ТЕМА 11. СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

Семінарське заняття – 2 години.

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

6. Судово-бухгалтерська експертиза і її відмінності від ревізії, яка проводилась за ініціативою правоохоронних органів.

7. Права і обов’язки експерта-бухгалтера.

8. Порядок призначення і особливості організації судово-бухгалтерської експертизи.

9. Висновок судово-бухгалтерської експертизи, його структура.

10. Методика складання висновку судово-бухгалтерської експертизи.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1.Додаткова і повторна судово-бухгалтерські експертизи

2.Профілактичні заходи судово-бухгалтерської експертизи для запобігання правопорушенням у господарській діяльності.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ У ФОРМІ ТЕСТУВАННЯ.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ

У забезпеченні збереження майна усіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності покарання, який вимагає обов'язкового розслідування кожного злочи­ну. Реалізація цього принципу передбачає також макси­мальне використання під час розслідування спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку, що зумовлює необ­хідність призначення судово-бухгалтерської експертизи. Використання висновків експерта-бухгалтера у сукупності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити зло­вживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріаль­них цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють вчиненню злочинів.

Ухвалення законів України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інших ство­рює реальні можливості використання всіх досягнень науки в діяльності установ влади, державного управління, право­охоронних органів для захисту прав громадян та інтересів держави, зміцнення правопорядку й законності. Законом України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» палаті надано експертно-аналітичні повноваження і право передавати матеріали своїх перевірок до правоохоронних органів.

Предмет судово-бухгалтерської експертизи — це відоб­ражені в документах або облікових реєстрах господарські операції, що стали об'єктом вивчення, розслідування чи судового розгляду і щодо яких бухгалтер-експерт дає ви­сновок на поставлені уповноваженим органом питання. Предмет судово-бухгалтерської експертизи визначається завданнями, поставленими перед нею, і змістом питань, які вирішуються в правоохоронній діяльності.

Основні питання, на які дає відповідь у своїх висновках експерт, належать до сфери обґрунтування висновків ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Завданнями судово-бухгалтерської експертизи є:

— дослідження документів з метою перевірки та вияв­лення фактів і обсягів нестачі чи залишків товарно-матері­альних цінностей, грошових ресурсів, а також визначення часу і місця виникнення нестачі чи залишку;

— вивчення та аналіз змісту документів для експертного висновку щодо обґрунтованості списання на виробництво сировини й матеріалів та законності руху готової продукції;

— встановлення фактів порушення фінансової дисцип­ліни для експертного висновку за змістом;

— визначення наявності й причин необ'єктивного відтво­рення у звітах обсягу виробничої діяльності, виконуваної роботи, кількості виготовлюваної продукції;

— визначення дотримання законності у здійсненні бух­галтерських операцій і виявлення реального стану розра­хунків між підприємствами, організаціями;

— встановлення негативних економічних наслідків зло­вживань службових осіб, матеріальної шкоди, тяжкості цих наслідків для виробничих процесів та причин зловжи­вань;

— виявлення аномалій у бухгалтерському обліку та ме­тодиці обліку, запроваджених на певному підприємстві;

— встановлення причин відхилень від запроваджених норм в обліку та звітності;

— визначення відповідності господарських операцій чин­ному законодавству;

— з'ясування в межах своєї компетенції умов, що сприя­ють вчиненню зловживань та інших противоправних дій працівниками облікового апарату підприємства;

— розробка пропозицій, спрямованих на запобігання зло­вживань та порушень законів і виявлення їхніх причин у господарській діяльності.

Усе це визначає предмет судово-бухгалтерської експер­тизи. Його вивчення здійснюється з допомогою специфіч­них способів, що їх застосовує бухгалтер-експерт під час дос­лідження документів, записів у матеріалах справи.

У сучасних умовах удосконалення виробничих процесів у галузях виробництва, форми та методи обліку загалом за­лишаються незмінними, хоч і модернізованими, з викорис­танням комп'ютерної техніки. Водночас це дає змогу вдос­коналювати способи, форми і методи порушень законів та підзаконних актів, які регулюють облік і звітність. Тому бухгалтер-експерт у конкретних умовах своєї роботи зобо­в'язаний використовувати вдосконалені методи досліджен­ня, які перевершують методи злочинця за повнотою і гли­биною знань, знаходити способи розкриття наміру і мети злочинця.

У кожній галузі поряд із загальними застосовують і спе­цифічні форми обліку, тому під час проведення судово-бух­галтерської експертизи треба використовувати як загальні, так і окремі способи дослідження. Враховуючи, що такі зло­чини як посягання на власність, вчиняються найрізномані­тнішим чином, останні не можуть своєрідно не відобрази­тися в обліку.

У теорії судово-бухгалтерської експертизи виділяють такі методичні способи дослідження: загальнонаукові, ме­тодичні, конкретні емпіричні, розрахунково-аналітичні, документально-методичні.

До емпіричних способів загальної методики судово-бух­галтерського дослідження належать:

— аналіз господарської діяльності підприємства, який дає змогу визначити стан виробничо-господарської діяль­ності та виявити окремі чинники впливу на господарські процеси і діяльність облікового апарату;

— встановлення об'єктивної можливості виконання господарських операцій, відображених в облікових до­кументах, рахункових реєстрах і звітах; практично екс­перт виявляє, чи існували об'єктивні умови для виконан­ня операцій, якщо вони були безтоварними і безгрошо­вими;

— дослідження відповідності облікових документів фак­тично виконаним операціям (невідповідність змісту доку­мента фактично виконаній операції експерт виявляє шля­хом аналізу руху цінностей чи додержанням свідчень про фіктивність документів);

— зустрічна перевірка документів і записів в облікових реєстрах різних підприємств, пов'язаних спільністю опе­рації;

— вивчення для експертного висновку відповідності до­кументального оформлення встановленим правилам вчине­ної операції;

— перевірка дотримання встановленої форми документів та записів у рахункових реєстрах;

— контрольне порівняння залишків на підприємствах, де немає обліку майнових цінностей;

— перевірка достовірності матеріалів справи на підставі документів, записів у рахункових реєстрах, даних електрон­них установок і свідчень підозрюваних та свідків.

Об'єктами судово-бухгалтерської експертизи є:

— бухгалтерські документи, до яких належать первинні та зведені документи, облікові реєстри, документи бухгал­терської звітності;

— інші матеріали справи, до яких належать акти ревізії, довідки, витяги, відомчі протоколи, протоколи допитів, свідчення звинувачених та свідків, висновки експертів інших професій (наприклад, авторознавців, графологів, криміналістів тощо).

Правильне визначення потреби використання під час розслідування злочину фахових знань у галузі бухгал­терського обліку, а, отже, й призначення судово-бухгал­терської експертизи, є однією з гарантій повноти, все­бічності та об'єктивності дослідження фактичних обста­вин справи.

Судово-бухгалтерську експертизу на стадії попередньо­го слідства призначають тоді, коли перед слідчим після проведення ним слідчих дій виникають конкретні запитан­ня, вирішувати які може лише фахівець, і коли у справі є досить матеріалів, необхідних бухгалтеру-експерту. Судо­во-бухгалтерську експертизу призначає слідчий у таких випадках:

— висновки ревізії суперечать матеріалам справи;

— ревізором не прийнято пред'явлені матеріально відпо­відальними особами документи — акти про нестачу і псу­вання товарів, накладні, розписки на відпуск товарів через невчасне їх пред'явлення та неправильне оформлення;

— заявлено обґрунтоване клопотання обвинуваченого про призначення судово-бухгалтерської експертизи;

— висновки первинної і повторної ревізій суперечать один одному;

— застосовані ревізором методи визначення матеріаль­них збитків є сумнівними;

— необхідність експертизи випливає з висновку експер­та іншого фаху;

— виникає потреба дослідження питань, що вимагають застосування фахових знань бухгалтера-експерта, зокрема питання про правильність використання підприємством одержаної ним з банку короткотермінової позички;

— необхідно визначити обсяг матеріальних збитків;

— виникає потреба вирішити питання про можливість заліку товарів різного ґатунку.

Судово-бухгалтерська експертиза, як правило, прово­диться в приміщенні експертної установи, а в разі потреби місце її проведення встановлюється експертом за домовле­ністю з органом, що призначив експертизу. Експерт-бухгалтер досліджує тільки матеріали, надані йому слідчим. Са­мостійно добирати матеріали для дослідження експерт не має права.

Конкретне використання під час розслідування кримі­нальних справ фахових знань експерта-бухгалтера визна­чається змістом питань, запропонованих йому для вирішен­ня. У свою чергу, результати роботи експерта-бухгалтера значною мірою залежать від поставлених питань.

Проведення експертиз доручається, як правило, устано­вам судово-бухгалтерської експертизи (науково-дослідним інститутам та їхнім філіям), підпорядкованим Міністерству юстиції України.

Слідчий бере активну участь у здійсненні судово-бухгал­терської експертизи і, контролюючи роботу експерта-бухгал­тера, забезпечує йому всебічне й повне дослідження всіх ма­теріалів, необхідних для встановлення правильного і обґрунтованого висновку з дотриманням чинних процесуальних норм. Зокрема, слідчий організовує в разі потреби зустрічі обвинуваченого з експертом-бухгалтером; документально оформлює заяву і пояснення обвинуваченого; забезпечує зби­рання додаткових матеріалів; знайомиться з новими факта­ми, встановленими експертом-бухгалтером; у міру їх вияв­лення ставить перед експертом додаткові питання.

Під час контролю з боку слідчого не допускається будь-яке втручання в діяльність експерта за суттю його фахових дій. Слідчий також не має права впливати на зміст виснов­ку експерта.

Окрім державних спеціалізованих установ та відомчих служб, судово-бухгалтерську експертизу здійснюють також на підприємницьких засадах недержавні структури на підставі спеціального дозволу (ліцензії), та окремі громадя­ни за разовими угодами (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.).

Для про­ведення експертизи експерту-бухгалтеру необхідно надати: акти документальної ревізії з посиланням на документи, які відображують рух цінностей протягом періоду, що пере­віряється; обліковий залишок цих цінностей на дату пере­вірки їхньої фактичної наявності і обсяг їхньої нестачі (над­лишків); інвентаризаційні описи, акти приймання-передачі цінностей; порівняльні відомості; первісні документи; реє­стри бухгалтерського обліку; товарно-грошові або виробничі звіти матеріально-відповідальних осіб; трудові договори; накази, договори про матеріальну відповідальність, акти про списання цінностей на псування, уцінку, переоцінку, пересортування тощо; протоколи допитів звинувачених та свідків, очних ставок, необхідні для визначення обставин, за яких здійснювалися певні операції чи складалися доку­менти; протоколи вилучення документів і постанову про І приєднання їх до справи; протоколи обшуків і вилучень та інші документи, необхідні експерту-бухгалтеру для вирі­шення поставлених завдань; протоколи огляду документів, що визнані слідчим доказами у справі, але з тих чи інших причин не приєднані до справи; висновки експертів інших галузей знань.

Слідчий самостійно призначає бухгалтерську експерти­зу (ст. 75 КПК України); як правило, у тому разі, коли він не спроможний вирішити питання з допомогою інших за­собів. Серед деяких практиків побутує переконання про доцільність якнайчастішого призначення експертиз, зокре­ма й судово-бухгалтерських, оскільки це, на їхню думку, підвищує якість розслідування та рівень його обґрунтова­ності.

Насправді ж експертиза має призначатися тільки в разі реальної потреби; необґрунтоване її призначення може не­гативно вплинути на терміни розслідування кримінальної справи.

Передані слідчим і судом експерту-бухгалтеру матеріали з метою їх дослідження, проведення експертизи й вирішен­ня поставлених завдань становлять основу змісту виснов­ку. До таких матеріалів належать бухгалтерські докумен­ти й записи в реєстрах, акти документальних ревізій, свідчення звинувачуваних і свідків, висновки експертів інших фахів. Усі вони є для експерта важливими джере­лами інформації щодо предмета дослідження. Формулю­ючи висновок, експерт зобов'язаний вказати, на які саме матеріали він спирався у процесі виконання поставленого перед ним завдання.

Експерт-бухгалтер не має права ігнорувати жодних ма­теріалів справи. У разі їхньої суперечливості він повинен давати кілька варіантів оцінок того чи іншого документа, враховуючи його зміст, але не допускаючи домислів. Кожен документ має бути перевірений на достовірність. Достовір­ним вважається документ, який правильно оформлений і точно відтворює здійснену операцію. До недостовірних на­лежать документи неоформлені та неправильно оформлені, але за умови, що як перші, так і другі відображують реальні операції, хоча й у перекрученому вигляді та обсязі.

Якщо бухгалтер-експерт виявить недостовірність таких документів лише за формою, то вони приймаються як неза­перечні докази здійснення відображених у них операцій.

Документи, що неправильно відображують проведені операції, є фальшивими; таку фальсифікацію виявляє експерт-криміналіст. Про підробку документу має бути проінформований бухгалтер-експерт.

Розпізнання недостовірних документів дає змогу судові та слідчому виявити незаконні операції, а бухгалтеру-експерту вивчити їх.

Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти

1. Закон України „ Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. №4038-ХІІ.

Спеціальна література

Основна:1,2, 7, 12, 14.

Додаткова: 3, 6, 13, 15.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВА БУХГАЛТЕРІЯ»

1. Оцінка обєктів в бухгалтерському обліку.
2. Формування фінансових результатів діяльності підприємства в фінансовому та податковому обліку.
3. Облікова політика підприємства, її правова оцінка.
4. Бухгалтерська звітність, правове та методологічне забезпечення бухгалтерського обліку.
5. Система органів контролю фінансово-господарської діяльності в Україні.
6. Законодавство України про функції правохоронних органів при здійсненні економічного контролю.
7. Документальна перевірка органами податкової служби як форма контролю за дотриманням податкового законодавства.
8. Фінансовий моніторинг як сукупність заходів запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВА БУХГАЛТЕРІЯ»

39. Основні положення судової бухгалтерії.

40. Поняття господарського обліку, його види та їх характеристика.

41. Об’єкти, предмет та метод бухгалтерського обліку.

42. Оцінка об’єктів в бухгалтерському обліку.

43. Бухгалтерський баланс та його будова.

44. Типи змін в балансі під впливом господарських операцій.

45. Рахунки бухгалтерського обліку та їх взаємозв’язок з балансом.

46. Суть подвійного запису операцій на рахунках. Бухгалтерська проводка, її види.

47. Синтетичні, аналітичні рахунки. Взаємозв’язок між ними.

48. Бухгалтерський документ. Вимоги до змісту і оформлення документів.

49. Облікові регістри та їх види.

50. Порядок виправлення помилок в документах згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

51. Документ, з точки зору Кримінального процесуального кодексу України.

52. Вилучення облікової документації.

53. Інвентаризація та її роль у розслідуванні злочинів.

54. Методи документальної перевірки.

55. Методи фактичної перевірки господарських операцій.

56. Основні засоби: визначення, склад, оцінка. Відображення в документах і записах на рахунках ознак протиправної діяльності.

57. Нематеріальні активи. Відображення в документах і записах на рахунках ознак протиправної діяльності.

58. Облік виробничих запасів. Відображення в обліку ознак крадіжок і і нших злочинів, а також порушень господарських договорів.

59. Основні поняття з обліку касових операцій та інших коштів.

60. Види розкрадань грошових коштів з каси.

61. Порядок відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті.

62. Форми розрахунків. Форми безготівкових розрахунків.

63. Документування господарських операцій по рахунках в банках.

64. Види розкрадань (крадіжок) в сфері банківських операцій.

65. Дані обліку при доказі розкрадань, не повернення із закордону коштів в іноземній валюті.

66. Облік розрахунків з оплати праці.

67. Особливості використання бухгалтерських документів при виявленні розкрадань під час нарахування і виплати заробітної плати.

68. Виявлення і доказ розкрадань грошових коштів, скоєних під видом депонованої заробітної плати.

69. Використання даних бухгалтерського обліку при розгляді податкових та ` трудових спорів.

70. Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

71. Категорії крадіжок (розкрадань) з виробничих територій.

72. Дані про собівартість продукції при доказі податкових порушень.

73. Особливості обліку реалізації продукції, які впливають на способи скоєння і методику виявлення злочинів.

74. Капітал та його складові.

75. Використання даних бухгалтерського обліку при доказі права на власність.

76. Розкрадання грошових коштів під видом виплати дивідендів.

77. Використання обліково-бухгалтерських документів при розслідуванні злочину, зв’язаного з придбанням і збутом майна завідома здобутого злочинним шляхом.

78. Формування фінансових результатів діяльності підприємства в фінансовому та податковому обліку.

79. Облікова політика підприємства, її правова оцінка.

80. Бухгалтерська звітність, правове та методологічне забезпечення бухгалтерського обліку.

81. Система органів контролю фінансово-господарської діяльності в Україні.

82. Законодавство України про функції правохоронних органів при здійсненні економічного контролю.

83. Документальна перевірка органами податкової служби як форма контролю за дотриманням податкового законодавства.

84. Фінансовий моніторинг як сукупність заходів запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

85. Документальна ревізія як форма фінансово-економічного контролю.

86. Особливості організації та проведення документальної ревізії з ініціативи правоохоронних органів.

87. Документальне оформлення результатів ревізії.

88. Аудит як форма незалежного фінансово-економічного контролю.

89. Відмінність аудиту від комплексної ревізії.

90. Судово-бухгалтерська експертиза і її відмінності від ревізії, яка проводиться за ініціативою правоохоронних органів.

91. Порядок призначення і особливості організації судово-бухгалтерської експертизи.

92. Права і обов’язки експерта-бухгалтера.

93. Висновок судово-бухгалтерської експертизи, його структура.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВА БУХГАЛТЕРІЯ»

Нормативні акти:

10. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.

11. Закон України “Про міліцію” від 20.12.90 р. № 565-XIІ..

12. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року № 3125-XII в редакції Закону № 140-V (140-16 ) від 14.09.2006 р.

13. Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу України” від 26.01.93 р. № 2939 – ХІІ.

14. Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року №4038-XII.

15. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 96-XIV

16. Закон України « Про внесення змін в деякі законодавчі акти України (відносно підсилення правового захисту громадян та впровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до особи, правову допомогу, захист)» від 12.01.2005 р. №2322-ІV.

17. Наказ Міністерства Фінансів України від 11.08.1994 р. № 69 “Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”.

18. Наказ Мінфіну України №92 від 27.04. 2000 р. П(С)БУ 7 «Основні засоби».

19. Наказ Мінфіну України №242 від 18.10. 1999 р. П(С)БУ 8 »Нематеріальні активи».

20. Наказ Мінфіну України №246 від 20.10.1999 р. П(С)БУ 9 «Запаси».

21. Наказ Мінфіну України № 290 від 29.11.1999 р. П(С)БУ 15 «Доходи».

22. Наказ Мінфіну України №318 від 31.12.1999 р. П(С)БУ 16 «Витрати».

23. Наказ Мінфіну України від 28.10.2003 р. №601 П(С)БУ 26 «Виплати працівникам».

24. Постанова Правління НБУ №204 від 2.08.1996 р. Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України».

25. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88.

Спеціальна література:

8. Атанесян Г.А., Голубятников С.П.// Судебная бухгалтерия. Учебник. – Москва: Юридическая литература, 1989 г.

9. Голубятников С.П. // Судебная бухгалтерия. – Москва, 1998 г.

10. Бандурка А.М. та ін.. Судова бухгалтерія: Навч. посіб.- Харьків: ТОВ «Видавництво»Титул»», 2007,- 468 с.

11. Білуха М.Т. // Судово-бухгалтерська експертиза. – Київ: Вища школа, 1992 р.

12. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. // Контроль і ревізія. – Житомир: ЖІТІ, 2000 р.

13. Бутинець Ф.Ф. // Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир, ПП “Рута”, 2000 р.

14. Бандурка А.М., Лукин В.А., Чоникаров В.Д. // Основы судебной бухгалтерии. – Харьков, НУВД, 2002 г.

15. Дубоносов Е.С., Петрухин А.А. // Судебная бухгалтерия. – Москва: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2001 г.

16. Завгородній // Бухгалтерський облік в Україні. – Київ, “АСК”, 2002 р.

17. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. // Основи аудиту. – Київ: Ділова Україна, 1996 р.

18. Камлик М.І. // Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів в галузях економіки. Судова бухгалтерія. – Київ, 1995 р.

19. Камлик М.І. // Судова бухгалтерія. – Київ, “Синтез”, 2001 р.

20. Ткаченко Н.М. // Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. – Київ: АСК, 2002 р.

21. Судова бухгалтерія: Підручник / В.М.Глібко, О.П.Бущан. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 224 с.

22. Справжній бухоблік. – Х.: Фактор, 2005. – 1072 с.