Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Суть, види та осн. завдання ФА



В традиційному розумінні ФА є м-дом оцінки і прогнозування фін. стану п-ва та результатів його д-ті на основі фін. звітності.

ФАз - це процес дослідження фін стану й осн результатів фін д-ті п-ва з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й заб-ня еф-го р-ку.

Осн. завданнями ФА є: 1) об’єктивна оцінка фін. стану п-ва та резервів його д-ті; 2) виявлення чинників чи причин досягнення наявного стану та одержаних результатів; 3)виявлення та мобілізація резервів для підвищення еф-ті д-ті п-ва; 4)підготовка до прийняття виважених управлінських рішень.

ФА підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:

1. По організаційних формах проведення виділяють: а) внутрішній ФА проводиться фін менеджерами п-ва, власниками з викор-ням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю п-ва. б) зовнішній ФА зд-ть податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фін результатів д-ті п-ва, його фін стійкості і кредитоспром.

2. По обсягу дослідження виділяють: а) повний ФА проводиться з метою вивчення всіх аспектів фін д-ті п-ва в комплексі. б) тематичний ФА обмежується вивченням окремих аспектів фін д-ті п-ва. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути еф-ть викор-ня активів п-ва; оптимальність фін-ня різних активів з окремих джерел; стан фін стійкості і платоспром п-ва; оптимальність інв-ного портфеля; оптимальність фін с-и к-лу і ряд інших аспектів фін д-ті п-ва.

3. По об'єкту аналізу виділяють: а) аналіз фін д-ті підприємства, об'єднання в цілому. У процесі такого аналізу об'єктом вивчення є фін д-ть п-ва в цілому без виділення окремих його с-рних одиниць і підрозділів. б) аналіз фін д-ті окремих с-рних одиниць і підрозділів (центрів екон в-ті). Такий аналіз базується в основному на результатах упр обліку п-ва. в) аналіз окремих фін оп-й. Предметом такого аналізу можуть бути окремі оп-ї, зв'язані з ST чи LT фін вкладеннями; з фін-ням окремих реальних проектів і інші.



4. По періоду проведення виділяють: а) попередній ФА зв'язаний з вивченням умов фін д-ті в цілому чи здійснення окремих фін оп-й п-ва (н-д, оцінка власної платоспром при необхідності одержання великого банк-го кредиту). б) поточний (чи оперативний) ФА проводиться в процесі реал-ї окремих фін планів чи зд-ня окремих фін оп-й з метою оперативного впливу на результати фін д-ті. Як правило, він обмежується коротким періодом часу. в) наступний (чи ретроспективний) ФА зд-ся п-вом за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фін стан і результати фін д-ті п-ва в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і БО.

 

2. Аналіз фін. стійкості п-ва.

Фін стійкість п-ва – це такий стан фін. ресурсів, їх р-л і викор-ня, який заб-є р-к п-ва на основі зростання прибутку і к-лу при збереженні платоспром. в умовах допустимого рівня ризику.

Фін стійкість х-зує: ступінь заб-ня п-ва фін. ресурсами; ступінь їх раціонального викор-ня; можливості своєчасного проведення розрахунків.

Зовн. фактори, що впливають на фін. стійкість п-ва: заг стан е-ки; екон. умови госп-ня; под-ва і кредитни політики уряду; платоспроможний попит; рівень р-ку фін. ринку.

Внутр. фактори: вибір виду д-ті; с-ри та асортименту прод-ї, що випускається; форм-ня оптимальної с-ри к-лу; викор-ня нових технологічних ліній; здатність до випуску якісної та конкурентноспроможної прод-ї; еф-не уп-ня Об.А.



Осн. показниками оцінки фін. стійкості п-ва є:

1. Коеф. фін. незалежності: К ф\н = ВК/ВБ б. 0,5;

2. Коеф фін залежності: К ф.з. = ВБ/ВК = 1/К ф\н м. 0,5;

3. Коеф маневрування ВК: Км = ВОК/ВК б. 0,5;

4. Коеф заг заборгованості: К з.к. = ЗК (1+4 р.ПБ) /ВБ

5. Коеф фін стійкості: Кф\с = ВК/ЗК б. 1;

6. Коеф співвідношу ЗК і ВК: Кс=ЗК/ВК м. 1;

7. Коеф с-ри LT вкладень: К = LT Зоб-ня/Необ.А.

8. Коеф с-ри ЗК: К с\зк = LT Зоб-ня/ЗК

9. Коеф частки ВОК в Об.А п-ва: К ч\вок = ВОК/Об.А. б. 0,5;

10. Коеф фін лівериджу: К ф\л = LT Зоб-ня/ ВК

11. Коеф реальної в-сті Осн.З: К оз = ОЗ залиш.в-сть/ ВБ

Аналізуючи фін стійкість проводять таку її класифікацію:

- Абсолютна: Запаси < ВОК + кредити банків під ТМЦ;

- Нормальна: Запаси = ВОК + Кредити банків під ТМЦ;

- Нестійка: Запаси = ВОК + Кредити банків під ТМЦ + Додаткові тимчасово вільні кошти;

- Критична: Запаси > ВОК + Кредити банків під ТМЦ + Додаткові тимчасово вільні кошти.

В такому випадку п-ву вдається утримувати рівновагу за рахунок прострочення платежів з ОП, розрахунків з кредиторами, б-том і т.д.

 

3. Аналіз ВП п-ва.

Щоб визначити складові прибутку, його величину та тенденції зміни на кожному п-ві необхідно проводити аналіз форм-ня, р-лу та викор-ня прибутку.

Осн показником, який х-зує ВП п-ва є коеф-т ВП

К ВП = ВП/Обсяг реал-ї - чим вищий, тим краще.

Осн факторами, які впливають на зміну ВП є: обсяги продажу; с-сть реал-ї прод-ї; ціни збуту; класиф-я в-т.

Для більш глибокого аналізу розраховують вплив факторів на величину ВП. Для розрахунку впливу факторів на ВП будують аналіт таблицю, яка містить фактори впливу на ВП: 1. виручка від реал-ї; 2. ПДВ; 3. с-сть реалізованої прод-ї.



1. дВП ВР = (дВР* ВП0/ВР0)/100%

ВП = ВР* ВП/ВР

2. дВППДВ = (ДВ(%)*ВР1)/100%

3. дВП С-сть = (дС-сть(%)*ВР1)/100%

дВП = дВП ВР - дВППДВ - дВП С-сть - сукупний вплив факторів.

 

4. Інтегральний ФА за с-мою «Дюпон».

Розрізняють такі с-ми інтегрального аналізу:

- с-ма інтегрального аналізу еф-ті викор-ня активів п-ва за с-мою «Дюпон»;

- с-ма інтегрального аналізу форм-ня прибутку п-ва, яка базується на викор-ні прикладних програм;

- інтегральна с-ма портфельного аналізу (рівень прибутковості портфеля ЦП п-ва пов'язаний з рівнем ризиковості)

Інтегральний фінансовий аналіз, заснований на моделі Дюпона дозволяє отримати найбільш поглиблену багатофакторну оцінку умов форм-ня окремих агрегованих фін. показників:

Рентаб активів: Р А = ЧП/А = ЧП/РП * РП/А

Рентабельність реал-ї: ЧП/РП = ВД/РП – ВВ/РП – (Пд.+Ппр)/РП

Обор-ть активів: РП/А = РП/(НА+ОбА)

Коеф-т рентабельності активів є добутком коеф-тів рентабельності реал-ї та обор-ті активів. дана модель дає змогу виявити резерви підвищення рентабельності активів: прискорення обор-ті активів або зростання рентабельності реал-ї.

5. Суть та осн. показники ліквідності п-ва.

Під ліквідністю розуміють здатність п-ва виконувати свої фін зоб-ня шляхом перетворення активів у гроші. Ліквідність в широкому розумінні передбачає виконати п-вом всіх взятих на себе зоб-нь. У вузькому – виконання п-вом поточних зоб-нь.

Весь актив балансу п-ва за ступенем ліквідності ділять на такі групи: А1 – високоліквідні активи (грош. кошти та поточні фін. інвестиції); А2 – активи, що швидко реалізуються (векселі одержані, дебіт. заборг. усіх видів); А3 – активи, що повільно реалізуються (готова продукція, вир-чі запаси, незавершене вир-во, товари); А4 – активи, що важко реалізуються (всі необоротні активи)

Пасив балансу за термінами викон зоб-нь можна згрупувати таким чином: П1 – термінові зобов’язання (кредиторська заборг.); П2 – ST зоб-ня (короткості. кредити банків); П3 – LT пасиви (довгострокові зоб-ня); П4 – сталі пасиви (ВК, заб-ня наступних витрат і платежів.

Баланс під-ва вважається ліквідним, якщо: А1 більше П1; А2 більше П2; А3 більше П3; А4 менше П4

До неліквідних активів відносять: спеціальне обладнання і устаткування, призупинені замовлення в незавершеному вир-ві, браковані деталі, напівфабрикати, інші матеріальні цінності.

Основними показниками, що х-ють ліквідність під-ва є:

1. коеф. поточної ліквідності (коеф. покриття): К пот. лікв. = (А1+А2+А3) / (П1+П2) = Об.А / Пот.Зоб-ня

2. коеф. швидкої ліквідності: К шв. лікв. = (А1+А2) / (П1+П2) = (Грош.К+ПотФінІнв-ї+ДЗ) / ПотЗоб-ня Нормативне значення 1

3. коеф. абсолютної ліквідності: К абс. лікв. = А1 / (П1+П2) = (ГрошК+ПотФінІнв-ї) / ПЗ Нормативне значення 0,2-0,3

Коефіцієнти ліквідності можуть х-зувати п-во позитивно, однак це може бути помилково, якщо: в поточних активах значна питома вага припадає на дебіторську заборгованість; значну питому вагу займають неліквідні активи.

Основними факторами підвищення ліквідності під-ва є: максимальні обмеження вкладень капіталу у важко ліквідні активи і недопущення вкладень у неліквідні активи; наявність чистих ліквідних активів у розмірі, достатньому для погашення зобов’язань, терміни сплати яких настали або настають найближчим часом: залучення в господарський обіг коштів на максимально тривалі терміни.

Ознаки платоспром. п-ва.

Під платоспроможністю розуміють постійну щоденну готовність під-ва виконувати фін. зобов’язання. Для підтвердження платоспроможності перевіряють: залишок коштів на рахунку і в касі, поточні фін. інвестиції.

Показниками низької платоспроможності є: заборгованість з оплати праці; недоїмки з платежів до бюджету; непогашені у встановлений термін банк. кредити; непогашені вчасно зоб-ня постачальникам за сировину, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності.

Для оцінки поточної платоспроможності під-ва розраховують:

1. коеф. поточної ліквідності (нормативне значення не менше 1,5): К пот. лікв. = ОА / ПЗ

2. коеф. забезпеченості оборотних активів власними ОК (нормативне значення не менше 0,5): К заб. = ВОК / ОА

Для оцінки довготермінової платоспроможності розраховують коеф. фін. рівноваги (фін. лівериджу). Коефіцієнт фінансового лівериджурозраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу.

Значне зростання частки позикового капіталу є ризиковим. Чим вище значення даного коеф., тим нижчий рівень довготермінової платоспроможності.

Якщо коеф. пот. ліквідності і коеф. забезпечення нижчі за нормативні, але простежується тенденція їхнього зростання ( або, навпаки, відповідають нормативним, але знижуються), то розраховують коеф. відновлення (втрати) платоспроможності: К відн. (втрати) = (К пот. лікв.1+М/Т (К пот. лікв. 1 – К пот. лікв.0)) / 2, де

К пот. лікв. 1 (0) – фактичне значення коеф. пот. лікв. на кінець і початок звітного періоду; М – період відновлення (втрати) платоспроможності; Т – звітний період в місяцях

Як правило, коеф. відновлення платоспроможності розрах. на 6 міс., а коеф. втрати платоспроможності – на 3 міс.

Якщо К відн. більше 1, то під-во має реальну змогу протягом 6 міс. відновити свою платоспроможність, якщо К відн. менше 1, то не має такої можливості.

Розрізняють неплатоспроможність під-ва: поточну, критичну, надкритичну.

Поточна неплатоспроможність х-ся тим, що на даний момент часу через випадковий збіг обставин тимчасово сум наявних коштів недостатньо для погашення поточного боргу.

Ознаки критичної неплатоспроможності виникають, якщо: на поч. і кін. звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності; К пот. лікв. менше 1,5; К заб. менше 0,5

Надкритична неплатоспроможність виникає тоді, коли за підсумками року К пот. лікв. менше 1 і під-во не отримало прибутку.

Для оцінки поточної платоспроможності складають платіжний календар. Його складають на місяць з розбивкою по тижнях або декадах.

Основними причинами неплатоспроможності під-ва можуть бути: невиконання плану з вир-ва і реалізації продукції; недотримання режиму економії; відволікання коштів в наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції; слабкий фін. контроль щодо стягування дебіт. заборг.

 

7. Методика аналізу КЗ.

В прцесі аналізу КЗ необхідно вивчити склад, терміни виникнення, наявність, частоту і причини виникнення простроченої КЗ, а також встановити суму виплачених санкцій за прострочення платежів. Крім того детально вивчається склад статті «інші пот зоб-ня» де може відображатись невиправдана заборгованість у зв’язку з порушенням платіжної дисципліни.

Завданнями аналізу КЗ є вивчення і оцінка: складу і структури КЗ; питомої ваги КЗ в сумі поточних зоб-нь; її реальності та правильності оформлення; впливу КЗ на рез. д-сті під-ва; пошуку шляхів прискорення оборотності КЗ.

Розрахунок показників К:

1.оборотність КЗ в днях: Од = (сер. КЗ * Д)/ Зоб-ня,

2.коефіцієнт оборотності КЗ в разах: Коб = Зоб-ня / сер. КЗ

До показників оборотності КЗ крім Обор. в дн. і К обор. відносять також термін сплати рахунків п-ва. Т кз = (КЗ сер. * Дн) / Зоб-ня

Сер термін сплати рахунків постачальникам порівнюється з мин. періодом. Якщо він коротший, то це може означати що п-ва-постачальники надають даному п-ву знижку за швидку оплату або розглядають п-во як ризиковане. Якщо термін довший – це може означати що п-во купує на добрих розрахункових умовах або затягує виплату коштів.

 

8. Аналіз рівня беззбитковості п-ва.

Під Рівнем беззбитковості розуміється обсяг реал-ї прод-ї при якому виручка від реал-ї покриває затрати п-ва, тобто прибутку ще немає, а збитку вже немає.

ВР=Вп+Взм+П

П=0

ВРкр=Вп+Вам

Вам=α*ВРкр

ВРкр=Вп+α*ВРкр /:ВРкр

1=Вп/ВРкр + α

Вп/ВРкр = 1-α

ВРкр= Вп/(1-α)

Точку беззбитковості можна зобразити графічно:

 

Графічний м-д включає низку припущень: 1. незмінність постійних в-т для будь-якого обсягу в-ва; 2. пропорційність зміни змінниз в-т; 3. стабільні незмінні ціни; 4. випуск одного виду або однорідної прод-ї.

 

9. Аналіз ЧП п-ва.

Найважливіший показник результативності д-ті п-ва – ЧП. На його величину впливають такі фактори: 1. фін результати від операційної, фін. та інв-йної д-ті; 2. податок на прибуток; 3. надзвичайні доходи і в-ти.

Для факторного аналізу ЧП застосовується 4х-факторна модель:

ЧП = ВК(величина ВК) * ВР/А(обор-ть активів) * А/ВК(коеф фін залежності) * ЧП/ВР(чиста рентаб реал-ї)

Розрахунок впливу факторів проводиться за м-дом ланцюгових підстановок:

1. Зміна ЧП за рах. 1го фактору (ВК)

дЧПВК = (ВК1-ВК0) * ВР0/А0 * А0/ВК0 * ЧП0/ВР0

2. Зміна ЧП за рах. обор-ті активів

дЧПВР/А = ВК1 * (Вр1/А1-ВР0/А0) * А0/ВК0 * ЧП0/ВР0

3. Зміна ЧП за рах. коеф фін залежності

дЧПА/ВК = ВК1 * Вр1/А1 * (А1/ВК1-А0/ВК0) * ЧП0/ВР0

3. Зміна ЧП за рах. чистої рентаб активів

дЧПЧП/ВР = ВК1 * Вр1/А1 * А1/ВК1 * (ЧП1/ВР1-ЧП0/ВР0)

Загальний вплив факторів:

дЧП = дЧПВК + дЧПВР/А + дЧПА/ВК + дЧПЧП/ВР

 

10. Оцінка кредитоспром. п-ва.

Кредитоспром. п-ва х-зується своєчасністю при розрахунках за раніше отриманими кредитами, поточним фін. станом і можливістю при необх. мобілізувати кошти з різних джерел.

При вирішенні питання про надання кредиту оцінюється: х-ка клієнта; здатність до повернення позики; дохідність п-ва; мета на яку витрачатимуться кошти; розмір позики; умови погашення; стр-ня ризику непогашення позики.

Оцінка ступеня кредитоспром. п-ва формується на основі: заг уявлення про клієнта; аналізу його фін. стану; аналізу кредитної угоди або інв-ного проекту.

Оцінка кредитоспром. позичальника вкл-є 2 етапи:

1) обчислення показників що х-зують фін. стан. Ці показники розбивають на 4 групи:

1. попередня оцінка позичальника: період ф-вання на ринку; наявність бізнес-плану; погашення позичок в минулому; прибуткова д-ть.

2. показники платоспром. і ліквідності: К пот. ліквідності, К абсол. ліквідності; К швидкої ліквідності.

3. показники фін стійкості: К маневрування; К фін стійкості; К фін незалежності та ін.

4. показники надійності п-ва: Обор-ть ДЗ; обор-ть КЗ; обор-ть ГП.

2) узагальнення показників і визначення класу надійності позичальника.На цьому етапі визначають інтегральний показник, розрах якого базується на вагомості коефіцієнтів. Залежно від величини інтегрального показника визначають клас надійності позичальника:

Клас А – це п-во з дуже стійким фін станом

Клас Б – п-во з стійким фін. станом

Клас В – п-во має ознаки фін напруження

Клас Г – п-во підвищеного ризику

Клас Д – п-во з незадовільним фін станом

За спрощеною методикою кредитоспром. п-ва визначають за коеф поточної ліквідності.

Якщо значення К п.л. >1,5 - п-во вважається кредитоспром.

Якщо значення К п.л. >1 - п-во обмежено кредитоспром.

Якщо значення К п.л. <1 - п-во вважається некредитоспром.

Причини низької кредитосприм п-ва:

- наявність значної частки ДЗ, в т.ч. невиправданої;

- порушення зоб-нь перед кредиторами;

- нагромадження надлишкових вир і товарних запасів;

- низька еф-ть госп д-ті;

- сповільнення оборотності Об.К.

 

11. Методика аналізу ДЗ.

Завданнями аналізу ДЗ є вивчення і оцінка: складу і структури ДЗ; питомої ваги ДЗ в сумі поточних активів; її реальності та правильності оформлення; показників якості та ліквідності; впливу ДЗ на рез. д-сті під-ва; пошуку шляхів прискорення оборотності ДЗ.

Для аналізу ДЗ будують аналітичну таблицю, яка дає змогу проаналізувати в динаміці зміни в складі і структурі. Далі розраховують темпи зміни ДЗ і порівнюють їх з минулими періодами. Більш високі темпи зростання ДЗ свідчать про погіршення фін. ситуації на під-ві. Дані дають оцінку вірогідності повернення ДЗ. Вона розраховується за досвідом минулих років.

Розрахунок показників якості ДЗ. Для цього розраховують:

1.оборотність ДЗ в днях: Од = (сер. ДЗ * Д)/ РП,

2. коефіцієнт оборотності ДЗ в разах: Коб = РП / сер. ДЗ

3.тривалість періоду стягнення ДЗ (період інкасування): Одз = (сер. ДЗ * Д)/ РК,

Для оцінки вірогідності повернення ДЗ в повному обсязі їх класифікують за термінами: до 1 міс., 1-3 міс., 3-6 міс., 6-12 міс., більше 12 міс.

Показники оборотності ДЗ розраховуються в динаміці, порівнюються з середньогалузевими показниками та з періодом оборотності, передбаченим договорами.

Можна порахувати величину ефекту, отриманого від інвестування коштів у ДЗ. Для цього використ. таку формулу: ЕДЗ = ПДЗ – ПЗДЗ - ФВДЗ, де

ЕДЗ– ефект ; ПДЗдодатковий прибуток під-ва, отриманий за рах. продажу в кредит; ПЗДЗпоточні затрати під-ва, пов’язані з організацією кредитування і стягненням боргу; ФВДЗ фін. втрати під-ва від неповернення боргу покупцям

Крім того, можна розрах. коефіцієнт ефективності інвестування коштів у ДЗ: Кеф = ЕДЗ / сер. ДЗ

Контроль за станом ДЗ включає: вживання термінових заходів для стягнення простроченої ДЗ; орієнтацію по можливості на більшу к-сть покупців; використ. методу надання знижок при достроковій оплаті; вивчення співвідношення між ДЗ і КЗ; залучення установ, які займаються стягненням боргів; уникнення дебіторів з високим ступенем ризику д-сті; отримання застави на суму, не меншу за суму ДЗ.

12. Методи аналізу фін звітів.

Головна мета аналізу фін звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фін д-ті та знаходити резерви поліпшення фін стану п-ва та його платоспром.При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками вир, комерційної і фін д-ті дати оцінку виконання плану по надходженню фін ресурсів і їх викор-ню з позиції поліпшення фін стану п-ва.

2) Прогнозування можливих фін результатів, рентабельності, виходячи з реальних умов госп д-ті й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фін стану за різноманітних варіантах викор-ня ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш еф-не викор-ня фін ресурсів і зміцнення фін стану п-ва.

Осн джерелами і-ції для аналізу фін стану п-ва є звітний бух баланс (форма №1), звіт про фін результати (форма №2), звіт про ВК (форма №3), звіт про рух грош коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного БО, які деталізують окремі статті балансу.

Мета аналізу фін звітів – допомогти фін аналітикам обґрунтувати свої фін плани, виявити слабкі місця у фін оп-ях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про най еф-ше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майб д-ті фірми.

Аналіз фін звітів допомагає також вивчити ліквідність, платоспром, фін стійкість, кредитоспром п-ва.

Головне в аналізі фін звітів – це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

При аналізі фін звітів викор-ся різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять: 1) горизонтальний (часовий) аналіз; 2) вертикальний (с-рний) аналіз; 3) трендовий аналіз; 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів); 5) порівняльний аналіз; 6) факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи: 1) формалізовані – передбачають побудову чітких аналітичних залежностей у вигляді економіко-математичних чи статистичних моделей. 2) неформалізовані - передбачають сукупність аналітичних процедур і суб’єктивну оцінку результатів.

За частотою використання м-ди ФА поділ на 3 групи:

1. Традиційні:

- абсолютні та відносні величини. Абсолютні величини – це форми к-сного виразу показників, що х-зують розміри явищ, їх ознаки в одиницях міри, ваги. Відносні величини є мірою к-сного співвідношення показників: коеф-ти, рази, %;

- ряди динаміки – будуються на основі абсолютних і відносних величин. осн. показниками є: абсолютний приріст, коеф-т зростання, темп приросту;

- групування – полягає у форм-ні з масиву даних що аналізуються класифікаційних груп за різними ознаками залежно від аналітичних задач. Є стуктурне і аналітичне;

- середні величини (сер. арифметична, гармонійна, хронологічна, геометрична) – це абстрактні величини за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових однорідних явищ, процесів, показників;

- порівняння. викор-ть порівняння з планом, нормативними значеннями показників, показниками конкурентів, середньо галузевими показниками, попереднім періодом, аналогічним періодом попереднього року;

- балансовий м-д – розкриває логічну єдність госп. процесів та результатів д-ті;

- м-ди елімінування (ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, індексний) – викор-ся для кількісного вимірювання впливу факторів на аналізованій показник.

2. Е-ко-матем. м-ди: м-ди елементарної математики; графічний м-д; матричний; м-ди матем аналізу; м-ди матем статистики; економетричні; м-ди матем програмування.

3. Інтуїтивні: експертних оцінок; анкетування; бальної оцінки; аналогії; «мозкового штурму».

 

13. Аналіз рентабельності п-ва.

Рентабельність х-зує ступінь еф-ті викор-ня фін. ресурсів п-ва. Всі показники рентабельності можна згрупувати таким чином:

1) Коеф-ти рентаб фін-госп. д-ті п-ва:

1. заг рентаб реал-ї: Ррп = (ФРЗД до опод/РП(ЧД))*100%

2. чиста рентаб реал-ї: Ррп = (ЧП/РП(Ч))*100%

3. Операційна рентаб реал-ї: Ррп = (ФРОД/РП(ЧД))*100%

4. рентаб вир в-т: Рв\в = (ЧП/С-сть)*100%

5. рентаб заг в-т: Рв = (ЧП/В заг)*100%; В заг = С-сть + АВ + ВЗ + ІОВ + ФВ

6. рентаб поточної д-ті: Рпд =(ЧП/(Активи сер. – Ltвкладення сер.))*100%

7. рентаб осн д-ті: Род = (ФРОД/С-сть)*100%

8. рентаб вир потенціалу п-ва: Рв\п = (ЧП/(Осн.З сер. + Мат. Об.А. сер.))*100%

2) Коеф-ти рентаб. активів і к-лу:

1. рентаб активів (к-лу): Ра(к) = (ЧП/А сер.)*100%

2. рентаб ВК: Рвк = (ЧП/ВК сер)*100%

3. рентаб Об.А п-ва: Р об.а. = (ЧП/Об.А сер.)*100%

Завдання аналізу рентаб: оцінка виконання визначених параметрів; вивчення динаміки показників; вивчення факторів зміни рентабельності; пошук резервів зростання рентаб. розробка заходів для викор-ня виявлених резервів.

Зміна рентаб окремих видів прод-ї відбувається під впливом таких факторів:

1. фактори І порядку: ціна і якість прод-ї.

2. фактори ІІ порядку: показники інфляції; с-сть виробів; попит ринку.

У багато номенклатурному в-ві в процесі аналізу рентаб. застосовують спосіб групування . Спочатку всю прод-ю поділ. на рентабельну і нерентаб.

В групі нерентаб. прод-ї визначають: к-ть нерентаб видів прод-ї; їх питому вагу в заг к-ті виробів; чи є серед них такі, що входять до складу профільних видів прод-ї, а також нові перспективні вироби.

Осн завдання в процесі аналізу – вживання заходів для зняття з в-ва нерентаб. видів прод-ї.

В групі рентаб прод-ї : 1. окремо виділяють вироби з : низькою, нормальною та високою рентаб; 2. дають оцінку питомої ваги кожної групи рентаю. прод-ї в заг обсягу реалізації; 3. зд-ть групування виробів за ступенем та напрямком зміни рентаб порівняно з попер періодом. При цьому визначають к-ть виробів щодо яких рентаб знизилась, суттєво не знизилась чи зросла.

Для здійснення факторингового аналізу рентаб інв-х ресурсів застовують 2х і 3х факторну модель:

Рк = ЧП/К = ЧП/РП * РП/К - 2х факторна

Рвк = Чп/К = ЧП/РП * РП/ВК * ВК/К - 3х факторна

 

14. Методика аналізу грошових потоків п-ва.

Грошовий потік підприємства це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.

Основне завдання аналізу грошових потоків полягає в з’ясуванні причин нестачі(надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання.При аналізі потоки грошових коштів розглядаються по трьом видам діяльності: Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства – “притоки”, і вибуття грошових коштів – “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності.

Потоки грошових коштів по операційній діяльності: “притоки” - виручка від реалізації товарів, робіт, послуг; аванси, отримані від покупців; погашення ДЗ; надходження від погашення бартеру; “відтоки” - оплата рахунків постачальників і підрядників; виплата заробітної плати; відрахування до бюджету та позабюджетних фондів; оплата процентів за кредит

Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності: “притоки” - виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів; дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень; повернення інших фінансових вкладень; “відтоки” - придбання основних засобів і нематеріальних активів; капітальні вкладення; довгострокові фінансові вкладення

Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності: “притоки” - короткострокові кредити і позики; довгострокові кредити і позики; надходження від емісії акцій; “відтоки” - повернення короткострокових кредитів і позик; повернення довгострокових кредитів і позик; виплата дивідендів; погашення векселів

Основним док-том для аналізу грош потоків є Звіт про рух грош коштів (ф.3). Метою складання звіту про рух грош коштів є надання користувачам фін звітності повної, правдивої та неупередженої і-ції про зміни, що відбулися у грош коштах п-ва та їх еквівалентах за звітний період.

Двома головними методами розрахунку величини грошового потоку є прямий і непрямий. Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів на рахунках підприємства. Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати.

Для фінансового аналізу можуть бути використані коефіцієнти, які розраховуються на основі звіту про рух грошових коштів:

1. Коефіцієнти платоспроможності і ліквідності: коефіцієнт руху грошових коштів в результаті операційної діяльності; коефіцієнт грошового покриття виплат по відсотках; коефіцієнт грошового покриття короткострокових боргів;

2. Коефіцієнти, що показують здатність компанії продовжувати свою діяльність у майбутньому: коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до капітальних витрат; коефіцієнт відношення грошового потоку від операційної діяльності до загальної суми боргу; коефіцієнт достатності грошового потоку.

 

15. Аналіз к-лу п-ва.

Відомо, що к-л у цілому є сумою коштів, осн фондів, немат активів. Поняття "капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". У момент створення п-ва його стартовий к-л втілюється в активах, інвестованих засновниками, і становить вартість майна п-ва.

П-во ств-ся для здійснення п-цької д-ті і в процесі цієї д-ті викор-є як ВК, так і позичкові кошти.Сума ВК п-ва визначається як різниця між вартістю майна та борговими зоб-нями.Далі аналізують уже суто ВК, тобто вивчають причини його зміни протягом звітного періоду.Такий аналіз здійснюється на основі "Звіту про ВК", ф. 4. Для проведення аналізу необхідно передовсім ознайомитися зі змістом окремих складових ВК і детально вивчити зміст кожної статті форми 4 "Звіт про ВК".Розглянувши зміст статей звіту про ВК, необхідно проаналізувати рух ВК п-ва за звітний період, розрахувати та проаналізувати основні показники цього руху.Аналізуючи ВК, необхідно звернути увагу на співвіднош коефіцієнтів надходження й викор-ня к-лу. Коли значення коеф-в надходження більші, ніж коефіцієнтів викор-ня, то це означає, що на п-ві відбувається процес нарощування ВК, і навпаки. Наступним етапом аналізу викор-ня к-лу є аналіз еф-ті його викор-ня.

Для аналізу к-лу п-ва можуть застосовуватися фін коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

фінансової стійкості: коефіцієнта фін незалежності (автономії); коеф концентрації позикового к-лу; коеф фін-ня; коефіцієнта фін лівериджу.

ділової активності (оборотності):коефіцєнта оборотності власного к-лу;

рентабельності:коефіцієнта рентабельності ВК.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення ВК п-ва до підсумку балансу п-ва і показує питому вагу ВК в загальній сумі засобів, авансованих у його д-ть. Коеф незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджурозраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт відношення основних засобів до власних коштів. Х-зує наскільки основні засоби забезпечені власними джерелами фін-ня.

Коефіцієнт структури позикового капіталу– розраховується як віднощення короткострокових зобов’язань до всього позикового капіталу. Х-зує частку короткострокових зобов’язань у струкутрі позикового к-лу.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Рентабельність ВК розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

16. Аналіз ділової активності п-ва.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати еф-ть осн д-ті п-ва, що х-зується швидкістю обертання фін ресурсів п-ва. Аналіз зд-ся за допомогою коеф-тів обор-ті.Коеф-ти обор-ті – с-ма показників фін активності п-ва, яка х-зує наскільки швидко сформований к-л обертається в процесі госп д-ті.

Аналіз ділової активності п-ва зд-ся шляхом розрахунку таких осн показників (коеф-тів):

Коеф обор-ті активів обчисл як віднош чистої виручки від реал-ї прод-ї до середньої величини підсумку балансу п-ва і х-зує еф-ть викор-ня п-вом усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коеф обор-ті ДЗ розраховується як відношення чистої виручки від реал- прод-ї (робіт, послуг) до середньорічної величини ДЗ і показує швидкість обертання ДЗ п-ва за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається п-вом.

Коеф обор-ті КЗ розраховується як відношення чистої виручки від реал-ї прод-ї (робіт, послуг) до середньорічної величини КЗ і показує швидкість обертання КЗ п-ва за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається п-ву.

Строк погашення ДЗ та КЗ розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коеф-та обор-ті ДЗ або КЗ і показує сер період погашення ДЗ або КЗ п-ва.

Коеф обор-ті матеріальних запасів розраховується як відношення с-сті реалізованої прод-ї до середньорічної в-сті мат запасів і х-зує швидкість реал-ї тов-мат запасів п-ва.

Тривалість операційного циклу визнач як сума періоду обороту ДЗ (в дн) і періоду обороту вир запасів (в дн).

Тривалість фін циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту КЗ.

Коеф обор-ті ОснЗ (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реал-ї прод-ї (робіт, послуг) до середньорічної вартості ОснЗ. Він показує еф-ть викор-ня ОснЗ п-ва.

Період обороту чистого роб к-лу – розраховується як відношення к-ті днів у році до коеф-ту обор-ті чистого роб к-лу. Коеф обор-ті чистого роб к-лу дорівнює відношенню чистого доходу від реал-ї до розміру чистого роб к-лу середнього за період.

Коеф обор-ті ВК розраховується як відношення чистої виручки від реал-ї прод-ї (робіт, послуг) до середньорічної величини ВК п-ва і показує еф-ть викор-ня ВК п-ва.

Еф-ть уп-ня п-вом визнач темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповідних показників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси п-ва, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фін благополуччя п-ва. Низький рівень коеф-тів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку еф-ть експлуатації вир потужностей, зростання ДЗ та запасів.

Важливим для оцінки госп д-ті п-ва є визначення тривалості операційного і фін циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює п-во. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди д-ті одного п-ва і середньогалузеві показники.

 

17. Методика аналізу балансу п-ва.

Для аналізу балансу можна використовувати один з 3-ох способів:

1. проведення аналізу безпосередньо за балансом

2. побудова згрупованого аналітичного балансу шляхом поєднання однорідних за складом елементів балансових статтей

3. проведення чистки балансу від наявних в ньому регул. статтей з наступним об’єднанням в необхідному розрізі.

Перегрупування статтей балансу в активі проводиться за ступенем зменшення ліквідності, а в пасиві – за ступенем збільшення термінів погашення зобов’язань.

Для цілей аналізу часто будують ущільнений баланс. При цьому окремими статтями в ньому відображають значні суми, а також статті, що різко коливаються за період.

Попередню оцінку балансу можна дати зіставивши: необоротні і оборотні кошти, власний і залучений капітал, дебіторську і кредиторську заборгованість (повинна бути рівновага).

Порівняльний аналітичний баланс можна побудувати у вигляді табл., де відображ.: перелік статтей чи розділів балансу; абсолютні значення статтей чи розділів на початку і в кінці звітного періоду; питома вага статтей чи розділів в загальному підсумку; відхилення в сумі і відхилення в питомій вазі; зміна абсолютної величини у % до величини на поч. періоду; зміна абсолютної величини у % до зміни у підсумку балансу

Цей баланс дає змогу проводити одночасно горизонтальний і вертикальний аналіз і розраховувати показники структурної динаміки.

Також для цілей аналізу часто використ. матричний баланс. Баланс є матрицею: рядки – статті активу, графи – статті пасиву. Можна скласти матричний баланс на поч. року, матричний баланс на кін. року, різницевий матричний баланс, баланс руху коштів.

Методика аналізу балансу:

1. встановлення зміни валюти балансу за період

2. встановлення відповідності зміни динаміка валюти балансу, зміни обсягу реалізації і прибутку під-ва

ТВБ = (ВБ1 – ВБ0) / ВБ0

ТЧД = (ЧД1 – ЧД0) / ЧД0

Т(фін. рез. від...) = (ФР1 – ФР0) / ФР0

Позитивним вважається, якщо Т(фін. рез. від...) більше ТЧД більше ТВБ

3. порівняння вказаних показників з показниками минулих періодів, з показниками конкурентів, середньо галузевими показниками

4. виявлення зміни динаміки окремих статтей чи розділів балансу. Позитивної оцінки заслуговує збільшення в активі: вартості ОЗ, грош. коштів, довго- і короткотермінових фін. вкладень, а в пасиві: збільшення статутного капіталу, нерозподіленого прибутку, доходів майб. періодів. Негативної оцінки заслуговує наявність збитків та різке збільшення дебіторської чи кредиторської заборгованості.

Баланс під-ва можна вважати позитивним, якщо:

· темпи приросту оборотних активів більші за темпи приросту необоротних активів

· темпи приросту власного капіталу більші за темпи приросту залученого капіталу

· коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) наближається до 2. Кп = ОА / ПЗ

· наявний приріст власних ОК під-ва (ОА-ПЗ)

· не менше 50% ВК вкладено в ОК під-ва

· дебіторська заборгованість врівноважена з кредиторською

· наявний приріст ВК

· відсутність збитків

 

18. Місце фін. аналізу в с-мі фін-госп. аналізу.

Слово „аналіз” означає вивчення та наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування цілого на окремі складові і вивчення взаємозв’язку між ними.

Фін. аналіз є методом оцінки і прогнозування фін. стану під-ва на основі його фін. звітності.

Фінансово – господарський аналіз поділяється на фінансовий і управлінський (економічний) аналіз. Фінансовий аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

1.орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

2. множинність об'єктів-користувачів;

3.різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

4.максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

1.аналіз майна (капіталу) підприємства;

2.аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

3. оцінка ділової активності підприємства;

4. аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

5.аналіз кредитоспроможності підприємства;

6.оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

7. аналіз власних фінансових ресурсів;

8. аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

9.аналіз самоокупності підприємства.

Основні відмінності економічного і фін. аналізу:

Фінансовий:

1. Проводиться на рівні окремого суб’єкта господарювання

2. Використовує вартісні показники

3. Дає змогу критично оцінити фін. стан під-ва чи фін. результат його д-сті

4. Проводиться регулярно і дає змогу оцінити д-сть під-ва на перспективу

Економічний:

1. Проводиться на різних рівнях управління

2. Використовує як вартісні, так і натуральні показники

3. Вивчає всі сторони госп. д-сті під-ва і дає змогу комплексно її оцінити

4. Проводиться при потребі і є найбільш ефективним при поточному планування

 

19. Оцінка вир. потенціалу п-ва.

Відомо, що фін стан п-ва значною мірою обумовлюється його виробничою д-тю. Тому, аналізуючи фін стан п-ва (особливо на майбутній період), необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять:основні засоби; виробничі запаси; - незавершене в-во; витрати майбутніх періодів. Ці статті складаються з реальних активів, що х-зують виробничу потужність п-ва.

Для х-ки виробничого потенціалу викор-ть такі показники:

1) наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

2) наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) середня норма амортизації;

5) наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50 %. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу.

Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховується, і дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів.

Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

 

20. Аналіз оборотності Об.К.

Еф-не викор-ня фін ресурсів визнач. їх оборотністю. Прискорення оборотності Об.К. має важливе знаення для стабільності фін стану п-ва з таких причин:

1. від швидкості обороту коштів залежить розмір їх річного обороту;

2. прискорення обороту веде до зниження витрат п-ва;

3. прискорення обороту на тій чи ін. стадії кругообороту коштів змушує прискорити оборот на ін. стадіях;

Осн. показниками оборотності Об.К. є:

1) Обор-ть коштів у днях – х-зує к-ть днів протягом яких Об.К зд-ть повний кругооборот:

Од=(Об.К. сер. \ РП(ЧД))*Д – добре коли знижується.

2) Коеф-т обор-ті в разах - показує скільки разів протягом аналізованого періоду кошти зд-ть свій повний кругооборот:

Коб=РП\Об.К або Коб=Д/Од – добре коли зростає.

3) Коеф-т завантаження коштів в обороті:

Кз=Об.К. сер./РП або Кз=1/Коб – добре коли знижується.

В результаті прискорення обор-ті ч-на коштів вивільняється з обороту, а в результаті сповільнення – додатково залучається в оборот.

Суму вивільнених коштів можна розрахувати за ф-лою:

ВК(ЗК)=(Од1 – Од0)* РП1/Д або ВК(ЗК)=(Кз1 – Кз0)*РП1

 

 

ФІНАНСОВИЙ РИНОК


Просмотров 925

Эта страница нарушает авторские права





allrefrs.ru - 2022 год. Все права принадлежат их авторам!