Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття європейського права (права ЄС), його структура та особливості



ПЛАН

1. Поняття європейського права (права ЄС), його структура та особливості.

2. Джерела європейського права.

3. Співвідношення європейського права із національним та міжнародним правом.

 

Поняття європейського права (права ЄС), його структура та особливості.

Для позначення права ЄС в науці використовується багато різноманітних термінів, зокрема, “європейське право”, “європейський правовий простір”, “коммунітарне право”, “право європейських співтовариств” та ін. В більшості випадків вони неадекватно відображують явище, що досліджується в цьому курсі. Так, академік Л.М. Ентін використовує термін “європейське право”, він відзначає, що даний термін має декілька значень:

 

1) ним позначають сукупність національних правових систем європейських держав;

2) використовується для позначення частини міжнародно-правових норм, якими регулюються відносини між європейськими державами в різноманітних сферах, в цьому випадку “європейське право” означає регіональну, або субрегіональну міжнародно-правову систему, що формується переважно у відносинах між державами Європейського континенту;

3) “європейське право” використовується для позначення сукупності правових норм, що регулюють відносини, які складаються в рамках європейських інтеграційних об’єднань, в рамках Європейських співтовариств та Європейського Союзу.

На нашу думку, останнє визначення терміну “європейське право” найбільш відповідає суті того явища, яке вивчається та відповідно ставить знак рівності між термінами “право ЄС” та “європейське право”.

 

Із Ентіним фактично погоджується П.Свобода, який стверджує, що Європейське правоє правом ЄС, не включаємо до нього правові акти ін­ших європейських інтеграційних формувань (Рада Європи та ін.), ані правові системи держав-членів. Мо­жемо розрізняти європейське право у вузькому сенсі — союзне правояк право II та III «стовпів» ЄС (отже, право тих частин ЄС, де відбувається радше не над­національна, але міжнародна співпраця), та європейське право в широкому сенсі,що включає в себе поряд з правом II (СЗППБ) та III «стовпів» (СЮПКП) ЄС також і право І «стовпа» — право комунітарне(від фр. соттипаrіе — Спі­льнота), суть якого у наднаціональній співпраці держав в цьому «стовпі».



 

І.Грицяк, посилаючись на формулювання Суду Європейсь­кого Співтовариства, стверджує, що

правова система ЄС - новий правовий порядок, запро­ваджений засновницькими договорами, характеризується своєю автономністю та внутрішнім узгодженням власної системи пра­вових джерел, а також специфічною природою взаємовідносин, що існують між правовими нормами Європейського Союзу та національними правовими системами держав-членів.

 

Отже, характеризуючи європейське право, слід мати на увазі, що воно не представляє собою якусь окрему галузь права поряд із конституційним, адміністративним, цивільним, фінансовим і т.п. Європейське право виступає як особлива самостійна правова система, що існує поряд із національними правовими системами та міжнародно-правовою системою. Суд Європейських співтовариств, звернувшись в своїх рішеннях до аналізу правової природи Європейських співтовариств, зробив висновок про те, що їх правова система не може бути ідентифікована ані з національним, ані з міжнародним правопорядком. Тобто, європейське право – це особлива правова система (sui generis), що існує поряд з національними системами права та міжнародним правом і відрізняється від них низкою важливих рис та особливостей.



При дослідженні права ЄС слід враховувати такі його суттєві особливості, як:

1) комплексний характер права ЄС, яке включає в себе міжнародно-правові, конфедеративні та федеративні риси;

2) динамізм цього права, що тягне за собою зміну його природи, структури, сфери та механізму дії;

3) незавершеність процесу формування права, і як наслідок, його “проміжний” характер, дію на стику міжнародного та національного права.

 

Головним системоутворюючим фактором, що об’єднує нормативні приписи європейського права в єдине ціле, є їх нерозривний органічний зв’язок із існуванням Співтовариств та Союзу.

Відносно структури європейського права, то можна відзначити, що на даний момент вона знаходиться у стані формування. Завдяки особливостям даної правової системи, номенклатура галузей ЄП не може бути ідентичною той, що властива національному праву та співпадає з ним лише частково (хоча принципи побудови та виокремлення галузей права повністю співпадають). З певною умовністю та з урахуванням високого рівня динамічності ЄП можна вирізнити найбільш важливі та розвинуті галузі ЄП: інституційне право, яке в значній мірі нагадує національне конституційне та адміністративне право; економічне та торгове право, пов’язане з утворенням спільного та єдиного внутрішнього ринку, ЄВалют.С та реалізацією “чотирьох свобод”; митне право; право конкуренції; податкове право; банківське право; інвестиційне право; соціальне право та ін.

Галузі ЄП поділяються на інститути, інститути в свою чергу складаються з норм. Норми ЄП, в залежності від порядку формування, місця в загальній ієрархії норм ЄП поділяються на три групи: норми первинного, вторинного та третинного права (докладніше це питання розглянуто в п. 2 даної лекції).

Принципи ЄП характеризують своєрідність даної системи права, її взаємовідносини із іншими системами права. До них можна віднести:



1) принцип пропорційності та субсидіарності (від МД у ст. 5/2 ДЄСп, Протокол до АД про використання засад субсидіарності і пропорціональності) означає, що свобода діяльності особи не може бути обмежена більше, ніж це є необхідно з огляду на суспільний інтерес. Цей принцип також веде до того, що винятки з Договорів не можуть переходити меж важ­ливості для досягнення поставлених цілей (

2) верховенство права Співтовариств по відношенню до національного права;

3) принцип прямої дії права Співтовариств;

4) принцип юрисдикційного захисту права Співтовариств;

5) принцип інтегрованості норм права Співтовариств в національні системи права (докладніше ці питання будуть розглянуті у зв’язку із загальними принципами права як джерелом ЄП та співвідношенням ЄП із національним та міжнародним правом).

 


Просмотров 689

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!