Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Спосіб застосування та дози



Ампіцилін має гнучку систему дозування залежно від тяжкості захворювання, локалізації збудника та шляху введення.

Середня доза: дорослим – від 250 мг до 500 мг кожні 6 годинвнутрішньом’язово або внутрішньо венно. Дітям – залежно від віку, тяжкості татипу інфекцій – від 50 до 100 мг на кг маси тіла на добу в 4-х розподілених рівних дозах внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Від 150 до 200 мг на кгмаси тіла на добу при важких інфекціях.

Від 200 до 300 мг на кг маси тіла на добу при менінгіті. Максимальна добова доза для дітей становить 400 мг на кг маси тіла. Тривалість курсу лікування – 7 – 14 днів. Для приготування розчину для внутрішньом’язовоговведення до порошку у флаконі додають 2 мл води для ін′ єкцій. Длявнутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату (але не більше 2г) розчиняють у 5 – 10 мл води для ін′ єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду та вводять внутрішньо венно повільно.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, стоматит, нудота, блювання, ентероколіт, псевдомембранозний коліт та діарея.

Реакції гіпер чутливості: еритематозна свербляча шкірна висипка, свербіж, кропив’янка, різні види еритеми та іноді дерматит. Анафілаксія вважається найсерйознішою реакцією та, як правило спостерігається при застосуванні парентеральних доз препарату. Кропив’янка, інші типи шкірної висипки та анафілактичні реакції можуть бути проконтрольовані за допомогоюантигістамінних заходів або, у разі необхідності, за допомогою системних кортикостероїдів. Коли спостерігаються такі реакції, слід припинити терапіюампіциліном, за винятком тих випадків, коли є загроза для життя та інфекція піддається лікуванню виключно цим препаратом. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрену, інгаляцій кисню, внутрішньо веннихстероїдів, штучного дихання, включаючи інтубацію.

З боку печінки: можливе збільшення активності трансаміназ крові.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцит опенія, пурпура, зозинофілія, лейкопенія та агрунолоцитоз.



Протипоказання.

Гіпер чутливість до пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків. Інфекційний мононуклеоз та лімфолейкоз. Не слід використовувати ампіцилін, коли відомо, що етіологічний агент є резистентним до ампіциліну.

Передозування.

При передозуванні збільшуються прояви симптомів побічних ефектів та загальна інтоксикація. Лікування – симптоматичне. Гемодіаліз. Перитонеальнийдіаліз неефективний.

Особливості застосування.

Тривале використання антибіотиків може викликати ріст нечутливих до них мікро організмів. Пацієнтам з нирковою недостатністю при парентеральному лікуванні дозу ампіциліну слід знизити, оскільки період напів виведення збільшується. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується половина нормальної дози парентерального ампіциліну. З обережністю застосовують при бронхіальній астмі та полінозі. Застосування високих доз препарату може виявляти токсичну дію на ЦНС.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При сумісному застосуванні наступні препарати можуть взаємодіяти зампіциліном:

алопуринол -велика можливість появи шкірної висипки, особливо у гіперуремічних пацієнтів. Бактеріостатичні антибіотики: хлорамфенікол, еритроміцин, сульфонаміди, тетрацикліни можуть знижувати бактерицидну дію пеніциліні в. При сумісному прийомі з пероральними контрацептивами може бути кровотеча. Пробенецид може знизити реальну та тубулярну секрецію ампіциліну, в результаті чого спостерігаються підвищені рівні та токсична дія ампіциліну. Посилює дію пероральних антикоагулянтів.



Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей місці при температурі невище 25°С.

Термін зберігання – 3 роки.

Смотрите также:Цены на Ампициллин в аптека

 

Источник:АМПІЦИЛІН, інструкція, застосування препарату АМПІЦИЛІН Порошок для приготування розчину для ін`єкцій по 0.5 г у флаконах № 10

 

Інструкція для застосування ЦЕФТРИАКСОН

 

 
 

 

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату ЦЕФТРИАКСОН (CEFTRIAXONE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:цефтриаксон;(Z)-(6R,7R)-7-[2-2-аміно-1,3-тіазол-4-іл)-2-(метоксиіміно) ацетамідо]-8-оксо-3-[(2,5-дигідро-2-метил-6-оксидо-5-оксо-1,2,4-триазин-3-іл) тіометил]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксил ату динатрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості:білий або біло-жовтий кристалічний порошок,

легкорозчинний у воді;

склад:1 флакон міститьцефтриаксон натрію у кількості, еквівалентній 1 г безводного цефтриаксону.

Форма випуску.Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини IІІ покоління. Код АТС J01D D04.

Фармакологічні властивості.

Цефтриаксон — антибіотик цефалоспоринового ряду IIIпокоління.

Фармакодинаміка. Має бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу клітинної стінки бактерії. Цефтриаксон ацетилюємембранозв’язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Має широкий спектр протимікробної дії, який об’єднує різноманітні аеробні та анаеробніграм позитивні та грам негативні мікро організми.



Препарат активний щодо:

грам позитивних аеробів — Streptococcus груп A, B, C,G, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Str.agalactiae (стрептококи групи В) та Str. pneumoniae, Staphylococcus aureus(включаючи штами, що продукують пеніцилін азу), St. epidermidis;

грам негативних аеробів — Enterobacter spp.(включаючи E. aerogenes, E.Cloacae), Еsсhеrісhіа соlі, Наеmорhіlus іnfluеnzае, Н. раrаinfluеnzае, Klеbsіеllа sрр. (включаючи

K. рnеumonіае), Moraxella catarrhalis, Моrganеllаmоrgаnіі, Nеіssеrіа gоnоrrhоеае (включаючи штами, що продукують пеніцилін азу),N. meningitidis, Рrоteus mіrаbіlіs, Рroteus vulgaris, Рrоvіdеnсіа sрр.,Sаlmоnеllа sрр. (у тому числі S. tурhі), Sеrrаtіа sрр. (включаючи

S. mаrсеsсеns), Shigеllа sрр., Yеrsіnіа sрр. (у томучислі Y. еntеrосоlіtіса), Тrероnеmа раllіdum, Citrobacter spp., Aeromonas spp.,Acinetobacter spp., Capnocytophagia spp., препарат також активний відносно деяких штамів Pseudomonas aeruginosa і Haemophilus ducrei;

анаеробів — Actinomyces, Васtеrоіdеs sрр. (включаючи деякі штами В. frаgіlіs), СІоstrіdіum sрр. (однак більшість штамів С. difficileрезистентні), Рерtососсus sрр., Рерtоstrерtососсus sрр., Fusоbасtеrіum sрр.(включаючи F. mоrtіfеrum та F. vаrіum).

Нечутливими до препарату є більшість штамів ентерококів, Streptococcus faecalis та

стрептококи групи D.

Фармакокінетика. Після одноразовоговнутрішньом’язового введення швидко та повністю всмоктується. Біодоступністьмайже 100 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5 г. Після одноразового внутрішньо венного введення препарату пікові концентрації вплазмі досягаються через 0,5 год.

Оборотно зв’язується з альбумінами плазми крові (85–95 %), зв’язування зменшується з 95 % при концентрації його вплазмі 25 мкг/мл до 85 % при 300 мкг/мл. Препарат протягом тривалого часу знаходиться в організмі. Мінімальні протимікробні концентрації визначаються вкрові протягом більше ніж 24 г. Легко проникає в тканини (дихальні шляхи, кістки і суглоби, сечовивідний тракт, шкіра та підшкірна клітковина, органи черевної порожнини) та рідини організма (перитонеальну, плевральну, синовіальну, при запаленні мозкових оболонок — у спинно-мозкову рідину). Угрудному молоці визначається 3–4 % від концентрації в сироватці крові (більшепри внутрішньом’язовому, ніж при внутрішньо венному введенні). Періоднапів виведення становить 5,8–8,7 год, що є найвищим показником середцефалоспоринів. Це дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу або, у деяких випадках, кожні 12 год. Цефтриаксон має два шляхи виведення: 33-67 % препарату виділяється в незмінному стані із сечею, а частина, що залишилася, виділяється з жовчю і руйнується кишковою мікрофлорою до неактивних метаболітів. Ця властивість препарату дозволяє без ризику застосовувати його при порушенні функцій печінки або нирок, оскільки при патології одного з цих органів збільшується виділення препарату альтернативним шляхом. Проте при ускладненій нирковій недостатності (кліренс креатині ну <10 мл/хв) або при одночаснійнаявності печінкової і ниркової патології необхідно проводити моніторинг концентраціїцефтриаксону в крові і призначати дорослим дози, не більше 2 г на добу. При призначенні препарату людям літнього віку корекція дози не потрібна.

Показання для застосування.Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами:

ЛОР-органів, дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври);

шкіри та придатків (стрептодермія);

сечовивідних шляхів (пієліт, гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, простатит, епідидиміт);

запальні захворювання органів таза, гінекологічні інфекції;

неускладнена гонорея;

інфекції органів черевної порожнини (холецистит, холангіт, панкреатит, дуоденіт, перитоніт);

сепсис та бактеріальна септицемія;

інфекції кісток і суглобів (остеомієліт);

бактеріальний менінгіт;

ендокардит;

м’який шанкр;

сифіліс;

хвороба Лайма;

черевний тиф, сальмонельоз.

Профілактика після операційних гнійно-септичних ускладнень.

Спосіб застосування тадози.Цефтриаксонможна вводити внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Звичайна добова доза для дорослих складає 1 - 2 г одноразово, залежно від типу і складності інфекції. Дорослим дозу в 2 г рекомендується вводити внутрішньо венно у вигляді інфузії. Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 г (розподілена на два прийоми у рівній кількості). Лікування Цефтриаксоном необхідно продовжувати ще протягом 2-3 днів після зникнення клінічних ознак інфекції. Тривалість терапії при більшості інфекцій становить 4-14 днів, але при ускладнених чи хронічних інфекціях може виникнути потреба більш тривалого лікування. При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, лікування повинно тривати не менше 10 днів. Корекція дози для хворих із порушенням функції печінки або нирок не потрібна, проте у хворих із тяжкою нирковою недостатністю (при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки інирок потрібен моніторинг концентрації препарату в крові.

Для лікування менінгіту у дорослих необхідне перше введення дози 75 мг/кг, подальше лікування слід проводити добовою дозою 100 мг/кг (але не більше 4 г) за 2 прийоми через кожні 12 год. Для лікування неускладненої гонококової інфекції для дорослих рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату. Для профілактикипіслеопераційних інфекцій дорослим вводять 1 г (іноді 2 г) одноразово за 30 хвдо операції у вигляді інфузії протягом 15–30 хв у концентрації 10–40 мг/мл.

Застосування для дітей. Новонародженим (у віці 2 тижні), у тому числі недоношеним, призначають удобовій дозі 20–50 мг/кг двічі на добу (не дозволяється перевищувати дозування 50 мг/кг). При бактеріальному менінгіті у немовлят початкова доза складає

100 мг/кг 1 раз на добу (максимально 4 г). Після виділення патогенного мікро організма і визначення його чутливості дозу необхідно відповідно знизити.

Дітям у віці від 3 тижнів до 12років призначають 50–80 мг/кг маси тіла на добу за 2 введення (дітям із масоютіла 50 кг та більше слід призначати в дозах для дорослих);

Дітям старше 12 років препарат призначають по 1–2 г 1 раз на добу, при необхідності — до 4 г (2 введення з інтервалом 12 год).

Внутрішньо венне введення. Цефтриаксон вводиться внутрішньо венно у вигляді інфузії протягом 15-30 хв. Рекомендована концентрація - 10-40 мг/мл. У флакон необхідно додати

9,6 мл розчинника (бідистильованавода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози).

Після розчинення в кожному 1 млрозчину міститься близько 100 мг цефтриаксону.

Цефтриаксон потрібно вводити здебільшого у вигляді крапельної інфузії. Проте у невідкладних випадках його можна вводити у вигляді внутрішньо венної ін’єкції (повільно) протягом 2-4 хв.

Внутрішньом’язове введення. Цефтриаксон можна вводити внутрішньом’язово. У флакон необхідно додати 3,6 мл розчинника. Після розчинення в кожному 1 мл розчину міститься близько 250 мгЦефтриаксону. Цефтриаксон необхідно вводити глибоко у великий сідничний м’яз. Введення глибоко у сідницю, або введення з 1 % розчином лідокаїну зменшує більу місці введення.

Побічна дія.В окремих випадках можливі: місцеві реакції - біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко після внутрішньо венного введення може спостерігатися флебіт. Реакції гіпер чутливості можуть включати висип, дуже рідко свербіж, гарячку та озноб. Гематологічні реакції можуть включати еозинофілію, тромбоцит оз, лейкопенію, дуже рідко -анемію, нейтропенію, лімфопенію, тромбоцит опенію та подовження протромбі новогочасу.

Реакції з боку шлунково-кишкового тракту - нудота таблювання, в окремих випадках - діарея, реакції з боку печінки можуть включати підвищення АсТ і АлТ, дуже рідко - підвищення лужної фосфатази та білірубіну, псевдомембранозний коліт. Лікування цефтриаксоном, як і іншими антибіотиками широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida. Реакції з боку сечостатевої системи можуть бути в вигляді підвищення рівня азоту сечовини крові, дуже рідко- підвищення креатині ну і циліндрурію, рідко - моніліаз, інтерстиціальнийнефрит або кольпіт. З боку центральної нервової системи - головний біль і запаморочення.

Протипоказання.Гіпер чутливість добета-лактамних антибіотиків, І триместр вагітності, годування груддю.

Передозування.Тривале застосування високих доз проявляється можливою зміною клітинного складу крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, гемолітична анемія). Проводиться симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не ефективні. Специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування.У період вагітностіЦефтриаксон необхідно застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь лікування перевищує потенційний ризик для плода. З обережністю застосовувати при виразковому коліті, печінково-нирковій недостатності, схильності до кровотеч, антибіотик-асоційованих захворюваннях ШКТ, у новонароджених ізгіпербілірубінемією, алергічних захворюваннях.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Прийом алкоголю під час лікування Цефтриаксоном може спричинитидисульфірамоподібну реакцію. Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, гепарином, тромболітиками або не стероїдними протизапальними препаратами може підвищити ризик кровотечі. При одночасному застосуванні зпетльовими діуретиками, аміноглікозидами підвищується ризик розвиткунефротоксичної дії.

Умови та термін зберігання.Зберігати у захищеному відсвітла, недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Готовий розчин препарату для внутрішньо венного введення необхідно використати негайно, однак розчин для внутрішньом’язового введення залишається стабільним 1 - 3 дні при кімнатній температурі та 3 - 10 днів у холодильнику (4 °С). Колір приготованого розчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового. При дотриманні умов зберігання ці варіанти кольору розчину придатні до застосування.

Термін придатності – 2 роки.

Смотрите также:Цены на Цефтриаксон в аптеках

 

Источник:ЦЕФТРИАКСОН, інструкція, застосування препарату ЦЕФТРИАКСОН Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1 г у флаконах № 10


Просмотров 381

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!