Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 6. Методологія та методика аналізу фондового ринку



З даної теми передбачається вивчення таких питань:

· функції та структура фондового ринку;

· основні види цінних паперів;

· індекси фондового ринку;

· методика дослідження фондового ринку.

 

Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку, зокрема ринок облігацій, і повністю ринок акцій. Інакше кажучи, це є ринок цінних паперів — система економічних відносин, пов’язаних із випуском, розміщенням, продажем цінних паперів. Він відрізняється від інших ринків специфічним характером свого товару — різних видів цінних паперів.

Найпоширеніша класифікація учасників фондового ринку поділяє їх на чотири групи:

1. емітенти;

2. інвестори;

3. посередники;

4. держава.

Фондова біржа — це організаційно оформлений ринок, який постійно діє і на якому відбувається торгівля цінними паперами. Забезпечення зберігання цінних паперів та оформлення передачі прав власності здійснюють депозитарій, розрахунково-клірингові установи та реєстратори.

Основна макроекономічна функція фондового ринку полягає в тому, щоб трансформувати тимчасово вільні грошові засоби у виробничі капіталовкладення, тобто передати грошові ресурси від позикодавців до позичальників.

За етапами функціонування розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів.

На первинному ринку початково розміщуються цінні папери серед інвесторів. Основне завдання первинного ринку — мінімізувати ризик інвестора. Аналіз первинного ринку цінних паперів здійснюється за такими ознаками:

― основними емітентами;

― основними інвесторами;

― основними об’єктами угод;

― основними формами угод.

Вторинний ринок забезпечує обіг цінних паперів. Його основними функціями є створення умов для широкої торгівлі цінними паперами, забезпечення їхньої ліквідності, визначення ринкової ціни цінних паперів та надання інформації щодо її зміни.

Організаційними формами вторинного ринку є фондова біржа та позабіржовий ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів також характеризується за такими ознаками:



― за строками випуску (без установленого строку обігу, з установленим строком обігу, безстрокові цінні папери);

― за територією поширення (міжнародний, національний, регіональний ринки);

― за видами цінних паперів (ринок акцій, облігацій тощо).

Предметом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають стосунки між продавцем (емітентом) та їх власником, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів.

Цінні папери поділяються на три великі групи:

1) пайові — засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду та розподіленні прибутку (акції);

2) боргові — опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі);

3) похідні — особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди (опціони, ф’ючер­си, варанти тощо).

За ознакою дроблення цінні папери розділяються на:

― роздроблювані;

― нероздроблювані.

За ознакою порядку передачі майнових прав (форми виплати дивідендів чи процентів) розрізняють такі цінні папери:

― іменні;

― на пред’явника;

― переказні.

Цінні папери мають також різний рівень надійності й залежно від цього поділяються на:

― високонадійні, із високою ймовірністю повернення вкладеного капіталу та отримання доходу;



― ординарні, ризикованіші.

Існують і інші класифікаційні ознаки групування цінних паперів.

Акція — це цінний папір, що засвідчує пайову участь власника в капіталі ділової одиниці бізнесу. Акції випускаються акціонерними товариствами для збільшення власного капіталу. Вони дають право на участь в управлінні акціонерним товариством та на отримання частини прибутку у формі дивідендів.

Грошова форма вартості акції називається ціною акції. Ціна акції буває:

· номінальною (яка вказується на цінному папері);

· емісійною (за якою акція продається на первинному ринку, тобто емітується);

· курсовою або ринковою (за якою акція котирується на вторинному ринку цінних паперів);

· балансовою (яка є різницею між вартістю майна, що належить акціонерному товариству, і сумою його боргів).

Дохід акціонера складається з дивідендів на акцію і зміни курсової вартості акцій. Це визначає сукупну дохідність акції.

Облігація — це письмове боргове зобов’язання, у якому емітент гарантує повернення отриманої грошової суми й виплату встановленого процентного винагородження. На відміну від акції, яка є правом на власність, облігація — це право на позики.

Ринкова ціна (курс) облігацій дуже нестабільна і залежить від коливань економічної активності та процентних ставок. Так, під час економічного пожвавлення зростає попит на гроші, а значить і процентні ставки. Зростає попит на більш прибуткові облігації, тому пропозиція випущених раніше низькоприбуткових цінних паперів зростає. У результаті курс облігацій падає. Тобто за зростання процентних ставок курс облігацій зміниться рівно настільки, щоб компенсувати втрати доходу через зміни ставок.

Під час аналізу ринку облігацій і визначення їхньої ринкової вартості методами капіталізації та дисконтування враховується фактор часу.



Капіталізація — майбутня вартість (КТ) теперішніх облігацій (К) через Т років за відомої процентної ставки (Ir):

(8.1)

Дисконтування (знижка) — теперішня вартість майбутнього доходу від облігації:

(8.2)

де — дисконтний коефіцієнт;

Т — кількість років, які віддаляють нас від майбутнього доходу.

Майбутні доходи від володіння облігацій складаються з двох частин:

― купонного доходу (щорічний дохід на облігацію);

― виплат під час погашення облігації.

Отже, розрахункова ринкова ціна облігації визначається як сума цих складових у поточній (теперішній) вартості:

(8.3)

(8.4)

де Кобл. — ринкова ціна облігації;

Т — строк, на який випускається облігація;

Дt — купонний дохід у році t;

k — купонний процент;

Кобл.Н — номінальна ціна облігації;

Ir— дисконтна (процентна) ставка.

Державні казначейські зобов’язання розповсюджуються серед населення та дають право на одержання фіксованого доходу. Вони свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету.

Вексель — це письмове зобов’язання сплатити борг.

До похідних цінних паперів належать: ф’ючерси; опціони;
варанти.

Індекси фондового ринку відстежують поточну ситуацію в економіці й відображають локальні коливання кон’юнктури ринку. Найпопулярнішим показником фондового ринку є індекс Доу-Джонса. Це показник стану ринку акцій, запропонований американськими фінансовими журналістами Ч. Доу і Е. Джон­сом. Індекс Доу-Джонса застосовується з 1884 р. і розраховується на Нью-Йоркській фондовій біржі кожні півгодини.

Існує чотири індекси Доу-Джонса:

1. Промисловий індекс — простий середній показник зміни курсів акцій 30 найбільших промислових компаній (Аі). Перелік компаній може мінятися залежно від їхньої позицій в економіці.

2. Транспортний індекс — середній показник зміни курсів акцій 20-ти транспортних компаній.

3. Комунальний індекс — середній показник, що характеризує зміну курсів акцій 15-ти компаній, які займаються газо- й електропостачанням.

4. Середній індекс — складається на основі трьох попередніх індексів.

Поширеними також є індекси:

· «Standart and Poore’s» («S & P»);

· «Financial Times» («FT»);

· DAX тощо.

Найпоширенішим в Україні є індекс КАС-20, який офіційно визначається з 1 січня 1997 року. Розраховується простий базисний індекс (КАС-20 (S)) і зважений індекс (КАС-20 (W)):

(8.5)

(8.6)

де ; — котировки на купівлю акцій і-го підприємства відповідно в поточному й базовому роках;

; — котировки на продаж акцій і-го підприємства відповідно в поточному й базовому роках;

; — ринкова капіталізація і-го підприємства відповідно в поточному й базовому періодах.

Крім цих індексів, під час аналізу фондового ринку для характеристики акцій використовують такі показники:

1. Коефіцієнт дивідендної віддачі акцій (kд.в.).

2. Відносний коефіцієнт «ціна-прибуток» (kц.-п.).

3. Коефіцієнт платіжності (kпл.).

4. Коефіцієнт покриття дивідендів (kп.д.).

5. Коефіцієнт капіталізованої вартості акцій (kк.в.).

6. Рентабельність акціонерного капіталу.

7. Загальна ринкова вартість акції.

8. Коефіцієнт відносної стійкості ціни акції (kв.ст.).

Ринок облігацій характеризують переважно такими показниками:

1. Дохідність облігації як відношення доходу від облігації до її річної ринкової ціни.

2. Ціна конверсії облігації (Цк.обл.), що обмінюється на акції.

Специфікою аналізу фондового ринку в умовах його становлення є те, що динаміку його процесів дослідити неможливо. Тому аналіз найчастіше зводиться до визначення початкового рейтингу емітента і його акцій.

Існують такі види аналізу фондового ринку:

· ретроспективний — дослідження функціонування фондового ринку в минулому, порівняння ефективності цінних паперів;

· оперативний — поточна оцінка стану фондового ринку;

· перспективний — прогнозування розвитку фондового ринку;

· тематичний — аналіз одного напрямку розвитку фондового ринку;

· системний — визначення впливу економічних і соціальних факторів на розвиток фондового ринку;

· обов’язковий — результати такого аналізу повинні обов’язково враховуватися у прийнятті рішень стосовно розвитку фондового ринку;

· рекомендований — результати аналізу не є обов’язковими, а можуть бути врахованими в прийнятті рішень.

Існують два способи дослідження стану фондового ринку: «зверху-вниз» і «знизу-вверх».

Підхід «зверху-вниз» — це традиційний підхід до аналізу економічних процесів, який починається з дослідження зовнішніх факторів стану фінансового ринку — аналізу широкої перспективи, потім охоплює окремі, специфічні сектори економіки й закінчується аналізом випуску акцій і облігацій.

Підхід «знизу-вверх» полягає у використанні статистично визначених критеріїв відбору цінних паперів. Такими критеріями є:

― відношення ціни акції до прибутку на одну акцію порівняно із середнім значенням цього відношення за останні 5 років (відносний коефіцієнт kц.-п.);

― річний прибуток на акцію порівняно з середнім прибутком на акцію за останні 5 років;

― загальна ринкова вартість акції;

― відношення курсу акцій у поточному році до їхнього курсу в попередньому році (відносна стійкість ціни акції);

― стандартне відхилення місячної норми прибутку на акцію за останні 5 років.

За цими критеріями відбираються прибутковіші цінні папери, що забезпечать порівняно низький відносний коефіцієнт, зростання коефіцієнта прибутку, стійкість ціни акцій.

Питання для дискусії та практичні завдання

1.Номінальна вартість акції 100 грн. У поточному році буде виплачено дивіденд у розмірі 20 %. Процентна ставка дорівнює 15 %. Визначити розрахунковий ринковий курс акції.

2.На фондовому ринку акцію, номінальна ціна якої становить 100 грн, було куплено за 130 грн. Річна сума дивідендів на акцію дорівнює 20 грн. Визначити: 1) дивіденд у процентах; 2) прибутковість акцій для власника.

3.На фондовому ринку акцію номіналом 200 грн ділер купив за 250 грн і продав за 300 грн. Визначити рентабельність операції для ділера.

4.Облігацію номінальною вартістю 100 грн випущено на 3 роки. Купонний дохід дорівнює 15 %. Процентна ставка становить 10 %. Визначити ринковий курс облігації.

5.Номінальна ціна облігації 200 грн. Купонна ставка — 20 %. За один рік до погашення облігації процентна ставка знизиться до 12 %. Як зміниться ринковий курс облігацій?

6.Визначити майбутню вартість облігацій, ціна яких сьогодні становить 500 грн, через 3 роки, якщо процентна ставка дорівнює 10 %.

7.Визначити теперішню вартість облігацій, якщо їхня вартість через 2 роки становитиме 700 грн, а процентна ставка дорів­нює 10 %.


Просмотров 414

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!