Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Назар Стодоля» Т. Шевченка. Риси романтичної драматургії



«Наза́р Стодо́ля» — п'єса, написана Тарасом Шевченком 1843 року, його найвидатніший драматичний твір.

П'єсу створено на межі першого й другого періоду творчості Шевченка, є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у 17 столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано в романтичному дусі, проте в п'єсі переважають риси реалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутові картини увиразнюють історичний колорит. Сценічні якості драми забезпечили їй великий успіх, і вона досі входить до репертуару українських труп. На тему Шевченкової п'єси Костянтин Данькевич написав однойменну оперу (1960). Дослідники не дійшли єдиного висновку щодо мови, якою був створений оригінал п'єси.

Точаться суперечки й щодо жанру «Назара Стодолі». Одні визначають його як історично-побутову драму (В. Шубравський), інші вважають, що твір «мало спільного має з російськими романтичними традиціями і своїми типовими ознаками належить до сентиментально-побутових п'єс (приперчених історичною бутафорією), що появилися у нас на початку XIX ст.» О. Кисіль, П. Рулін, а також Василь Івашків визначали жанр твору як мелодраму.

У 1936 та 1953 був знятий україномовний радянський фільм-драма та поставлений фільм-спектакль за мотивами однойменної п'єси Тараса Шевченка.

Сюжет мелодрами Шевченка побудовано на традиційному любовному трикутнику, хоча образ основного суперника Назара полковника Молочая винесено за межі тексту твору, а місце централь­ного неґативного персонажа посідає Хома Кичатий. Спостерігаємо й заміну традиційного обра­зу матері, яка зазвичай прагне шлюбу доньки з багатим, на образ лиходія батька, котрий згоден відступитися від своїх намірів лише під загрозою смерти.

У „Назарі Стодолі" переплетено просвітительсь­кі, романтичні й реалістичні тенденції й ідеї, а тому соціяльно-побутовий конфлікт своєрідно поєднується „з героїкою минулого, здобувають дальший розвиток творчі принципи І. Котля­ревського, Г. Квітки-Основ'яненка, з одного боку, і традиції романтиків, з другого". Органічно по­єднано світлі, благородні ідеали позитивних героїв Назара, Гната й Галі, просвітительсько-побутовий характер художнього конфлікту і сюжетної лінії зі соціяльно-сатиричним, подекуди ґротескним зображенням окремих персонажів, зокрема Хоми Кичатого, під час створення образу якого Шевчен­ко додержувався просвітительських засад – герой спершу був хоробрим і відважним, а негідником його зробили гроші. Лише опинившись у безвихідному становищі й переконавшись у шляхетності Назара, Хома переродився і, вивільнившись від влади гро­шей, вирішив спокутувати свої гріхи в монастирі. Виразні соціяльні чинники в поясненні вчинків і характеру Хоми Кичатого свідчать про наявність у п'єсі реалістичних тенденцій.



Романтичне в мелодрамі – це наявність героїко-романтичного типу особистости (Назар Стодо­ля, Гнат Карий, Галя), героїчних мотивів, введення у твір місцевого колориту (сцени сватання, вечор­ниць), а також перший в українській драматургії яскравий романтичний образ героя, котрий зі зброєю в руках захищає своє право на щастя. Дії Назара вмотивовуються його романтичною не­скореністю та пристрасним коханням до Галі.

Отже, романтичне начало – це драматич­но напружені та яскраві сцени, які стосуються „високих" чи позитивних героїв, а реалістичне, соціяльне — розвінчування споживацьких, егоїс­тичних прагнень неґативних персонажів.

 

Наталка Полтавка» - перший твір нової

Української літератури

У 1838 р. в «Украинском сборнике» І. Срезневського був вперше надрукований твір «Наталка Полтавка», автором якого є класик нової української літератури періоду її становлення, І. Котляревський. П’єса захопила усіх справжніми почуттями, правдивістю, близькістю до народу, реалістичністю. Майже два століття драма не друкувалася, а поширювалась у рукописному варіанті. Сучасного читача твір приваблює також і виховує у нього людяність, чистоту почуттів , вселяє віру в можливість кращого життя, додає оптимізму, возвеличує щоденну працю та щире серце.

П’єса «Наталка Полтавка» написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 р. – саме тоді, коли Драматург перебував там на посаді керівника.

Глядач українського театру був найрізноманітніший, але І. Котляревський хотів бачити в театрі найбільше простолюдина, тому основою для його п'єси стала жива дійсність, тогочасне народне життя, і героїв він обрав також з народу.



«Наталка Полтавка» була новим словом, першим драматичним твором в українській літературі, яку одразу ж оцінили театральні діячі, а М . Лисенко написав до неї музику. Видатний український драматург, актор І. Карпенко-Карий назвав її «зразком народної поезії в драматичній формі».

Сюжет заснований на справжніх життєвих подіях, образи І. Котляревський змальовує правдиво, реалістично. У творі возний намагається примусити просту селянську дівчину вийти за нього заміж, але героїня Наталка любить тільки Петра, вірно чекає, долає усі труднощі на своєму шляху до одруження з ним. Такий сюжет ми можемо зустріти в інтермедіях та вертепних драмах.

Герої твору вперше є представниками простого народу, а їх дії і вчинки утверджують гуманістичні засади життя. Твір возвеличує почуття національної гідності, духовності, прекрасну душу народу.

Основним джерелом написання твору стало життя українського народу, фольклор. У п’єсі вдало поєднано драматичні, трагічні та комічні ситуації. Можна чітко виділити дві сюжетні лінії: кохання Наталки та Петра; сватання до Наталки возного . Також спостерігається поділ персонажів на позитивних(Терпелиха, Микола, Наталка, Петро) і негативних (возний Тетерваковський , виборний Макогоненко). Жанр твору І. Котляревський визначив як « оперета малороссійская».

Тема - показ життя сільської бідноти.

Ідея – втілення ідеалу української жінки, оспівування і утвердження громадянської та особистої моралі; викриття і засудження аморальної панівної верхівки.

Події у творі відбуваються в полтавському селі. Із лаконічних ремарок першої дії дізнаємося про місце подій, знайомимось з головною героїнею Наталкою. Зав’язкою є момент, коли возний має намір одружитися на Наталці, а виборний Макогоненко захотів йому допомогти. Благословення матері і дозвіл на одруження з Петром становлять розв’язку .

Доречно у сюжет вплітаються пісні, яких у «Наталці Полтавці » є 22. Деякі з них написані І. Котляревським.

Значення творчості І. Котляревського

«Наталка Полтавка» започаткувала нову українську драматургію і стала першою соціально-побутовою драмою з селянського життя у європейській літературі.

Завдяки І. Котляревському зароджується перший професійний театр.Він засновник нової української літературної мови, порушив у творах нові теми.

У 1838 році Т. Шевченко написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському» , де підкреслив, що завдяки І. Котляревському «занедбане і закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах » із його творів.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!