Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Життя і творчий шлях Ернеста Хемінгуея



ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА: Філософсько-символічний зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея «Старий і море»

МЕТА:визначити у чому полягає новаторство прози Е. Хемінгуея (на прикладі твору «Старий і море»). Розкрити символіко-притчовий зміст повісті «Старий і море», простежити сюжетно-композиційні та художні особливості.

ПЛАН

1. Життєвий та творчий шлях Е. Хемінгуея.

2. Життєподібний сюжет і філософсько-символічний зміст повісті «Старий і море». Гуманістичний пафос твору. Проблематика повісті-притчі. Жанрова своєрідність.

3. Духовний світ старого Сантьяго. Характеристика образів твору.

4. Людина і природа у творі.

5. Символіка повісті-притчі «Старий і море». Поняття про хемінгуеївський стиль («принцип айсберга», лаконізм тощо). Сенс фіналу твору.

6. Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози ХХ століття. Новаторство його прози.

Життя і творчий шлях Ернеста Хемінгуея

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Пярну, містечку біля Чікаго, в родині лікаря-місіонера. Мати його була співачкою і музиканткою. Діти виховувались у дусі високої моралі, стійкості, витривалості, вміння постояти за себе.

Писати Ернест почав у школі, а в 18-річно-му віці вже був репортером газети «Канзас-сіті стар».

Під час першої світової війни Хемінгуей пішов добровольцем служити офіцером медичної служби італійської армії, брав участь у боях проти австрійських військ в Італії, мав тяжке поранення, був госпіталізований на тривалий час (під час операції лікарі витягли 227 осколків, замінили перебиту колінну чашечку, довго лікували шок і контузію). По війні Хемінгуей зі Штатів знову їде до Європи вже як журналіст. Але раптом припиняє свою журналістську роботу, вирішивши стати письменником. З цією метою декілька років, нічого не друкуючи, зазнаючи матеріальної скрути, наполегливо займається літературними пошуками, працює над стилем, мовою.

Збірка оповідань «У наш час» (1925) не була оцінена ні читачами, ні критиками відразу. Лише коли ім'я письменника стало відомим, критики оцінили перший доробок Хемінгуея.



У 20-ті роки у світі, зокрема у США, з'явилося поняття «втрачена генерація». До таких людей належали Ернест і його ровесники. За висловом одного з письменників США, воно трактувалося так: «З'явилося покоління, яке зросло нате, щоби знайти всіх богів мертвими, всяку віру в людину -- пощуреною».

У літературу ввійшов Хем (так його називали) в 1926 році, коли з'явився його перший твір «І сходить сонце», який широко відомий під назвою «Фієста». В цей час Хемінгуей уже жив у Парижі (він належав до численного угруповання американців, котрі шукали життєвих і мистецьких вражень за межами своєї Вітчизни, тоді відсталої в культурному відношенні).

Спрямування наступного роману Хемінгуея «Прощавай, зброє!» (1929) -- гуманістичне заперечення війни, антимілітаристський характер. У 30-х роках він видав також художньо-нарисові книжки: «Смерть пополудні», «Зелені узгір'я Африки». А свій соціально-психологічний твір про рибалку Гаррі Лефгана, котрий намагається боротися з ворожим йому світом багатіїв, «Маєш і не маєш» Хемінгуей пише під впливом подій економічної кризи у США.

У роки громадянської війни в Іспанії Хемінгуей провів багато місяців в оточеному Мадриді і на фронті, написав низку нарисів та статей про героїчних іспанських республіканців, п'єсу «П'ята колона» і роман «По кому подзвін» (1940), в яких розповідав про криваві та трагічні роки громадянської війни. Герой цього твору (як і в більшості творів письменника) -- американець, який живе і діє на чужині.



Хемінгуей був людиною неординарною, фізично витривалою, мужньою, сильною. У 60-річному віці він мав зріст 185 см, 90 кг ваги, міг поцілити з пістолета на відстані півсотні метрів у цигарку, яка була в роті когось із знайомих; в молоді роки він вистояв раунди проти чемпіона важкої ваги; входив у клітку з левами; був непоганим спринтером, умів, ніби справжній матадор, убити бика, був прекрасним яхтсменом, гірськолижником, плавцем, снайпером, рибалкою (одного разу впіймав рибу вагою 468 фунтів).

У роки другої світової війни Хемінгуей у чині майора мав свою «армію» (100 багнетів), яка була моторизованою і з якою він бував у тилу у німців далеко від армії; одного разу звільнив французьке місто, ввійшов у Париж скоріше за командуючого, за що мало не потрапив до військового суду, бо згідно із Женевською конвенцією кореспонденти не мали права брати в руки зброю, а Хемінгуей був військовим кореспондентом. Хемінгуей багато писав про війну європейських народів проти фашизму. Під час цієї війни разом із друзями він плавав на своїй яхті «Пілар», вистежуючи німецькі підводні човни і викликаючи літаки СІЛА. Навіть думав зустрітися з таким човном, пришвартуватися до нього і підірвати себе разом із ним.

У повоєнний час письменник видав оповідання і невеликий роман про другу світову війну «За рікою у затінку дерев». У цей період американська література була в занепаді, її виводить із цього стану саме Хемінгуей -- у 1952 році він пише філософську повість «Старий і море», за яку одержав Нобелівську премію. Цей твір мав нечуваний успіх, він розпродався за 48 годин у кількості 5 мільйонів 435 тисяч примірників.

Довгий період Хемінгуей жив на Кубі (1939-1960) в містечку Сант-Франціско де Паула, неподалік від Гавани. Тяжка хвороба, неможливість плідно працювати, невдоволення політичною ситуацією у США на початку 50-х років -- так званою «холодною війною» -- призводять письменника^до депресії. В 1960 році він повертається у США. Його лікують, але невдало, і в 1961 році у пориві відчаю він пострілом із вінчестера покінчив із життям.



По смерті Хемінгуея виходили твори, які лишилися в рукописах: «Свято, яке завжди з тобою» -- книга спогадів, незакінчений роман «Острови в океані»

Притча “Старий і море”

Один з прототипів повісті -- рибалка Григоріо Фуентес, котрий жив у присілку Кохімара. Одного разу, коли рибалка і письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого і хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті «Старий і море».

На перший погляд твір надто простий: старий рибалка Сантьяго спіймав велику рибу, але додому привіз тільки хребет, бо рибу з'їли акули. Але є в повісті підтекст, який піднімає зміст на рівень філософських узагальнень. «Старий і море» -- це гімн мужності людини, її волі і силі.

У тяжкому двобої з рибиною Сантьяго не втрачає сили волі, хоча він уже людина похилого віку, з слабкими мускулами й болем від багатьох ран. Питання особистої мужності Старого -- важливе питання його життя. Тільки в боротьбі він знаходить душевний спокій і бачить у цьому сенс життя: «Битися, битися, поки не вмру». Він змагається з рибиною сам на сам. Цей двобій з усіма його колізіями нагадує подвиги міфічних героїв.

Боротьба рибалки з рибиною закінчується його перемогою, але здобич крадуть у нього акули. Старий змагається з ними з усіх сил, будь-що не хоче здаватись. І саме тоді він промовляє слова, котрі є вершиною авторської думки в цьому творі: «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки... Людину можна знищити, але й неможливо перемогти».

Двобій Сантьяго з рибиною дає йому можливість перевірити свою стійкість. Але його водночас хвилює і те, що вони обоє належать до одного світу, в якому кожне явище має зміст лише через інше. Це викликає у старого рибалки роздуми про ті руйнування, знищення, котрі супроводжують боротьбу за існування: «Як добре, що нам не треба вбивати зірки...», «Як добре, що нам не треба вбивати сонце, місяць, зірки. Досить того, що ми берем харчі у моря і вбиваємо своїх братів».

Старий Сантьяго живе в особливому світі: не споглядає природу зі сторони, а сам є її часткою. Все життя він прожив в єдності з нею, з морем.

У цьому творі яскраво відчувається особливо важлива риса Хемінгуея -- гуманність. Показуючи героя самотнім, письменник не робить його індивідуалістом. У морі він повсякчас згадує хлопчика Маноліне. Суворий закон боротьби за існування розлучає їх, але це не заважає їхній дружбі.

Кінцівка твору може тлумачитися по-різному: песимістична або ж ні. Песимізм у тому, що Старий не бачить можливості людського щастя: «Хотів би я купити собі трошки щастя, якщо його десь продають... А на що його купити? Хіба що на поламаний гарпун, зламаний ніж і покалічені руки?» Навіть мужність не приносить людині щастя: рибину з'їли акули, а подвиг Сантьяго лише самоціль, що викликає почуття втоми, спустошення: «Ти змучився, старий. Душа у тебе змучилася».

Може бути й інший висновок: Хемінгуей не вкладає у фінал повісті песимістичне звучання. Адже саме самотність і допомагає Сантьяго бути сильним, вийти переможцем у боротьбі Із стихією.

Отже, письменник виступає за активну позицію людини. Наявність такого забарвлення саме і свідчить про відсутність песимізму. І через те повість закінчується не лейтмотивом «великої рибини» чи самотності: «Наверху, в своїй хатині, старий знову спав. Він спав обличчям вниз, і його пильнував хлопчик. Старому снилися леви». (Хлопчик і леви -- невмирущість і подвиг).

Ця філософська повість Хемінгуея утверджує людськість і добро.

Уже в першій збірці оповідань виявилися головні риси літературної манери письменника: лаконізм, психологічна майстерність, чіткість і виразність описів природи чи людської діяльності.

З іменем Хемінгуея пов'язане і поглиблення поняття підтексту в літературі, тобто прихованого змісту. Не лише у словах, а й у мовчанні, натяках, паузах письменник ніс до читача те, що хотів сказати.

Власний стиль Хемінгуея був своєрідним (містким, свіжим і мужнім), відповідав гіркому світосприйняттю людей повоєнної доби. Героїв Хемінгуея часто називають «героями кодексу». Його герої мають певні усталені правила поведінки, які ніколи не зраджують. Вони живуть за такими принципами: над усе цінити особисту незалежність і свободу; йти назустріч небезпеці і не боятися смерті; захищати слабких, вступати в боротьбу за свої переконання; бути вірним і відданим у дружбі і коханні; ніколи не скаржитись на несправедливість долі і не чекати на жалість; знати свій фах і володіти навичками та вміннями справжнього майстра.

Твори Хемінгуея -- це школа художньої майстерності. Він розробив власну манеру психологічного письма, залишив чудові зразки оригінальної сюжетної побудови прозових творів. Його твори -- приклад служіння митця ідеям справедливості та людяності, приклад особистої чесності і мужності в боротьбі зі злом.

Великий реалістичний талант Хемінгуея, гуманістична спрямованість його творів, самобутність художнього стилю закріпили за письменником репутацію найвизначнішого американською прозаїка XX століття.

 

Життєподібний сюжет і зміст повісті-притчі Е. Хемінгуея «Старий і море»

На уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір Е. Хемінгуея «Старий і море». Літературознавці визначають жанр цього твору як повість-притча, тобто твір, що розповідає про долю і певні події життя героя, але ця розповідь має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст. Повість тісно пов’язана з усіма попередніми творами письменника і виглядає верши- , ною його роздуму про сенс життя. Сюжет її можна переказати в кількох реченнях. Живе самотній старий рибалка. Останнім часом рибальська доля, як і люди, покинула його, але старий не здається. Він знову і знову виходить у море, і ось нарешті йому таланить: на наживу впіймалася величезна риба, кілька діб триває боротьба старого і риби, і людина перемагає, та ненажерливі акули нападають на здобич рибапки і нищать її. Коли човен старого пристає до берега, від красуні-риби залишається лише остів. Знесилений старий повертається у свою бідну хатину.

Проте зміст повісті значно ширший і багатший. Хемінгуей уподібнював свої твори айсбергу, який лише на невелику частину виднієть-ся з води, а решта схована в океанському просторі. Художній текст - та частина айсберга, яку видно на поверхні, і читач може лише здогадуватися, що авторзалишив невисловленим, віддав на тлумачення читача. Тому повість має глибокий символічний зміст.

Назва твору викликає певні асоціації, натякає на головні проблеми: людина і природа, смертне і вічне, потворне і прекрасне тощо. Сполучник «і» («Старий і море») об’єднує і разом із тим протиставляє ці поняття. Герої і події повісті конкретизують ці асоціації, поглиблюють і загострюють заявлені в назві проблеми.

Старий символізує людський досвід і разом із тим його обмеженість. Поруч із старим рибалкою автор змальовує маленького хлопчика, який вчиться, переймає досвід у старого. Та коли старому рибалці не таланить, батьки забороняють хлопчику виходити з ним у море. У двобої з рибою старому дуже потрібна допомога, і він шкодує, що поруч нема хлопчика, та розуміє, що це закономірно. Старість, думає він, не повинна бути самотня, та це неминуче. Тема самотності людини розкривається автором у символічних картинах вутлого човника на тлі безмежного океану. Океан символізує вічність і непоборну природну силу. Хемінгуей впевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Старий довів свою здатність протистояти природі, він витримав найтяжке у своєму житті випробування, тому що, незважаючи на самотність, думав про людей (спогади про хлопчика, їх розмови про видатного бейсболіста, про спортивні новини підтримують його в момент, коли сили майже покинули).

У фіналі повісті Хемінгуей зачіпає також тему непорозуміння між людьми. Він зображує групу туристів, які вражені тільки розмірами остова риби і зовсім не розуміють трагедії старого, про яку намагається розповісти їм один із героїв.

Символіка повісті складна, і кожен читач відповідно до свого досвіду сприймає цей твір.

 


Просмотров 1456

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!