок, підкасників, рукавиць, онуч, протирадикулітних поясів, наколінників зазначені ЗІЗ розміщуються на спеціальних вішалках-тремпелях із ступінчастим розташуванням або в шафах, оснащених вентиляцією. Спеціальне взуття зберігається в нижній частині контейнерів (вішалок). Забороняється зберігання ЗІЗ у вузлах.

5.4 Водозахисний спецодяг з прогумованих тканин та матеріалів із полімерним покриттям треба зберігати в спеціальних приміщеннях або сушильних камерах із температурою не вищою за 30 оС.

5.5 Спецодяг, оброблений спеціальним захисним просоченням, повинен зберігатися на стелажах у чистому відділенні пральні віддалі від опалювальних систем.

5.6 Черговий спецодяг, спецвзуття та інші ЗІЗ колективного користування повинні знаходитися у коморі дільниці або адміністративно-побутового комбінату (далі – АПК). Крім того, чергові ЗІЗ можуть закріплюватися за робочими місцями та передаватися від однієї зміни до іншої. У цьому разі ЗІЗ видаються під відповідальність осіб з адміністративно-технічного персоналу.

5.7 Чергове спецвзуття, яке було в користуванні, повинне підлягати дезінфекції, старанно очищуватися від забруднень, просушуватися та ремонтуватися.

5.8 Тимчасове зберігання ЗІЗ слід здійснювати в спеціально відведених для цього сухих провітрюваних приміщеннях-коморах на стелажах.

5.9 Теплий спецодяг і спецвзуття після закінчення користування потрібно здавати на організоване зберігання до настання холодної пори року. Для уникнення знеособлення приймання та видавання теплого спецодягу та спецвзуття здійснюють за йменним списком.

5.10 Заздалегідь теплий спецодяг та спецвзуття, які були в уживанні, треба просушувати, очищувати від забруднень і пилу, ремонтувати, дезінфікувати і під час зберігання піддавати оглядові раз на місяць.

Для зберігання хутряних та вовняних виробів слід застосовувати протимольний засіб. Потрібна кількість цього засобу повинна визначатися інструкцією з його застосування.

5.11 Каски, які знаходяться в експлуатації, зберігають в гардеробних АПК разом із спеціальним одягом у відкритих або закритих шафах– залежно від способу зберігання спецодягу.

5.12 Зберігання захисних окулярів, щитків, навушників, наколінників здійснюється у респіраторній або спеціальному приміщенні, розкладеними на стелажах.

5.13 Наколінники, налокітники та протирадикулітні пояси зберігаються разом із спецодягом у гардеробних АПК.

5.14 Зберігання запобіжних поясів здійснюють в коморах дільниць та цехів.

5.15 Респіратори у процесі експлуатації зберігаються у приміщенні АПК шахти поблизу лампової, у спеціально відведеному для цього приміщенні – респіраторній.

5.16 Площа приміщення респіраторної визначається кількістю робітників, що обслуговуються. На кожні 250 чоловік, зайнятих у зміну, загальна площа повинна бути не менше ніж 40 м2.

Приміщення повинно мати достатнє природне й штучне освітлення, бути добре вентильованим і опалюваним, підлягати щозмінному вологому прибиранню.

5.17 До респіраторної має підводитися холодна та гаряча вода для промивання півмасок із метою видалення з них пилу та бруду і для їх дезінфекції, а також стиснене повітря для проведення щозмінного знепилення.

5.18 Приміщення респіраторної поділяється на дві частини: у одній, що прилягає до вікна видавання, розміщують шафи для зберігання респіраторів; у іншій, що прилягає до вікна приймання, розміщують обладнання для обробки респіраторів і їх ремонту.

5.19 Устаткування для обробки респіраторів включає в себе: приймальний стіл, установку для продування фільтрів, раковину для миття, стіл для укладання півмасок після миття, сушильну шафу, ремонтний та контрольний столи для поточного ремонту, збирання, регулювання, огляду та перевірки респіраторів.

5.20 Видають і приймають респіратори через відповідні вікна в стіні, суміжній з коридором, яким проходять робітники.

5.21 Респіратори слід зберігати в індивідуальних пакетах або сумках в окремих відділеннях стелажів із відповідними номерами.

5.22 Респіратор закріплюється за кожним робітником, якому видається жетон, що відповідає номеру респіратора. Здаючи жетон, робітник перед початком зміни отримує свій респіратор. Жетон навішують на табельну дошку, яка знаходиться в респіраторній – біля вікна приймання.

 

VI ДОГЛЯД ЗА ЗАСОБАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРОТЯГОМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

 

6.1 Для збереження захисних, експлуатаційних і гігієнічних властивостей ЗІЗ протягом нормативного строку на підприємствах треба застосовувати комплекс заходів щодо догляду за ними: сушіння, знепилення, прання, хімчистка, поновлення просочень, дезінфекція, миття, ремонт, волого-теплова обробка та ін.

6.2 У разі незначного вмісту вологи (до 0,5 кг на один комплект спецодягу), сушіння слід здійснювати на місцях міжзмінного зберігання (у гардеробних).

6.3 При закритому способі зберігання, сушити мокрий спецодяг (понад 0,5 кг вологи на один комплект) потрібно нагрітим повітрям за допомогою калориферних пристроїв.

6.4 При відкритому способі зберігання, сушіння мокрого спецодягу треба здійснювати в спеціальних приміщеннях, оснащених нагрівальними приладами та витяжною вентиляцією, при температурі не вище ніж 50 оС.

Сушити водозахисний спецодяг з прогумованих тканин треба при температурі не вище ніж 50 оС.

6.5 Очищувати спеціальний одяг від забруднень потрібно одним із чотирьох способів: сухе знепилювання, мокре знепилювання, прання та хімчистка.

6.6 Сухе знепилювання спецодягу потрібно здійснювати у спеціальних приміщеннях, оснащених витяжною вентиляцією і пристроями для знепилювання спецодягу та розміщених поряд із відділеннями для міжзмінного зберігання спецодягу.

6.7 Приміщення для знепилювання спецодягу потрібно проектувати виходячи з умов застосованої системи обслуговування. Самообслуговування дозволяється при кількості працюючих у найбільш численній зміні до 30 чоловік. При великій кількості гірників знепилювання спецодягу слід здійснювати черговим персоналом із розрахунку 100 комплектів спецодягу на 1 людину за зміну.

6.8 Знепилювання спецодягу після його сушіння слід здійснювати пневматичним способом, як найефективнішим при великому запиленні спецодягу, у пристроях, що не потребують присутності людини.

Пристрій для знепилювання не повинен сприяти додатковому запиленню приміщень гардеробної, не повинен викликати зношення під час обробки спецодягу будь-якого вигляду та з будь-якого матеріалу, повинен бути безпечним у роботі.

6.9 Спецодяг, що підлягає знепилюванню, з місць зберігання до знепилювального пристрою повинен надходити на спеціальному пересувному столі по 8–10 комплектів і знепиленим повертатися на місце зберігання.

6.10 Мокрому знепилюванню повинен підлягати верхній спеціальний одяг щодня в період між праннями. Режим мокрого знепилювання наведено у таблиці 7.

Мокре знепилювання спеціального одягу, забрудненого антрацитовим пилом, здійснюється теплою водою, а спеціального одягу, забрудненого буровугільним та кам'яновугільним пилом, – із додаванням миючих засобів, що вміщують змочувальні поверхнево-активні речовини. Витрати миючих засобів – 6–12 г/кг спецодягу.

 

Таблиця 7 – Режим мокрого знепилювання верхнього спеціального одягу шахтарів

 

Операції Темпе-ратура води, оС Водяний модуль, l Витрати води, л на 1 кг сухого робочого одягу Тривалість, хв.  
Попереднє полоскання I 20–30 9,0
Попереднє полоскання II 40–50 6,5
Прання 50–60 3,5
Полоскання I 40–60 5,5
Полоскання II 30–40 5,5
Полоскання III 20–30 5,5
Загальна тривалість прання  
Завантаження та вивантаження
Усього

 

6.11 Верхній спеціальний одяг повинен підлягати пранню або хімчистці, періодичність яких обумовлена професією та групою виробничих процесів (таблиця 8).

Таблиця 8 – Періодичність обробки спецодягу

Група виробничих процесів і періо-дичність обробки Найменування професій
I«а» – 1 раз на 2 тижні   Робітники лампової, електрослюсарі з ремонту респіраторів та інтерферометрів, робітники душових, з ремонту спецодягу та спецвзуття, прибиральники виробничих приміщень, табельники, чергові підстанції, телефоністи, художники-оформлювачі, палітурники, вагарі, оператори, теслярі, сторожі

 

Закінчення таблиці 8

І«б» – 1 раз на тиждень Електрослюсарі, електро- та газозварники, слюсарі, токарі, фрезерувальники, машиністи транспортних машин і механізмів, робітники із змазування машин і механізмів, машиністи насосних установок та компресорних установок, машиністи кранів та автокранів, електрики-обмотувальники, акумуляторники, мідники, жерстяники, шліфувальники, апаратники, різноробітники мехмайстерень, машиністи-трубопровідники, робітники матеріаль ного складу, зарядники електровозних батарей, оператори пульта керування лебідок, рукоятники, кочегари, помічники кочегарів (золярі), теслярі
І«в» –1 раз на тиждень   Мийники, сепараторники, сушильники, флотаторники, дозувальники, оператори пульта керування, дезінтеграторники, центрифугівники, машиністи з обслуговування знепилювальних пристроїв, згущувачів, насосів та гідроциклонів, з обслуговування дробарок, грохотів, електродвигунів та живильників, осланцювальники, машиністи конвеєрів, оператори канатної дороги, машиністи з прання спеціального одягу (пралі)
II«б» –1 раз на тиждень Ковалі та молотобійники  
II«в» –1 раз на тиждень Шламувальники, машиністи з обслуговування змащувальних установок та установок із перекачування реагентів
ІІ«г» – щоденно Робочі, зайняті на підземних роботах, вибиральники породи, машиністи пульта керування сортувань, відбиральники проб, приймальники вугілля, робітники з прибирання вугілля та пилу, дробильники, вантажники вугілля до залізничних вагонів
ІІ«д» – два рази на тиждень Машиністи та помічники машиністів бурових верстатів, робітники маркшейдерської та геологічної служби, постачальники ВМ, постачальники-такелажники, відкатники, машиністи електровозів на поверхні, териконники, слюсарі АТС, чистильники бункерів, фільтрувальники, шлакувальники, вантажники
ІV«а» – у разі забруднення   Працівники їдалень, питних станцій та кафетеріїв, сатураторники

 

 

6.12 Прати спецодяг треба у механічних пральнях, розташованих в АПК вугільних шахт або в спеціальних будівлях поряд із ними.

6.13 Об’єм спецодягу для прання повинен визначатися за наявною кількістю працівників із урахуванням періодичності його обробки та ваги.

6.14 Підготовка спецодягу до прання передбачає сортування за наступними ознаками:

а) щодо волокнистого складу тканини – бавовняна, лляна, вовняна,

змішана;

б) щодо кольору та міцності фарбування – біла та кольорова;

в) щодо характеру та ступеня забруднення – середньозабруднена (без затертих місць), сильнозабруднена (з масляними та іншими плямами) і осбливозабруднена;

г) перевірку маркування спецодягу, що позначає особову належність спецодягу;

д) визволення спецодягу від сторонніх речей.

Перед пранням одяг повинен знепилюватися пневматичним способом.

6.15 Брудний спецодяг, підготовлений до прання, повинен зберігатися далеко від опалювальних приладів невеликими частинами на дерев’яних ґратах із перегородками, піднятими над підлогою на 200 мм.

Для збереження забарвлення тканини спецодягу перед пранням рекомендується обробляти її розчином кухонної солі з розрахунку 50 г на 1 кг сухого спецодягу.

6.16 Дуже забруднений спецодяг рекомендується перед пранням замочувати у спеціальному чані або пральній машині протягом 4–12 годин у теплій воді при температурі +30...+35 оС, взятій з розрахунку 10 л води на 1 кг сухого спецодягу, або замочувати протягом 4–12 годин у спеціально підготовленому водному розчині, який містить 40–50 г/л господарського мила, керосин з розрахунку 50 г на 1 кг сухого одягу. Після закінчення замочування додають гарячу воду, а потім рідину зливають.

6.17 Прання верхнього одягу повинне здійснюватися у спеціальних праль-

них машинах.

Прання бавовняного, лляного, напівлляного спецодягу, білизни рекомен-

дується здійснювати у пральних машинах із спецодягу рекомендується здійснювати у пральних машинах зі швидкістю обертання внутрішнього барабана 1–1,4 м/с, а спецодягу з вовняних, синтетичних тканин та утепленого спецодягу – 0,5–0,7 м/с.

Технологічні режими обробки верхнього спецодягу та білизни повинні

відповідати табл. 9, 10, 11.

 

Таблиця 9 – Режим періодичного прання верхнього спеціального одягу

Операції   Температура води, оС Водяний модуль, l Витрати води, л на 1 кг сухого робочого одягу Тривалість, хв.
Попереднє полоскання I 20–30 9,0
Попереднє полоскання II 40–60 6,5
Прання 60–80 3,5
Полоскання I 60–70 5,5
Полоскання II 30–40 5,5
Полоскання III 20–30 5,5
Загальна тривалість прання

 

Витрати миючого засобу – 30 г/кг спеціального одягу.

 

Таблиця 10 – Режим прання знеособлених речей

 

Операції   Темпера-тура води, оС Водяний модуль, l Витрати води, л на 1 кг сухого робочого одягу Тривалість, хв.
Замочування 20–30 8,0
Полоскання I 40–60 5,5
Прання 95–100 3,5
Полоскання I 70–80 5,5
Полоскання II 60–70 5,5
Полоскання III 40–50 5,5
Загальна тривалість прання

Витрата миючих засобів для прання речей, забруднених антрацитовим пи-

лом: порошок спеціальний – 30 г/кг або миюча композиція: мило господарське – 30 г/кг, сода кальцинована – 25 г/кг.

Витрата миючих засобів на прання спецодягу, забрудненого кам’яно-вугільним чи буровугільним пилом: порошок – 30 г/кг.

 

 

Таблиця 11 – Режим прання натільної білизни та рушників

Операції   Температура води, оС Водяний модуль, l Витрати води, л на 1 кг сухого робочого одягу Тривалість, хв.
Замочування 20–30 8,0
Полоскання I 40–60 5,5
Прання 95–100 3,5
Полоскання I 80–70 5,5
Полоскання II 70–60 5,5
Полоскання III 50–40 5,5
Полоскання IV 30–20 5,5
Загальна тривалість прання

Режим прання вовняного кислотозахисного спецодягу

1. Триразове промивання кислотозахисного спецодягу в пральній машині холодною водою зі зміною промивної води, тривалість кожного промивання – (7–10) хв.

2. Прання у пральній машині у мильно-водяному розчині з температурою не вищою як 80 оС, тривалість прання – 30 хв. Склад мильно-водяного розчину: води – у 6-кратній кількості від маси сухого спецодягу та мила – 30 г на 10 кг сухого спецодягу.

3. Триразове полоскання у пральній машині холодною водою протягом (7–10) хв.

Такий самий режим рекомендовано під час прання кислотозахисного спецодягу, виготовленого з бавовняних тканин із кислотозахисним просоченням і застосовуваного під час робіт зі слабкими кислотами (концентрація не вища за 18–20%).

Норми витрат пральних матеріалів (миючих засобів) повинні відповідати нормам, наведеним у таблиці12.

6.18 Спецодяг, виготовлений з тканини із захисним просоченням, після прання слід оброблювати спеціальними розчинами для поновлення його захисних якостей.

6.19 “Чергові” та знеособлені речі (спецодяг, білизна, онучі та ін.) потрібно прати після кожного користування за режимом, наведеним у табл. 9.

6.20 Спецодяг після прання слід віджимати в центрифугах. Віджимання здійснюють протягом 10–30 хв. до остаточної вологості не більшої від 50%. Питома норма завантаження центрифуг складає 1 кг сухого спецодягу на 7–8 дм2 .

6.21 Сушити випраний верхній спецодяг, білизну, онучі, утеплений спецодяг треба в сушильних машинах, сушильних барабанах або спеціально обладнаних сушильних камерах.

Температуру сушіння установлюють залежно від виду волокнистого складу спецодягу, онуч та білизни й виду сушильного обладнання.

6.22 Водозахисний спецодяг з прогумованої тканини та з іншими полімерними покриттями слід прати з додаванням у вигляді миючого засобу 5% -ного розчину кальцинованої соди

6.23 Водозахисний спецодяг з прогумованої тканини потрібно сушити при температурі не вищій ніж 50 оС.

Водозахисний спецодяг з іншим полімерним покриттям треба сушити згідно з рекомендаціями.

6.24 Просушувати верхній спецодяг, білизну, онучі та знеособлені речі слід протягом зміни.

6.25 Хімчистці підлягає теплий спеціальний одяг та верхній спецодяг, який має жиромасляні забруднення.

Кількість спеціального одягу, що підлягає хімчистці, потрібно брати за фактичним забрудненням з урахуванням періодичності його оброблювання або вихо-


 

Таблиця 12 – Норми витрат пральних матеріалів (у кг/т спецодягу)

Тип тканини   Ступень забрудненості спецодягу
Середньозабруднена Сильнозабруднена Особливозабруднена
мило або сульфанол паста порошок сода тринатрій фосфат сілікат натрію мило або сульфанол паста порошок сода тринатрій фосфат сілікат натрию мило або сульфанол паста порошок сода тринатрій фосфат сілікат натрию керосин
Із застосуванням мила або сульфанолу
Біла бавовняна або лляна
Кольорова бавовняна та лляна
Вовняна та синтетична
Із застосуванням мила або сульфанолу та содопом’якшувачів
Біла бавовняна або лляна
Кольорова бавовняна та лляна
Із застосуванням пасти спеціальної та порошків
Кольорова бавовняна та лляна

дячи з розрахунку для працівників шахт – 10% від загального об'єму спецодягу.

6.26 Якщо на підприємствах немає відділень хімчистки, спецодяг із жиромасляними забрудненнями повинен підлягати хімчистці на підприємствах побутового обслуговування населення. Спецодяг у цьому разі слід доставляти у м’якій упаковці – мішках.

6.27 Для хімчистки спецодягу треба застосовувати спеціальні машини.

Технологічний режим хімчистки повинен відповідати рекомендаціям щодо хімчистки спецодягу, розробленим МакНДІ.

Планування, потрібні пл


Просмотров 507

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!