Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема №3. Американський романтизм



1.Життєвий і творчий шлях Е.По.
2. Е.По як засновник детективного жанру у світовій літературі. Своєрідність його романтизму.
3. Життєвий і творчий шлях Г.У.Лонгфелло.
4. Г.Лонгфелло «Пісня про Гайавату».

1.Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe МФА: [ˈɛdgɚ ˈælən ˈpoʊ̯] Е́дґар Е́лан По́в; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) —американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.

Найбільш відомий своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями. Е.По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики. Він був першим добре відомим американським письменником, який спробував заробляти гроші лише літературною діяльністю, що і призвело до фінансових труднощів упродовж усього його життя. Едґар По рано осиротів, його мати померла невдовзі після того, як батько покинув родину. Едґара забрали Джон і Френсіс Аллан, але вони ніколи офіційно не усиновлювали його. Він навчався у Університеті Вірджинії протягом одного семестру, але залишив навчання через брак коштів. Після того, як його завербували до армії, він порвав будь-які зв'язки з Алланами.
Творча кар'єра Едґара почалася з невеликої збірки віршів "Тамерлан та інші вірші", скромно підписаної псевдонімом Бостонець.Незабаром По захоплюється прозою і наступні кілька років працює у літературних журналах і періодичних виданнях, стаючи відомим своїм власним стилем критики. Робота змушувала його багато переїжджати насамперед до Балтімора, Філадельфії та Нью-Йорку. В Балтіморі, в 1835 році він одружився на Вірджинії Клем, своїй 13-річній двоюродній сестрі. 29 січня 1845 року Едґар По опублікував свій найвідоміший вірш "Ворон", що приніс йому миттєвий успіх. Його дружина померла від туберкульозу через два роки після публікації.
7 жовтня 1849 року, у віці 40 років, у місті Балтимор, відійшов у вічність і сам геній. Причина його смерті і досі невідома, можливо це сталося від невиліковної хвороби чи зловживання алкоголем, наркотиками або це було самогубство. По і його роботи мають сильний вплив на літературу усьому світі і також у спеціалізованих галузях таких як космологія і криптографія. Його роботи стали частиною поп-культури з'являючись у музиці, фільмах та на телебаченні.



Свої твори Едґар По писав літературною англійською мовою, на відміну від більшості американських письменників XIX століття. Оригінальність його творчості і особистості багатьом європейцям здавалася несумісною з панівним уявленням про унормованість, пуританство, обивательську безбарвність американського суспільства, його раціоналізм й прагматизм, бездуховність, ворожість усьому інтелектуальному. Звідси пішло не раз повторене твердження про чужість По духу Сполучених Штатів. Лаконічно це висловив Бернард Шоу:"Як міг з'явитися в Америці цей найвитонченіший художник, справжній аристократ літератури?" В цьому твердженні лише частка правди. Хоча він не відтворював в реалістичних образах життя американців, По дуже американський письменник. Як продовжувач прозової традиції свого сучасника Вашингтона Ірвінга і опонент поетів-трансценденталістів, як художник, що відгукувався на читацькі потреби земляків, писав про те, що цікавило і хвилювало саме його співвітчизників і, нарешті, як автор сатир на американську діловитість, беззастережний оптимізм та хвалькуватість, на пресу і літературу США, він був безперечно національним митцем.



Характерні особливості життя батьківщини відбилися в інтелектуальній своєрідності багатьох його оповідань, у культі раціо, в науково-фантастичній тематиці, особливому інтересі до технічних винаходів, оспівуванні вченого, подорожанина, піонера нових земель. За життя американського майстра незвичність його натури й певна ексцентричність поведінки викликали в багатьох сучасників водночас і заперечення, і хворобливий інтерес. Ось як характеризує Едгара По прихильна до нього близька знайома літераторка Френсіс Осгуд: "Я завжди вважала його взірцем витонченості, шляхетності і великодушності… Його гарна гордовита голова, темні очі, які блищали сяєвом обраності, сяєвом почуття і думки, його манери — все це було поєднанням невимовної величі та ніжності… Особливою величчю здавалася мені проста й поетична душа Едгара По.

Він був веселий, щирий, дотепний, інколи стриманий, чи вередливий, як розбещена дитина, але навіть під час найважчої літературної праці він знаходив ласкаве слово, добру усмішку до лагідної, молодої та обожнюваної дружини і до всіх гостей ставився уважно й люб'язно. Нескінченно годинами проводив він за столом… Завжди старанний, терплячий, записуючи своїм прегарним письмом чудові фантазії, котрі безперервно породжував його блискучий і гострий розум.

2. Детектив порівняно з іншими жанрами літератури виник не так і давно. В наш час виходить безліч детективної літератури, але вона ніяк не може зрівнятися з першопрохідцями цього жанру, такими як : Едгар Алан По, Артур Конан Дойль, Агата Крісті та інші. Їхні детективні твори визнано найкращими широкою читацькою публікою. Всі вони відрізняються один від одного так само як і їх автори та історією їх написання.



Детектив як жанр виник не так і давно, в першій половині дев’ятнадцятого століття, а саме в 1841 році з виходом в світ першої детективної розповіді “Вбивство на вулиці Морг” Едгара По.

В основу всіх детективних романів покладена споконвічна проблема боротьби зі злочинністю, яка переслідує людську цивілізацію ще з початку її виникнення. В творах цього жанру описується складний процес розкриття злочинів та відновлення справедливості над людиною яка їх вчинила. В детективі складні життєві загадки розплутують певні особи, які бажають просто дізнатися правду, або люди, які присвятили цій справі своє життя.

Проблема боротьби зі злочинністю не зникла і в наш час, і спричинена багатьма факторами. В детективних романах автори прагнуть розібратися в соціальних причинах, які штовхають людину на скоїння злочину, а також показати нам, що всякий вчинок, який переступив межу дозволеності буде покараний людьми, котрі стоять на захисті закону.

Проте, було б помилкою вважати, що злочини скоюються тільки на дні людського суспільства. Ганебні справи і скандали не оминають навіть уряди, парламенти і були неодноразово описані видатними майстрами детективу.

«Логічні оповідання»Едгара По (так він їх сам називав) були першою ластівкою жанру, який у нашому сторіччі набув нечуваної популярності. Мається на увазі класичний "детектив". Найуславленіші його майстри і майстрині плідно вчилися в американського письменника.

Своєрідність його романтизму - Едгар По — надзвичайно яскрава постать у світовій літературі. Його поезія значною мірою вплинула на творчість поетів різних народів, але на батьківщині, в Америці, його вірші довго не розуміли і не визнавали. Його прозові твори стали підґрунтям нових жанрів, детективного і науково-фантастичного, тому Ж. Верн і Г. Веллс вважали його своїм учителем. Його психологічні новели заклали підвалини психологічної прози. Його критичні праці сприяли формуванню американської національної літератури.

Така різноманітність творчих досягнень Е. По стала можлива тому, що він особливу увагу приділяв художній майстерності твору і розробив свою теорію про завдання творчого процесу, його особливості. Він першим у літературі усвідомив емоційну силу слова і прагнув так будувати свої твори, щоб досягти найбільшого впливу на читача. У цьому полягає найяскравіша особливість романтизму Е. По.

Поезія, за Едгаром По, розкриває ідеали прекрасного, що створюються в уяві поета. Мета його творчості — створити особливий стан емоційного піднесення, в якому можливе миттєве прозріння прекрасного. Так, наприклад, побудований вірш «Крук», в якому читач разом із ліричним героєм переживає прекрасні і трагічні почуття. Е. По точно розрахував будову вірша, його ритмічні зміни, навіть почуття, що викликають ті чи інші слова.

Ще яскравіше своєрідність романтизму американського письменника виявилася в його прозових творах. Е. По віддавав перевагу невеликим за розміром жанрам — новелі й оповіданню. Він вважав, що великий твір, який не можна прочитати відразу, не з такою силою впливає на читача, тому що цілісність твору порушується. У прозі він поставив проблему зіткнення свідомості людини з реальністю.

Е. По вірив у Розум. Він вважав, що тільки розум може вивести людину з трагічних протиріч сучасності. У цьому теж полягає своєрідність його романтизму, недаремно його називали раціоналістом у романтизмі.

В оповіданні «Маятник і провалля» По досліджує почуття жаху, що охопило душу героя, і здатність розуму мислити, дивлячись в обличчя смерті. Душа героя жахнулася від сутички зі світом, в якому для неї, душі, немає місця, але розум наполегливо шукає вихід навіть з явно безнадійного становища. Людина може мислити й мусить це робити. Щасливий кінець цього оповідання — це нагорода розуму людини. Героя врятували від смерті і катувань інквізиції французькі війська, що увійшли в місто. Але якби не його здатність раціонально мислити, то він загинув би від катувань або від страшного маятника, або впав би у провалля.

Раціоналістичне спрямування романтизму По ще яскравіше виявилося в «логічних» оповіданнях, що започаткували детективний жанр. В оповіданні «Золотий жук» розповідь ведеться від першої особи, ім’я якої автор не називає, тому що оповідач уособлює типове мислення, властиве більшості людей. Головний герой — Вільям Легран — мислить незашорено, автор наділяє його видатними логічними здібностями. Е. По цікавить людина, процес її мислення, можливості розуму. Оповідач і Легран стали свідками однієї і тієї ж події. Але оповідач не звернув увагу на деякі дрібниці, що допомогли Леграну розкрити таємницю піратського скарбу.

Таким чином, своєрідність романтизму Е. По полягає в усвідомленні сили емоційного впливу слова, художнього твору на читача. Усвідомивши це, По прагне підкорити цю силу, розрахувати її, спрямувати її засобами художньої виразності. Романтичні герої Е. По, на відміну від більшості подібних героїв того часу, живуть у реальному, сучасному авторові світі. Їх романтична винятковість прихована в їх внутрішньому світі, в їх можливостях відчувати й мислити.

3. Генри Уодсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow; 27 февраля 1807, Портленд (Мэн) — 24 марта 1882,Кембридж (Массачусетс)) — американский поэт. Автор «Песни о Гайавате» и других поэм и стихотворений. Происходил из старинной йоркширской семьи, переселившейся в Америку в XVII в. и жившей в строгих пуританских традициях. Поэт воспитывался в своем родном маленьком городе Портленде, много читал, увлекался Вашингтоном Ирвингоми под его влиянием стал писать стихи. Университетское образование Лонгфелло получил в Bowdoin College, в Брунсвике, и после годичного пребывания в Европе сделался профессором новых языков сначала в Брунсвике, потом в гарвардском университете; составил целый ряд ценных курсов по европейским литературам, издал несколько переводов с испанского, рассказал свои путевые впечатления в интересной книге «Outre-Mer».

С конца 1830-х годов он всецело отдался делу своей жизни — поэзии. Одним из его первых стихотворений было «Psalm of Life», сразу принесшее автору большую популярность; в 1839 г. появился первый сборник его стихотворений, «Voices of the night», a затем большой автобиографический роман «Hyperion», не имевший успеха. Затем последовали другие лирические сборники: «Ballads and other poems» (1841), в который вошло знаменитое стихотворение «Excelsior», «Poems on slavery» (1842) и другие. В движении 1840-х годов в пользу освобождения негров Лонгфелло принимал гораздо меньшее участие, чем другие американские поэты, такие как Витьер и Лоуэлл. Он был неспособен к практической деятельности и, сочувствуяаболиционистам, выразил это лишь несколькими песнями о невольниках, очень художественными, но менее сильными и негодующими, чем ожидали друзья поэта.

От лирической поэзии Лонгфелло перешел к созданию эпических поэм национально-американского характера. Такова, прежде всего, «Evangeline» (1847), пасторальная поэма из истории первых французских выходцев в Америке; она сразу сделала Лонгфелло национальным поэтом и вплоть до начала XX века оставалась одной из настольных книг всякой американской семьи. Тем же национальным характером отличаются «Courtship of Miles Standish» (1858), где поэт вдохновляется преданиями о британских предках современных американцев, и «Hiawatha» (1855), поэма из быта индейцев Северной Америки. Этими поэмами Лонгфелло достиг вершины литературной славы; все его дальнейшие сборники: «Tales of the wayside Inn» (1863), «Three books of song» (1872), «Golden legend», «Birds of Passage», «Ultima Thule» и мн. др. находили восторженный прием у критики и у публики, так же как его переводы итальянских, французских и немецких поэтов. Воспитанный в духе европейских литератур, проникнутый поэзией Вордсворта и других английских лэйкистов, Лонгфелло в первых лирических сборниках пересадил английский спокойный, идиллический романтизм на американскую почву. «Voices of the night», «Ballads» и другие лишены грандиозных порывов, так же как и пафоса глубоких философских настроений — но в них есть неподдельная свежая поэзия простых, тихих и нежных чувств, возникающих в узком кругу будничной жизни.

В лирических сборниках Лонгфелло чередуются бодрые и меланхолические мотивы: в «Psalm of Life» он проповедует активный, оптимистический идеал жизни, в «Footsteps of Angels» поет гимн примирения с ударами судьбы. «Excelsior» — одно из самых популярных стихотворений Лонгфелло — превозносит безграничность стремлений к недосягаемому идеалу, а в мелодичном «Hymn of the night» поэт молит лишь о временном забытьи от страданий, воспевая ночь, утешительницу страждущих. Кроме названных лирических пьес Лонгфелло, к лучшим его стихотворениям принадлежат некоторые из песен невольников (в особенности «The Slave’s Dream»), «The Arrow and the Song», «The Village Blacksmith».

В эпических поэмах Лонгфелло сказывается стремление создать новую национальную поэзию, воссоздать красоту девственных лесов, наивность младенческого населения, его простые чувства и цельные характеры. «Evangeline» навеяна поэмой «Герман и Доротея» Гёте. Девушка, разлученная с возлюбленным, вследствие неожиданного изгнания их семей из родного гнезда; одинокая и печальная жизнь любящих, их подвиги в служении страдающим соотечественникам, их встреча в госпитале, когда в умирающем Габриэле Евангелина, теперь сестра милосердия, узнает друга своей юности — таков сюжет поэмы, прекрасной, главным образом, отдельными эпизодами, описаниями быта и дикой природы, а также удачным употреблением гекзаметра.

В поэме «Hiawatha» Лонгфелло изложил легенды, господствующие среди североамериканских индейцев, по словам автора произведение можно назвать «индейскойЭддой». Самый размер, избранный Лонгфелло в подражание финской Калевале, очень подходит к содержанию поэмы, которая более чем все другое, написанное Лонгфелло, воплотила дух американского народа. «The Courtship of Miles Standish» достойно заканчивает серию национальных поэм, воспроизводя нравы и чувства пуритан в первую эпоху их американской жизни. Лонгфелло благодаря своим обширным литературным знаниям вдохновлялся нередко и общеевропейскими сюжетами, в особенности средневековыми легендами. Таковы: «Golden Legend», «The Spanish Student», некоторые поэмы из «Tales of a Wayside Inn» и др. Из его многочисленных переводов особенно замечателен перевод дантовской «Божественной комедии», очень точный и художественный, несмотря на отсутствие рифм.

4. Генрі Лонгфелло не один рік вивчав життя індіанців, їхні самобутні звичаї, традиції, міфологічні уявлення про побудову світу. Поступово у відомого американського поета-романтика виник задум створити поему, яка розповіла б про цей талановитий народ. Лонгфелло написав «Пісню про Гайавату». У центрі твору — людина «дивного походження», божий посланець, який мав навчити американських індіанців займатися мирними ремеслами, допомогти розчистити річки, ліси, рибальські місця. А ще — припинити ворожнечу, війни в ім'я мирної праці на щедрій землі, якої вистачить усім, аби тільки люди зуміли розумно влаштувати своє життя. У різних індіанських племен він був відомий під різними іменами. Найбільш поширене — Гайавата, що означає — пророк, учитель. Саме Гайавата навчив свій народ мальованому письму. Він здійснив чимало подвигів: переміг царя риб — величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона, який насилав на людей хвороби й лихоманки. Навчив народи вирощувати маїс. Якось Гайавата побував у країні Дакотів. Там йому сподобалися гострі, як голки, наконечники з халцедону, кременя та яшми, що виточив старий дакот. Там зустрів Гайавата своє кохання, ніжну та лагідну Міннегагу.

...Прудконога, наче річка,
І примхлива, наче бризки
Водоспадів...

Минуло багато безтурботних років. Але набгали тяжкі часи: люта зима сповила землю глибоким снігом, морози скували ріки й озера, до вігвамів підкрався голод. Гайавата теж не зміг знайти їжі, аби врятувати кохану дружину. Сидячи біля її холодного тіла, він подумки перебирав щасливі дні, які прожили вони разом. Якось до поселення підплив човен із білими людьми. Гайавата привітно зустрів їх, запросив до свого вігваму й щедро пригостив. Після урочистостей і келихів господарі й гості викурили люльку згоди та присягнули на вічну дружбу. Зрозумівши, що створення Ліги п'яти племен є вінцем його дій на землі, Гайавата звертається до народів з промовою, сповненою мудрих порад. Він наголошує, що йому час «здійнятися» у небеса. Гайавата вийшов на берег і сів у чарівний човен, який почав підніматися вище й вище, поки зовсім не зник. Своїм твором Генрі Лонгфелло доводить, що земля — наша спільна колиска. Що ми повинні оберігати, шанувати матінку-природу, примножувати її скарби і жити з нею в злагоді.


Просмотров 479

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!