Для розкриття задуму П. Б. Шеллі в драмі задіяні такі персонажі, якДемогоргон, Азія, Геракл, Земля, Дух Години

Образ Азії, як втілення образу земної краси, має важливе значення в «Прометея визволеному». Прометея підтримує як віра у це і мати віру по людях, а й кохання до коханої Азії. Вона ж підтримує Прометея, єдиним розрадою для титану є її згадки ній, його коханої, прекрасноїокеаниде. Також саме їй довіряється автором важлива зустріч із якимосьДемогоргоном. Саме Азія йде доДемогоргону, який досить цікаво судить світ і Зевса.

Ко загальної радості Дух Години повідомляє, що після стількох падіннятирана-самодержца між людьми сталися великі зміни: «презирство, і навіть жах, і ненависть, ісамоуниженье у поглядах людських погасли», «зникли ревнощі, заздрість, віроломство»...

Фінал «>Освобожденного Прометея» написано ним у дусісоциально-утопических поглядів Шеллі. Суть поетичної утопії, якої завершується драма - картина звільнення людства.

>Терпевший одну невдачу одною у спробах творення утопії, Прометей лише заключних актах драми осягає, що насильство не може перетворити світ, створений деспотією, на чудове царство справедливості і свободи.

Набуття цього царства, у якому зникнуть стану і нації, вищі кожна людина стане повноправною особистістю, наділеною творчими устремліннями, вимагає морального подвигу. Прометей виявив приклад, що притягальним навіки.

Нове, що вносить Шеллі в тему Прометея, був із одній з найсильніших сторін його соціальній думки: його вірою в прогрес, в торжество відплати тиранів на борошна людства. Повнішою, ніж у будь-якому іншому його роботі, відбилася тут ідейна близькість поета до утопічному соціалізму, з яким його пов'язує як гостра критика буржуазних відносин, а й погляд на сам історичний процес.

«Звільнений Прометей» є утопія щасливого майбутнього, шлях якого, на думку поета, довгий і важкий, виконаний мук і потрясінь, вимагає героїчного терпіння і мужнього протистояння злу і через духовне піднесення людства. Космічної грандіозності сюжету драми, шляхетності сповідуваних у ній ідеалів відповідає піднесений лад поетичної промови. Мова «Прометея» піднесений над повсякденним рівнем завдяки напруженої емоційності і концентрованої, іноді навіть надлишкової образності. Поетична мова Шеллі рвучка і стрімка; вона відбиває динамізмудиалектичность її сприйняття світу.

7. Английская писательница, жена поэта Перси Шелли, написала "Франкенштейна" в 19 лет, выполняя задание литературного конкурса, который она с мужем и друзьями устроили однажды вечером. Страшный рассказ вырос в повесть, которая после издания мгновенно стала популярной, принеся автору мировую известность. Мрачная мистическая атмосфера и ужасная судьба Виктора Франкенштейна, создавшего и оживившего человекоподобное чудовище, завораживают читателей по сей день. Имя же самого ученого стало нарицательным и прочно вошло в нашу жизнь. В нашей библиотеке вы можете бесплатно почитать книгу « Франкенштейн, или Современный Прометей ». Чтобы читать онлайн книгу «Франкенштейн, или Современный Прометей » перейдите по указанной ссылке. Приятного Вам чтения.

8. Джон Кітс (англ. John Keats, 31 жовтня 1795 — 23 лютого 1821) — англійський поет, представник другого покоління англійського романтичного руху. Незважаючи на короткий період творчості й малу популярність за життя, репутація Кітса значно зросла після його смерті, він вплинув на становлення багатьох англійських поетів, зокрема Альфреда Теннісона та Вілфреда Оуена.

Для поезії Кітса характерна чуттєва уява, що особливо виразно проявляється в його одах. Викликає інтерес літературознавців також листування Кітса — його листи містять глибокі міркування з теорії поезії.

Ранні роки

Джон Кітс був найстаршим із чотирьох дітей Томаса та Френсіс Дженнінгс Кітсів, що дожили до дорослого віку. Джон народився у центральних районах Лондона, хоча точна адреса невідома. Його батько спочатку працював конюхом, а потім управителем заїзду «Свон і Гуп». Джона хрестили в церкві святого Ботольфа за Єпископськими воротами. В дитинстві Кітс відвідував дамську школу. Родині не вистачало грошей послати Джона навчатися в Ітон або Гарроу, тому в 1803 хлопець поступив у школу-інтернат Джона Кларка в Енфілді, неподалік від будинку діда. Школа була невеличка із прогресивною програмою, її навчальний план опереджав більші й престижніші, але консерватившіні школи. В школі Кларка у Джона виник інтерес до історії та літературної класики, що залишався з ним усе життя. Чарлз Кауден Кларк, син директора школи, став для Кітса старшим товаришем та наставником. Він познайомив Кітса злітературою Відродження, зокрема з Торквато Тассо, Едмундом Спенсером та перекладами грецьких епосів Джорджа Чапмана. Кітс був учнем неврівноваженим, впадав у крайнощі, любив битися, але до 13 років дещо заспокоївся й улітку 1809 здобув першу нагороду за навчання.

У квітні 1804, коли Джону було 8 років, його батько вбився, упавши з коня. Через два місяці після цього мама Кітса знову вийшла заміж, але незабаром пішла від нового чоловіка, забравши з собою дітей, до своєї матері й бабусі для дітей, Еліс Дженнінгс, яка мешкала у селищі Едмонтон. У березні 1810, коли Кітсу було 14, його мама померла від туберкульозу, залишивши дітей на бабусю. Того року Джона забрали зі школи й віддали в науку до лікаря й аптекаря Томаса Гаммонда. Джон поселився на горищі над хірургійною палатою, й проживав там до 1813. Товариш Кітса Чарлз Кауден Кларк описував ці роки як найспокійніші в житті Кітса.

Початок кар'єри

Закінчивши навчання у Гаммонда, Кітс з жовтня 1815 зареєструвався студентом медицини при госпіталі Гая. Уже через кілька місяців він отримав посаду перев'язувача, що в ті часи було еквівалентним молодшому хірургу. Це суттєве підвищення свідчило про талант хлопця до медицини, але водночас означало збільшення обов'язків та навантажень. Родина Кітса, вклавши кошти в його навчання, сподівалася, що він стане лікарем, забезпечивши собі й рідним фінансову стабільність.

Перший вірш Кітса, що зберігся до сьогодні, «Імітація Спенсера», був написаний у 1814, коли хлопцю було 19 років. Перед Кітсом стояв важкий вибір. Він прагнув бути поетом, але робота лікаря не залишала для цього часу. Брат Джона, Джордж, писав: «Джон боявся, що ніколи не стане поетом. А якщо він не стане, то знищить себе». У 1816 Джон Кітс отримав ліцензію аптекаря, але ще до кінця року оголосив своєму опікуну, що хоче бути поетом, а не хірургом. Продовжуючи працювати й навчатися у лікарні Гая, Кітс дедалі більше часу проводив за вивченням літератури. У травні 1816 Лі Гант погодився надрукувати сонет Кітса «О, самотність» у своєму журналі «Екзамінер», який тобі був провідним періодичним виданням ліберального спрямування. Це була перша публікація поезії Кітса, й за спогадами Кларка, для молодого поета вона означала, що його амбіції обґрунтовані. Влітку того року він поїхав у Маргейт, де розпочав роботу над «Калідором», а також період знаменитого згодом листування.

В жовтні Кларк познайомив Кітса з впливовим Гантом, близьким другом Байрона та Шеллі. Через п'ять місяців побачив світ перший томик Кітсових поезій «Поеми», до якого увійшли «Я стояв навшпиньках» та «Сон і поезія». Збірка провалилася в критиків і не викликала інтересу в публіки, видавці відчували, що осоромилися з книжкою. Все ж Ганто опублікував есе «Три молоді поети» (Шеллі, Кітс та Джон Гамільтон Рейнольдс), а також сонет «Про перші враження від Чапманового Гомера», відзначивши потенціал автора. Він познайоми Кітса із видатними людьми свого кола, зокрема з редактором газети «Таймс» Томасом Барнесом, письменником Чарлзом Лембом, деригентом Венсаном Новелло та поетом Джоном Гамільтоном Рейнольдсом, з яким Кітс подружився. Це стало вирішальним поворотним пунктом для Кітса, встановивши його репутацію серед публіки як одного з «нової школи поезії» за виразом Ганта. . В цей час Кітс написав своєму другові Бейлі: «Я певен тільки святості почуттів серця та правди уяви. Те, що уява сприймає як Красу зобов'язано бути правдою». Ця думка втілиться в останнії рядках «Оди над грецькою урною»: «Краса це правда, правда це краса - ось усе що ти знаєш на землі, й усе, що тобі потрібно знати».

У квітні 1817 Кітс з братами переселився у кінати в будинку на Велл Вок 1. Там Джон із Джорджем доглядали за братом Томом, хворим на туберкульоз. Від будинку в Гемпстеді було недалеко до помешкань Ганта та інших людей із його кола, а також старшого поетаСемюела Кольріджа, який на той час мешкав у Гайгейті. У червні 1818 Кітс із товаришем Чарлзом Армітаджем Брауном вирушив у мандрівку Шотландією, Ірландією та Озерним краєм. Джордж та його дружина Джоржина супроводюжували їх до Ланкастера, звідки повернули до Ліверпуля із наміром емігрувати в Америку. В Америці вони жили в Огайо та Луїсвілі. У 1841 вони втратили свої капіталовкладення і померли в злиднях від туберкульозу Ефективні ліки від цієї хвороби з'явилися лише в 1921. У липні, під час пішої екскурсії островом Мулл, Кітс простудився і не зміг продовжити мандрівку^. Повернувшись на південь він продовжив доглядати за Томом, ризикуючи заразитися хворобою. Деякі біографи висловлюють думку, що саме тоді він став жертвою «родинної хвороби» туберкульозу. Том Кітс помер 1 грудня 1818.