Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема 1. Основні індикатори стану товарного ринку: їхня структура та взаємозв’язок



З даної теми передбачається вивчення таких питань:

· макроекономічні показники стану товарного ринку;

· показник чистого економічного добробуту: методологія визначення;

· номінальний і реальний ВВП. Індекси Пааше, Ласпейреса, Фішера.

 

Найважливішим макроринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв’язків між суб’єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану, відповід­но до СНР, є такі макроекономічні показники:

· валовий внутрішній продукт · валовий національний дохід · чистий внутрішній продукт · національний дохід · особистий дохід · особистий дохід у розпорядженні — ВВП; — ВНД; — ЧВП; — НД; — ОД; — ОДР.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який, на відміну від валового випуску, не включає виробничого (проміжного) споживання. ВВП — це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яку вироблено резидентами країни за рік. Сучасна західна економічна теорія передбачає, що в його створенні беруть участь усі, хто отримує дохід. Але частину доходів отримують у тіньовій економіці, тому вони не обліковуються статистичними органами і не оподатковуються. Отже, розрізняють офіційний і неофіційний валовий внутрішній продукт. Спроби статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводять до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання дохідних статей бюджету.

Для оцінки масштабів тіньової економіки використовуються метод стійких взаємозв’язків і монетарний метод.

Метод стійких взаємозв’язків ураховує взаємозв’язок між обсягом реального ВВП і витратами ресурсів на одиницю ВВП, тобто енергомісткість, матеріаломісткість тощо. Обсяг ВВП розраховується діленням витрачених ресурсів на нормативну ресурсомісткість. Одержаний таким методом обсяг ВВП зіставляється з офіційним ВВП. Різниця між цими величинами буде визначати обсяг тіньової економіки. Застосовуючи цей метод, треба враховувати прогресивні зміни ресурсомісткості.



За монетарним методом аналізують зміну попиту на готівкові гроші, які використовуються переважно під час проведення тіньових операцій. Індикатором зростання тіньової економіки є збільшення попиту на готівкові гроші.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня й темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

На основі показника ВВП розраховується низка інших макропоказників. Перший із них — валовий національний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

,

Сп.д. = Дотр. – Дспл., 0 ≤ Сп.д. ≤ 0.

Тоді

(3.1)

Наступний макропоказник — чистий внутрішній продукт (ЧВП), який за економічним змістом є різницею між ВВП та амортизацією:

(3.2)

де А — амортизація.

Отже, на динаміку ЧВП впливає динаміка ВВП та амортизації. Якщо в країні проводиться політика прискореної амортизації, активно впроваджуються нові технології, замінюються застарілі основні фонди, то все це призводить до нарощування величини амортизації темпами, які перевищують темпи зміни ВВП:

(3.3)

де t —поточний рік;

t – 1 — попередній рік.

У такому разі динаміка ЧВП буде відставати від динаміки ВВП:

(3.4)

Ситуація, коли

(3.5)

, (3.6)

свідчить про те, що економіка даної країни насичена оновленою технікою, основними фондами, які не потребують швидкої заміни, і темпи амортизації уповільнюються та стабілізуються, стають меншими, ніж темпи зміни ВВП.



Слід зауважити, що прискорена амортизація збільшує темпи амортизації, але не змінює капіталомісткості виробництва, тоді як нова техніка, якщо її вартість зростає швидше ніж продуктивність, може збільшувати капіталомісткість.

Національний дохід (НД) — це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва.

Особистий дохід (ОД) — це отриманий дохід. Частки заробленого працею доходу, а саме: нарахувань на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств, нерозподіленого прибутку підприємств, домогосподарства фактично не отримують. Але вони отримують трансфертні платежі (Тр), які не є результатом праці. Отже, особистий дохід має таку структуру:

Особистий дохід = Національний дохід Нарахування на соціальне страхування Податок на прибуток підприємств Нерозподілений прибуток підприємств + Трансфери .

Особистий дохід у розпорядженні (ОДР) — це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S).

Для кожного макроекономічного показника аналізуються (наприклад, за ВВП):

· абсолютний приріст: ; (3.7)

· темпи росту відносно попереднього року: (3.8)

або темпи росту відносно базового року: (3.9)

· темпи приросту: (3.10)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників у цілому та їхніх складових зокрема дає змогу зробити висновки стосовно економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це зумовлює структурні зрушення в економіці.

Аналіз охоплює також розрахунки ВВП, національного доходу, особистого доходу на душу населення. Це дає змогу визначити рівень життя й зіставити цей показник у різних країнах.



ВВП на душу населення є дуже поширеним показником рівня економічного розвитку та добробуту. Як правило, у країнах із високим ВВП на душу населення вищими є і показники рівня особистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоров’я, вільного часу тощо. Однак застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту дещо обмежене.

Американські вчені Дж. Тобін і В. Нордгауз у 1972 році здій-
снили експериментальні розрахунки показника чистого економіч­ного добробуту (ЧЕД). Показник ЧЕД розраховувався в певній послідовності:

· спочатку від валового національного доходу віднімалися валові інвестиції (амортизація та чисті інвестиції);

· одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи (превентивні витрати), які не підвищують рівня добробуту;

· у результаті визначався показник валового національного продукту, який характеризує добробут; до нього додавалася вартість: послуг споживчого капіталу (фондів споживчих товарів довгострокового користування), вільного часу, праці домогосподарок.

Ці три компоненти є факторами добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їхня вартість визначалася умовно;

· одержаний результат зменшувався на величину збитків від забруднення довкілля, урбанізації тощо.

Співвідношення темпів зміни показників ВВП і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнитися, а темпи зміни ЧЕД — зрости. Це відбувається, коли:

― зниження темпів росту ВВП супровождується певний час зростанням реального споживання;

― зростає кількість вільного часу;

― зростає неринкова діяльність;

― покращується стан довкілля.

Перша ситуація потребує окремих пояснень. Якщо за умов зниження темпів ВВП частка чистих інвестицій скоротилася біль­ше, ніж частка споживання, то це означає, що прибутки підприємств теж скоротилися більше, ніж заробітна плата. Тому падіння темпів росту ВВП певний час супроводжується зростанням споживання. Але таке економічне явище підриває майбутнє зростання того ж споживання і не може зберігатися протягом тривалого часу. І навпаки, якщо частка чистих інвестицій зростає, динаміка споживання і ЧЕД відстає від темпів ВВП.

Розрізняють номінальний та реальний ВВП. Номінальний ВВП вимірюється в цінах поточного року, включає інфляційну зміну цін і тому не може використовуватися для визначення реаль­ної динаміки виробництва.

(3.11)

де — номінальний ВВП у поточному році t;

— ціна i-го товару або послуги в поточному році t;

— обсяг виробництва i-го товару або послуги в поточному році t.

Для всієї економіки (3.12)

Реальний ВВП вимірюється в незмінних цінах року, обраного за базовий, абстрагується від динаміки цін і може використовуватися для обчислення темпів зміни виробництва.

(3.13)

де — реальний ВВП у році t;

— ціна i-го товару або послуги в базовому році;

— обсяг виробництва i-го товару або послуги в поточному році t.

Для всієї економіки: (3.14)

Відношення номінального ВВП до реального показує, як змінився ВВП саме за рахунок зміни цін. Це відношення називають індексом цін, або дефлятором ВВП, або індексом Пааше (ІРt):

(3.15)

Залежно від значення індексу цін відбуваються процеси інф­лювання (збільшення) або дефлювання (зменшення) номінального ВВП. Так, якщо IP < 1, то номінальний ВВП інфлюється — коригується в бік збільшення. Якщо IP > 1, то номінальний ВВП дефлюється — коригується в бік зменшення.

Для фіксованого, незмінного набору споживчих товарів і послуг розраховується індекс споживчих цін (IPC), або індекс Ласпейреса:

де — обсяг виробництва i-го товару й послуг у базовому році.

Існує три основні відмінності між індексами Пааше і Ласпейреса:

1. Дефлятор ВВП відображає динаміку цін усіх вироблених товарів і послуг, а індекс Ласпейреса — тільки споживчих товарів і послуг, що входять до фіксованого набору.

2. Дефлятор ВВП враховує зміну цін тільки на товари, вироблені в даній країні. Оскільки в ВВП включається чистий експорт, то імпорт не входить до складу ВВП і не відображається в індексі Пааше. Але в індексі Ласпейреса зміна цін на імпорт ураховується.

3. Найсуттєвіша різниця полягає в тому, що індекс Ласпейреса розраховується для фіксованого набору товарів і послуг, а індекс Пааше враховує зміну структури ВВП.

В економічній теорії розглядалися позитивні сторони й недоліки кожного індекса, але явні переваги якогось із них не було визначено.

Обидва індекси призначено для вимірювання вартості життя. На практиці вони не дуже відрізняються, бо обидва відображають однакову тенденцію в динаміці цін. Коли ціни на різні товари змінюються неоднаково, індекс Ласпейреса характеризує суттєвіше зростання вартості життя, ніж індекс Пааше. Це пояснюється тим, що індекс Ласпейреса (розрахований для фіксованого кошика) не може враховувати заміну дорогих товарів дешевими, а індекс Пааше відображає можливість взаємного заміщення товарів.

Існує також індекс Фішера ІРф, який визначається як середнє геометричне значень індексів Ласпейреса і Пааше:

(3.17)

Питання для дискусії та практичні завдання

1.Який взаємозв’язок існує між макроекономічними показниками стану товарного ринку? Чому валовий випуск не можна розглядати як показник ефективності функціонування економіки?

2.Чим обмежується застосування ВВП на душу населення як показника чистого економічного добробуту?

3.Пояснити всі компоненти показника чистого економічного добробуту, їхній зміст і методику розрахунку.

4.Які відмінності існують між індексами Пааше і Ласпейреса? Пояснити їх.

5.Пояснити економічну ситуацію, за якої валовий внутрішній продукт у країні перевищує валовий національний дохід і навпаки. Яким у цих випадках буде сальдо первинних доходів?

6.Які чинники впливають на динаміку чистого внутрішнього продукту? Пояснити економічну ситуацію, за якої темпи нарощування амортизації перевищують темпи зміни ВВП і навпаки. Як це впливає на капіталомісткість виробництва?

7.Зниження темпів росту ВВП супроводжується певний період зростанням реального споживання. Проаналізувати за таких умов співвідношення темпів зміни показників ВВП і ЧЕД.

8.Розрахувати ВВП та визначити процентні співвідношення його окремих складових, якщо відомо:

валовий випуск дорівнює 230 млрд грн, амортизація — 225 млрд грн, вартість проміжної продукції — 90 млрд грн, продуктові податки становлять 19 млрд грн, субсидії — 9 млрд грн, трансферти — 8 млрд грн.

9.Відомо, що:

ВВП дорівнює 140 млрд грн, амортизація — 20 млрд грн, чисті податки — 10 млрд грн, трансферти — 22 млрд грн, внески на соціальне страхування — 12 млрд грн, податки на прибуток — 20 млрд грн, нерозподілений прибуток — 50 млрд грн, особисті податки — 11 млрд грн.

За цими даними розрахувати та проаналізувати структуру:

1) чистого внутрішнього продукту;

2) національного доходу;

3) особистого доходу;

4) особистого доходу в розпорядженні.

10.У таблиці наведено дані про обсяги номінального ВВП та індекси цін.

Роки ВВП номінальний, млрд грн Індекс цін, % ВВП реальний, млрд грн
1 2 3 4 130 141 157 110 98 105 100 191  

Розрахувати та проаналізувати:

1. Який 4-х років є базовим?

2. Як змінюється рівень цін від 1-го до 2-го року, від 2-го до 3-го року, від 3-го до 4-го року?

3. Яким є реальний ВВП у кожному році? Розрахунки занести до таблиці.

4. У якому році використовується дефлювання або інфлювання ВВП?

11.Визначити приріст реального ВВП у розрахунковому році, якщо в базовому році номінальний ВВП становив 105 млрд грн. У розрахунковому році номінальний ВВП зросте на 11 %, а ціни за рік — на 19 %.


Просмотров 768

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!