Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Культурне середовище давньоруського літописання



 

Михайло Грушевський називав "Повість минулих літ" найдавні­шим літописом, отже, найдавнішим літописним твором, який дійшов до нас. Він створений у 10-х роках XII ст. Це, однак, не означало, що раніше на Русі не знали літописання. На думку багатьох істориків, до часу появи твору існувала тривала традиція літописання. Як допускав М. Грушевський, перший літопис, мож­ливо, створений ще 945 р., зразу ж після вбивства Ігоря древля­нами. Якщо так, то до 10-х років XII ст. літописна традиція налічувала понад 160 років. Слов'янська кирилична азбука та писемність з'явилися в Києві з прийняттям християнства. Однак існує чимало свідчень про існування письма на Русі задовго до офіЦІиного хрещення в 988 р. Встановлено, що князі Аскольд і дір, які правили в Києві 862-882 рр., були християнами. Без­сумнівно, вони мали своїх духівників, церковні книги-й, очевидно, знали грамоту.

У тексті договору Ігоря з Візантією, підписаному 944 р., містилася стаття про те, що руський князь повинен посилати послів до Візантії з грамотами. Тих, які б прибували без грамот, візантійська влада могла затримувати аж до княжого приїзду. Отже, вже у ІХ-Х ст. писемність обслуговувала сферу державного і культурного життя Русі. Після офіційного запровадження християнства ще за Володимира широкого розмаху набула перекладацька діяльність. Разом з появою християнських храмів поза Києвом писемність проникала в усі кінці руської периферії.

Ярослав спеціально зібрав писарів для перекладу книг з грецької руською мовою, створив при своєму дворі велику бібліотеку. Писемність захопила нові сфери суспільного життя, насамперед освіту, правові відносини між державою і церквою, державою і приватними особами, між самими приватними особами, проповідницьку діяльність. Почала формуватися художня література. Як уже згадувалось, працювала школа при Софійській церкві, де вчителями були дяки, а "виучениками" — діти, напевне, широкого суспільного загалу. Графіті на вжиткових речах, стінах Софійського собору, Видубецького, Печерського монастирів дають підстави думати, що писемність поширювалась також серед простого люду.



Багаті ж люди замовляли для себе написання священних книг. З XI ст. до нас дійшло в оригіналі лише чотири таких книги. Це великоформатне, багато оздоблене Євангеліє Остромирове, виготовлене в Києві 1056-1057 рр. на замовлення новгородського посадника Остромира. Воно зберігається у Державній публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі. Багато оформлений також "Ізборник Святослава", написаний 1073 р., та дві скромно оформлені рукописні книги "Ізборник 1076 р." і "Євангеліє Архангельське" з 1092 р. Усі пам'ятки переписані в Києві з давньоболгарських оригіналів. Найповніше ці пам'ятки вивчав львівський професор Я. Запаско і в 1995 р. видав про них книгу "Пам'ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга". Професор Запаско звернув також увагу на мову згаданих оригіналів. Хоч замовники бажали, аби переписані священні книги точно відображали первинні тексти, київські переписувачі все-таки не змогли бути вільними від свого київського мовного середовища і понавставляли у слов'янські тексти чимало укра­їнської лексики на зразок бігати, веліти, веселитись, гнівом, вельми, годі, дивитися, діяти, жито, зимному, клекот, людина, напослідок, нехрегцений, ніколи, обидва, образитися, орали, оскомина, од гори до дому, обоє, озирайся, року, чуєш, яр тощо. Багато української морфологічної форми іменника чоловічого роду в давальному відмінку: синові, Аврамові, мужеві, Господеві та ін., наказової форми дієслів: сядьмо, ходімо, ідіть, беріть; кличної — дружино, Бояне, земле тощо. В оригіналі виявлена одна з грамот Мстислава Володимировича.



Чимало пам'яток писемності з ХІ-ХП ст. дійшло до нас у збірниках, які переписувалися пізніше — в ХІУ-ХУІ ст., наприклад, найдавніший літопис "Повість минулих літ", "Повчан­ня Володимира Мономаха", "Слово о полку Ігоревім", житія святих, що складалися в Печерському, Видубецькому й інших монастирях, "Слово о законі і благодаті" митрополита Іларіона та ін. Маємо всі підстави допускати, що чимало пам'яток куль­тури із давньоукраїнських часів, історичних джерел пропали без­поворотно.

Дуже нещасливою була доля української столиці Києва. Першого великого руйнування Києву завдав 1096 р. половецький князь Боняк, зокрема Печерському монастиреві, Софійській церкві, спалив монастирські келії, два княжих палаци — на Берестовім і Видубецьку. Велика пожежа в Києві трапилася 1124 р. У ході міжусобної боротьби нижній і верхній Київ 1203 р. спалив князь Рюрик Ростиславович. Тоді ж він пограбував монастир і церкву св. Софії.

Загальновідомі наслідки руйнувань Києва ордою Батия 1240 р. У пізніші часи Київ двічі грабували, руйнували, палили кримські татари під проводом хана Мінгірея — 1480 р. і 1483 р. На цьому тлі видається щасливою випадковістю, що до нас дійшли окремі пам'ятки з тих давніх часів, у тому числі "Повість минулих літ", твір, який дотепер становить фактологічну основу наших знань про Русь до 1116 р.

 


Просмотров 459

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!