Загальне та особливе у правовому регулюванні забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення господарської та іншої діяльності

Особливу увагу екологічній безпеці приділено у Законі «Про

охорону навколишнього природного середовища» (розділ XI,

статті 50—59). Норми цього розділу закріплюють екологічні вимоги

щодо окремих видів діяльності: інвестиційної, господарської та у

процесі розміщення і розвитку населених пунктів (містобудівної)

(статті 51, 59); вимоги екологічної безпеки, транспортних засобів

(ст. 56); щодо проведення наукових досліджень, впровадження

відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування,

технологій і систем (ст. 57) та щодо військових оборонних

об'єктів і військової діяльності (ст. 58), а також вимоги щодо охорони

довкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу

(ст. 53); від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого

шкідливого впливу фізичних факторів і радіоактивного забруднення

(ст. 54); від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами

(ст. 55); у процесі застосування засобів захисту рослин, мінеральних

добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів

(ст. 52).

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид

господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений

ним орган чи особу звертається до відповідного органу

ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Орган, уповноважений на ліцензування відповідного виду діяльності,

визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України

≪Про затвердження переліку органів ліцензування≫ від 14 листопада

2000 р. № 1698 (з наступними змінами).

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про

відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження

заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких

пов'язане з використанням обмежених ресурсів, у разі надходження

кількох заяв про видачу ліцензій здійснюється тільки за результатами

відкритих конкурсів. Порядок проведення таких конкурсів встановлюється

Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачене законами

України.

Оголошення про проведення конкурсів на отримання ліцензій

дається органом ліцензування не пізніше ніж за шістдесят календарних

днів до дня проведення конкурсу на отримання ліцензії і підлягає

обов'язковій публікації в офіційних друкованих виданнях. Суб'єкт

господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської

діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених

для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Крім ліцензій, що видаються центральними органами виконавчої

влади, деякі екологічні ліцензії уповноважені видавати місцеві

державні адміністрації. В основному такі ліцензії стосуються використання

природних ресурсів місцевого значення.

Відповідно до основних принципів державної політики у сфері

ліцензування, закріплених ст. З Закону України ≪Про ліцензування

певних видів господарської діяльності≫, ліцензія є єдиним документом

дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом

господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає

обмеженню. Незважаючи на це, традиційно існує значна кількість

дозволів, що дають право на спеціальне використання природних ресурсів

або здійснення діяльності, що може справити негативний

вплив на довкілля, які встановлені актами екологічного, насамперед

природоресурсного, законодавства і до цього часу не перенесені до

спеціальних законодавчих актів про ліцензування. Ці дозволи мають

різні назви, застосовуються до різного кола суб'єктів, видаються

різними державними органами, органами місцевого самоврядування

або навіть власниками чи первинними природокористувачами. Саме

вони складають правові підстави виникнення цілого ряду відносин

стосовно природокористування. У таблиці 3 наведено основні види

екологічних дозволів, що не охоплюються загальною системою

ліцензування в Україні, органи, що їх надають, і норму законодавчого

акта, на підставі якого відповідний дозвіл запроваджено.

Екологічне законодавство передбачає і деякі інші види дозволів

(ліцензій) на спеціальне використання природних ресурсів і

здійснення діяльності, що може справити негативний вплив на

довкілля. Усі види дозволів мають, по-перше, персоніфікований характер

(видаються конкретному суб'єкту — фізичній чи юридичній

особі та не підлягають передачі іншому суб'єкту), по-друге, видаються

на певний строк чи на період виконання певної роботи,

по-третє, мають територіальний масштаб поширення. На підставі

ліцензії, виданої в порядку Закону України ≪Про ліцензування

певних видів господарської діяльності≫ центральним органом виконавчої

влади, господарська діяльність може проводитись на всій

території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом

виконавчої влади, — на території відповідної адміністративно-територіальної

одиниці. Що стосується екологічних дозволів, не передбачених

цим Законом, територіальні межі ї х чинності за загальним

правилом визначені.

Діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне

для життя і здоров'я довкілля (ст. 50 Конституції), підлягає

припиненню в порядку, встановленому Законом «Про охорону

навколишнього природного середовища» та іншими законодавчими

актами України. Підставою для припинення діяльності підприємства

є систематичне порушення екологічних нормативів (у тому числі нор-

мативів екологічної безпеки) та екологічних стандартів, що не можуть

бути усунені з технічних, економічних та інших причин.

Місцевим радам надано можливість припиняти господарську

діяльність підприємств, установ, організацій місцевого підпорядкування

у разі порушення ними права громадян на безпечне для життя і

здоров'я довкілля (ст. 15 Закону), а припинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.