Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Порядок виконання курсової роботи



Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

 

Методичні вказівки

до виконання курсової роботи

з дисципліни “Економіка підприємства”

для студентів напряму:

“Міжнародна економіка”

 

 

Київ – 2014


Укладач Цесаренко С.І.

 

 

Розглянуто та ухвалено

кафедрою світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

28 серпня 2014 р. Протокол №1


Вступ

 

Згідно з навчальним планом підготовки студентів зі спеціальності “Міжнародна економіка” виконується курсова робота з дисципліни “Економіка підприємства”.

Виконання курсової роботи являє собою один із видів самостійної навчальної та науково-дослідної роботи студентів, призначений засвідчити рівень набутих студентами теоретичних знань та вміння застосовувати їх у практичному вирішенні питань ефективного управління господарською діяльністю підприємства.

Виконання курсової роботи становить за мету:

- закріпити та поглибити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни “Економіка підприємства” та інших суміжних дисциплін;

- розвинути у студентів навики самостійної роботи зі спеціальною літературою, посібниками, джерелами первинної та вторинної статистичної інформації;

- виробити вміння узагальнювати теоретичні матеріали, обробляти та інтерпретувати зібрані дані, самостійно формулювати висновки, розробляти пропозиції, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору з проблем, що досліджуються.

Написання курсової роботи має сприяти більш глибокому засвоєнню студентами програмних питань з дисципліни “Економіка підприємства”. Це вимагає від них самостійного поглибленого вивчення не лише навчальної, але і спеціальної літератури – монографій, статей, які друкуються у періодичних виданнях, наукових збірниках тощо.

Ставиться вимога, щоб курсова робота містила елементи наукового пошуку і розробки, які спрямовані на вирішення питань ефективного функціонування господарюючих суб`єктів. Для цього необхідно здійснити збір та порівняльний аналіз інформації, яка міститься в різних літературних джерелах, відшукати та опрацювати відповідні статистичні, інструктивні, нормативні та звітні матеріали підприємств або організації.

Порядок виконання курсової роботи

 

Виконання курсової роботи здійснюється у певній послідовності:

1-ий етап – вибір теми курсової роботи студенти здійснюють керуючись переліком, який поданий у рекомендованій тематиці (див. додаток А). Якщо студент має бажання розробляти тему, яка не передбачена рекомендованою тематикою, він повинен узгодити це питання з викладачем дисципліни “Економіка підприємства” та обґрунтувати причини, які зумовили її вибір.



Обираючи тему курсової роботи, студентам необхідно врахувати відповідність її спрямованості своїм науковим і практичним інтересам, можливостям збирання первинної інформації і таке інше.

2-ий етап – складання плану курсової роботи. План курсової роботи студент складає самостійно на основі знань з лекційного курсу, практичних занять та ознайомлення з літературними джерелами. Планом передбачається:

вступ;

3 ключових розділи, які розміщені у логічній послідовності та в яких має бути розкрита сутність обраної теми;

висновки.

Складений студентами план обговорюється з науковим керівником, який його при необхідності корегує та затверджує.

3-ий етап – підбір та вивчення літератури. Студент складає бібліографію, у чому йому надає допомогу науковий керівник. Рекомендований перелік основної літератури наведений у додатку Б.

У процесі вивчення літератури студент робить конспективні записи, виписки окремих даних, цитат на окремих аркушах або картках. Слід обов’язково записувати прізвище та ініціали автора книги (брошури, статті тощо), а також назву публікації, видавництво, місто, рік видання та номери сторінок. Все це стане до нагоди при використанні виписаних матеріалів у курсовій роботі, щоб зробити посилання на першоджерела.

4-ий етап – написання та оформлення роботи. Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану курсової роботи. У разі необхідності підбирається додаткова інформація. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формуються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійснюється редагування. Завершується цей етап оформленням курсової роботи згідно з вимогами, які перелічені у третьому розділі методичних вказівок.



Зміст курсової роботи

 

Курсова робота повинна мати чітку та логічну побудову. Складовими частинами курсової роботи мають бути титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина (3 взаємопов’язаних розділи), висновки, список джерел посилань, додатки.

У вступі до курсової роботи (2-3 сторінки) стисло характеризується сучасний стан проблеми та питання, що вимагають вирішення. Чітко визначається мета курсової роботи та її завдання, характеризується рівень опрацювання теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, визначається та коротко характеризується об’єкт дослідження.

Основна частина (загальним обсягом 30-35 сторінок) – це стрижень курсової роботи. В ній глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми.

У першому параграфі основної частини викладаються теоретико-методичні аспекти проблеми. Решта параграфів можуть носити діагностичний, методичний та рекомендаційний характер. Теоретичні положення повинні виступати основою для аналізу первинних матеріалів або статистичної інформації. Висновки та пропозиції мають базуватися на аналітичних матеріалах. Як приклад, можна рекомендувати таку схему розгляду питань основної частини:

Перший параграф (розділ) – виклад теоретичних і методологічних питань, що стосуються теми курсової роботи, та їхня практична значущість.

Другий параграф (розділ) – економічний аналіз стану обраного об’єкта дослідження чи економічних явищ, що розглядаються.

Третій параграф (розділ) – огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення економічного становища та шляхів вирішення питань, які досліджуються.

В основній частині необхідно показати: як досліджувана проблема висвітлена у літературі з позицій сучасності; викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, зробити її критичний аналіз; порівняти та сформулювати власну точку зору. Викладення теоретичних положень має супроводжуватися аналізом статистичної інформації, прикладами з практики управлінської діяльності. У цій частині курсової роботи студент повинен продемонструвати свої знання з питань, що досліджуються, вміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, робити висновки, обґрунтовувати свої пропозиції та рекомендації.

У висновках (3-4 сторінки) потрібно стисло викласти основні результати проведених досліджень і визначити, якою мірою вирішені завдання та досягнута мета курсової роботи, які були сформульовані у вступі.

 

Оформлення курсової роботи

3.1. Загальні вимоги

Курсова робота має бути стилістично, граматично та технічно слушно оформлена. Композиція роботи складається у наступній послідовності:

- титульний аркуш;

- зміст;

- вступ;

- параграфи основної частини;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки.

Курсова робота відкривається титульним аркушем, на якому вказані назва навчального закладу; тема курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові автора, рік написання роботи та інші відомості, що ідентифікують курсову роботу (додаток 3).

Зміст подається на початкукурсової роботи з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх складових курсової роботи. Як правило, виконується автоматично комп’ютером на окремому стандартному аркуші (див. додаток С).

Текст курсової роботи друкують на аркушах з одного боку формату А4 (210х297 мм) на комп’ютері через 1,5 інтервали.

Текст курсової роботи друкують, залишаючи береги таких розмирів: лівий – 25 мм, правий –15 мм, верхній та нижній – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Шрифт основного тексту: Times New Roman, кегель – 14.

Обсяг основного тексту курсової роботи повинен становити 35-40 сторінок.

Курсова робота завершується останньою сторінкою – переліком використаних джерел або додатками.

Остаточно оформлена курсова робота підписується студентом на останній сторінці заключної частини (висновків) та у зброшурованому вигляді здається на кафедру для рецензування та прийняття науковим керівником рішення щодо можливості допуску роботи до захисту. Робота має бути виконана та подана на рецензію не пізніше зазначеної у навчальному плані дати.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на питання. Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами.

Заголовки питань друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, та їх розділяють крапкою.

3.2. Нумерація

Нумерацію сторінок курсової роботи подають арабськими цифрами.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як перелік умовних позначень, вступ, висновки, список джерел посилань не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайно.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці треба подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з порядкового номера ілюстрації. Наприклад, Рис. 2 (другий рисунок). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах основної частини. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її зазначають один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і подають номер таблиці, наприклад, “Продовження табл. 1”. Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах основної частини. Номери формул пишуть біля правого краю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, (1).

3.3. Ілюстрації

Підпис під ілюстрацією має такі основні елементи:

· найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

· порядковий номер ілюстрації, який зазначають без знака номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є: схема, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладено тему, пов'язану з ілюстрацією, де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках “(рис. 3) ” або зворот типу: “... як це видно з рис.3” або “... як це показано на рис. 3”.

3.4. Таблиці

Цифровий матеріал треба оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту.

Назву і слово “Таблиця” пишуть з великої літери. Назву не підкреслюють.

Наприклад:

Таблиця 1.

Структура основних фондів підприємства у 20_р.

     
     

 

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Громіздкі таблиці краще винести в додатки, а в основних розділах на їх основі зробити діаграми, графіки та проаналізувати.

3.5. Формули

Використовуючи формули, треба дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.

Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, які не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, то його треба перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Нумерувати треба лише ті формули, на які є посилання у тексті. Інші нумерувати не рекомендуємо.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого краю сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в бік номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

3.6 Правила цитування та посилання на використані джерела

Виконуючи курсову роботу, слухач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводять у курсовій роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають потрібну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися треба на останні видання публікацій. На давніші видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні точно зазначають номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі. Посилання в тексті курсової роботи на джерела потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1-7]...”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться в тій граматичній формі, в якій поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело із застосуванням квадратних дужок. Наприклад, [12, с. 24], де перша цифра означає порядковий номер джерела у списку використаних джерел, що приводиться в курсовій роботі, а друга – сторінку, з якої запозичена цитата.

3.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Список використаних джерел варто розміщувати у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування) або в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків. Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

3.8. Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, то кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!