Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Гранулометричний і мікроагрегатний аналіз. Оцінка і використання даних гранулометричного і мікроагрегатного аналізів



Гранулометричний аналіз ґрунтів визначають методом піпетки.Принцип методу полягає у взятті проби суспензії з певної глибини через певні проміжки часу. Грунт диспергирують шляхом кислотно-лужної обробки. Вміст фракцій різного розміру визначають методом відбору середньої проби - методом піпетки. З коробкового зразка беруть середню пробу повітряно-сухого грунту 100-150 г для підготовки до аналізу. З обох порцелянових чашок суспензію грунту переносять через воронку в конічну колбу місткістю 750 см3. Колби із вмістом залишають на 2 год, кожні 15 хв струшуючи вручну круговим рухом. Після цього кип'ятять суспензію із зворотним холодильником протягом години. Аналіз потрібно проводити в приміщенні з найменшими коливаннями температури. Практично зручними і виправданими можна вважати наступні глибини занурення піпетки для виділення фракцій різної величини: для частинок <0,050 мм -25 см;

<0,010 мм-10 см;

<0,005 мм-10 см;

<0,001 мм -7 см.

Терміни взяття проб з різних глибин після часу збовтування суспензії, варіюють залежно від температури і щільності твердої фази грунту. Пробу в піпетку засмоктують повільно: 25 мл суспензії при визначенні фракцій <0,005 мм - 30 с; фракцій <0,01 мм-

25 с і фракцій <0,05 мм - 20 с.

Мікроагрегатний аналіз ґрунтів.
Автори різних методів мікроагрегатних аналізів сходяться на тому, що в результаті подібних аналізів потрібно виявити суму найбільш стійких мікроагрегатів в ґрунті. По суті справи – це механічний аналіз, в якому, поряд з кип'ятінням і розтиранням ґрунтів, рекомендується також насичення поглинаючого їх комплексу іоном NH4 +, вплив його настільки сильний, що більшість мікроагрегатів розпадається.

У рекомендованому Качинським методі виключається хімічний вплив на грунт, а засоби фізичного впливу залишаються ті ж, що і при механічному аналізі, лише кип'ятіння замінюється струшуванням, руйнуються агрегати. Мікроагрегати будуть зберігатися більшою чи меншою мірою в залежності від властивостей ґрунту.

Техніка мікроагрегатного аналізу



Рекомендований варіант мікроагрегатного аналізу ґрунту полягає в наступному.

10-30 г ґрунту (тим більше, чим ґрунт легший за механічним складом), пропущеного при сухому просіюванні крізь сито в 1 мм, поміщають в бутель ємністю 500см. У бутель вливають 250смг дистильованої води і грунт залишають розмокати на 24 години.

Після цього закупорені гумовими пробками бутлі поміщають на мішалку з горизонтальними поштовхами і струшують протягом 2 годин з інтенсивністю 200 поштовхів в хвилину (100 оборотних ударів). Вміст бутля через сито з діаметром отворів в 0,25 мм переносять в літровий циліндр (як при механічному аналізі), доливають до 1000 см' і піпетують. Розрахунок фракцій у відсотках ваги сухого ґрунту проводиться так, як при механічному аналізі.

Властивості ґрунтових мікроагрегатів.

Мікроагрегати найбільш стійкі структурні комплекси розмірами <0.25мм, що складаються з ЕГЧ і володіють роздільністю. Поділ мікроагрегатів на фракції аналогічний
фракціям гранулометричного складу. Чим вища мікроагрегованість, тим стійкіший ґрунт до різноманітних навантажень, краще утворює агрегатну структуру. Мікроагрегованість характеризують за: коефіцієнтом дисперсності (Кд,%) за Н.А.Качинським(чим вище його значення, тим
гірше мікроструктурований ґрунт) і ступенем агрегованості за Бейвером (чим більша його величина, тим краще мікроагрегований ґрунт).

37. Генеза ґрунтової структури. Властивості ґрунтових агрегатів.
Під структурою грунту розуміють сукупність окремостей або агрегатів, різних за генезою, розмірами, формою, міцністю та звязністю. Здатність грунтової маси розпадатися на агрегати, називають структурність, а грунт – структурним.



У грунтознавстві розрізняють два поняття структури грунту: морфологічне і агрономічне. У морфологічному розумінні є доброю будь-яка чітко виражена структура: грудкувата, стовпчаста, призмоподібна, пластинчаста. Агрономічно цінною є тільки така структура, яка забезпечує родючість грунту.

За особливостями генези, геометричної будови та властивостями грунтову структуру поділяють на: мікроструктуру ( агрегати менше 0,25 мм); макроструктуру (10-0,25 мм); і мегастуктуру ( більше 10мм). Крім того вона поділяється на водостійку (агномічно цінну ) і неводостійку.

Розрізняють дві властивості ґрунтових агрегатів: зв’язність та стійкість. Під зв’язністю розуміють здатність агрегату протидіяти механічному тиску, а під стійкістю – здатність агрегату тривалий час протистояти розвиваючій дії води. Зв’язність ґрунту залежність від кількості мулистих і, особливо, колоїдних частинок. Стійкість агрегату залежить в, основному від якості перегною, вона зумовлена цементацією гранулометричних елементів свіжоосадженим перегноєм. Ґрунтова структура може бути зв’язною але не стійкою. Агрономічно цінною вважається водостійка, з високою шпаруватістю, структура. Проте не всяка водостійка структура є агрономічно цінною.

 

38. Вода внутрішньоклітинна. Її природа і значення.

Внутрішньоклітинна вода міститься в відмерлих, що розклалися, частинах рослин. До повного розкладання рослинної маси така вода рослинам не доступна. Великий відсоток її мається на слабо-і розклалися торфах, дернині і лісовій підстилці


Просмотров 402

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!