Адреноміметики – зас, які збуджують АР, а, В-АМ- адреналіну гідро хлорид

Амп по 1мл 0,1% р-ну. У малих дозах – зб В-АР, у середніх – а,В-АР.

ФЕ: 1. А-ФР-судин – звуження і підв АТ – пресорний ефект.

Заст: шокові, колаптоїдні стани(крім кардіогенних)

Шлях: в/в кр, розч у 500мл 5% р-ну глюкози, або 0,9% натрію хлорид.

2.В1-АР міокарду – зб С і ЧСС, покращення проідності і автоматії, але при цьому зб потреба міокарда в кисні.Заст: раптова зупинка серця.Шлях: у порожнину ЛШ по 0,5мл.

3.В2-АР-бронхів – бронхолітичний ефектЗаст: зняття нападу астми-не викор, протипоказано: адреноміметики.Шлях: п/ш, по 0,2-0,5мл.

4.В2-АР печінки – посилює глікогеноліз (претворюється на глюкозу) і зб вміст її в крові – гіперглікемія.

Це препарат вибору при допомозі АШ – в/м по 0,5мл – підв АТ, усуває бронхоспазм, стимулює роботу серця.

Побічні дії: тахікардія, гіперглікемія.

Протипоказ: гіпертензія, атеросклероз, ішемічна хв. Серця, ЦД, тиреотоксикоз, вагітність.

Показ: АШ, зупинка серця, гіпоглікемічна кома.

2.Симпатоміметики-більш тривалі.

1)Ефедрину гідро хлорид – алкалоїд, який має непряму а,В-адреноміметичну активність. Стимулює вихід норадреналцну з пресиеаптичних закінчень у синаптичну щілину та гальмує зворотнє захвачування медіатора. Добре всмоктується із ШКТ.Порошок, таб по 0,025г, амп по 1мл 5% р-ну. (всередину, інгаляційно, п/ш, в /м) Тривалість дії 3-4год.

Вводять в/в (розч у 500мл 5%р-ну глюкози) при колаптоїдних станах. Судиннотонізуюча дія при лікуванні риніту. п\Ш і в/м для профілактики зниження Ат перед спинномозковою анестезією, інф захв. Також для профілактики і знаття бронхоспазму.

Стимулює ЦНС. У терапевтичних дозах – неспокій, збудження, тремор,у великих – судоми. Може викликати лікарську залежність. При частому введенні – розвиток тахіфілаксії.

31. Етиловий спирт – прозора безбарвна рідина, пекуча на смак, із характерним запахом. Викор для виготовлення настойок, екстрактів, розчинів для зовн заст..

За характером резорбтивної дії на ЦНС – наркозний засіб. Але для наркозу не використовується, тому що викликає тривале збудження і має дуже малу широту наркозної дії. .

Всмоктування здійснюється шляхом пасивної дифузії у всіх відділах травного тракту, особливо інтенсивно в шлунку, 12-палій і тонкій кишках.

Не залежно від шляху введення в орг., алкоголь легко проникає у внутр. органи і розподіляється там пропорційно вмісту води. К-сть етилового спитру в печінці, нирках, легенях і сім’яниках вища, ніж в інших органах.

Також він, як і деякі інші ЛЗ, проявляє місцевоподразнювальну, протимікробну, рефлекторну і резорбтивну дію.

При нанесенні на шкіру та слизові оболонки зявляється гіперемія та відчуття тепла і печії (розширення периферичних судин), настає тимчасове зникнення болю внаслідок відволікального ефекту. Рефлекторно стимулюючи трофічні процеси, змінюється гемодинаміка. (викор у вигляду компресу і лініменту при запальних захв внутр. орг., мязів, нервів, суглобів)

Здатність його у великих концентраціях коагулювати білок, тобто проявляти в’яжучу дію, викор при лікуванні опіків. Для обробки опікового пошкодження шкіри заст. 95% спирт.

При прийомі алкогольних напоїв всередину посилюється секреція травних залоз, перш за все шлунка, з’являється апетит. Тривале їх вживання із вмістом 20-40% спирту призводить до запалення слизової оболонки шлунка.. на тривалий час порушується секреторна і моторна діяльність всього травного тракту, зниж активність ферментів, погіршується травлення і всмоктування білків., жирів, вуглеводів. Слабкі алкогольна напої викор в медицині: вино, кумис.

Резорбтивна дія – вплив на ЦНС, порушує умовно-рефлекторну діяльність, спочатку послаблює процеси гальмування в корі головного мозку – порушення памяті, критичного мислення, виникнення самовпевненості, балакучості, рухливості. Понижується розумова і фізична працездатність, суб’єктивно зникають болеві відчуття. Знижує слух, гостроту зору, сповільнює провідність нервових імпульсів.Порушується терморегуляція. У крові настає аналгезія, сонливість, згодом втрачається свідомість. Найбільш небезпечний – пригнічення центрів довгастого мозку – дихального і судинорухового.

Анальгезуюча дія – для профілактики травматичного шоку.

Алкоголізм– тривале застосування алкогольних напоїв, звикання до них, психічна і фізична залежність.

Гостре отруєння – глибоке пригнічення ЦНС. Спочатку- сп’яніння, згодом – втрачають свідомість, не реагують на тактильні, больові подразники. Спостерігаються симптоми пригнічення життєво важливих ф-цій –диханння і кровообігу.. Дихання послаблюється, стає поверхневим, сереа дяльність пригнічена, тони серця глухі, пульс неправильний, слабкого наповнення, АТ зн. Шкіра бліда з ціанотичним відтінком, на дотик холодна, волога, липка. Зіниці вузькі, не реагують на світло.

1-ша допомога – після інкубації трахеї промивають шлунок невеликими порціями 300-400 мл багаторазово 0,1% р-ну калій перманганату кімнатної температури. П/ш ввести 2мл кордіаміну і 1 мл 10% р-ну кофеїн бензонат натрію. За показанням: серцево-судинні, оксигенотерапія.

Лікування хв. Проводять в спеціальни установах. Основа – поступове припинення вживання алкогольних напоїів і вироблення до них негативного ставлення. Преперат: трутам таб по 0,5і 0,25г. щоденно по 0,5г і з поступовим зменшенням дози 0,15-0,1г/д.

32. Анальгетики – засоби, які зм або усувають болеві відчуття.

К-ція: 1.Наркотичні (опіоїдні) 2.Ненаркотичні. 3.Змішаної дії.

Ноцицептивна система – сприймає, проводить болеві відчуття і формує р-цію на біль.

Антиноцицептивна – протидіє болевим відчуттям. Опіоїдні реч: ендорфіни, енкефаліни.

Ненаркотичні анальгетики – засоби, які проявляють знеболюючу, протизапальну, жарознижуючу дію. Нема звикання, ейфорії, не пригнічують дію.Маютьб 3 основні види дії: анальгезуюча, жарознижуюча, протизапальна. На відміну від наркотичних анальгетиків, вони не мають седативної тв снодійної дії, не викликають ейфорії і лікарської залежності.

К-ція: 1.Ацетилсаліцилова к-та (аспірин). 2.Анальгін. 3.Бутадіон (анальгін) 4.парацетамол (дітям- сироп панадол). 5Кеторолак.

Механізм дії: блокада ферментів циклооксигенази, які сприяють синтезу простагландинів з арахідонової кислоти.

Застосовують при: головному і зубному болях, радикулітах, невритах, міозитах, артритах, болю, що пов'язаний з органами малого таза.

Ацетилсаліцилова к-та:жарознижуюча – 0,25-0,5г;анальгезуюча – 1,5-2г/д

протизапальна – 3-4гантиагрегатна – проти зсідання тромбоцитів – 0,08-0,1г. кардіомагніл.

ПД: кульцирогенна – виразки оболонок ШКТ, -у дітей – синдром Рея – нудота, блювата, раптова смерть (+парацетамол – мож)

-тератогенна.

Входить до складу Цитрамону, Алька-Зельцер.

Анальгін – жарознижувальна, анальгезуюча, протизапальна.

Таб по 0,5г, 25 і 50% р-н в амп 1-2мл (в/м, в/в)

Призначається в середину: в/м, в/в.

ПД: порушення кровотворення – агранолейкоцидоз.

До складу: Темпалгін, Пенталгін.

Показ: при зм температури +димедрол, гол біль.

Парацетамол – жарознижуюча, знеболювальна.

Порошок, нерозчинний у воді, табл по 0,2г.. Входить до складу : Колдрекс, Солпадеїн, Панадол. Можна застосовувати ректально в свічках.

ПД: токсично впливає на печінку і нирки

57. Вітаміни – группа органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих ф-цій.

Авітаміноз– недостатнє надходження в орг вітамінів.

Причина авітамінозу, гіповітамінозу:

-відсутнє, недостатнє надходження з їжею

-Ендогенні фіктори.

Водорозчинні вітаміни: В, С, Р (рутин)

Група жиророзчинних вітамінів поєднує A, D, E та K.

1.В₁ - тіамін (антиневретичний)міститьсявдріжджах,вівса, гречки, а також у хлібі. Добова потреба дорослої людини у вітаміні В1 складає 1,5–2 мг. Табл по 0,002, 0,005, 0,01г, амп по 1 мл 2,5%, 5%р-ну. Вони активно впливають на різні функції організму, втручаючись в обмін речовин і в нервово-рефлекторну регуляцію, впливають на проведення нервового збудження в холінергічних синапсах. Беруть участь: вуглеводному обміні, утилізації глюкози, прискоренню метаболізму піровиноградної,і МК, кетонових тіл.

Необхідний для: синтезу ацетилхоліну, НК, білків, жирних к-т.; контролює активність медіаторів ЦНС.

Гіповітаміноз– порушується ЦНС, здатність до концентрації увагт, память.

2.В₂-рибофламін. організм людини надходить з м'ясними й молочними продуктами, міститься в яєчному білку, м'ясі, рибі, печінці. Добова потреба у вітаміні В2 для дорослої людини складає 1,5–2 мг. Табл по 0,002, 0,005, 0,01г. Відіграє важливу роль у вуглеводному, білковому й жировому обміні, у підтримці нормальної зорової функції ока.

Гіповітаміноз – анорексія, гол біль, біль в очах, дерматит, тріщини в ділянках кутиків рота.

Покази: гіпоксія, опіки, обмороження, лікування антибіотиками.

3.В₃-к-та нікотинова. Міститься у арахісі, фруктах, гречці. Табл по 0,05г, амп оп 1 мл 1% р-ну.

Викликає короткочасне розширення судин.

Гіповітаміноз – пеллагра – захв, яке характеризується дерматидом, діареєю, гастритом.

Гепатопротекторна дія – лікування гепатитів, холецеститів.

Показ: атеросклероз, рани, виразки, які погано загоюються., інф захв.

Швидке введення призводить до колаптоїдного стану.

4.В₆ - піридоксин, піридоксаль, піридоксамін. Міститься особливо в неочищених зернах злакових культур, в овочах, м'ясі, рибі, молоці, печінці, яєчному жовтку. Він необхідний для нормального функціонування центральної й периферичної нервової системи. Застосовують вітамін В6 при В6-гіповітамінозі, токсикозах вагітних, анеміях, лейкопеніях різної етіології, захворюваннях нервової системи (паркінсонізм, радикуліти, неврити, невралгії), ряді захворювань шкіри

58. Вітаміни – группа органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих ф-цій.

Авітаміноз– недостатнє надходження в орг вітамінів.

Причина авітамінозу, гіповітамінозу:

-відсутнє, недостатнє надходження з їжею

-Ендогенні фіктори.

Водорозчинні вітаміни: В, С, Р (рутин)

Група жиророзчинних вітамінів поєднує A, D, E та K.

1.В_с- к-та фолієва- водорозчинний вітамін, необхідний для росту і розвитку кровоносної та імунної систем. Міститься У моркві, шпинаті. Нестача фолієвої кислоти може викликати мегалобластичну анемію в дорослих, а при вагітності підвищує ризик розвитку дефектів нервової трубки.

2.В₁₂-ціанокобаламін. Він є чинником росту й стимулятором гемопоезу, впливає на функції печінки й нервової системи, активує процеси згортання крові, обмін вуглеводів і ліпідів, бере участь у синтезі різних амінокислот. Амп по 1 мл 0,003%, 0,01%, 0,02%, 0,005% р-ну. Ціанокобаламін є високоефективним засобом, що допомагає при злоякісному недокрів'ї, анемії. Призначають його також при променевій хворобі, захворюваннях печінки (хвороба Боткіна, гепатит, цироз), при деяких захворюваннях нервової системи, інфекціях.

3. С- аскорбінова к-та. (аскорутин). Порошок, таб по 0,025г, 0,005г, 0,1г. Амп по 1,2мл 5%, 10% р-ну.

Міститься у цитрусових, чорній смородині, капусті, шипшині.

Ситулює виділення інтерферону, необхідний для тканинного обміну і дихання, всмоктування заліза із ШКТ. Відновлює ф-цію лейкотцитів., антиоксидант, підвищує опірність судин, стимулює синтез фібринобластів.

Гіповітаміноз – знижується імунітет, вялість, стомлюваність, кровоточивість ясен.

Авітаміноз – цинга (кровоточивість, що призводить до гниття ясен). Зменшує виділення інсуліну.

4.Р – рутин. Порошок, табл по 0,02г. Міститься у цитрусових, смородині, зелений чай. Стимулює засвоєнню аскорбінової к-ти.

59. Вітаміни – группа органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих ф-цій.

Авітаміноз– недостатнє надходження в орг вітамінів.

Причина авітамінозу, гіповітамінозу:

-відсутнє, недостатнє надходження з їжею

-Ендогенні фіктори.

Водорозчинні вітаміни: В, С, Р (рутин)

Група жиророзчинних вітамінів поєднує A, D, E та K.

1.А- Ретинол. Ефір – ретинол ацетат. АЕвіт (А+Е). Драже по 3 330 МО, фл по 10мл 3,44 6,88 8,6%. Стимулює ріст т-н, впливає на вилочкову залозу, і на функціонування сітківки ока.

Гіповітаміноз– сухість шкіри, слизових; порушується барєрна ф-ція епітелію, Гемералопія – «куряча сліпота» - порушення сутінкового зору.

А+Д-при рахіті, порушення росту в дітей, виразкова хв шл і 12-палої.

Гіпервітаміноз- підв внутрішньо-черепного тиску, гол біль, запаморочення, набряк жовтої плями сітківки з порушенням зору.

2.Д, Д₂ – ергокальциферол, Д₃ – холекальциферол. (Аквадентрим). Драже по 500 МО, фл по 0,0625% 0,125% 0,5% р-ну.

Бере участь в засвоєнню калію. Забезпечує нормальний ріст і функціонування кісткової т-ни. Гіповітаміноз– рахіт, остеопороз. Гіпервітаміноз – демінералізація кістток. (антирахітичний)

3.К – антигемораргічний (Вікасол – стимулує синтез протромбіну і печінці). Амп по 1 мл 1% р-ну.

Зміцню стінки судин. Гіповітаміноз – обтураційна жовтяниця, гострі ураження печінки, кровоточивість, гіпопротромбінемія.

4.Е – Токоферолу ацетат (міститься в олії соняшниковій).

Захищає клітинні та субклітинні мембрани від пошкоджень, покращує тканине дихання. Викор при порушенні МЦ, і збереженні вагітності. Гіповітаміноз призводить до порушення репродуктивної системи.

Полівітамінні препарати— це комплекси окремих вітамінів у збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування вітамінних препаратів є взаємне посилення їх ефекту (наприклад, кислота аскорбінова підвищує гальмуючий вплив рутину на проникність стінки судин, фолієва -вплив ціанокобаламіну на кровотворення), а також зменшення токсичності (наприклад, токсичність кальциферолу зменшується під впливом ретинолу).

ФАРМАКОДИНАМІКА. Полівітамінні препарати залежно від складу активізують різноманітні біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, оксидне фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції тощо. У зв'язку з цим полівітамінні препарати мають різноманітні ефекти. Вони стимулюють фізичну й розумову діяльність, білкоутворюваль-ну, зовнішньосекреторну і знешкоджувальну функції печінки, підвищують імун- і ну реактивність та інші захисні властивості організму.

Показання: полігіповітамінози, поліпшення обміну речовин і загального стану в похилому віці, розумове і фізичне І виснаження, період видужання після тяж- ] ких захворювань, тривале лікування протимікробними засобами, променева хворо- і ба, підвищення адаптації організму до впливу екстремальних чинників (несприятливі кліматичні умови, вібрація тощо).