Конституційні засади екологічних прав громадян

Конституція України як Основний Закон держави є політико-правовим актом, шо має найвищу юридичну силу. Вона є також основним джерелом права України, в тому числі екологічного.

Загальною передумовою правового регулювання екологічних відносин є положения Конституції про суспільно-політичний устрій України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави (ст. 1). Конституція визначає права і свободи людини й громадянина, основи правової системи України, повноваження державних органів у сфері правотворення тощо.

У суто екологічному аспекті Конституція є основою для формування екологічної політики і реалізації екологічної функції держави. На конституційному рівні закріплені обов'язки держави щодо охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки (ст. 16): праву кореспондує обов’язок

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання
екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу,
збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

прав власності на природні ресурси (ст. 13):

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші
природні ресурси, які знаходяться в межах території України,
природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)
економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи
державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,
визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними
об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися
на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права
власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50):

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права
шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про
стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути
засекречена.

Водночас Основний Закон покладає на кожного обов'язок не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані їй збитки (ст. 66).

Ряд норм Конституції визначають основи діяльності й компетенцію державних органів у екологічній сфері (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України), в тому числі шляхом прийняття ними відповідних нормативно-правових актів (статті 92, 106, 116 та ін.). Тут же йдеться і про повноваження Автономної Республіки Крим (ст. 138) та органів місцевого самоврядування (ст. 142) у вирішенні питань охорони довкілля та раціонального природокористування.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції й повинні відповідати їй (ст. 8). Це конституційне положения повною мірою стосується й актів екологічного права.

Правотворча діяльність у сфері забезпечення екологічних прав громадян.

Конституційний принцип розподілу державної влади на три

відносно незалежні гілки передбачив якісну зміну ролі, авторитету і

впливу кожної із влад у сфері вирішення суспільних справ, особливо

у галузі охорони довкілля, забезпеченні екологічної безпеки, що

відкрило для громадян нові юридичні шляхи захисту їхніх

екологічних прав та інтересів.

Так, законодавча влада забезпечує нормотворчу форму забезпечення і захисту

екологічних прав шляхом розробки ефективних механізмів їх реалізації.

Згідно з Конституцією (ст. 92) виключно законами України

Верховна Рада України повинна визначати права і свободи людини і

громадянина (у тому числі екологічні), гарантії цих прав; екологічну

безпеку; організацію і діяльність органів виконавчої влади та засоби

парламентського контролю за апаратом управління в цій сфері.