Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)


 

 

 

 



Сировина для одержання цукру, її хімічний склад



Основною сировиною для одержання цукру є цукровий буряк і цукрова тростина. Цукрова тростина у 4 рази ефективніша за виходом сухої маси з 1 га, ніж будь–яка інша тропічна рослина, а цукровий буряк – у 2 рази, ніж інша рослина нашої кліматичної зони.

Хімічний склад цукрових буряків залежить від ґрунтово–кліматичних умов, насіння, агротехніки та інших факторів.

Основною складовою частиною цукрового буряка є сахароза. Цукристість буряка коливається у межах 14...18 %. (Висока цукристість буряків спостерігається в Австралії – 17...18 %, у країнах Європи найбільша у Франції – 16,6 %, найменша в Італії – 14,6 %. За базову цукристість приймають 16 %.)

Інші складові цукрового буряка є небажаними:

Інвертний цукор – сприяє утворенню забарвлюючих сполук, ускладнює роботу випаровувальної станції, збільшує втрати сахарози. Кількість інвертного цукру у недостиглих буряках вище, ніж у стиглих.

Пектинові речовини – особливо галактуронова кислота – є небажаними, оскільки у лужному середовищі утворюють колоїдні осади, що погіршують фільтрацію соку.

Сапоніни – глікозиди, що переходять у сік, обумовлюють інтенсивне піноутворення, з кальцієм утворюють колоїдний осад, що заважає фільтруванню соку.

Ферменти – пероксидази, в основному тирозиназа, активні при низьких температурах, каналізують окислення тирозину і пірокатехіну (двохатомного фенолу, що синтезується з тирозину) з утворенням темнозабарвлених сполук.

 

5. 2. Стандарти на цукор. Хімічний склад цукру. Види і властивості

товарного цукру.

За ГОСТ 21–94 (ДСТУ 2316–93) цукор–пісок має бути білим з жовтуватим відтінком. Відтінок може бути зумовлений

- продуктами меланоїдиноутворення

- утворенням фенолвмісних комплексів

- величиною кристалів (завдяки розсіюванню і поглинанню світла кристали набувають сірого відтінку. Дрібні кристали мають більшу світловідбивальну здатність, тому здаються білішими. Розміри кристалів цукру піску коливаються у межах від 0,2 до 2,5 мм). .

Цукор–пісок повинен бути сипким, без грудок, повністю розчинятись у воді. Розчин має бути прозорим, без будь–яких осадів. Смак – солодкий, без сторонніх присмаків. Для випробувань готують розчин 10 г цукру–піску у 100 мл дистильованої води.

Стандартами нормуються такі показники:

вологість – не більше 0,14 %,

масова частка сахарози – не менше 99,55 %,

максимальний вміст редукувальних речовин – 0,05 %,

максимальний вміст золи – 0,03 %

кольоровість (розчину 200 г цукру–піску у 215 мл води) – не більше 0,8 ум. од. колориметра.

Крім того, відомо, що

температура плавлення кристалів сахарози – 188 ºС,

насипна маса цукру–піску – 850...900 кг/м3.

енергетична цінність 100 г цукру – 400 ккал.

Цукор–рафінад.

Цукор–рафінад отримують з цукру–сирцю після його рафінації. Для світло–голубого відтінку додають гідросульфат натрію (NaHSO4) або суспензію ультрамарину. Цукор–рафінад випускається у вигляді цукру–піску рафінованого, цукру–рафінаду пресованого колотого, у грудках, дорожнього, цукрової рафінадної пудри.

Від цукру–піску звичайного цукор–пісок рафінований відрізняється

Більш вираженою білістю , чіткістю граней.

Більшим вмістом сахарози – 99,95 %проти 99,55 %.

Меншим вмістом редукувальних цукрів – 0,03 % проти 0,05 %.

Меншим вмістом вологи – 0,10 % проти 0,14 %.

Більшим розміром кристалів – 0,2...4,0 мм проти 0,2...2,5 мм.

Пакування і маркування цукру

Цукор–пісок, у т.ч. і рафінований, фасують масою нетто 50 кг, грудковий цукор-рафінад – масою 40 кг у нові мішки І і ІІ категорії. Тара не повинна забруднювати цукор кострицею або ворсом і мати стороннього запаху. Передбачено використання поліетиленових , а також паперових трьохшарових вкладишей у мішках з тканини.

Допускається упаковувати цукор–пісок, рафінований цукор–пісок і рафінадну пудру масою нетто 40 кг у 5– або 6–шарові паперові мішки.

Останнім часом мішки з поліпропіленової тканини витісняють іншу тару – вони міцніше, надійніше захищають цукор від розсипання.

Маркування

Маркування споживчої тари.

На пачках і пакетах (дрібна фасовка – 0,5...1,0 кг) вказують:

назву організації, товарний знак, назву продукції, масу нетто, позначення нормативного документу на продукцію, вміст вуглеводів у 100 г, калорійність 100 г, штрих–код.

Маркування транспортної тари.

На транспортній тарі (мішки, ящики, інше групове упакування) вказують ту саму інформацію, окрім вмісту цукру і калорійності 100 г продукту, а також штрих–коду.

Зберігання цукру

Чиста сахароза негігроскопічна, але стає такою у суміші з іншими цукрами. Тому рафінований цукор зберігається краще, ніж звичайний, умови його зберіганні не такі суворі.

Режими зберігання цукру передбачають такі умови

Відносна вологість повітря у складському приміщенні на рівні нижнього ряду цукру – не вище 70 %, для рафінованого – не вище 75 %.

Мішки та ящики складають на дерев’яні піддони. Температура повітря у складському приміщенні – не нижче 12ºС і не вище 40ºС. Цукор адсорбує сторонні запахи. Необхідно виключити можливість сусідства цукру з продуктами, що мають різки запахи.

Термін зберігання нерафінованого цукру в складах, що опалюються, – до 8 років; в складах, що не опалюються – від 1,5 до 4 років (залежно від умов зберігання).

Термін зберігання рафінованого цукру в складах, що опалюються, – до 8 років; в складах, що не опалюються –до 5 років.

 


Просмотров 1252

Эта страница нарушает авторские права



allrefrs.ru - 2023 год. Все права принадлежат их авторам!