Історичне значення Київської Русі

· Вперше були об’єднані усі східноєвропейські племена в одну державу;

· Розпочато формування державності у багатьох неслов’янських племен (угро-фінів, які у 1001 році створили королівство Угорщина у середньому Подунайї), балтських племен (литовців) тощо;

· Підняла авторитет східних слов’ян;

· Сприяла формуванню у східних слов’ян більш прогресивних соціально-економічних структур, культури;

· Захистила Європу від кочових орд зі Сходу;

· Дала початок трьом сучасним народам – українському, російському, білоруському.

Повторення вивченого:

1. Назвіть основні періоди політичної історії Київської Русі.

2. Оцініть реформи Київського князя Володимира Великого.

3. Доведіть, що за часів князя Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найбільшого розквіту.

4. Назвіть причини занепаду Київської Русі.

5. Визначте історичне значення Київської Русі.

Експрес-тест:

1. Новоутворена держава Київська Русь включала у свої кордони племена:

a. Слов’ян;

b. Ільменські племена;

c. Різні етноси, але в основі були слов’яни.

2. Перші військові походи князь Олег провів проти:

a. Сусідів полян;

b. Візантії;

c. Хозарії.

3. Перші військові походи за межі Русі Олег провів проти:

a. Візантії;

b. Хозар;

c. Волзьких Булгар.

4. Першу реформу на Русі – податкову, проведено:

a. Ігорем;

b. Ольгою;

c. Володимиром Великим.

5. Розгром Хозарії князем Святославом зміцнив:

a. Авторитет Русі;

b. Кордони Русі.

6. Володимир Великий провів такі реформи:

a. Адміністративну;

b. Військову;

c. Релігійну;

d. Усі названі.

7. Перша збірка законів (кодифіковане право) на Русі була запроваджена

a. Володимиром Великим;

b. Ярославом Мудрим;

c. Володимиром Мономахом.

8. З’їзд руських князів у м. Любечі мав наслідки:

a. Об’єднання Русі;

b. Зміцнення влади київського князя;

c. Початок феодальної роздробленості.

9. Засновником Московської держави в історії вважають:

a. Юрія Долгорукова;

b. Андрія Боголюбського;

c. Олександра Невського.

10. Після монголо-татарського погрому на Русі землі України увійшли до складу:

a. Золотої Орди;

b. Зберегли незалежність;

c. Зберегли владу князів у руських землях, залежних від монгольських ханів.

Тема 3 Утворення і розвиток держави Київська Русь

План заняття №7

1. Культура Київської Русі.

2. СРС Виникнення назви «Україна» та походження національної символіки.

3. СРС Наш край в давньоруські часи

І Актуальність матеріалів. Повторення вивченого.

а) Повторення вивченого у формі екстра-теста;

б) Актуальність матеріалів:

· Культура Давньоруських часів (ІХ-XIV ст.) – це яскраве самобутнє і багатогранне явище. У своєму розвитку вона мала зв’язки з візантійською культурою, культурою західноєвропейських та азіатських країн, зазнаючи всебічних впливів і взаємодії;

· Разом з тим Давньоруська культура становила певну автономність – основу її складали народні звичаї та світосприйняття автохтонного населення, територій, що були залучені у розвитку держави Київська Русь;

· Давньоруська культура розвивалася в межах двох періодів: язичництва і християнства.

·

ІІ Основна частина

Язичницький період давньоруської культури

У цей період усі сторони духовної культури визначав політеїзм. Язичницькі вірування у дохристиянський період являли собою нашарування різних епох і пережитки тотемізму (віра у спільного предка: рослину чи тварину), анімізму і чаклунства. Божества, яким поклонялися люди, уособлювали різні сили природи: Перун – бог грому, Дажбог – бог сонця, Стрибог – бог вітру, Сварог – бог вогню, Сімаргл – охоронець зерна, полів, Мокош – охорониця домівки. У язичницькому пантеоні богів були боги, пов’язані з культом предків – Род, Рожаниця, домовики.

З культом язичницьких богів були пов’язані численні обряди: сезонні свята, пов’язані з польовими роботами; Івана Купала, колядки – ці два останні знайшли місце і в християнській культурі.

Важливе місце у людей язичницького періоду належить їх світосприйняттю: земний світ, середній і горішній (небесний). Характерними були поховання: трупоспалення, у могилу клали речі домашнього вжитку, зброю, биків, коней. У могилах багатих небіжчиків знаходили залишки тіл рабів (Чорна могила: Чернігівський курган).

Дохристиянська культура на Русі була писемною. Місцеві племена користувалися примітивним піктографічним письмом (знак, риска, лінія – умовний малюнок із зображенням яких-небудь дій, подій, речей).