Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Метеорологічно небезпечні явища



ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ.

Небезпечне природне явище— подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі. Лише за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали шкоди від стихійних лих.

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

геологічно небезпечні явища:зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

метеорологічні небезпечні явища:зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

гідрологічно небезпечні явища:паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

природніпожежі лісових та хлібних масивів;

масові інфекції та хворобилюдей, тварин і рослин.

Територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полі генетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на геологічні, географічні, метеорологічні, агро­метеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мірою посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп чинників — ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості — що одним елементом, наприклад сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.



Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;

розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

- кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

Розглянемо більш детально надзвичайні ситуації природного характеру.

 

Геологічно небезпечні явища

 

Землетруси— підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що спричиняють коливання земної поверхні, деформацію земної кори та руйнування інженерних споруд.

Ділянка підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Ділянку землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі — епіцентром землетрусу. Як правило, коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхнє число і проміжки часу між ними мо­жуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу MSK-64. Інтенсивність зем­летрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Землетруси завжди супроводжуються багатьма звуками різноманітної інтенсивності (типу вибухів, гуркоту грому, звуків від будинків і споруд, що руйнуються, та ін.). Осередки землетрусів перебу­вають на глибині ЗО—60 км, а інколи й до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тек­тонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.



Вулканізм. Сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню.

Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені грязьові вулкани на захід та південь від Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих грязьових вулканів виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Детальні геологічні дослідження дали змогу встановити взаємозв'язок багатьох діючих вулканів із зонами активних розломів, наприклад Швденно-Азовського та ін.

Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ. Вони властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів, розвинуті на 50 % освоєних схилових площ з основними здеформованими горизонтами від глин карбону до плейстоценових суглинків.

Зсуви — це зміщення вниз по схилу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Вони характерні для зон тектонічних порушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ.

Зсуви можуть виникають як з природних, так і штучних (антропогенних) причин. До природних належать: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. Штучними причинами є: руй­нування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах тощо. Згідно з міжна­родною статистикою до 80 % сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини (антропогенний чинник).



Виникають зсуви за крутизни схилу 10 % і більше, на глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні вони можуть ви­никати і за крутизни 5—7 %.

Обвали, осипи. Обвал -- відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.

Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат зміни в'язкості гірських порід під дією процесів вивітрювання, підми­ву, розчинення та дії сил тяжіння, їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Осип — це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р.

Абразія— це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш по­ширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Кри­му щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом -24 га, у північній частині Азовського моря — 19 га. Абразії підпадає до 60 %берегів Азовського та до 30 % - - Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3...4,2 м на рік.

 

Метеорологічно небезпечні явища

 

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальни­ми збитками.

Сильний дощ— дощ з кількістю опадів понад 50 мм на рівнинній території та ЗО мм в гірських районах тривалістю менше 12 годин. В Україні з-поміж стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи), які спостерігаються щорічно і поширю­ються на значні території. Найчастіше вони трапляються у Карпатах та горах Криму.

Град— частинки льоду, різні за розмірами, формою і струк­турною неоднорідністю, що випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року.

Дрібний інтенсивний град спостерігається у 40 % випадання. Великий град буває в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менше — у Сумській, Луганській, За­порізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Значні градобиття трапляються в пересіченій місцевості, як-то Волинь, Поділля, Приазов'я, Донбас. У степовій зоні град буває нечасто.

Сильна спека— підвищення температури повітря до +35°С і вище. У степовій зоні щороку буває сильна спека з температу­рою понад ЗО°С, причому в деякі роки вона перевищує 40°С. Нижчою вона буває в зонах Полісся та лісостепу.

Суховії.В Україні інтенсивні суховії спостерігаються май­же щорічно. Суховії - - це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Під час суховіїв поси­люється випаровування, що за нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільше зазнає впливу суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.

Посухи.Тривала та значна нестача опадів, частіше при підви­щеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті і, як наслідок, погіршення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вони трапляються на півдні степової зони. Здебільшого мають локальний характер і дуже рідко займають площі до ЗО...50 % території України.

Ураган— це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щороку. Найчастіше — в Карпатах, горах Криму та на Донбасі.

Циклони— сфера низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильни­ми вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються свої­ми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми власти­востями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до великих збитків.

Шквали — короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що супроводжується зміною його напрямку. Можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше шквали бува­ють в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке коротко­часне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30...70 м/с, із зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози. Шквал небезпечна ситуація може виникнути на всій території України. Один раз на 3—5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території Криму. Шквали мають яскраво виражений добовий рух.

Смерчі — сильний вихор, який опускається з основи куп­часто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має майже вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у центральній його частині. Найменш дослідже­не, але найбільш руйнівне явище. Він супроводжується гро­зою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже зав­жди завдає значних руйнувань, вбираючи у себе воду та пред­мети, які трапляються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані.

Пилові бурі— довготривале перенесення значної кількості пилу та піску сильним вітром зі швидкістю понад 15 м/с, три­валістю понад 12 год. Виникають в Україні щорічно в різних районах, найчастіше в степовій зоні. Це складні атмосферні явища, що характеризуються перенесенням пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, які знищують поверхню ґрун­ту. Типове явище у зораних степах, яке завдає значної шкоди сільському господарству. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься, бувають: чорні (чорноземи) бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окисів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають корот­кочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 год, і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше — протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2...З км, але найчастіше це — 1...1.5 км. У зимово-весняний період у центральних та південних облас­тях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі.Сильні снігопади — інтенсив­не випадання снігу у кількості понад 20 мм за період менше 12 год (визначається шаром талої води), що призводить до знач­ного погіршення видимості та припинення руху транспорту. Найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісосте­повій та степовій зонах. На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щороку протягом січня — лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні. В основному по території України кількість снігових опадів становить 20—30 мм, іноді сягає 40...70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає понад 100 мм. Заметілі виникають майже щороку в різних районах, особ­ливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози — зниження температури повітря до –30 °С і нижче. Найбільш холодна частина країни — східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. У цих місцевостях буває температу­ра нижча — 35 °С.

Сильні ожеледі— шар щільного матового чи прозорого льоду діаметром понад 20 мм, що наростає на дротах та наземних предметах внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або ту­ману. Небезпечна ситуація на території країни у зв'язку з ожеледями в основному пов'язана з виходом південних цик­лонів. Ожеледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або туману, частіше при температурі повітря трохи нижче О °С. Особливо часто вона з'являється на території Донецького Кряжу, При-азовській, Волинській, Подільській височинах та в гірській частині Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше. Визначальним чинником небезпеки ожеледі є не так інтенсивність, як тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 год, іноді до 2 діб.

Тумани.Явища, що погіршують видимість на дорогах, ство­рюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприя­ють забрудненню повітря.

Сильні туманиспостерігаються здебільшого в холодні пори року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат, іноді — на південному березі Криму. Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількість днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами — до 80.

 


Просмотров 1553

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!