Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Соціологічний підхід до право розуміння



В загальній теорії права переважає юридичний підхід до розуміння права, тобто право представлено переважно або суто правовими явищами і процесами.

 

Зокрема, право розглядається як система норм, встановлених і забезпечених державою, з метою регулювання, охорони і захисту суспільних відносин. Право встановлює межі поведінки осіб між собою, а також особи та держави. Дієвість права пов’язана з його нормативною природою (правила поведінки загального характеру) та формальною визначеністю норм права (вираження їх змісту в джерелах права). Норма права дозволяє провести чітку межу між дозволеною (правомірною) та недозволеною (неправомірною поведінкою). Обов’язковість норми права забезпечується державою.

 

Таким чином, бачення права з позиції юридичного підходу є дещо одностороннім. З допомогою лише юридичного підходу, ми не можемо отримати вичерпної відповіді на питання про витоки права і кінцеві результати його дії, оскільки вони лежать, як відомо, за його межами.

 

Право як особливий соціальний інститут нормативної регуляції суспільних відносин має складну природу (порівняйте Сучасну систему права і систему права Середніх віків і Нового часу), а механізм його дії в кожному конкретному випадку залежить від ряду економічних, соціальних та політичних факторів (внесення змін до конституцій 2004 року, рішення конституційного суду про визнання внесення змін до конституції неконституційними, передбачення в законі про держбюджет соціальних виплат нижчих за прожитковий мінімум).

 

Таким чином, соціальний аспект права є більш широким, ніж його нормативний зміст, бо містить розгляд соціальних елементів — як тих, що передували формуванню державної волі, так і тих, які пов'язані з правовою структурою, що вже діє у суспільстві, з виявленням її соціальної ефективності.

 

Коли ми говоримо, що витоки права знаходяться за його межами, це означає, що правові норми не виникають суто зі свідомості праводавця, а формуються на основі вже існуючих суспільних відносин під дією певних соціальних факторів (формування торгового права в Європі від Середньовіччя до прийняття цивільного кодексу). Зміст норм визначається праводавцем не свавільно, а на основі пізнання і закріплення стійких, найбільш важливих властивостей, ознак суспільних відносин, що регулюються правовою нормою. Правова норма відображає їх згідно з волею законодавця з урахуванням тенденцій суспільного розвитку, потреб та завдань суспільства та держави.



 

Так, при переході до ринкових відносин або до іншої економічної системи правовідносини ще не виникли, тому закони повинні виражати закономірності економічного і політичного життя, і на підставі таких законів створюються нові правовідносини.

 

Наскільки правильно правові норми відбивають потреби життя, чи відповідають вони реальному стану речей, чи сприяють подальшому розвитку фактичних відносин, чи закріплюють саме ті відносини, що повинні бути закріплені, ці питання являють собою питання соціальної обумовленості правових норм і породжених ними правовідносин.

 

Що ж до результатів його дії,то тут виявляється зворотний зв'язок між правом та суспільними відносинами, які воно регулює. Мова йде про реалізацію правових норм, про соціальну ефективність права, його інститутів та норм.

 

Як регулятор суспільних відносин, право покликане забезпечити у суспільстві стан законності і правопорядок, створити умови, необхідні для активної соціальної діяльності кожної людини і задоволення її потреб.

 

Відтак соціальна цінність права вбачається не в тому, що воно є, а в його здатності гарантувати суспільству і кожному правомірно діючому суб’єкту досягнення соціально значимих результатів, що закріплюються і охороняються правом.

 

Якщо та або інша норма права не спричинена вимогами життя, навряд чи можна сподіватися на те, що її застосування дасть бажаний результат (зарплата в конвертах).

З іншого боку, лише на основі вивчення ефективності чинного законодавства можна внести корисні пропозиції щодо його подальшого вдосконалення.

 

Таким чином, існує тісний двосторонній зв'язок між соціальною обумовленістю та соціальною ефективністю права.



 

При цьому необхідно розглядати взаємозв'язок соціального та правового факторів у динаміці, у розвитку як єдиний складний механізм, де соціальні, економічні, політичні, тобто суспільні відносини перекладаються на мову юридичних норм, правові приписи трансформуються в соціальну поведінку суспільства, соціальних верств, груп та громадян.

 

Таким чином соціологічний підхід прагне розкрити інші зв’язки, які також відображають суть правових явищ: суспільні відносини — право — функціонування правових норм у суспільстві — їх соціальна ефективність.

 

Інакше кажучи, соціологічний підхід передбачає вивчення юридичних явищ у трьох основних напрямах:

 

соціальна обумовленість права, його інститутів і норм, закономірності впливу всієї системи матеріальних і духовних чинників на право;

 

соціальний механізм дії права в суспільстві, закономірності впливу права та правозастосовної діяльності на різні сторони соціального життя;

 

соціальна ефективність дії права, його інститутів і норм у регулюванні суспільних відносин.

 

Значний вклад у розвиток соціологічного підходу до розуміння права внесли Євген Ерліх (теорія «живого права»), Георг, або Жорж Гурвіч(концепція «соціального права»), Роско Паунд (соціологічна юриспруденція), Карл Маркс і Фрідріх Енгельс (матеріалістична теорія права).


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!