Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Бажано під час дипломного проектування використовувати нову класифікацію вибухонебезпечних зон, яка передбачена ДНАОП 0.00 – 1.32.01 „Правила будови електроустановок” (ПБЕ)



Залежно від класу зон наведеної класифікації, згідно з вимогами ДНАОП 0.00 – 1.32.01 та ПБЕ здійснюється вибір виконання електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам та вибухам від теплового прояву електричного струму.

2.3.3 Пожежна безпека будівель і споруд, умови розвитку та поширення полум’я залежать від легкості займання і вогнестійкості будівельних матеріалів та конструкцій. Відповідно до

СНиП 2.01.02 – 85 „Противопожарные нормы» будівельні матеріали та конструкції щодо загоряння поділяються на три групи:

- неспалимі;

- важкоспалимі;

- спалимі.

Важливим критерієм оцінки будівельних матеріалів та конструкцій є вогнестійкість, яка характеризується двома показниками:

Межа вогнестійкості- час від початку випробування до появи ознак, які свідчать про втрату їх

захисних або несучих властивостей.

Ступінь вогнестійкості - показник, який залежить від групи загоряння і межі вогнестійкості

основних будівельних конструкцій, а також швидкості поширення вогню

по ній.

Будівлі та споруди відповідно до СНиП 2.01.02 – 85 підрозділяються на 5 ступенів вогнестійкості:

I та II ступені – будівлі та споруди, які побудовані з неспалимих матеріалів;

III ступінь - будівлі та споруди, які побудовані з неспалимих матеріалів, але містять

елементи з важкоспалимих матеріалів;

IV та V ступені - будівлі, які містять елементи зі спалимих матеріалів.

Потрібна вогнестійкість будівель та споруд при проектуванні визначається в залежності від категорії пожежовибухонебезпечності розташованих в них виробництв, поверху і площі між протипожежними стінами на поверхах згідно СНиП 2.09 02 – 85 «Производственные здания”.

 

Таблиця 10 - Ступінь вогнестійкості будівель, допустиме число поверхів і площа поверху будівлі в межах пожежного відсіку

Категорія будівель або пожежних відсіків Допустиме число поверхів Ступінь вогнестійкості будівель Площа поверху в межах пожежного відсіку, м2, будівель
одноповерхових багатоповерх.
в 2 пов. в 3 пов. і вище
А, Б I Не обмежується
А, Б (за викл. будівель нафтопереробної, газової, хімічної та нафтохімічної промисловості) II IIIа Не обмежується 5200 - -
А - будівлі нафтопереробної, газової, хімічної та нафтохімічної промисловості)   II   IIIа Не обмеж.     -   -
Б - будівлі нафтопереробної, газової, хімічної та нафтохімічної промисловості)   II   IIIа Не обмеж.     -   -
  В     I, II III IIIа IIIб IVа IV V Не обмеж. Не обм. - - Не обм. - - - - -
  Г I, II III IIIа IIIб IVа IV Не обмеж. не обмеж. Не обм. не обм. - Не обм. не обм. - - -
  Д I, II III IIIа IIIб IVа IV V Не обмеж. не обмеж. Не обм. не обм. - Не обм. не обм. - - - -

 



2.3.4 Одним з важливих чинників, які визначають ступінь небезпеки виробництва відносно пожеж та вибухів, є властивості речовин та матеріалів, які застосовуються в цьому виробництві. В зв’язку з цим в підрозділі „Пожежна безпека” доцільно навести певні показники пожежовибухонебезпечності цих речовин.



 

Таблиця 11 – Основні показники пожежовибухонебезпечності горючих речовин

 

Агрегатний стан горючої речовини Показники пожежної небезпеки
Тспалаху Тзаймання Тсамозайм. НКМЗ ВКМЗ НТМЗ ВТМЗ
Газ     + + + + +    
Рідина + + + + + + + + + +
Тв. речовина   + +        
Пил   + + + +      

+ - важливо;

+ + - дуже важливо.

 

При цьому варто пам’ятати, що всі горючі рідини за Тсп поділяються на ЛЗР ( Тсп 61 о С) та

ГР ( Тсп > 61 о С). Пилоповітряні суміші поділяються на пожежонебезпечні (НКМЗ > 65 г/м3), вибухонебезпечні ( НКМЗ 15 – 65 г/м3) та особливо вибухонебезпечні ( НКМЗ до 15 г/м3).

 

Форму подання цих властивостей, - таблична або текстова, - студент обирає самостійно.

Нижче наведені показники пожежовибухонебезпечності окремих речовин, матеріалів та горючих сумішей які часто застосовуються в різноманітних виробництвах ( табл. 12 та 13).

 

 

Таблиця 12 – Вогне- та вибухонебезпечність рідких речовин

 

Речовина Тспалаху , о С Тсаозаймання , о С Концентраційні межі займання в повітрі, % об.
нижня верхня
Ацетон Бензол Етилацетат Бутанол Дибутілфталат Диметілформамид Диоксан Дихлоретан Диетіленгліколь   -18 -11     2,20 1,40 2,27 1,52 0,10 4,93 1,87 6,20 0,62   13,0 7,10 14,70 7,90 1,62 13,60 23,40 16,0 6,80  
Диетиловий ефір Ізобутанол Ксилол Метанол Сіркокарбон Толуол Оцтова кислота Оцтовий ангідрид Фурфурол Етилацетат Етиленгліколь Етанол     Бензин Гас Лігроїн Олива для приладів Скипидар Сольвент Уайт-спиріт Мастило -41 -43 4,4     -17 4 - 58 182 - 220     235 – 290 1,70 5,89 0,93 6,0 1,0 1,30 3,30 1,21 1,84 3,55 3,80 3,60     1,10 - 1,40 - 0,8 1,30 1,40 - 49,0 7,30 4,50 34,70 50,0 6,70 22,0 9,90 3,40 16,80 6,35 19,0     5,40 - 6,0 - - 8,0 6,0 -



 

Таблиця 13 – Вогне- та вибухонебезпечність горючих газів в суміші з повітрям

 

Суміш Тсамозаймання , о С Концентраційні межі займання, % об.
нижня верхня
Аміак Ацетилен Бутан Водень Метан Пропан Сіркокарбон формальдегид 15,0 2,0 1,5 4,0 4,9 2,1 4,3 7,0 28,0 81,0 8,5 75,0 16,0 9,5 46,0 73,0

 

Вибухонебезпечні суміші газів та парів з повітрям поділяються за ГОСТ 12.1.011 – 78 ССБТ на дві категорії :

 

I – рудничний метан;

II – промислові гази та пари.

 

В залежності від температури самозаймання вибухонебезпечні суміші газів та парів з повітрям поділяються на шість груп( табл. 14):

Таблиця 14 – Групи вибухонебезпечних сумішей газів та парів з повітрям

Група Температура самозаймання, оС
Т1 Вище 450
Т2 Вище 300 – 450
Т3 Вище 200 – 300
Т4 Вище 135 – 200
Т5 Вище 100 – 135
Т6 Вище 85 – 100

 

2.3.5 Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів, застосовуються первинні засоби пожежегасіння (ПЗП). До них відносяться:

- внутрішні пожежні крани (ПК);

- вогнегасники;

- пожежний інвентар (покривала з негорючого матеріалу, відра, лопати і т.і.);

- пожежний інструмент (ломи, сокири, гаки і т.і.).

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004 – 85 ССБТ „Пожарная безопасность. Общие требования” всі виробничі приміщення повинні бути забезпечені ПЗП.

Вибір того чи іншого первинного засобу залежить від особливостей технологічного процесу, властивостей речовин і матеріалів та їх стану, особливостей технологічного обладнання тощо.

 

Таблиця 15 – Рекомендовані засоби гасіння пожеж

 

Горючі речовини і матеріали Засоби гасіння
Нафтопродукти з Тсп до 28оС (бензин, водонерозчинні розчинники і т.і.) Пінні та порошкові вогнегасники
Нафтопродукти з Тсп вище 28оС (гас, дизельне пальне, мазут, мастила, лаки) Вода розпилена, порошкові, вуглекислотні та пінні вогнегасники.
Водорозчинні похідні вуглеводнів (спирти, ацетон, ефір і т.і.) Вода, пінні, порошкові та вуглекислотні вогнегасники
Тверді матеріали, які містять карбон. Целюлоза та її похідні (деревина, картон, папір, каучуки, пластмаси, бавовна і т.і.) Вода, пінні та порошкові вогнегасники
Пил органічних матеріалів (пластмас, барвників і т.і.) Вода зі змочувачем
Кремнійорганічні сполуки Вода, порошкові вогнегасники
Вуглеводневі гази (метан, пропан, бутан і т.і.) Вода (об’ємне гасіння)
Зріджені вуглеводневі гази Вода (об’ємне гасіння), порошкові вогнегасники
Водень Об’ємне гасіння комбінованою сумішшю (N2 + CО2)
Метали (лужні та лужноземельні) Порошкові вогнегасники, комбінована суміш (N2 + СО2)
Алюмінійорганічні сполуки Вода та порошкові вогнегасники
Літійорганічні сполуки Порошкові та вуглекислотні вогнегасники

 

Внутрішні пожежні крани– повинні розташовуватися біля виходів усередині приміщень або на сходових площадках на висоті 1,35 м від підлоги. ПК розташовуються таким чином, щоб в кожне виробниче приміщення можна було подати не менше двох струменів по 2,5 л/с від двох суміжних кранів.

Вогнегасники. Залежно від вогнегасник речовин, що використовуються, поділяються на пінні, газові та порошкові.

Пінні вогнегасникизастосовують для гасіння твердих горючих матеріалів, ЛЗР і ГР, які змішуються з водою. Їх не можна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою.

(ОХП-10, ОП-М, ОП-9ММ, ОХВП-10Ю01, ОВП-5, ОВП-10).

Газові вогнегасникизастосовуються для гасіння різних середовищ, а також електроустановок напругою до 10 кВ (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8, ОУБ-3А, ОУБ-7А).

Порошкові вогнегасникизастосовують для гасіння різних речовин та електроустановок під напругою до 1000 В (ОП-1 „Момент”, ОП-2А, ОПС-10А, ОПС-10, ОП-100, ОППС-10, СП-120,

ОП-250).

При розташуванні вогнегасників слід пам’ятати, що, відповідно до НАПБ Б.03.002 - 2007, максимальні допустимі відстані від можливого осередку пожежі до вогнегасника повинні бути:

 

- для приміщень категорій А, Б і В - 30 м;

категорій В і Г - 40 м;

категорії Д - 70 м;

- для громадських будівель та споруд - не більше 20 м.

 

2.3.6 Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного або повітряно-пінного гасіння, які одночасно виконують функції автоматичної пожежної сигналізації.

Найбільше розповсюдження знайшли стаціонарні водяні спринклерні і дренчерніустановки.

Спринклерні установкипризначені для гасіння місцевого загоряння на окремих ділянках вибухопожеженебезпечних приміщень, а дренчерні -для загального гасіння пожеж на всій площі приміщень, які відносяться до вибухопожеженебезпечних.

Перелік об’єктів, які повинні бути обладнані автоматичними установками пожежегасіння, визначається ГОСТ 12.4.009 – 83. Для спеціальностей 5.05130105 „Виробництво твердих хімічних речовин” та 5.05130106 „Виробництво обладнань з високоенергетичними та швидкодіючими сполуками”для визначення такого переліку можна користуватися „Правилами устройства предприятий...”.

 

 

Електробезпека

При виконанні цього розділу дипломного проекту треба визначити такі питання:

- визначити категорію приміщень щодо небезпеки ураження людей електричним струмом (за ПУЕ);

- вказати та обґрунтувати запроектовані засоби електробезпеки (захисне заземлення або занулення, системи захисного відключення, застосування малих напруг, блокіровок і т.п.);

- вказати заходи щодо запобігання накопичення статичних електричних зарядів.

 

1) Всі приміщення, де розташовані електроустановки, відповідно до ПУЕ за небезпекою ураження електричним струмом поділяються на 3 категорії:

- приміщення без підвищеної небезпеки;

- приміщення з підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні приміщення.

Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм.

До чинників підвищеної небезпеки належать:

- температура в приміщенні вище 35 0С;

- відносна вологість повітря більше 75 %;

- наявність струмопровідної підлоги;

- наявність струмопровідного пилу;

- можливість одночасного доторкання людини до неструмоведучих частин електрообладнання і до металоконструкцій, що мають контакт з землею.

До чинників особливої небезпеки належать:

- відносна вологість повітря близько 100 %;

- наявність агресивного середовища, здатного пошкодити ізоляцію.

Категорію приміщень визначають таким чином:

- якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно належить до приміщень без підвищеної небезпеки електротравм;

- якщо є хоча б один чинник підвищеної небезпеки – до приміщень з підвищеною небезпекою;

- при наявності одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки – до приміщень з особливою небезпекою електротравм.( Умови поза приміщеннями прирівнюються до особливо небезпечних ).

Категорія приміщень є одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення або занулення електроустановок.

2) Під час вибору технічних засобів електробезпеки слід пам’ятати, що за своїми функціями вони поділяються на дві групи:

- технічні засоби при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні засоби при аварійних режимах їх роботи.

Деякі з основних технічних засобів забезпечення електробезпеки при нормальних режимах роботи електроустановок, які рекомендується передбачувати в дипломних проектах:

- ізоляція струмоведучих частин електрообладнання;

- забезпечення недоступності струмоведучих частин;

- влаштування блокувальних пристроїв.

Основні технічні засоби при аварійних режимах роботи:

- захисне заземлення;

- занулення;

- захисне відключення.

В більшості випадків під час дипломного проектування треба визначити нормативну величину захисного заземлення, яка залежить від характеристики електрообладнання і категорії приміщення за небезпекою електротравм.

Захисному заземленню підлягають:

- електроустановки напругою 380 В і більше змінного струму і 440 В і більше постійного струму незалежно від категорії приміщень щодо небезпеки електротравм;

- електроустановки напругою більш 42 В змінного струму і 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною та особливою небезпекою електротравм, а також установки поза приміщеннями;

- всі електроустановки, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.

Відповідно до ПУЕ, величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:

- при сумарної потужності обладнання 100 кВА і менше - 10 Ом;

- при сумарній потужності більше 100 кВА - 4 Ом.

В установках напругою більше 1000 В:

- в мережах з заземленою нейтраллю - 0,5 Ом;

- в мережах, ізольованих від землі - не більше 125/ I , але не більше 10 Ом.

 

Рекомендується під час дипломного проектування виконати розрахунок потрібного пристрою захисного відключення, який залежить від потужності та інших характеристик електрообладнання, що застосовується на дільниці, яка проектується. Розрахунок полягає в підборі

 

типового реле в залежності від тривало допустимої напруги Uдоп, , яка залежить, в свою чергу, від категорії приміщення щодо небезпеки ураження електричним струмом, та величини напруги спрацьовування реле замикання (РЗ), яке розраховується за формулою:

 

Uспр = Uдоп (13)

де Zp - повний опір обмотки реле РЗ, Ом;

Rв - опір допоміжного заземлювача, Ом;

1 - коефіцієнт напруги доторкання, 1 = 1.

 

Повний опір обмотки РЗ Zp обирається за даними таблиці 16:

 

Таблиця 16 – Типи реле замикання та їх показники

Тип реле Uспр , В Перший діапазон Другий діапазон
Uспр , В Uдоп , В Zp , Ом Uспр , В Uдоп , В Zp , Ом
РН 53/60 РН 53/60 Д РН 53/200 РН 53/400 15 – 60 15 – 60 50 – 200 100 - 400 15 – 30 15 – 30 50 – 100 100 – 200 30 – 60 30 – 60 100 – 200 200 - 400

 

Опір допоміжного заземлювача Rв залежить від типа електрообладнання та його напруги. Для електрообладнання напругою до 1000 В величина Rв= 4 Ом, напругою понад 1000 В Rв= 0,5 Ом.

Розрахунок пристрою захисного відключення ведеться в такій послідовності:

- визначити опір допоміжного заземлювача Rв , Ом;

- визначити величину тривало допустимої напруги Uдоп, в залежності від категорії приміщення. Для приміщень з підвищеною небезпекою Uдоп приймається не більше 42 В,

- для особливо небезпечних – не більше 12 В,

- без підвищеної небезпеки – не більше 220 В.

- задаються будь-яким значенням повного опору РЗ за таблицею 16 і розраховують напругу спрацьовування Uспр ;

- отримане розрахункове значення Uспр порівнюють з напругою спрацьовування типових реле (табл. 16) та обирають певний тип реле;

- якщо розрахункове значення Uспр не підходить до жодного типу вказаних в табл. 16 реле, задаються новим значенням Zp і повторюють таким чином розрахунок до тих пір, доки не визначать типове реле.

3) В тих виробництвах, де існує загроза накопичення зарядів статичної електрики, треба передбачувати заходи та засоби щодо забезпечення захисту працівників від розрядів статичної електрики та можливих негативних наслідків цього. Особливо це важливо для тих виробництв, де застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини та матеріали, тому що розряд статичної електрики може стати причиною виникнення спалаху, займання цих речовин, пожеж і вибухів. Підвищений рівень статичної електрики відноситься до групи фізичних небезпечних та шкідливих факторів. Найбільш вірогідне накопичення зарядів статичної електрики під час таких технологічних операцій, як:

- пневмосушіння;

- пневмотранспорт;

- помел, подрібнення та розсів;

- сушіння в „киплячому шарі”;

- злив та налив рідин, перекачування рідин;

- розмішування рідин, фільтрування рідин і т.і.


Просмотров 393

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!