Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Гідрологічні надзвичайні ситуації



 

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя (річки України); крім того, вздовж узбереж­жя та в акваторії Чорного і Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря. 1998 р. зареєстрова­но 50гідрологічне небезпечних явищ (повені, паводки), вна­слідок яких загинуло 19 та потерпіло 996 людей.

Повені, паводки— фаза водного режиму річки, що може багато разів повторюватися в різні сезони року, характери­зується інтенсивним збільшенням рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Кри­му) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2...З діб, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення. За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Кри­му спостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких пове­ней можуть бути снігові та дощові повені на річках Закарпат­тя в листопаді 1992 р. та грудні 1993 p., коли потерпіло багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5— 10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10—70 % сільгоспугідь, а й великої кількості техногенно-не­безпечних об'єктів.

У 1998 р. після сильних дощів і підвищення рівня ґрунто­вих вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах. Окремі підтоплення мали місце і в інших областях. Все це дозволяє зробити висновок, що небезпека стихійного лиха не обмежується тільки дією природних сил, але таїть у собі також значний вторинний техногенний ризик.

Природні пожежі.

Щороку в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає.



Лісові пожежі— неконтрольоване горіння на землях лісо­вого фонду. Вони виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканіч­ної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територі­ях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Із маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси на пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найнебезпечнішими бувають жаркі та сухі літні дні з віднос­ною вологістю повітря — 30...40 %. Для західних областей України найбільш небезпечними щодо пожеж стають сухі місяці -липень, серпень, а іноді — квітень, травень.

Залежно від характеру горіння, швидкості поширення вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф'яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев. Найбільш поширеними є низові пожежі, що становлять близько 80 % з усіх випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі розвиваються як результат зго­ряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайнику, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагар­ників) та мертвого, або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора—два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість поширення вогню при цьому невелика — сто—двісті метрів за годину, а при сильно­му вітрі — до кілометра на рівнинній місцевості та від одного до трьох кілометрів на схилах.



Крім того, пожежі бувають рухливі і тривалі. Перші ха­рактеризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому більша, але інтенсивність поширення невелика - не перевищує декількох сотень метрів за годину.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових, і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, а й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак можуть бути ще і вер­шинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість по­жежі зростає до 8...25 км за годину.

Як і низові пожежі, верхові також поділяються на рухливі і тривалі. Але при цьому рухливі супроводжуються димом тем­ного кольору.

Торф'яна пожежа— загоряння висушеного торфовища, яке викликане природними чинниками або штучно. Підземні (ґрунтові або торф'яні) пожежі виникають часто наприкінці літа, як продовження низових або верхових. Заглиблення низового починається біля стволів дерев, потім воно поширюється в усі сторони до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згоріло­го торфу. Однак торф'яні пожежі можуть і не бути результа­том лісових. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів, і в ці порожнини можуть провалюватися люди й техніка.

Найчастіше пожежонебезпечні умови складаються в степовій, поліській та лісостеповій зонах, горах Криму. Найпо­ширенішими є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають понад 10 млн. га території України. 31 % лісів розташовано в північному регіоні, 17 % — у східному, 10 % — у південному, 8 % — у південно-західному і 32 % — у захід­ному регіоні.

У середньому за рік, залежно від погодних умов, виникає близько 3,5 тис. пожеж, якими знищується понад5 тис. гек­тарів лісу. 1998 р. зареєстровано 78 лісових та торф'яних по­жеж.

 

 


Просмотров 563

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!