Джерела права екологічної безпеки України: поняття та класифікація

Джерела права екол безпеки – міжнародні договори, закони, підзаконні акти (постанови КМУ, накази міністерств (МОЗ, МНС, МВС тощо)), локальні акти, норми (державні санітарні норми, державні будівельні норми тощо).

Класифікація:

— за юридичною силою — закони і підзаконні акти. Закони посідають

провідне місце в ієрархічній структурі законодавства; всі інші

нормативно-правові акти видаються на основі, на розвиток і на виконання

законів. До цих актів, зокрема, належать укази Президента і

постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструкції

міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та

органів місцевого самоврядування;

— за характером правового регулювання — загальні та спеціальні.

До загальних відносять нормативно-правові акти, предметом регулювання

яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини (Конституція

України, Закон України «Про основи національної безпеки України»). Спеціальні акти стосуються виключно екологічних питань

(наприклад, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»);

— за предметом правового регулювання — комплексні (Закон «Про

охорону навколишнього природного середовища») і природоресурсні

(Земельний, Водний та Лісовий кодекси, Закон України «Про тваринний

світ» тощо) або ті, якими регулюються окремі питання екологічної

діяльності (закони України «Про екологічну експертизу»

(1995), «Про екологічний аудит» (2004) та ін.);

— за способом правового регулювання — матеріальні та процесуальні.

Нормами матеріальних актів визначаються права й обов'язки, а

також юридична відповідальність учасників еколого-правових відносин.

Процесуальні акти регулюють процедуру реалізації норм

матеріального права. До них, зокрема, належать затверджений Постановою

Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. Порядок обмеження,

тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності

підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними

законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

— за ступенем систематизації — кодифіковані й усі інші. До

кодифікованих належить насамперед Закон «Про охорону навколишнього

природного середовища», який є стрижнем комплексної галузі

екологічного права і законодавства. До категорії кодифікованих належать

також Земельний, Водний і Лісовий кодекси, Кодекс України

про надра, закони України «Про тваринний світ» та «Про охорону

атмосферного повітря».

За сферами застосування:

- У сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», державні санітарні норми та правила);

- У сфері забезпечення екологічної безпеки у процесі здійснення містобудівної діяльності (ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБН);

- У сфері забезпечення “внутрішньої” екологічної безпеки (безпека ліків, харчових продуктів та продовольчої сировини тощо) (ЗУ «Про захист прав споживачів»);

- У сфері забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя (ЗУ «Про ветеринарну медицину»);

- У сфері забезпечення пожежної безпеки (ЗУ «Про пожежну безпеку», Наказ МНС «Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні»);

- У сфері поводження із пестицидами, агрохімікатами та іншими небезпечними хімічними речовинами (Роттердамська конвенція про процедуру Попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі, ЗУ “Про пестициди і агрохімікати”, ЗУ “Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення”);

- У сфері поводження із відходами (ЗУ “Про відходи”, ЗУ “Про поводження з радіоактивними відходами” , Об'єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами, Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням);

- У сфері використання ядерної енергії, забезпечення радіаційної безпеки та захист людини від впливу іонізуючого випромінювання (ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, ЗУ “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення”, Конвенція про відповідальність перед третьою стороною у галузі ядерної енергії (Паризька конвенція), Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації);

- У сфері перевезення небезпечних вантажів (ЗУ “Про перевезення небезпечних вантажів»);

- У сфері експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки та інших небезпечних об’єктів (ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки»);

- У сфері запобігання та реагування на надзвичайні екологічні ситуації (ЗУ “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, ЗУ “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, ЗУ “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”).