Деятельность Ньютона в отрасли физ-мат наук

НЬЮТОН Исаак (4.01.1643 - 31.03.1727) - выдающийся английский учёный, заложивший основы современного естествознания, создатель классической физики, член Лондонского королевского общества (1627), президент (с 1703).

Работы относятся к механике, оптике, астрономии, математике. Сформулировал основные законы классической механики, открыл закон всемирного тяготения, дисперсию света, развил корпускулярную теорию света, разработал (независимо от Г.Лейбница) дифференциальное и интегральное исчисление. Обобщив результаты исследований своих предшественников в области механики и свои собственные, создал огромный труд "Математические начала натуральной философии" ("Начала"), изданный в 1687. "Начала" содержали основные понятия и аксиоматику классической механики, в частности понятия масса (которому Ньютон придавал большое значение как основному в механических процессах), количество движения, сила, ускорение, центростремительная сила и три закона движения (законы Ньютона) - закон инерции, закон пропорциональности силы ускорению и закон действия и противодействия. Тут же дан его закон всемирного тяготения, исходя из которого Ньютон объяснил движение небесных тел (планет, их спутников, комет) и создал теорию тяготения. Открытие этого закона знаменовало переход от кинематического описания солнечной системы к динамическому объяснению явлений и окончательно утвердило победу учения Коперника. Он показал, что из закона всемирного тяготения вытекают три закона Кеплера; объяснил особенности движения Луны, явление процессии; развил теорию фигуры Земли, отметив, что она должна быть сжата у полюсов, теорию приливов и отливов; рассмотрел проблему создания искусственного спутника Земли и т.д. Установил закон сопротивления и основной закон внутреннего трения в жидкостях и газах, дал формулу для скорости распространения волн.

Велик вклад Ньютона в оптику. В 1666 при помощи трёхгранной стеклянной призмы разложил белый свет на семь цветов (в спектр), тем самым доказав его сложность (явление дисперсии), открыл хроматическую аберрацию. Пытаясь избежать аберрации в телескопах, в 1668 и в 1671 сконструировал телескоп - рефлектор оригинальной системы - зеркальный (отражённый), где вместо линзы использовалось вогнутое сферическое зеркало (телескоп Ньютона). Исследовал интерференцию и дифракцию света, изучая цвета тонких пластинок, открыл так называемые кольца Ньютона, установил закономерности в их размещении, высказал мысль о периодичности светового процесса. Пытался объяснить двойное лучепреломление и близко подошёл к открытию явления поляризации. Свет считал потоком корпускул - корпускулярная теория света Ньютона (однако на разных этапах рассматривал возможность существования и волновых свойств света, в частности в 1675 предпринял попытку создать компромиссную корпускулярно - волновую теорию света).

Научное наследство И. Ньютона. Его исследование и использование современниками.

Научное наследство И. Ньютона очень многогранно: великий ученый внес вклад в механику, оптику, астрономию, математику. Однако славу создателя новой научной картины мира, работы которого обусловили научную революцию XVII столетия и привели к смене парадигмы научного мышления, ему принес изданный в 1687 г. огромный труд “Математические начала натуральной философии” (“Начала”).

В этой работе Ньютон обобщил результаты исследований своих предшественников в области механики и свои собственные.

Єлектрика

Історiя електрики не лише йде слiдом за

згаданими науками, а з певного часу випереджає їх i сприяє розвитку

усiх без винятку галузей знань, матерiального виробництва, сфери

побуту, послуг. В iсторiї електрики щiльно переплiтаються фiзичнi,

хiмiчнi, механiчнi дослiдження. 3а простими вiдкриттями

приховуються складнi процеси пiзнання фiзичного світу, якi

протягом багатьох столiть дослiджує i фiзик, i хiмiк, i бiолог, i

механiк. У перiод становлення електростатики (до 1800 р.) зробленi

кроки вiд спостереження електричних i магнiтних явищ до

встановлення деяких закономiрностей у галузi статичної електрики i

магнетизму, створення найпростiших електростатичних машин i

приладiв. Промислова революція, що охоплює період кінця ХVІІІ –

початку ХІХ ст.ст., вже наприкінці останнього і початку ХХ ст.

привела до широкого розповсюдження і освоєння електричної

енергії. 3багаченню iсторiї науки про електрику присвятили свою

дiяльнiсть фiлософи, медики, дипломати, теоретики і

експериментатори. Ідеї, що покладенi ними у фундамент науки, їх

матерiалiзацiя, часто здiйснювались представниками професiй, які

нiчого спiльного не мали з наукою i технiкою електрики. Цей, лише

на перший погляд, простий факт при уважному її вивченнi

виявляється не таким вже i елементарним. Свiй внесок у цей процес

внесли: придворний лiкар Гїльберт, дипломат, бургомiстр Отто фон

Герiке, про яких ми вже згадували, механiк Гауксбі, полiтичний дiяч

Франклiн, вiйськовий iнженер Кулон, аристократ Кавендiш,

знаменитий Максвелл, Джозеф Томсон та iншi вченi різних галузей

науки. У розвитку науки про електрику провiдну родь вiдiграло

вивчення властивостей натертого бурштину. Притягання легких

предметiв натертим бурштином i уявлення, як древнiх, так i

середньовiчних вчених, поєднувалось з властивостями магнетiту

(залiзної руди) притягувати залiзо. Таким чином, електричнi явища

вперше поєднались з магнiтними. Але вченi залишали поза увагою цi

властивостi. Першим наполягав на роз’єднаннi електричного i

магнiтного притягання знаменитий iталiйський математик,

винахiдник i лiкар Ієронiмус Кардано (1501–1576 рр.). В одному iз

трактатiв вiн обгрунтував свою думку.

32.“Про магніт, магнітні тіла і великий магніт – Землю”

Першою науковою роботою про електрику був трактат “Про магніт, магнітні тіла і великий магніт – Землю”, написаний відомим англійським вченим У. Гільбертом у 1600 р. У. Гільберт назвав “електричними” тіла, що здатні електризуватися і ввів термін “електрика”. За визначенням У. Гілберта “електрика” – це сукупність явищ у яких існують і перебувають у русі і взаємодії заряджені частинки. Століттями термін “електрика” змінював своє визначення, але і зараз для сучасної людини навіть з вищою освітою, електрика не є повністю зрозумілою і вивченою, - особливо її вплив на живі організми, в тому числі її дії в лікувальних властивостях, та вплив на навколишнє середовище рослинного світу тощо.
О. Геріке в 1660 р. описав першу електричну машину тертя, яка складалась із виготовленої з сірки кулі, що при обертах натиралась долонями рук. На початку ХVІІІ століття Ф. Гауксбі замінив кулю із сірки пустою скляною кулею.
У 1743 р. в машину було введено ковзний контакт, який знімав електричні заряди і машина стала постійно віддавати електричні заряди. У Києві така електрична машина вперше була установлена в 1783 році у кабінеті при бібліотеці Києво-Могилянської академії завдяки сприянню І. Я. Фальковського.
В кінці ХVІІІ століття було створено ємнісну електричну машину, ротор якої було виконано у вигляді диску діаметром 2 м. Ця машина створювала іскру довжиною біля 2 м.
У ХІХ і ХХ століттях ємнісні машини тертя, або електрофорні машини продовжували розвиватися, але, як силові електромеханічні перетворювачі, використовувались лише індуктивні машини – а про ємнісні електричні машини майже забули.

33.Сутність дослідів

У цьому ж ряду вчених згадаємо i 0тто фон Герiке (1602–1686

рр.). Відомим вiн став з того часу, коли винайшов насос і провів

досліди визначення тиску повiтря у вiдкачених посудинах,

експериментально довівши його пружність, визначив щільність

повітря, його звукопровідність. Геріке побудував одну з перших

електростатичних машин у вигляді кулі, яка могла обертатись

навколо залізного стрижня, як навколо осі. Побудував перший

водяний барометр і використав його для прогнозування погоди.

Вивчав магнітні явища.

Гауксбі вирішив побудувати скляну електричну машину замість сірчаної.З скляної кулі, встановленого на осі, був викачаний повітря. Приклавши, як ЕТР робив. Отто Геріке, долоню до поверхні кулі, Гауксбі став швидко обертати його. У затемненій кімнаті куля давав таке сильне світіння, що можна було розрізняти предмети навіть на відстані десяти футів.Цими ж дослідами Гауксбі встановив, що скло-більш відповідне речовина для пристрою електричних машин, чим сірка. Крім того Гауксбі став вперше застосовувати для електрики довгі скляні трубки.Як і багато інших дослідників, Гауксбі накопичував нові факти, але науково пояснювати їх не вмів. Його цікаві досліди незабаром виявилися забутими

Вивчення досягнень попередникiв дає можливiсть дивитись на

проблему в цiлому i формулювати нерозв'язанi питання. У 1732 р.

французький фізик Шарль Франсуа Дюфе зацiкавився дослiдами

Грея. При проведеннi експериментiв у нього проявилось прагнення

докорiнно вивчити досягнення попередникiв, систематизувати

накопичене, узагальнити закономiрностi. Свiдченням таких

властивостей Дюфе є змiст його першої статтi «Iсторiя електрики».

Це є перша публiкацiя в iсторiї у галузi електрики. У 1733 р. Дюфе

вiдкриває два види електрики. Вони отримують назву «скляний» i

«смоляний» види. Перший її вид виникає на склi, гiрському кришталi,

дорогоцiнних камiннях, волосi, шерстi; другий – на бурштинi, шовку,

паперi та iн. Дюфе встановив, що однаковi види електрики

вiдштовхуються, а рiзнорiднi – притягуються. Вiн перший в iсторiї

провiв дослiд наелектризування людини i одержав з нього електричнi

iскри. У 1735 р. висловив думку про електричне походження блискавки i грому..

Наступна сторiнка iсторiї електрики пов'язана з мiстом

Лейденом. Тут у 1745 р. голландський професор Пiтер ван

Мушенбрук зробив спробу у скляному посудi наелектризувати воду

вiд машини Герiке. Мушенбрук перший звернув увагу на

фізіологічну дію електричного розряда. Результати такого

експерименту вiн вiдчув на собi. З цього приводу вчений написав, що

не дав би згоди ще раз вiдчути таке страшне потрясiння. Так з'явився

перший конденсатор. Експеримент Мушенбрука повторювали ентузiасти. Легенда говорить, що 180 французьких мушкетерiв взялись за руки i

розрядили на собi лейденську банку. Удар струму їм видався

страшнiше шпаги. Iнша легенда свiдчить про бажання повторити

такий же експеримент паризькими монахами, якi визнали дiю

лейденської банки як диявольську силу.

34.Франклін і його діяльність в галузі єлктрики

Наука про електрику складалась з випадкових спостережень. Франклін почав її вивчати. Ним створено азбуку електрики у повному розумінні цього слова. Він увів для користування такі терміни, як батарея, конденсатор, провідник,

заряд, розряд, обмотка. Тобто це є та азбука, за якою згодом будуть

написані наукові праці Ампера, Вольта, Фарадея, Максвелла, Попова.

Франкліна прозвали “чарівником електрики”. До того часу, коли

він почав займатись вивченням електрики, йому був 41 рік.

Природодслідники мали збіднілі факти, дотепні прилади і абсолютно

не розуміли самого явища. Всі їх пізнання зводились до існування

двох видів самостійних зарядів - «скляного» і «смоляного». Франклін

засумнівався у правильності цієї гіпотези і прийшов до висновку, що

електрика складається з найдрібніших однакових часток. Таке

тлумачення було дано за 150 років до відкриття Джозефом Томсоном

електрона наприкінці ХІХ ст.

Франкліну належить відкриття стікання електричного заряду з

вістря. Він довів, що електрика при терті не народжується заново, а

тільки перерозподіляється між тілами. Велике враження на

сучасників зробив доказ електричної природи блискавки, що

обгрунтований Франкліном. Його досліди з громовідводами вперше

доводили електричну природу грозових розрядів. Наявність зв’язку

між блискавкою і електрикою, як відомо, припускав ще Ньютон у

1716 р.

35.Закон єлектростатики "Тваринна" Гальванні

Фізіологи ХVІІІ ст. намагались використати досягнення електрики для потреб медицини. Італійський професор і хірург- практик Луіджі Гальвані (1737– 1798 рр.) досліджував зміни м’язів у жаби. Наслідком його спостережень став висновок, що існує «тваринна» електрика. Він Продемонстрував, що клітини м'язів і нервів можуть генерувати електрику.

36.Єлектрмагнітна теорія Фарадея-Максвела

Уявлення Фарадея про поле дуже зацікавили Д. К. Максвелла (1831-1879). Він не тільки розвинув їх, але й надав їм математичної форми — так з'явилися знамениті рівняння Максвелла.

Максвелл, який на відміну від математиків континенту, котрі вважали Фарадея простакуватим експериментатором, поставився до його праць як до джерела премудрості з електрики, почав свої дослідження в цій галузі зі спроби подати ідеї Фарадея в математичній формі, іншими словами, зі спроби описати чіткою мовою, зрозумілою для математиків, те, що, як він вважав, відкрив Фарадей.

Теорія електрики й магнетизму, відкрита Фарадеєм у 1830 p., грунтувалася на таких положеннях:

1. Електричні заряди спричинюють сили, що діють між цими зарядам и й описуються законом Кулона або електричними полями.

2. Провідники, що несуть струми, спричинюють сили, що діють між цими провідниками й описуються законом Ампера або магнітними полями.

3. Магнітні заряди не існують.

4.Змінні магнітні поля збуджують електричні поля — закон Фарадея.5

5.Електричний заряд зберігається: повний заряд у будь-якій частині простору залишається незмінним, якщо в цю частину не входять (і з неї не виходять) інші заряди.

Максвелл, який першим записав рівняння електрики й магнетизму, зауважив, розглядаючи зазначені вище твердження як постулати, що вони внутрішньо суперечливі, незважаючи на те, що всі твердження про електрику й магнетизм були ретельно відібрані в результаті експериментальних спостережень. Чому ж тоді вони суперечать один одному і як їх можна змінити? Будь-яке спостереження, експериментальне чи яке-небудь інше, торкається лише частини того, що є доступним з досліду. Записані ж рівняння або правила набувають універсальності, що виходить за межі цієї "ділянки" досліду. В неочевидній формі вони містять у собі твердження ще й про дослід, який не перевірений, і про явища, що не спостерігалися. Якщо ж ми хочемо змінити свої постулати, не вступаючи при цьому в суперечність з дослідом, то повинні це зробити так, щоб ті висновки, що описують явища, які вже спостерігалися, залишилися незмінними; ті ж висновки з постулатів, що описують нові явища, можуть після модифікації постулатів змінитися.

37.Діяльнисть Якобії

До першоі половини ХІХ ст. відноситься зародження

прикладної електрохімії. Видатну роль у цъому відіграв Б.С.Якобі.

Він належав до тих вчених, хто теоретичні положення перетворював у практичні справи. Усі

відомі йому наукові досягнення вчений намагався втілити у

практику, слова у цифри, формули у схеми,

перетворити щось абстрактне в залізо, в те,

що крутиться, обертається. Якобі розумів,

що водяні колеса, як рушійна сила, це

добре. Але вони диктують будівельникам

місце розташування фабрик. Потужність

парової машини обкрадена шківами,

приводними пасами, вона громіздка.

Електрика має звільнити виробництво від

вказаних недоліків– ось головна мета Якобі.

В основу своєї діяльності вчений поклав союз думки і діла.

Якобі вирішив створити механічний електричний двигун– магнітну машину.

Перший магнітний апарат він побудував у1834 р. Повідомив про це

у Париж і доповів на засіданні Академії наук у Петербурзі. Його

праця«Використання електромагнетизму для приведення в рух

машин» була опублікована у грудні того ж року. Якобі примусив

електромагнітні явища служити людству. Перший електродвигун мав

значні переваги над його попередниками. Цар Микола І побажав,

щоб електричний двигун, насамперед, був використаний на суднах. У

вересні1838 р. на Неві пройшов випробування човен з електричним

двигуном.

Деві і Фарадею була відома властивість осаджування металів

на катоді, що опущений в електроліт. Якобі прийшла думка про

практичне використання цього явища. У жовтні1838 р. він сповістив

Академію наук у Петербурзі про розробку ним способу одержання

точних копій різних предметів. Так народилась гальванопластика. У

1840 р. видано працю вченого«Гальванопластика, або спосіб

одержання зразка виробляти мідні вироби з мідних розчинів за

допомогою гальванізму».

3гадане далеко не повністю відображає творчий підхід Якобі

до використання досягнень науки про електрику. Йому належить

декілька конструкцій електричних телеграфів, зокрема перший у світі

букводрукуючий апарат. У1843 р. Якобі встановив лінію пишучого

телеграфу між Петербургом і Царським Селом.. Вперше у світовій

практиці для другого проводу використав землю. І такий перелік

новинок можна було б продовжити.

38.Діяльність Едісона

Наприкінці 70–х років ХІХ ст. свою винахідницьку творчість

розгорнув Т.Едісон. Величезне враження справили його електричні

лампи з вугільною ниткою. Про їх винахідника треба сказати трохи

більше. Він фактично не мав освіти. Працювати почав учнем

телеграфіста. Для нього не існувало межі у досягненні мети. Перелік

його винаходів зробити надто важко. У1880 р. він заснував свою

компанію електричного освітлення і полонив світ великою кількістю

яскравих і дешевих ламп. У США запанував його культ і Едісону

приписують усі останні досягнення науки і техніки– телеграф,

телефон, електроосвітлення. Америка стала претендувати на

пріоритет в електричному освітленні. Едісон настільки удосконалив

конструкцію генератора, що вона майже не відрізняється від

сучасної. Ним створена система передачі електроенергії по проводах

і кабелях. Його праці в галузі використання електроенергії сприяли

індустріалізаціі більше, ніж кого іншого.

39.Створення генераторів, трансформаторів, системи передачі і розподілу струму

В 1831 році англійським фізиком Майклом Фарадєєм було відкрито явище електромагнітної індукції, лежаче в основі дії електричного трансформатора, при проведенні їм основоположних досліджень в області електрики.

Схемне зображення майбутнього трансформатора вперше з’явилося в 1831 році в роботах Фарадея і Генрі. Проте ні той, ні інший не відзначали в своєму приладі такої властивості трансформатора, як зміна напруги і струмів, тобто трансформація змінного струму.

В 1848 році французкий механік Г. Румкорф винайшов індукційну котушку. Вона з’явилася прообразом трансформатора.

30 листопада 1876 року, дата отримання патенту Яблочковим Павлом Миколайовичем, вважається датою народження першого трансформатора. Це був трансформатор з розімкненим сердечником, що був стрижнем, на який намотувалися обмотки.

Перші трансформатори із замкнутими сердечниками були створені в Англії в 1884 році братами Джоном і Едуардом Гопкинсон.

З винаходом трансформатора виник технічний інтерес до змінного струму. Російський електротехнік Михайло Осиповіч Доліво-добровольській в 1889 р. запропонував трифазну систему змінного струму, побудував перший трифазний асинхронний двигун і перший трифазний трансформатор. На електротехнічній виставці у Франкфурте-на-Майне в 1891 р.

Доліво-добровольській демонстрував досвідчену високовольтну електропередачу трифазного струму протяжністю 175 км. трифазний генератор мав потужність 230 Квт при напрузі 95 В.

На початку 1900-х років англійський дослідник-металург Роберт Хедфілд провів серію експериментів для встановлення впливу добавок на властивості заліза. Лише через декілька років йому вдалося поставити замовникам першу тонну трансформаторної сталі з добавками кремнію.

Наступний крупний стрибок в технології виробництва сердечників був зроблений на початку 30-х років XX в, коли американський металург Норман П.

Гросс встановив, що при комбінованій дії прокату і нагрівання у крем’янистої сталі з’являються неабиякі магнітні властивості у напрямі плющення: магнітне насичення збільшувалося на 50%, втрати на гістерезис скорочувалися в 4 рази, а магнітна проникність зростала в 5 разів.

Електростатичний генератор був винайдений Л. Отто фон Геріке ещо в 1650

р. Цей генератор складався з кулі, що оберталася, зробленої з сірки. При

терті тара рукою збуджувалися електричні заряди. Генератор Геріке давав

струм украй слабкої сили, хоча на нім і можна було отримати заряд

високої напруги. Велике значення для удосконалення генераторів мали

гальванічні елементи, винайдені в 1800 р. італійським ученим Вольта.

Гальванічні елементи з'явилися новим джерелом електричного струму.

Користуючись ними, ряд учених (російське Ст. Ст. Петров, англієць Р.

Деві) зробили важливі відкриття в області електротехніки. Впродовж

тривалого часу електрохімічний генератор грав вирішальну роль в якість

джерела струму в техніці електричного зв'язку.

Вирішальне значення для створення електромагнітного генератора мало

відкриття англійським вченим Фарадеєм в 1831 р.

З кінця 30-х років XIX ст. у всіх країнах Европи, а також в США почалися

роботи по конструюванню електромагнітних генераторів електричного

струму. Зусилля винахідників були спрямовані головним чином на

удосконалення індуктора, що створює магнітне поле, і якоря, який,

переміщаючись в магнітному полі, сприяв виникненню електричного струму.

Вирішальним в створенні генераторів великої потужності був винахід

машини з самозбудженням, в якій живлення здійснювалося за рахунок

струмів, що утворюються в самій машині. Перші генератори з

самозбудженням були створені данським винахідником Хиортом (1854 р),

англійськими винахідниками Барлєєм (1860 р) і Уїтстоном (1866 р), а

також німецьким інженером Сименсом (1876 р).

Потужні генератори перших великих центральних електричних станцій, які з'явилися в 80-х роках XIX століття в Європі й США, дозволяли забезпечити електричною енергією значне число споживачів, що знаходилися, як правило, на незначному віддаленні від електростанцій. Однак очевидна ефективність централізованого виробництва електричної енергії була обумовлена створенням і застосуванням систем її передачі проводами на великі відстані з наступним розподілом по споживачах.

У перших системах розподілу електричної енергії, одержуваної від генераторів центральних електричних станцій, використовувалися ізольовані проводи або кабельні лінії електропередачі. Такі системи споруджувалися в містах, де відкрите прокладання ліній з економічних міркувань й умов безпеки було практично неможливим, а електрична енергія використовувалася в основному з метою електричного освітлення. З часом, на кінець XIX століття, при створенні потужних агрегатів гідроелектростанцій, розташованих, як правило, на віддалі від населених районів, виникла необхідність передачі досить великої потужності на значні відстані до місць споживання.

Чудова здатність електричної енергії передаватися проводами звернула на себе увагу електротехніків задовго до винаходу генератора. Незабаром після появи перших динамомашин виникла ідея приводити в дію електродвигуни, що перебувають на значному віддаленні від джерел електричної енергії, за допомогою передачі електричної енергії на відстань. Однак перші досліди такої електропередачі показали, що при збільшенні відстані необхідно підвищувати напругу, аби залишати по можливості відносно малою силу струму, яка визначає величину втрат потужності в проводах. Одержання струмів високої напруги й поводження з ними спочатку виявилися складнішими, ніж очікували. І тільки копітка робота багатьох провідних інженерів-електротехніків дозволила поступово переборювати утруднення й збільшувати відстань електропередачі.

40.Розповсюдження досягенень єлектрики у промисловості

Постачання електроенергією підприємств і її розподіл з міської

мережі до1890 р. майже не практикувалось. Перехід на багатофазну

систему пов’язаний з розробкою у1890 р. М.О.Доліво–

Добровольським трифазної системи передачі електроенергії. Ним

побудовано преший генератор трифазного струму з обертовим

магнітним полем. Він же сконструював двигун трифазного струму з

литого заліза, винайшов трансформатори трифазного струму,

фазометр тощо. Ним розроблені схеми вмикання генераторів і

двигунів і побудована перша лінія електропередачі трифазного

струму на відстань170 кілометрів.

Н.Тесла, як і М.О.Доліво–Добровольський, дуже багато

працював над розробкою конструкцій переважно двофазних

генераторів, електродвигунів і трансформаторів, а також схеми

передачі і розподілу багатофазних струмів. Система передачі і

розподілу електроструму Н.Тесли вперше впроваджена на

Ніагарськіій гідроелектростанції у1897–1898 рр. Обидва відкриття

дали можливість постачання електроенергією важкій промисловості.

До1900 р. на передових підприємствах електричні двигуни замінили

незграбні, шумні та небезпечні навісні трансмісії з ремінними

приводами. Спочатку двигуни просто пристосовували до існуючих

машин. Але згодом промисловість почала виготовляти верстати з

індивідуальними електричними двигунами.

Коли проводи вперше з′явились у будинках і на вулицях, у

виробничих приміщеннях, єдиним їх призначенням було нести

світло. У той час ще ніхто не міг передбачити, насільки кардинально

зміниться під впливом електрики образ людського життя. Електричне

освітлення стало безпечніше, чистіше і яскравіше, ніж освітлення за

допомогою газу, гасу або свічок. Ним легше було керувати. Однак

після створення нової інфраструктури були винайдені і нові прилади,

які спирались на переваги електрики. Електричні холодильники,

фонографи і кондиціонери– це приклади застосування нової

технології для задоволення потреб, які вже мала людина. Найбільш

революційними додатками електрики стали телефон, радіо і

телебачення. Ці винаходи зробили справжній переворот як в

економіці, так і в образі життя. Поки не було відповідної

інфраструктури, про них ніхто і не мріяв.

Торкнемося ще одного напрямку використння досягнень

електрики– електрозварювання. Можливість використання

електричної дуги для плавки металів, як вже згадувалось,

запропонував В.В.Петров. 3вичним для нас стало і використання

електроду.