Співвідношення екологічних прав та екологічних інтересів громадян

Загальна декларація прав людини перший документ, що проголосив основні права та свободи людини. Найбільш повно екологічні права л-ни знайшли відображення в Конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються нпс. В У. вперше закріплення екологічних прав та обов’язків відбулося з прийняттям ЗУ «Про нпс» в 1991 р., а з 1996 року екологічні права в У. належать до конституційних.

Поняття екологічних прав громадян - сукупність юридичних можливостей і засобів, які спрямовані на задоволення потреб громадян у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.

- Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

- Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

- право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів

- кожен має право на обєднання в громадські природоохоронні формування

- Право на одержання екологічної освіти

- право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів держ. Влади, органів мс, їх посадових осіб.

Іншими законами передбачені наступні права: право на охорону здоровя, право на безпечні для здоровя та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання.

Екологічні права громадян мають два аспекти:

об'єктивне право - сукупність правових норм, що утворюють комплексний міжгалузевий інститут екологічного права;

суб'єктивне право - сукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології.

Екологічні права громадян - забезпечені системою права юридичні можливості особи реалізувати у передбачених законодавством формах надані повноваження в галузі екології. Вони:

• належать кожній особі, тобто персоніфіковані;

• види екологічних прав передбачаються системою екологічного законодавства;

• форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються і забезпечуються системою соціально-правових гарантій;

• порушені екологічні права громадян підлягають поновленню, а їх захист здійснюється в судовому та іншому порядку.

Екологічні права – це закріплені в законі і гарантовані правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дають змогу задовольнити потреби та інтереси громадян у галузі охоронм нпс, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Класифікація:

1. за рівнем правового регулювання – основн(закріплені в КУ)і та інші(закріплені в ЗУ).

2. за суб’єктами реалізації – галузеві та міжгалузеві

3. за видами регульованих відносин – еколого-політичні, економічні, соціальні, культурні

4. за формою реалізації – індивідуальні та колективні

5. за ступенем визначеності суб’єктів – абсолютні і відносні

6. за ступенем реалізації екологічних прав – майнові та немайнові

Категорія "екологічні інтереси" досить узагальнена і змістовно чітко не визначена у чинному законодавстві, навіть якщо вона подається через кате­горію законних інтересів.

По-друге, екологічні інтереси поки що не персоніфіковані, а тому можуть належати усім громадянам, суспільству, державі, що ускладнює процес їх захисту.

По-третє, у законодавстві відсутня чітка класифікація еколо­гічних інтересів стосовно зазначених об'єктів, а відтак говорити про їхню захищеність (незахищеність) безпредметно.

По-четверте, екологічні інтереси не гарантуються конкретни­ми нормами екологічного законодавства, а випливають із мети, завдань і характеру екологічних правовідносин і норм екологіч­ного законодавства.

По-п'яте, екологічні інтереси реалізуються у процесі здійснення сукупності екологічних заходів: організаційних, технічних, тех­нологічних, економічних, превентивних та у процесі забезпечен­ня законності й екологічного правопорядку у державі на відміну В1Д екологічних прав, порушення яких дає підстави для їх понов­лення та захисту в юрисдикційному, зокрема судовому, порядку.

Тобто це такі природні й соціально обумовлені потреби особи, суспільства і держави у сфері використання природних ресурсів, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, які випли­вають зі змісту норм екологічного законодавства та не забезпе­чені у сучасний період системою юридичних засобів захисту