Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Періодизація інтеграційних процесів в межах Європейського Союзу



В розвитку процесу виникнення і становлення Європейського Союзу можна відслідкувати кілька етапів, кожний з яких відрізняється новими рисами та відмінностями, що знаходять своє відображення в організації та структурі Європейського Союзу.

В основу періодизації процесу інтеграції можуть бути покладені різноманітні критерії, пов'язані із досягненнями в економічній чи соціальній сферах, тим чи іншим прогресом в валютно-фінансовій сфері, в характері взаємовідносин між державами-членами і т.д. Однак з правової точки зору найбільший інтерес представляють ті кардинальні зміни, які відбуваються в структурі Європейському Союзі, в сфері виконання повноважень, якими цей Союз наділений. Усі ці зміни находять вираз та закріплення перш за все в установчих договорах (угодах), тобто таких актах, які дійсно вносять кардинальні зміни в побудову та функціонування Союзу.

Таким чином в розвитку інтеграції в межах ЄС виділяють кілька головних етапів:

1. Перший період - Розробка та введення в дію Договору про заснування Європейського співтовариства (в деяких джерелах перекладається як "об'єднання") вугілля та сталі (ЄСВС). На даному етапі відбувається формування першого інтеграційного європейського об'єднання, закладаються принципові основи власне самої інтеграції та починається формування європейського права.(1951-1952 рр.)

Декларація Шумана (1950 р.)

9 травня 1950 р. в Парижі французький міністр закордонних справ Робер Шуман запропонував декларацією (текст якої було складено іншим французь­ким міністром — Жаном Моне), зверненою до Німеччини і інших західно­європейських країн, ідею створення спільного ринку, котрий міг би конкуру­вати з іншими політичними і економічними блоками (США, СРСР). Декла­рація Шумана містить три ключові тези:

1. Негайна мета: франко-німецьке примирення; Франція пропонує за­провадити спільний контроль над виробництвом вугілля і сталі Фран­ції і Німеччини, створивши для цього Високий орган, навзаєм відкри­ти і інтегрувати ринки цих країн в галузі вугілля і сталі, а оскільки йшлось про сировину, необхідну при виробництві зброї, тим самим запобігти майбутнім гіпотетичним війнам між двома державами;

2. Стратегічна мета: побудова Європи — поступове витворення політич­ного союзу, котрий би унеможливив військові конфлікти між європей­ськими народами, і підвищив політичну вагу Західної Європи на між­народному рівні;

3. Метод поступу — «Європа не витвориться враз, навіть в межах спіль­ного альянсу; але лише конкретними справами, розбудовуючи поміж собою, передусім, дійсну солідарність». Аби не відвернути від себе ті країни, котрі могли б поставитись насторожено до наднаціональної візії, що включає в себе негайне делегування широких державних пов­новажень і суверенітету, Шуман і Моне надавали перевагу поступо­вим крокам — тобто функціоналізму перед інституціональним підхо­дом (федералізмом).



Договір про Європейське Співтовариство з вугілля і сталі (1951 р.)

Шість держав прийняли Декларацію Шумана (Бельгія, Італія, Люксем­бург, Нідерланди, Німеччина, Франція), і 18.04.1951 р. підписали Паризький договір — Договір про створення Європейського Співтовариства з вугілля і сталі (ЄСВСп) тривалістю на 50 років (чинність договору сплила 23.7.2002 р. Цей Договір створював спільний секторальний ринок в економічно дуже вузькій області. ЄСВСп мало правомочність приймати безпосередньо внески від підприємств в рамках предметної юрисдикції, координувати їхню інвестиційну політику тощо. ЄСВСп наділялося правосуб'єктністю.

Йдеться про перший досвід функціонування регіональної інтеграційної наднаціональної організації, чиї наддержавні інституції мали дійсну нормати­вну правомочність із впливом на національний правопорядок своїх держав-членів.

■ Невдача Європейського оборонного Співтовариства (1954 р.)

Поступальна розбудова Європи-«крок-за-кроком» (метод Декларації Шу­мана) також передбачала прийняття й інших секторальних договорів між за­значеними шістьма державами, аби з тих сегментальних домовленостей, з ча­сом, утворилося гомогенне ціле. Корейська війна, що вибухнула 25.06.1950 р., нагадала європейським державам, що й область спільної оборони не повинна була б оминатися при їх інтеграційних прагненнях. Тому 25.05.1952 р. в Па­рижі було підписано Договір про Європейське оборонне Співтовариство (ЄОСп), який згодом ратифікувала Бельгія, Нідерланди, Німеччина і Люксем­бург, але не було підтримано французьким парламентом 30.08.1954 р., хоч і перед шістьома місяцями проект Договору парламент схвалив. Після цього на довгі роки будь-який європейський наднаціональний оборонний проект ставав радше нереальним.



2. Другий період пов'язаний із створенням двох нових співтовариств -
Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського
співтовариства з атомної енергії (Євроатом)
Римськими договорами
1957 р. Особливо важливе значення має Договір про створення ЄЕС, в
якому, закріплені найважливіші досягнення в галузі економічного,
соціального та правового розвитку. В цей період розгортається створення
"загального" (спільного) ринку, складаються та утверджуються основні
принципи європейського права, починає функціонувати система
юрисдикційного контролю за його дотриманням та застосуванням. В цей
період відбувається значне розширення кількості членів Європейських
співтовариств.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!