Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Інструкція ведення бойових дій в населених пунктах



Ці інструкції складались, спираючись на бойовий досвід старшин та стрільців ГСП УНСО в боях в Придністровї та на Кавказі. Уважне вивчення та дотримування їх допоможе уникнути зайвих втрат в ході майбутніх бойових дій. Автор - полковник Устим.

Основні принципи бою в населеному пункті мало чим відрізняються від загальних піхотних принципів бою. Головна різниця - короткі відстані, на яких відбувається бій, велика кількість непрострілюваних просторів, величезна кількість різноманітних укрить, а також зручність обстрілу всього, що знаходиться на вулиці.

Біля 90% всіх цілей знаходиться на відстані не більше як 50 метрів, і лише 5% на відстані, перевищуючої 100 метрів. Середня дальність до цілей приблизно 35 метрів.

При бої на короткі дистанції зявляється фактор нераптовості смерті від кульового поранення. Навіть смертельно поранений солдат може деякий час вести бій. Наприклад, навіть при враженні в серце людина може прожити 8 - 10 секунд. Повноцінну миттєву нейтралізацію дає лише постріл в голову. В цьому випадку, крім поранення, противник отримає ще й нокаут, з якого вже вийти не зможе. Але голова - все ж таки замала ціль навіть для ближнього бою. Тому рекомендується спочатку все ж вразити противника в верхню частину тіла, а потім, по можливості, поцілити в голову.

В бою на короткі дистанції зростає ефективність стрільби довгими чергами. Розліт куль при автоматичній стрільбі компенсується короткими відстанями до цілі. Загальна маса куль просто не встигає вилетіти за габарити цілі. На довгих дистанціях, на відміну

коротких - вже четверта куля з черги гарантовано пролітає повз ціль. На коротких дистанціях треба стріляти навскидку, тобто, цілячись, але не через прицільний пристрій, а поверх нього. До стрільби від стегна примушує короткий час контакту, коли важливо хто вистрелить першим. При цьому треба ніби прицілюватись дулом зброї в пряжку поясного ременя противника. Оскільки при автоматичній стрільбі зброя смикається вправо вгору, то цілитись доцільно в нижній лівий (від стрільця) кут тулуба людини, при цьому вірогідність попадання при стрільбі чергами зростає. З 25 метрів треба вести прицільну стрільбу, вогонь навскидку має сенс на відстані з 12 до 25 метрів, і лише на зовсім коротких відстанях - до 5 метрів - треба вести вогонь від стегна. Метод частих одиночних пострілів - ефективний для стрільби по противнику, що знаходиться в сусідній будівлі, на вулиці. В середині приміщення ефективніший автоматичний вогонь. Проте, якщо весь підрозділ домовиться стріляти одиночними, то це може послужити допоміжним фактором відрізняти своїх від чужих.



В умовах боїв в місті зростає захисна функція бронежилетів. В місті стрілець знаходиться зазвичай у вертикальному положенні, пересувається на невеликі відстані. Це дозволяє з більшим комфортом носити бронежилет та, навіть, одягати під нього прокладку у вигляді ватника з відірваними рукавами, або щось подібне, що помякшує ударну силу кулі.

При бойових діях в місті проявляється так зване лівостороннє правило. Суть його в тому, що правшам, яких переважно більше, зручніше повертатися зі зброєю в руках ліворуч і незручно праворуч. Тому, при рівних умовах, бій треба закручувати за годинниковою стрілкою, наліво від себе.

Якщо оборонець стріляє з вікна будинку, то йому зручніше знаходитись в правому (від нападника) нижньому куті вікна. В цій позиції оборонець максимально захищений стіною будинку. Тому нападнику рекомендується прострілювати саме цей кут, як місце найвірогіднішого знаходження противника. Якщо нападник буде наближатись зліва від цього вікна, то оборонцю доведеться стріляти з лівої руки, що незручно, або висовуватись з вікна. Лівостороннє правило також стверджує, що з-за перепони (каміння, дерева, машини противник, швидше за все, буде виходити в сторону своєї зброї, тобто праворуч від себе. Заздалегідь взявши упередження, тобто, прицілившись в порожнє місце по ходу можливого руху, можна знищити противника, що виходить з укриття.



В місті краще всього пересуватися не зовні, а всередині будівель, пробиваючи отвори для проходу між стінами. При пересуванні краще не користуватися вулицями, а іти дворами, городами або підземними комунікаціями. Вуличний бій треба вести так, щоб вулиці залишались порожніми.

Якщо ситуація вимагає пересуватись по вулиці, то краще робити це по обидва її боки. Відступати від цього правила можна, хіба що, вночі, коли доцільніше пересуватися в затінку будинків по одній стороні вулиці. При пересуванні по місту дотримуються загального принципу коротких перебіжок від укриття до укриття. Пересуватися слід роями по принципу приставного кроку. В першім рої автоматники, в другім кулеметники та гранатометники.

Штурмовий рій повинен складатися з двох частин - одна легка, що активно діє попереду, друга - вогнева підтримка позаду.

Стрільці, що йдуть по одній стороні вулиці, повинні контролювати верхні поверхи протилежної сторони та нижні на своїй. Потрібно уникати перебіжок з одної сторони вулиці на другу, бо в цей момент стрілець - найбільш вразлива мішень.

Подібні правила використовуються і для бронетехніки. По широким вулицям бронетехніка рухається парами, змійкою (в шаховому порядку) по протилежним сторонам вулиці. Гармати та кулемети направлені в різні сторони. Піхота прикриває бронетехніку від вогню з верхніх поверхів протилежної сторони вулиці, іде під прикриттям її броні, тобто між бронетехнікою та будинками по цю сторону вулиці.



Вікна перших поверхів та підвальних приміщень небезпечні для стрільця, що йде повз них. В першому випадку стрілець може бути уражений в голову, в другому в ноги пострілами зсередини приміщення. Тому треба пригинатись проходячи повз вікна перших поверхів та переступати або перестрибувати простір вікон підвальних приміщень. Обстеження та обстріл місцевості за рогом краще всього проводити лежачи (висовування голови на рівні плеч стоячи - занадто очевидне і очікуване рішення - противник швидше за все буде цілитись саме в це місце.) Через паркани та подібні перепони краще всього переповзати перекочуючись через них, не піднімаючи тулуб поверх паркану щоб зменшити свій силует.

Зачищати будівлі зручніше зверху вниз ніж навпаки. Ворог, загнаний на верхній поверх, відчуває свою приреченість, тому бється з більшим завзяттям, як загнаний в кут звір. Ворог, витісняємий згори вниз, більш схильний відступити, покинувши будівлю, для чого йому треба буде перейти відкритий прострілюваний простір двору.

Для проникнення на верхні поверхи підрозділи, що штурмують, повинні мати драбини (бажано складні). При їх відсутності можна зробити сходинки з автоматів. Двоє стрільців стають обличчям один до одного, один автомат кладуть на плечі, другий тримають на рівні пояса. Третій стрілець забирається по цих сходинках. Після чого нижній автомат переміщають від

поясу вгору на витягнуті руки, утворюючи тим самим третю сходинку. З неї вже можна влізти в вікно другого поверху. При зачистці будівель може бути доцільним прориватись одразу на верхній поверх, а вже звідти починати зачистку згори вниз. Підходити до будинку слід зі сторони сонця, воно сліпить противника та заважає вести прицільний вогонь. Зруйновані та прогорілі бетонні споруди зручніші для оборони, ніж цілі. Їм важче завдати подальші руйнування і цим вони зручні для облаштування оборонних позицій. Грізна зброя при боях в місті - ручні гранати. Перед закиданням гранати в вікно, по можливості треба відпустити чеку, відрахувати дві секунди (і раз, і два) і лише після цього закинути її в приміщення. Перед вибухом, щоб зменшити дію вибухової хвилі, рот треба відкривати. Перед входом в приміщення, гранатами слід закидати і вікна, розташовані над дверима, щоб не дати можливості з цих вікон кидати гранати в стрільців, розташованих під стіною біля цих дверей. Кидаючи гранату вгору, цілитись потрібно в верхній край вікна, бо в польоті граната зменшує свою швидкість і потроху відхиляється вниз. Треба мати на увазі, можна промахнутись, граната може відскочити назад, тому повинен бути план укриття від гранати, що відскочила.

При захопленні будівлі та її зачистці бажано мати вогневу підтримку бойової групи ззовні, яка ізолювала би будинок та знищувала противника, видимого в вікнах. Ривок до будинку робить група гранатометників під прикриттям шквального вогню групи вогневої підтримки, прориваються під вікна будівлі - в мертвий простір - та закидають пройми вікон та дверей. Захоплені приміщення слід відмічати простирадлами, яскравими шматками тканини, щоб стрільці зовнішньої групи підтримки могли уявляти, де свої, а де ворог.

Противник дізнається про захоплення будинку по припиненню вогню. Відразу після цього він буде намагатися здійснити вогняний наліт на втрачений ним будинок, квартал, щоб знищити як можна більше нападників. Тому, поки проводиться реорганізація, евакуація поранених, бажано імітувати продовження бою, використовуючи трофейну зброю.

Перед заходом в незачищене приміщення краще кинути туди гранату, але треба враховувати, що противник для протидії може залишити в кімнаті гранату з витягнутою чекою, помістивши її в склянку. Коли вибухає граната нападників, склянка розбивається під дією вибухової хвилі, і, коли нападники проникають в кімнату, відбувається вибух гранати, залишеної оборонцями.

Коротку зброю краще тримати біля стегна, а не як в кіно, у витягнутих руках. Зброю, що тримають у витягнутих руках, ворог може легко вихопити.

При наявності барикад в будівлях, їх краще обходити, а не розбирати, бо вони можуть бути заміновані. При крайній необхідності їх краще розстріляти з гранатомета, або розтягнути кішками.

Також можна влаштувати міні-пастки. На прикопану в землю гранату з вже витягнутою чекою кладеться магазин від автомата. При підйомі магазина граната вибухає. Є гранати, запал яких спрацьовує за 0,7 секунди (Ф-5), тобто граната вибухає практично миттєво. Ф-5 відрізняється від своєї тезки Ф-1 тільки кольором запалу, він в неї рожевого кольору, у Ф-1 запал білий. Виявити розтяжки можна за допомогою жердини, на якій кріпиться нитка з грузилом. Шест несуть перед собою так, щоб грузило практично торкалося землі чи підлоги. При контакті з розтяжкою нитка починає неприродно вигинатись.

Якщо трапилось раптове, неочікуване зіткнення з ворогом, не можна тікати - розстріляють в спину. Треба під час руху відкрити вогонь по групі противника, пересуваючись вліво від себе (щоб максимально ускладнити противнику розворот зброї), ні в якому разі не зупиняючись, особливо не цілячись, одночасно шукаючи укриття для перезарядки зброї.

При влаштуванні оборони в населених пунктах треба враховувати - в кімнатах посилюється ефект від вибуху гранат та снарядів за рахунок замкненого простору та вторинних вражаючих елементів - уламків меблів, дзеркал, скла. Все, що може бути кинуте вибуховою хвилею, треба прибрати. Якщо є можливість - треба в підлозі видовбати лунку для відкидання гранат. Шафи, наповнені піском, можна використовувати як надійний захист від куль та гранат, в цих же цілях можна використовувати книжки, але книги добре горять. На внутрішній стіні протилежній від тої, де пробиті амбразури, можна закріпити матрац, що значно зменшить ризик втрат від рикошету куль та уламків, що перелетіли через амбразуру всередину приміщення. При стрілянні з вікна рекомендується вести вогонь з глибини приміщення (1,5 метра від вікна), при чому бажано з тіньової частини, за спиною повинно знаходитись щось темне - на такому фоні фігура стрільця не буде виділятись. Крім того, не буде видно порохових газів та спалахів пострілу. Вікна бажано завішувати сіткою задля запобігання закидання гранат, в окремих випадках можна використовувати товсту поліетиленову плівку. При стрільбі з гранатомета потрібно одразу залишати кімнату - клуби порохових газів та курний слід від гранати добре помітні та запрошують ворога відкрити вогонь по цій кімнаті.

Обовязково треба враховувати, якщо відстань до задньої стіни менше 5 метрів, то ударна хвиля може вдарити по стрільцю. При стрільбі в помешканнях бажано використовувати беруші. Облаштовуючи позицію, треба звертати увагу на місця, які з найбільшою вірогідністю займе атакуючий противник (придорожні канави, паркани), і або замінувати їх, або приготуватись вести по ним вогонь. Для мобільної оборони населених пунктів формуються рої по 4 - 5 чоловік - гранатометник, снайпер, кулеметник, автоматники-підносчики боєприпасів. Дії таких роїв дуже ефективні, позаяк вони мають все основне озброєння цілої чоти.

Засідки

При організації засідок - нападу на рухомі цілі, треба памятати про необхідність доскональної підготовки непомітного виходу до місця засідки та відступу з неї.

Для зменшення ризику виявлення засідок, не рекомендується облаштовувати їх в занадто зручних для цього місцях. Такі місця привертають зайву увагу, насторожують противника. Вірогідність викриття засідки зростає.

Вибрана позиція та розташування вогневих засобів повинні забезпечувати неможливість виходу колони противника з зони знищення. Зазвичай для цього знищується перша та остання машина в колоні. До речі, іноді буває достатньо відкрити вогонь по головній машині. Замість збільшити швидкість та вийти з зони обстрілу, головна машина зупиняється, відкриває вогонь, а за нею зупиняється вся колона.

При облаштуванні засідок доцільно вибирати місця, де швидкість руху колони зменшується (повороти, схили, підйоми, дільниці з розбитим дорожнім покриттям).

Як правило, атакуєма колона має головний дозор. Його просто пропускають та знищують групою прикриття основної засідки. Для чого зліва та зправа від основної засідки розташовують допоміжні рої, ціль яких - знищити авангард та арєргард та запобігти виходу противника в тил основної групи.

Сигнал на відкриття вогню ні в якому разі не повинен подаватись криком, свистом і т. п. - такі сигнали дають противнику виграш в кілька секунд аби зайняти оборону. Сигналом про напад може бути підрив радіокерованих або натяжних мін, постріл з гранатомета чи з важкого кулемета.

Може виникнути потреба виходу на позиції атакованої колони з метою збору документів, зброї, підриву техніки. В цьому випадку стрільці опиняються в небезпечному становищі. Група огляду на дорозі видна, як на долоні. Тому необхідно виділяти окремих стрільців, які будуть здійснювати прикриття, і тримати в зоні обстрілу місця вірогідного відступу противника.

Краще планувати ведення вогню по колоні без пауз. Це досягається тим, що один стріляє, другий перезаряджає - чекає, коли у першого закінчаться набої. Тут є свої плюси та мінуси. Плюс - складається враження, що нападників більше, ніж є насправді. Мінус - зниження щільності вогню під час першого удару. В деяких випадках можливо закріпляти автомати або кулемети до дерев. Вони приводяться в готовність до вогню. Зброю заряджають, взводять та спускають курок, але затвору не дозволяють іти вперед, встромивши деревяний клин, до якого привязують мотузку. Якщо смикнути за мотузку, клин вилітає, рух затвору вперед продовжується, відбувається постріл. Можна використовувати тактику подвійного удару. Після підриву або обстрілу колону на деякий час залишають в спокої. Сподіваючись, що все вже позаду, ворог втрачає пильність, починає ходити на повний зріст, надавати допомогу пораненим, приводити до порядку техніку, після чого йде повторний удар. Тактика подвійного удару може застосовувати інстинкт уникнення джерела небезпеки. Наприклад - одна міна закладається з однієї сторони дороги. Після її підриву солдати кидаються на другу сторону, де потрібно встановити другий вибуховий пристрій, або й звичайні розтяжки. Для атакованих правильно було б залягти там, де вже відбувся вибух - там вже мін нема, але інстинкт перебороти важко.

Тепер про дії при попаданні в засідку. В основному - треба не дати себе вбити в перші 30 секунд бою. В середньому вважається, що вогонь у відповідь починається через 7 - 8 секунд, а організований супротив через 20 - 25 секунд. Неприцільний вогонь у відповідь не має сенсу. Перш за все треба визначити місцезнаходження противника - за хитанням гілок, трави, спалахами пострілів. При попаданні в засідку одразу треба залягти. Під час залягання треба спробувати зняти з плеча зброю, на землі це буде зробити важче. Якомога швидше змінити місце залягання. По можливості спробувати вибратись з зони знищення, після чого атакувати засадну групу з тилу, або з флангу.

При попаданні в засідку техніку не треба зупиняти, а попробувати на ній проскочити засідку. Якщо в засідку потрапила голова колони, то її хвіст треба відвести назад. В машинах та бронетехніці під себе рекомендують підкладати бронежилет, щоб він прийняв на себе вибух міни. Зброю слід тримати на ремні, ремінь намотувати на руку. Інакше при вибуху або різкому гальмуванні можна лишитися без зброї. Стрільці в машинах повинні сидіти лицем назовні, а тент краще взагалі зняти або підкотити, щоб не заважав вистрибувати за борт. Під тентом стрільці не бачать, хто і звідки стріляє, та й самі не можуть вести вогонь. Якщо машина покрита тентом, то противник першими пострілами повбивавши стрільців у заднього борта, завадить висадці з машини іншим. Вистрибувати з машини слід через бокові борти.

Перевіряючи дорогу на наявність фугасів, треба враховувати, що дроти, зазвичай, маскують перші 50 - 70 метрів від дороги, далі вони просто прокладаються по землі.

Тактика перевірки автотранспорту на дорогах

Зупинка, перевірка документів та самого транспорту повинна проводитись так, аби грамотно уникнути зайвих втрат. Дислокація постів вибирається так, щоб їх не можна було оминути - наприклад, залізничний переїзд, біля дільниці дороги з високими відкосами, глибокими кюветами. Місцевість навкруги поста повинна бути відкритою для кругового обстрілу, добре проглядатися. Наряд перевірки, навіть при нестачі особового складу, повинен бути не менше трьох чоловік. Один - перевіряє документи, другий (старший посту) страхує, третій з автоматом (ручним кулеметом) стоїть напоготові.

При перевірці документів треба підходити до автомашини не зліва, як зазвичай роблять працівники ДАІ, а зправа, з боку пасажира.

Чому так?

Згадайте лівостороннє правило. Уявіть собі, як незручно буде, сидячи в машині, правою рукою доставати пістолет хоч з бічної, хоч з нагрудної кишені та стріляти розвертаючись в право. З автоматом або обрізом це буде ще важче. Тому раптовість застосуванням противником зброї значно зменшується. Тепер уявіть: ви підходите з лівого боку, боку водія, на пропозицію предявити документи він лізе правою рукою в нагрудну ліву кишеню і стріляє прямо через одяг. Далі подається гучна команда: Залишатись на своїх місцях. Заглушити мотор. Не виходити, двері не відкривати. Відкритих дверей треба уникати. Документи для перевірки приймати тільки при опущеному боковому склі. Якщо пасажир намагається трохи відчинити двері - притисніть їх коліном, щоб запобігти удару дверима, в шпарину можуть також викотити гранату. Якщо перевіряючий помітить щось підозріле та небезпечне (зброю), він повинен діяти по ситуації - або одразу стріляє, або просто падає на землю. Падіння перевіряючого - сигнал до дії для групи прикриття.

Місцезнаходження старшого оглядової групи справа збоку та на 4 - 5 метрів позаду машини. Обовязково збоку, цим він страхує себе від різкого наїзду заднім ходом та контролює праву сторону автомобіля. Його завдання - прикрити вогнем того, хто перевіряє. Зброя напоготові - набій в набійнику, кобура розстібнута.

Третій стрілець автоматник (кулеметник) знаходиться від автотранспорту на безпечній для себе відстані 30 - 40 метрів, спереду по ходу руху. Його завдання - вогнем припинити будь-яку спробу противника прорвати заслін. При можливості його позицію краще замаскувати, проте він повинен мати добрий огляд (і, бажано, чути) все, що відбувається на оглядовому майданчику, тому що вогонь має відкривати без наказу, залежно від зміни ситуації, на свій розсуд.

Не дозволяйте підозрюваним самостійно виходити з машини та наближатись до вас. Якщо їх не зупинить вигляд зброї та навіть попереджувальний постріл вгору - не губіться, стріляйте впритул на ураження одразу ж після невиконання вашого наказу.

При необхідності оглянути багажник, водію пропонують вийти з машини та відкрити багажник. Ви повинні обовязково знаходитись зправа, позаду водія на відстані метр-півтора. Самі в багажник не лізьте, все по команді мусить показувати водій. Уважно стежте за його руками.

При необхідності особистого обшуку пасажирів та огляду салону подається команда: Виходити по одному з піднятими (або витягнутими) руками. Лягти на землю обличчям до низу! Ноги, руки в сторони! Випускати з машини слід по одному, утримуючи інших всередині. Ті, що знаходяться в салоні автомобіля, затиснуті його габаритами, тож не мають оперативного простору для маневру.

Перевірка пішоходів

Типовою помилкою, тих, хто перевіряє документи (на жаль, без кінця повторюваною) є підхід до перевіряємого з лівого боку. Підозрюваний на вимогу перевіряючого, начебто витягаючи документи, правою рукою з внутрішньої кишені, де зазвичай населення носить документи, стріляє з пістолета через одяг. Ніколи не стійте зліва від підозрюваного і не давайте йому можливості повертатись до вас лівим боком. Стоячи зправа від нього на відстані метр-півтора, ви будете мати можливість вчасно помітити його спробу витягти зброю з кишені та запобігти нападу прийомом рукопашного бою або іншим засобом.

Якщо ви озброєні автоматом, носіть його зправа на довгому ремені, перекинутому на ліве плече через голову. Довжина ременя вибирається такою, щоб автомат можна було вільно прикласти до плеча з натягнутим ременем на який припадає вага зброї. При стрільбі з ременем, натягнутим у такій спосіб, стійкість зброї збільшується та відповідно поліпшується якість стрільби на далекі відстані. Такий засіб ношення зброї зручний ще й тим, що руки вільні для перевірки документів та інших можливих дій, а також при такому положенні зброю важче відібрати силою, або зняти з вбитого.

Харчування в бойових умовах гірничо-стрілецьких підрозділів (ГСП)

Як правило, при бойових діях в горах (партизанські та антипартизанські акції) потрібно зберігати потаємність, діяти швидко. Іде інтенсивне полювання на людей, тому займатися полюванням на диких тварин, або рибною ловлею ані часу, ані можливостей, як правило, немає. Розраховувати прохарчуватися зміями чи жабенятами може тільки романтик, що надивився фільмів

про Рембо. Тим більше, що цих плазунів в горах я багато не помічав.

Фізичне навантаження при бойових діях в горах досить суттєве. Тому і харчування повинно бути висококалорійним, придатним до довготермінового зберігання, мати малу вагу та обєм, має легко готуватися та швидко засвоюватися.

Це, перш за все, цукор (краще медична глюкоза в пігулках, продається в аптеках). Цукор та глюкоза - швидко засвоювані вуглеводи, необхідні при ходовій роботі мязів. Цукор засвоюється організмом дуже швидко та майже повністю - на 99%, швидко надходить в кров вже через 10 - 15 хвилин після вживання та також швидко згоряє. Ще швидше поступає в кров глюкоза - основний енергетичний матеріал для роботи серця.

Шматочок цукру або пів-пігулки глюкози доцільно вживати через кожні 40 - 50 хвилин (класти під язик) при підйомі в гори з вантажем. Відбувається нейтралізація відчуття голоду та фізичного та нервового перевтомлення. При відсутності останніх можна покласти під язик будь-який кисло-солодкий льодяник. Розчиняючись, він потроху засвоюється та згоряє, забезпечуючи мязам постійний приток енергії.

Цукор та глюкоза - паливо не тільки для мязів, та серця, але й для мозку. При прийомі вищеназваних препаратів людина краще бачить та краще чує. Підтримується високий рівень оперативної спостережливості по всім сторонам горизонту та оперативного звіриного чуття. Тому корисно тримати шматочок цукру, знаходячись в розвідці або сидячи в засідці. В американському спецназі навіть передбачене уставом так зване кишенькове харчування - цукор, глюкоза в пігулках, кисло-солодкі льодяники, ізюм, курага або чорнослив. В наших умовах можна використовувати також сухофрукти. Все це запаковано в целофанові пакуночки та зберігається в кишенях однострою. Ось, мабуть, чому взятий в полон американський вояк розцінювався, як новорічний подарунок Діда Мороза.

В горах органічна потреба в цукрі збільшується. На рівнині добова норма цукру становить не більше 40 г, проте на висоті 4500 - 5000 м вона становить до 300 г. Слава Богу, бойові дії в горах УНСО ніколи не проводила вище 3000 м, отже добове споживання цукру можна обмежити до 150 - 200 г. Так що діабет нам не загрожує. Тим більше, що вживати таку кількість цукру необхідно тільки в дні великих навантажень. Значно підвищують стійкість організму від кисневого голодування вуглеводи. Хорошим вуглеводом вважається чорний шоколад - чудова профілактика від гірської хвороби. Ціннішим продуктом є також халва. Калорійність халви майже така, як і в шоколаді, але в ній більше жиру та білків.

Памятайте! Всі перераховані вуглеводні продукти створюють підвищене навантаження на підшлункову залозу. Тому вищевказані продукти можна вживати не більше 300 г на добу. На відміну від них курагу, чорнослив, сухофрукти можна вживати без обмежень. Як відомо вони містять фруктозу, яка не зношує шлунок і внутрішні органи.

При інтенсивному навантаженні починають горіти жири - найбільш компактний енергетичний матеріал. Він дає 80% необхідної організму енергії. Зазвичай витрати на одного стрільця жирів становлять 50 - 60 г на добу. При напруженні організму, яке неодмінно виникає в горах - до 150 г на добу. Крім того, стрілець, який має достатній жировий прошарок, має менше шансів замерзнути, ніж виснажений.

В звязку з частими змінами температури повітря в горах, від спекотної до мінусової, найбільш надійним продуктом є звичайне свиняче сало. Завчасно нарізане, посолене та поперчене воно навіть при плюсових температурах може зберігатись надзвичайно довго. Для рейду протягом 8 - 10 діб вам цілком може вистачити 1,5 - 2 кг сала. Хоча сала багато ніколи не буває - кажуть: дурне сало без хліба. Тому треба мати запас сухарів, бажано чорного хліба, тонко нарізаних, щоб зручніше було їсти. Можна використовувати і сухарі з звичайного батону. Їх ще в теплому стані треба запаяти в целофанові пакети. В такому стані вони можуть зберігатись роками. В Сванетії ми знайшли такі сухарі, залишені німцями ще 1942 року. Вони були цілком придатні в їжу.

Наші мязи та сухожилля значною мірою складаються з білків. Тому, крім вуглеводів та жирів, при великих навантажуваннях організму потрібні білки. При тривалому недоїданні організм починає поїдати сам себе. При цьому знижується імунітет до хвороб та падає рівень активної уваги. Відновленню білків в нашому тілі найбільш сприяє мясо, а саме яловичина-тушонка. В свинячій тушонці значно більше баластних речовин, тому вона менш ефективна. З розрахунку - одна банка (200 г) яловичини на двох стрільців, вранці та ввечері. З досвіду бойових дій УНСО на Кавказі - досить часто ми стояли перед вибором - банка тушонки в наплічнику або зайва граната? Перевага зазвичай віддавалась гранаті. Тому доцільно складати такі види харчування на шляхах свого можливого відходу. Ще дуже важливо памятати - не можна залишати недоїдені консерви в відкритих металевих банках. Через 4 - 5 годин ними можна отруїтись. Стрілецька група в горах повинна мати підвищену рухживість, тому загальне завантажування продовольством, зброєю, боєприпасами не повинно перевищувати 35 - 40 кг.

В гірському меню корисно використовувати вітаміни. Цибуля та часник не підходять - вони демаскують в лісі стрільця своїм запахом. Найбільш простіше взяти з собою вітамінні драже Ундевіт. Вони продається в кожній аптеці. 3 - 4 пігулки Ундевіту нададуть

непогану вітамінну підтримку вашому організму. Також дуже ефективним засобом є бджолиний мед, особливо змішаний з грецькими горіхами. Приймайте по одній ложці на початку та в кінці дня.

Запамятайте - нічого з того, що ви берете з собою, не має бути запакованим у скляну тару. Найкраще все запакувати у целофанові пакети або пластикові банки.

З собою в гори зручно брати бульйонні кубики. Але не забувайте, що вони на 80% складаються з солі, тому розраховувати треба по пів-кубика на одну порцію. Фізіологічна потреба людини в солі при підвищених навантаженнях - 20 - 25 г на добу. На висоті більше 2500 м нестача кисню змушує людину частіше дихати, що призводить до виділення значної кількості вологи через легені. Тому в горах на таких висотах слід пити кожні 30 - 40 хвилин. Але це треба робити помалу та повільно.

Харчування гарячою їжею при оперативно-пошукових діях в горах слід вести двічі на добу, наприклад, сніданок-обід та обід-вечеря. Реально цього вимагає бойова ситуація. Крім того, після обіду починається боротьба зі сном, та людина частково втрачає свої бойові здібності. Хіба що близько 16 години по місцевому часу можна перекусити (сало, чорнослив, щось солодке).

В горах на середніх та малих висотах не треба зловживати міцним чаєм та кавою. Найкращий напій - какао. Також на всіх висотах в горах дуже корисним напоєм є чай, заварений з звичайної аптечної ромашки. Зранку новачки в горах страждають на відсутність апетиту, проте їсти треба навіть через силу - інакше голод наздожене під час переходу.

Якщо починаються проблеми з постачанням продовольства, урізати пайок треба поступово. Пайок зменшується спочатку на третину, потім ділиться навпіл. Треба намагатись дотримуватись регулярного режиму харчування. При цьому бійці, навіть при значно зменшеному раціоні, не втрачають здатності до активних дій. Треба памятати - відчуття холоду при недостатньому харчуванні різко зростає. Тому ночівлю треба робити теплішою, по можливості воду пити теплу. Такі дії зменшують енерговитрати.

І наостанок. Кожен стрілець повинен мати свою залізну порцію (недоторканий запас). Він створює у людини психологічне відчуття спокою, ліквідує страх голоду. Залізна порція розташовується не в наплічнику, а безпосередньо на поясі і містить добову норму харчів. Використовуватись ця порція може виключно з дозволу командира.


Просмотров 490

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!