Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Rp.: Aspers. Streptocidi 50,0 6 часть



1. Вода є найбільш універсальним розчинником

1. вода дистильована (Aqua destillata),

2. кип'ячена (Aqua cocta),

3. кринична (Aqua communis),

4. водопровідна (Aqua fontana).

2. Розчинниками можуть бути також:

гліцерин (Glycerinum),

Олії жирні- Olea pinquia - використовують тільки ті, що одержані способом холодного пресування:

1. олія соняшнику - 01. Helianthi,

2. льону (Oleum Lini);

3. персика - О1. Persicorum,

4. мигдалю - О1. Amygdalarum,

5. арахісу - О1. Arachidis,

6. оливи - О1. Olivarum,

7. кунжуту - О1. Sesami тощо.

Зберігають їх в заповнених до верху скляних флаконах або в добре укупореному металевому посуді.

спирт етиловий (Spiritus aethylicus); ізотонічний розчин натрію хлориду 0,9% (Solutio chloride isotonica seu Solutio Natrii chloridi 0,9%); глюкоза (5%, 40%) – Sol. Glucosum; новокаїн (0,25%, 0,5%, 2%).- Sol. Novocainum; рідкі поліетиленоксиди; cиліконові рідини; вазелінова олія тощо.

3. Деякі вимоги до окремих розчинників:

Вода дистильована Aqua destillata - повинна відповідати вимогам ДФ. Для її одержання необхідно виконувати такі основні правила:

1) первинна вода повинна відповідати вимогам питної;

2) використовувати тільки спеціальні перегонні апарати і суворо додержуватись санітарно-гігієнічних умов при перегонці;

3)правильно проводити збір та зберігання виготовленої води. Для перегонки використовують аквадистилятори електричні , вогневі та з топкою (ДТ-10) тощо. Збірники для дистильованої води мають бути металеві (3-6; 3-16; 3-40; 3-100 та 3-250 - цифра вказує об'єм збірника), що виконані із нержавіючої сталі, та скляними - бутиль, який щільно закритий пробкою чи кришкою з двома отворами: один - для трубки, по якій надходить вода, інший - скляної трубки з вставленим тампоном із стерильної вати змінюють щоденно).

Спирт етиловий (етанол) - Spiritus aethylicus - повинен відповідати вимогам ДФ. Офіційно дозволено використання розчинів етанолу з об'ємними концентраціями 95 %, 90 %, 70 % та 40 %. Якщо концентрацію етанолу не вказано, то використовують 90 %, за винятком виготовлення розчинів за стандартними прописами, наприклад, спирт саліциловий готують розчиненням 2 % розчину кислоти саліцилової в 70% розчині етанолу, а камфорний - 10% камфори в 90 % спирті.



Розчини спирту етилового часто готують розведенням водою із більш міцної концентрації. При змішуванні води із спиртом відбувається явище контракції, тобто об'єм одержаного розчину етанолу завжди менший об'ємів взятої води і міцного спирту.

При виготовленні розчину етанолу меншої концентрації із більш міцної проводять розрахунки за формулою:

V1 = V2 x K2 / K 1, де

V1 - об'єм міцного етанолу, мл;

V2- об'єм розчину етанолу, який необхідно виготовити, мл;

К 1, - концентрація міцного етанолу, %;

К 2- концентрація етанолу, що необхідно виготовити, %;

Приклад.

Rp.: Spir. aethylici 60 % 120 ml

D.S.

Як виготовити цей розчин із спирту, наприклад 95 % концентрації?

V1 = 120 ml х 60 % / 95 % = 75,8 ml

У мірний циліндр вносять 75,8 мл 95 % розчину етанолу і до 120 мл доводять дистильованою водою. Кількість води також може бути розрахована за алкоголеметричними таблицями, які наводяться в ДФ.

Розчини етанолу зберігають у добре закупорених скляних флаконах у прохолодному місці, віддалік від вогню.

Концентрацію етилового спирту зазначають у процентах.

У ДФ-Х-1968 рік розрізняються спирти чотирьох концентрацій - 95%, 90%, 70%та40%. Якщо в рецепті не вказано концентрацію, беруть 90% етиловий спирт.



Гліцерин - Glycerinum - трьохатомний спирт. Використовують–із вмістом 12-16% води. В гліцерині розчиняють переважно при–нагріванні на водяній бані при температурі + 40-50°С. Зберігають–його в скляних флаконах з притертими пробками.

Олія вазелінова - Ol. Vaselini seu Paraffinum liquidum - використовують для виготовлення лікарських форм зовнішнього застосування. Іноді використовують внутрішньо як проносний засіб. Зберігають її в скляних флаконах з притертими пробками в захищеному від світла місці.

Поліетиленгліколі (поліетиленоксиди) - продукти полімеризації етилену оксид. Поліетиленгліколі (ПЕГ) з молекулярними масами 200, 300, 400, 500, 600 є гігроскопічними в'язкими рідинами. Найчастіше використовують ПЕГ 400. Він добре змішується з водою, спиртом, ацетоном, хлороформом. У ньому розчинні анестезин, атропіну сульфат, бензойна та саліцилова кислоти, сульфадимезин, стрептоцид, синтоміцин (від 10 до 30 %), новокаїну гідрохлорид, кодеїн, камфора, тощо.

Поліетилсилоксановірідини (есилони) - включають атоми кремнію, кисню, етилових радикалів. Полімер із ступенем полімеризації п = 5 називається етилоном-4, а п = 12- етилоном-5. Зовні це прозорі безколірні рідини, що змішуються з органічними розчинниками, жирними оліями, але не змішуються з водою, 95 % розчином етанолу, гліцерином, рициновою олією. Вони розчиняють ментол, камфору, метилсаліцилат, фенол тощо.

4. Якщо в рецепті розчинник зовсім не зазначено, то розчин готують на дистильованій воді.

5. Технологія виготовлення рідких розчинів:

1. виготовляють розчини трьома способами: масовим, об'ємним та масово - об'ємним.

А) При виготовленні масовим способом лікарську речовину і розчинник беруть за масою. Цей метод найточніший, але трудомісткий, тому застосовується рідко.

Б) Об'ємним способом виготовляють так: спочатку роблять концентрований розчин, а потім розведенням одержують потрібну концентрацію.



В). Суть масово - об'ємного способу полягає в тому, що лікарську речовину беруть за масою і додають до неї розчинник з метою одержання заданого об'єму розчину. Цей спосіб застосовується найчастіше.

2. При виготовленні розчинів крупнокристалічні речовини, сухі та густі екстракти спочатку розтирають у ступці з незначною кількістю розчинника до утворення однорідної маси, а потім уже додають необхідну його кількість, фільтрують розчини через фільтрувальний папір або кілька шарів гігроскопічної вати. Використовують також спеціальні фільтри.

3. Після цього їх розливають по флаконах, закупорюють герметичне пробками, покривають паперовим ковпачком і споряджають етикеткою або сигнатурою:

а) етикеткою білого кольору - розчини для внутрішнього вживання;

б) жовтого або червоного - зовнішнього;

г) блакитного - парентерального введення.

4. Розчини для зовнішнього і внутрішнього застосувань стерилізуються, за винятком для введень у відносно стерильні середовища.

Технологія рідких лікарських форм включає переважно такі стадії:

- підбір і підготовка відповідного посуду;

- зважування та відмірювання лікарських засобів і розчинників;

- розчинення, диспергування, емульгування складових компонентів;

- фільтрування;

- оформлення до видачі.

Схема виготовлення рідких лікарських форм

1. Підбір посуду і пробок. Для упаковки нестерильних препаратів флакони та пробки повинні бути вимитими і простерилізованими при температурі + 120°С протягом 45 хв. Термін зберігання такого посуду, що укупорений пробками, становить не більше 3 діб. Поліетиленові та пластмасові пробки, які нагвинчуються, також миють і стерилізують. При підборі флаконів і пробок враховується об'єм розчину та фізико-хімічні властивості складових. Так, якщо препарат вміщує світлочутливі компоненти, то їх відпускають у флаконах з темного скла.

Пробка коркова або гумова повинна входити у флакони на 1/3 своєї висоти, а під неї підкладають кружок пергаментного паперу чи фольги із алюмінію. Пробки із полімерів найчастіше використовують як підкладки під ті пробки, що загвинчуються. Флакон та пробку іноді перед заповненням споліскують дистильованою водою.

2. Зважування та відмірювання лікарських речовин і розчинника.

Зважують сухі, в'язкі та леткі лікарські речовини, а неводні розчини, за винятком етанолу; воду дистильовану та стандартні розчини деяких ліків відмірюють за об'ємом.

3. Розчинення та змішування, диспергування чи емульгація.

Лікарські речовини розчиняють з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей і здатності розчинятися в певному розчиннику. Для прискорення розчинення лікарські речовини іноді здрібнюють разом з частиною розчинника, розчини перемішують чи підігрівають.

При цьому прискорюється процес дифузії, а при підігріванні знижується в'язкість олій, гліцерину, вазелінової олії тощо. Підігрівають у тих випадках, коли до складу входять речовини, що не змінюються під впливом температури. Іноді підвищення температури сприяє зниженню розчинності (кальцію цитрат, кальцію гліцерофосфат тощо).

При збільшенні ступеня дисперсності лікарських речовин підвищується швидкість їх розчинення. Тому крупнокристалічні порошки (міді сульфат, калію перманганат, натрію тетраборат тощо) спочатку здрібнюють у ступці без розчинника або з його частиною, якщо він виписаний у рецепті. Прискорює розчинення також розміщення речовини не на дні посуду, а у верхньому шарі розчинника.

При виготовленні складних розчинів розчинення починають з лікарської речовини, що виписана в меншій кількості, з метою запобігання погіршення її розчинності або з важкорозчинної. Якщо спиртові рідини вміщують різні кількості спирту, то спочатку змішують ті, що близькі за концентрацією спирту. Леткі та пахучі рідини додають в останню чергу незалежно від їх кількості, бо ними можуть забруднитися речовини, що вводяться пізніше. Леткі речовини не додають до теплих рідин. Методи витягу, диспергування та емульгації при виготовленні рідких лікарських засобів викладені в темах «Настої та відвари», «Суспензії», «Емульсії».

4. Звільнення розчину від механічних домішок (проціджування чи фільтрування).

При проціджуванні (Colatio) рідину пропускають через вату чи декілька шарів марлі, що вміщені в скляні лійки.

Для фільтрування (filtratio) використовують фільтрувальний папір або скляні фільтри. Перед фільтруванням олій і інших в'язких рідин їх підігрівають або використовують лійки для гарячого фільтрування.

Лікарські засоби, що мають летучі властивості

Фільтруючі матеріали не повинні забруднювати розчин, не реагувати з розчиненими речовинами та розчинником і мати адсорбційну здатність.

В умовах аптеки розчин для внутрішнього та зовнішнього використання проціджують через вату, а для ін'єкцій, очні краплі та інші для відносно стерильних середовищ - фільтрують, застосовуючи паперовий фільтр з підкладеним під нього жмутом вати.

Фільтри використовують двох видів: прості (гладкі) та складчасті. Прості готують із заготовлених кружків фільтрувального паперу .

Фільтри складчасті одержують із квадратних аркушів фільтрувального паперу певного розміру. Аркуш паперу перегинають навпіл, потім ще раз і утворюється квадрат у 4 шари. Потім його перегинають по діагоналі і одержаний трикутник ще раз згинають навпіл. Відкритий кінець трикутника обрізують і розправляють готовий фільтр. Усе це виконують на чистому аркуші паперу для письма.

Ватні тампони готують із шматочків довговолокнистої гігроскопічної вати (очної чи хірургічної) її нарізають шматочками і складають у 4 шари.

Цей допоміжний матеріал (паперові фільтри, ватні тампони, марлеві серветки) нещільно розміщують у біксах і стерилізують насиченим паром при температурі + 120°С протягом 45 хвилин. У закритих біксах їх зберігають не більше 3 діб. Матеріали, що відкрилися, повинні бути використані в перші 24 години. Виймають їх із біксів стерильним пінцетом і потім щільно закривають.

Для більш надійного утримання тампона у лійці її внутрішню поверхню промивають дистильованою водою. Виготовлений тампон ретельно промивають такою ж водою для видалення волосків. У шийку флакона для видачі лійку з цим тампоном вставляють тільки після їх промивання.

Висота паперового фільтра з підкладеним шматочком із вати повинна бути нижче верхнього краю лійки на 0,3-0,5 см, а кінець його повинен входити у її вузьку частину. Трубка лійки повинна вільно входити в шийку флакона, щоб її кінець знаходився нижче внутрішнього його краю.

Невиконання цих вимог може призвести до сповільнення фільтрації чи повної її зупинки.

Для запобігання останнього між трубкою лійки і шийкою флакона вставляють згорнуту і перегнуту кутом паперову прокладку, а ще краще використовувати штатив .

Розчини окислювачів (калію перманганат, срібла нітрат) та барвників адсорбуються фільтрувальним папером, тому використовують скляні фільтри - лійки з пористою перегородкою із спеченого скла. Фільтрування розчинів через них, особливо № 2,3,4, проводять за допомогою вакууму, використовуючи різні пристосування. Після використання скляних фільтрів їх ретельно промивають дистильованою водою, а якщо вони дуже забруднені, то попередньо обробляють концентрованою сірчаною кислотою з 1 % розчином натрію нітрату чи перхлорату натрію. Скляні фільтри використовують переважно при виготовленні одних і тих же розчинів.

5. Контроль чистоти розчинів проводять легким струшуванням і перевертанням закритого флакона догори з наступним розглядом їх в прямому та відображеному світлі. Якщо в розчині є завислі частинки, то вони при цьому опускаються вниз і потрапляють у поле зору. Такі розчини необхідно повторно процідити чи профільтрувати.

6. Оцінка якості розчинів відбувається за загальною схемою, крім вказаного вище контролю чистоти та герметичності закупорення, для водних розчинів проводиться перевірка відхилень в об'ємі, а для неводних - у масі.

В процесі визначення відхилень у масі необхідно користуватися тими вимірювальними приладами і різновагами, що і при виготовленні лікарських препаратів.

7. Упаковка і оформлення до видачі. Флакон з розчином закупорюють попередньо підготовленою пробкою і перевіряють на герметичність. Для цього флакон перевертають і злегка стукають горлом по долоні. При цьому розчин не повинен просочуватися із флакона.

Потім його шийку закривають гофрованим паперовим ковпачком, який знизу обв'язують міцною ниткою або охоплюють резинкою. Кінці ниток виводять на верхню поверхню ковпачка і приклеюють круглою маркою з реквізитами аптекоуправління. А рідкі лікарські форми, що вміщують отруту, додатково опечатують.

Усі лікарські форми оформляють відповідними етикетками («Внутрішнє» чи «Зовнішнє»), де вказують номер аптеки, порядковий номер рецепта, прізвище господаря та вид, стать, вік хворої тварини, спосіб застосування, дату виготовлення і вартість.

Якщо в складі розчину є інгредієнти, що розкладаються на світлі, їх відпускають у флаконах із оранжевого скла або з етикеткою «Зберігати в темному місці». Розчини з отруйними лікарськими речовинами опечатують і забезпечують етикеткою «Поводитися з обережністю». Всі лікарські форми відпускають з етикеткою «Оберігати від дітей».

РОЗЧИНИ - SOLUTIONES

І. Розчини для внутрішнього і II - зовнішнього вживань.

Ці розчини готують нестерильні. Для внутрішнього ведення їх призначають чайними, десертними, столовими склянками або чарками, склянками, а для великих тварин іноді цеберками.

Приблизні міри маси різних рідин (г):

Посуд Вода Олія Спирт
чайна ложка 5,0 4,0 6,0
десертна ложка 10,0 9,0 13,0
Столова ложка 15,0 12,0 20,0
Склянка 200,0

Для виписування рецептів на ці розчини потрібно вказувати разову, добову, курсову дози лікарської речовини і об’єм розчину на одне введення з розмахуванням загальної кількості.

1. Рецепти на прості розчини можна виписувати скороченим і розгорнутим способами.

1.1. При виписуванні скороченим способом після слова Rp.: - (візьми) пишуть слово «Solution в родовому відмінку однини, а за ним назву лікарської речовини, міцність розчину і його кількість в мілілітрах. Закінчується рецепт скороченим D.S. (видай, познач).

Приклад пропису простого рецепта у скороченій формі:

Виписати 50 мл 1% розчину міді сульфату (Cupri sulfas) для собаки. Внутрішнє. По 1 столовій ложці кожні 10 хвилин протягом півгодини до настання блювоти.

Собаці (оптимальний пропис)

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

1.2. При виписуванні розгорнутим способом після слова «Rp.;» пишеться назва лікарської речовини і її кількість, а потім розчинник. У Subscriptio пишуть M.f. solutio. В кінці рецепта пишуть D.S. або M.D.S. («Змішай. Видай. Познач.»). Приклад розгорнутого пропису цього ж рецепта:

Собаці

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

#

1.3. Концентрацію розчину можна зазначити і масово - об'ємне (з якої кількості лікарської речовини треба виготовити потрібний об'єм розчину).

Собаці Rp: Sol. Cupri sulfatis ex 0,5 -50ml

D.S. Внутрішнє. По 1 столовій ложці кожні 10 хвилин

протягом півгодини до настання блювоти.

2. Рецепти на розчини низької концентрації для зовнішнього застосування частіше виписують із зазначенням ї відносно одиниці (1:500: 1:1000 тощо).

2.1. Приклад рецепта: Виписати 500 мл розчину: етакридина лактату (Aethacridіni lactas) 1:1000 свині для промивання рани.

Свині Rp.: Sol. Aethacridmi lactatis 1:1000 - 500 ml

D.S.Зовнішнє. Для промивання рани.

3. Рецепти на розчини не на дистильованій воді, в скороченій формі рецепта зазначається: олійний - oleosae, гліцериновий - glycerinosae,

спиртовий - spirituosae, ефірний - aetherosae.

3.1.Приклади рецептів: Виписати 50 мл 1% олійного розчину ментолу Mentholum), накраплювати по 5 крапель собаці у кожну ніздрю 2 рази на добу.

Собаці Rp.: SoІ. Mentholi oleosae 1% - 50 ml ..

D.S. Зовнішнє. По 5 крапель у кожну ніздрю 2 рази на добу.

#

3.2. Виписати 50 мл 5% спиртового розчину камфори (Camphorae) свині для втирання в ділянку ураженої шкіри спини один раз на добу (якщо концентрація спирту 70%).

Свині

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

#

2.3. Виписати 50 мл 10% гліцеринового розчину таніну (Tanninum) коневі для змазування слизової оболонки ротової порожнини.

Коневі

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

#

3.4. Виписати 50 мл 5% ефірного розчину йодоформу (lodoformium) теляті для обробки кастраційної рани.

Теляті Rp.: Sol. Іodoformii aetherosae 5%-50ml...

D.S. Зовнішнє. Змазувати кастраційну рану один раз на добу.

#

4. Рецепти на розчини на конкретному розчиннику зробити розчин, то рецепти виписують тільки розгорнутим прописом.

4.1. Приклади: Виписати собаці 50 мл 1% олійного розчину ментолу на олії соняшника.

Собаці

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

#

4.2. Виписати 50 мл 2% спиртового розчину діамантового зеленого (Viride nitentus) - на 60% спирті свині для змазування ділянки ураженої шкіри спини 3 рази на добу.

Свині Rp.: Viridis nitentis 1,0

Spir. aethylicis 60% ad 50ml

M.f. sol. ...

D.S. Зовнішнє. Для змазування ділянки ураженої шкіри спини 3 рази на добу.

#

5. Рецепти на складні розчини, як правило, виписують в розгорнутій формі.

Приклад рецепта: Виписати собаці для внутрішнього вживання кодеїну фосфат (Codeini phosphas)- разова доза – 0,015, амонію хлориду (Ammonii chloridum) - 0,3. Задавати у формі розчину 3 рази на добу протягом 4 днів. Собаці доцільно задавати на 1 прийом розчин, що міститься в столовій ложці, тобто разова доза води 15мл.

Необхідно зробити розрахунок на загальну кількість розчину: Всього прийомів - 4 доби х 3 рази на добу =12 . Тобто, Кодеїну фосфату потрібно взяти 0,015 х 12 = 0.18

Амонію хлориду = 0,3 х 12 = 3,6 Води дистильованої = 15мл х 12 =180мл

Собаці

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

Незабувайте, що при виписуванні складного розчину в рецепті ставлять лікарські речовини за ступенем: зниження їх фармакологічної активності (basis, adjuvans ; сorrigens, constituens).

ІІІ. Розчини для ін’єкцій - Solutiones pro injectionibus

Ін'єкція (від лат. injectio - вприскування) - введення лікарських речовин шляхом ураження (перфорації) цілісності шкіри або слизових оболонок за допомогою голки та шприца (розрізняють ін'єкції: внутрішньо шкірно, в/м'язове, в/венно, в/артеріально, підшкірне, субарахноїдально, в/кістково, в/очеревинно та інші.

До лікарських форм, які використовують для ін'єкції, ставляться вимоги: стерильність, відсутність механічних домішок, стійкість, апірогенність і у ряді випадків -ізотонічність.

Розчинником для ін'єкційних розчинів є

- два рази дистильована вода (Aqua bidestillata seu Aqua redestillata),

- вода для ін’єкцій (Aqua pro injectionibus).

- Дистильована вода може мати значну кількість мертвих тіл мікроорганізмів, які, в єною чергу, можуть бути пірогенами, тобто викликати підвищення температури тіла тварини.

- У тих випадках, коли в організм треба ввести велику кількість стерильного розчину, як розчинник слід брати стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду (Solutio Natrii chloridi isotonica pro injectionibus).

- Для розчинення антибіотиків частіше використовують 0,25% - 0,5% розчини новокаїну (Novocainum) -5% - 10% - 25% розчини глюкози (Glucosum). Окремі лікарські речовини рекомендують розчиняти тільки у строго визначеному розчиннику.

- Лікарські речовини, які не розчиняються у воді, впорскують в олійних розчинниках - індиферентних оліях: Olium Olivarum - оливи, Olium Amygdalarum - мигдалю, Olium Persicvorum - персика. Вводити олійові розчини в кров'яне русло забороняється (можлива емболія мозку).

Ін’єкційний спосіб має свої переваги:

1) дія лікарської речовини настає дуже швидко;

2) точність дозування і економія лікарських речовин;

3) ін'єктувати лікарські речовини можна тварині в стадії агонії;

4) впорскувати можна і лікарські речовини, які руйнуються у шлункове-кишковому тракті (інсулін, пітуїтрин, адреналін та інші.).

Ін’єкційний спосіб введення має також і свої недоліки:

1) викликає біль і необхідність фіксування тварин;

2) можливість поранення кровоносних судин або нервових стовбурів;

3) можливість занесення інфекції;

4) наявність підготовлених спеціалістів;

5) ін'єкційні розчини повинні бути стерильними;

6) вимагає необхідних умов і обладнання.

У ДФХ приведені такі методи стерилізації:

1) фізичний, 2) хімічний, 3) механічний,

1. Фізичний включає:

а) прожарювання на відкритому полум'ї;

б) нагрівання в сушильній шафі при температурі 160-170°С протягом 1 години;

в) кип'ятіння у воді (100°С) протягом 30-60 хв.;

г) нагрівання текучою парою при температурі 100°С протягом 30-60хв;

д) нагрівання в автоклаві при температурі 110°С (0,5 атмосфер тиску) 60хв. або 120°С (1 атм. тиску) - 15-20хв;

е) тиндалізація (роздрібнена стерилізація) - нагрівання воді при температурі 60-65°С протягом години п'ять днів о при температурі 70-80°С - три дні. В проміжках між нагріванням матеріал зберігається в умовах термостату. Цей метод використовують, якщо стерилізуючий матеріал руйнується при температурі 80-100°С;

ж) виготовлення рідких лікарських препаратів асептично, якщо вони руйнуються при температурі вище 35-°С. В цих випадках стерилізують розчинник, інструменти, посуд тощо. Лікарська речовина без стерилізації вважається і розчиняється в стерильному розчиннику в стерильному посуді та стерильних умовах (стерильному боксі). Людина, яка готує ці розчини, одягнена в стерильний халат, шапочку, респіратор, стерильні хірургічні рукавички. При асептичному способі виготування ін'єкційних розчинів в рецепті можна писати para aseptice (асептичне).

2. Хімічний метод стерилізації проводять за допомогою антисептичних речовин (фенол, трикрезол та інші) і консервантів.

3. Механічний метод стерилізації проводять за допомогою бактеріальної фільтрації через мікропористі стерильні фільтри в асептичних умовах.

Ін'єкційні розчини, як і для зовнішнього та внутрішнього вживання, можуть бути простими та складними, офіцинальними та магістральними.

При виписуванні рецептів на ін'єкційні розчини в Subscriptio необхідно вказувати:

sterilisatae - «простерилізованого», sterilisata - «простерилізований”,

sterilis - «стерильний», Sterilisetur! - «простерилізуй»!

Рецептура - прописування розчинів для ін'єкцій

Прості розчини виписують скороченою формою і розгорнутою. Вони бувають:

а) неампульовані; б) ампульовані;

1. Неампульовані розчини. Прості

1.1. Скорочена форми пропису рецепта:

Виписати 100 мл 0,5% розчину новокаїну (Novocainum) для інфільтраційної анестезії теляті.

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

#

1.2. При розгорнутій формі пропису цей рецепт має такий вигляд:

Rp.:_____________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

#

1.3. Оптимальний пропис простого неампульованого розчину:

Rp.: Sol. Novocaini 0,5% pro inject. 100ml

D.S. Для інфільтраційної анестезії.

2. Неампульовані розчини. Складні (розв’язаний рецепт)

Складні по розгорнутій формі пропису. Приклад розгорнутої форми пропису рецепта:

Виписати 250 мл 0,5% розчину новокаїну (Novocainum) з додатком 30 крапель 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду (Adrenalini hydrochloridum) для інфільтраційної анестезії корові.

Rp.: Novocaini 1,25

Aq. destill. ad 250ml ....

M.f. sol.. SterilІ. !

Adde aseptice

Sol. Adrenalin! hydrochloridi 0,1% - gtts.XXX

M. D. S. Для інфільтраційної анестезії.


Просмотров 438

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!