Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА І ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ



Українська пісенна культура - од­не з найцінніших духовних надбань нашого народу. Неначе з бездонної криниці вона черпає нові мелодії, що линуть до людських сердець, звору­шуючи їх, не залишаючи байдужими до прекрасного, до добра.

Жанр солоспіву (романсу) привер­тав постійну увагу багатьох україн­ських композиторів. Продовжувача­ми традицій композиторів-класиків були В. Косенко (автор близько 60 ліричних солоспівів), Г. Майборода, Ю. Мейтус (цикли романсів на слова А. Малишка, В. Сосюри, Лесі Укра­їнки, М. Джаліля, Е. Межелайтиса, Р. Бернса).

Глибина і нетрадиційність задуму притаманна «Тихим пісням» В. Силь-вестрова, які відтворюють у жанрі «во­кальної медитації» ідеї гармонії духу, пошуку ідеалу краси, сенсу життя.

Масова пісня - різновид музично-поетичної творчості, що поєднує у со бі кілька мелодико-інтонаційних дже­рел: народну селянську й міську ро­мансову традиції, революційно-істо ричні пісні, марші та гімни. Саме цей жанр гнучко й швидко відгукується па події суспільного життя, думки, по чуття та мрії людей.

У період громадянської війни й ре­волюції українські композитори ство­рювали пісні-заклики, пісні-марші. Патріотичний пафос, маршова урочи­стість, а інколи й глибока трагедійність вирізняють більшість стрілецьких пі­сень братів Б. і Л. Лепких, Р. Купчин-ського та М. Гайворонського («їхав стрілець на війноньку», «Чуєш, брате мій», «Гей, видно село»).

Надзвичайне поширення жанру ук­раїнської масової пісні припадає на 20 — 30-ті роки. Оптимістичні за коло­ритом пісенні твори відображували в образній формі тогочасне життя, ро­мантизували й ідеалізували пореволю-ційну добу, слугували засобом маску­вання її страшних реалій (голоду, ре­пресій). На слова поетів П. Тичини, В. Сосюри, В. Блакитного, П. Усенка створювали пісні талановиті компози­тори К. Богуславський, П. Козицький, М. Вериківський, М. Коляда, Г. Ве-рьовка, В. Верховинець та ін. Типовим зразком пісенної творчості того часу є твір Г. Верьовки «Ой чого ти, земле, молодіти стала» на народні слова.

Героїко-драматичні мотиви були провідними у пісенній творчості воєн­них і повоєнних років. Створеніу цей час пісні закликали до подвигу, до бо­ротьби із фашистськими завойовника­ми. З'являються пісні-клятви, пісні-прощання, пісні «полонянок», сати­ричні частівки, партизанські та пов­станські пісні, думи в стилі україн­ського народного епосу.

У 60-80-х роках у пісенній твор­чості посилюється ліричний струмінь, розширюється образио-тематичне і жанрове коло. Виникають пісні-спога-ди, урочисті гімни, ліричні пісні-ро-манси про кохання, природу, красу життя, пісні-вальси, героїко-патріо-тичні балади й монологи. Популярна пісня активно пропагується засобами масової інформації, видаються чис­ленні пісенники, проводяться пісенні фестивалі й конкурси.



Значний доробок у розвитку пісенно­го жанру належить композиторові Ана­толію Кос-Анатольському (1909-1983). У своїй творчості він спирався на традиції старогалицької побутової культури. Такими, зокрема, є його елегійна й щира «Ой ти дівчино, з го­ріха зерня» на поезію І. Франка й за­пальна «Ой піду я межи гори», напи­сана в ритмо-інтонаційних традиціях гуцульського фольклору.

Платон Майборода (1918-1989) був митцем яскравої творчої індивіду­альності, людиною широкої і щирої душі. Він створив такі чарівні й неза­бутні мелодії, без яких важко уявити українську пісенну культуру другої половини XX ст. Задушевний автор­ський стиль знайшов яскраве втілення у піснях «Рідна мати моя», «Пісня про вчительку», «Київський вальс» та ін. Плідною була співтворчість компо­зитора з поетом А. Малишком, на вір­ші якого написано більшість його пі­сень. Остання - «Моя стежина» -з'явилася за тиждень до смерті поета... Пісенно-романсова спадщина II. Май-бороди становить понад 100 творів. Багато з них продовжують жити у пам'яті народній, бо стали справді на­родними.

Понад дві сотні пісень створив відо­мий український композитор-пісняр Олександр Білаш (1931-2003). Серед них - балади громадянського звучан­ня, ліричні пісні-романси «Ясени», «Прилетіла ластівка», «Сніг на зеле­ному листі» на вірші М. Ткача. Улю­бленою для багатьох українців стала пісня «Два кольори» на слова Д. Пав-личка. У цьому творі з непереверше-ною глибиною передано філософію життя, в якому майже завжди поруч ідуть червоне й чорне, любов і журба. Символом «малої батьківщини» висту­пає у поезії полотняна сорочка, виши­та ненькою «червоними і чорними нит­ками», збережена у вирі життя.



Збагатили українську пісенну спад­щину чудові пісні «Осіннє золото» та «Києве мій» І. Шамо, «Чарівна скрип­ка» І. Поклада, «Степом, степом» та

«Мамина вишня» О. Пашкевича, «Очі волошкові» та «Пісня з полонини» С. Сабадаша, «Чорнобривці» та «На калині мене мати колихала» В. Вермс-нича.

Кращі українські пісні витримали випробування часом, адже в них - усе життя нашого народу. Про це проник­ливо сказав Максим Рильський у пое­зії «Пісні»:

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях - і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря...

ПІСНІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

Жанр дитячої пісні започаткували у першій половині XX ст. українські композитори-класики. Наприклад, у збірці В. Верховинця «Весняночка» (1924), до якої увійшли 156 рухливих музичних ігор, танців і пісень, автор поряд із фольклорними зразками вмі­стив власні твори на слова Т. Шевчен­ка, Лесі Українки, І. Франка, О. Оле­ся, П. Тичини та інших відомих пое­тів. <<Хай малеча бавиться, співаючи, і хай співає, граючись, - у цьому над­звичайно велика потреба у самої дитини, у її дитячого товариства», -писав композитор.

Широкий образно-тематичний діа­пазон дитячих пісень сучасних компо­зиторів: Богдани Фільц, Ірини Кири-ліної, Юрія Шевченка, Олександра Яковчука, Али Мігай та ін. У них знайшли відображення яскравий світ дитинства і шкільне життя; героїка, романтика і пригоди; рідна природа; гумор та ігри; спортивно-маршові й танцювальні мотиви, громадянська лі­рика і філософські роздуми юнацтва. Улюбленими для малят і підлітків стали пісні з мультиплікаційних і кі­нофільмів, радіо- і телепередач, вис­тав лялькових і драматичних театрів.

МОЗАЇКА УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ

Поп-музика

Українська популярна музика уві­брала кращі традиції народних лірич­них пісень і професійних солоспівів, а також зарубіжної естради. У другій половині XX ст. сформувалися різні напрями вітчизняної музичної естра­ди: поп-музика, рок-музика, джаз, авторська (бардівська) пісня. Збага­тилася жанрова палітра популярної музики, зародився особливий різно­вид пісенної творчості - шлягері.

Українська естрадна пісня набула популярності у 60-70-х роках. У цей час на музичному обрії виникають численні вокально-інструментальні ансамблі. Найвідоміші з них: «Мрія», «Смерічка», «Кобза», «Червона ру­та», «Краяни», «Соколи» та ін. Кра­щі українські гурти спиралися на на­ціональний фольклор, використовува­ли поряд з новітніми електронними українські народні інструменти.

Лідером цього напряму був, безпе­речно, талановитий композитор-піс-няр Володимир Івасюк (1949-1979), автор славнозвісної «Червоної рути». Назва пісні стала символом україн­ської естрадної музики. Отже, цілком природно, що таку саму назву отри­мав фестиваль, який з 1989 р. прово­дився у різних містах України (Чер­нівцях, Запоріжжі, Донецьку, Сімфе­рополі, Києві). Цей пісенний форум, В також численні огляди і конкурси («Таврійські ігри», «Пісня року», ди­тячий фестиваль «Крок до зірок»), сприяли популяризації сучасної музи­ки, яка упродовж останнього десяти­ліття досягла свого злету. Вітчизня­них виконавців почули в інших краї­нах світу. Українська співачка Русла­на Лижичко стала переможницею кон­курсу Євробачення-2004. За умовами цього конкурсу наступний проводить­ся у країні переможця. Тому в травні 2005 р. черговий пісенний конкурс Євробачення відбувся в Києві.

Провідними авторами сучасної ук­раїнської естрадної пісні є Г. Гаври-лець, П. Зібров, О. Злотник, О. Зуєв, А. Матвійчук та ін. До найяскравіших зірок української естради належать Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Іван Попович, Тарас Петриненко, Со­фія Ротару, Алла Кудлай, Таїсія По-валій, Оксана Білозір, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Віктор Пав-лік, Марія Бурмака, Ані Лорак та ін.

Джаз

Витоки джазу - одного з напрямів популярної музики XX ст., - сягають народної культури афро-американ-ських негрів. Його особливостями є імпровізаційна природа, підвищена емоційність, велике значення ритму, специфічне експресивне інтонування. В Україні джаз з'явився у_20-30-х ро­ках, згодом розвивався в умовах нео­фіційної заборони - так званого ан-деґраунду.

Нині джазові ансамблі, клуби, фес­тивалі («Обрії джазу», «Міні-Джаз-Фест», «Голосієве» та ін.) стали озна­кою музичної культури міст України -Одеси, Донецька, Кривого Рогу, Киє­ва. В останні десятиліття активно пра­цюють у цьому напрямі гурти «Чорні

черешні», «Фест», вокальний ан­самбль «Джаз-Експромт» (керівник 0. Лисоконь), митці Г. Гаврилеці>, 1. Корнілевич та ін. Сформувалася

система професійної джазової освіти від школи до вищого навчального зак­ладу. Стали традиційними цікаві ра­діопередачі, присвячені джазу («Тема з варіаціями», «35 хвилин джазу»).

Рок-музика

Цей напрям української популяр­ної музики виник у другій половині XX ст. Спочатку українські рок-гурти переважно орієнтувалися або й копію­вали відомі зарубіжні групи, насам­перед «Бітла7». Поступово у рок-музиці зароджуються національні традиції: в мелодику проникають фольклорні інтонації, тексти пісень пишуться ук­раїнською мовою. Сучасну рок-музику умовно поділяють на професійний і аматорський види. Розвивається вона у численних напрямах: до різновидів року належать: фолк-рок, "соул-рок, софт-рок, арт-рок, джаз-рок (ф'южн), прогресив-рок, джезус-рок, панк-рок, реп, хард-рок, хеві-рок, пост-панк-рок. У містах створюються рок-клуби, про­водяться всеукраїнські та міжнародні рок-фестивалі («Рок-діалог», «Обе­ріг» та ін.). У різні роки були попу­лярними українські рок-гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», «Та-була Раса», «Грін Грей», «Скрябін», «Гайдамаки», «Океан Ельзи».

Потужна роль у популяризації су­часної української музики легких жанрів належить засобам масової ін­формації, різним способам її тиражу­вання (радіо- і телепередачі, спеціалі­зовані періодичні видання тощо).

Характерна ознака розвитку сучас­ної музичної культури - синтез акаде­мічної (класичної), народної та попу­лярної естрадної музики (симфо-рок, арт-рок, фолк-рок). Професійні митці використовують елементи рок-музики у своїй творчості. Наприклад, компо­зитор Геннадій Татарченко створив рок-оперу «Біла ворона», що стала відомою за межами України.


 

Масол


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!