Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття і предмет філософії права



Філософія права — розділ філософії, що займається вивченням змісту права, його сутності й поняття, форм існування й цінності, ролі у житті людини, держави, суспільства.

 

Розробляючи філософську частину вчення про право, Гуго заперечував основні ідеї метафізичного вчення про право Канта, під впливом якого він перебував. Філософія, історія права в його інтерпретації є антираціоналістичними, позитивістськими, спрямованими проти природноправових ідей розумного права.

 

Самостійною філософською дисципліною філософія права стала завдяки зусиллям Гегеля, який у 1820 р. видав знамениту «Філософію права», що дотепер не втратила своєї значущості. Наука про право, за Гегелем, є частиною філософії. Тому вона мусить розвинути із поняття ідею, що репрезентує розум предмета, або спостерігати власний іманентний розвиток самого предмета. Звідси випливає й визначення предмета філософії права: «Філософська наука про право має своїм предметом ідею права — поняття права і його реалізацію». Гегель ставить перед філософією права завдання осягнути думки, що покладені в основу права, «осягнути те, що є, оскільки те, що є, є розум». Тобто його тлумачення предмета філософії права зумовлено його ж ідеями про тотожність мислення і буття, розумного і дійсного.

Отже, предметну сферу сучасної філософії права визначають проблеми природи і сутності права, його специфіка та особливості, співвідношення права з іншими соціальними нормами, питання сенсу, місця і значення права в системі філософського вчення про світ, людину, форми і норми соціального життя, про методи пізнання, систему цінностей тощо. Буття права передбачає й охоплює правову визначеність й упорядкованість світу людського буття, праворозуміння і правовий підхід до основних відносин, форм, інститутів і установ у суспільному житті людей. Тому предметна сфера філософії права традиційно охоплює й проблеми філософії держави. Держава, як відомо, встановлює, підтримує і втілює в життя норми права, забезпечує їх загальнообов'язковість можливістю застосування відповідного державного примусу. Щоправда, сфера філософського правоаналізу не обмежується лише законодавчою, правозахисною діяльністю держави. До філософсько-правового інтересу належать такі проблеми, як право і держава, людина — суспільство — держава, правові форми реалізації функцій держави, держава як правовий інститут, нація — право — держава, правова держава як реалізація ідей домінування права тощо.



5. Об’єкт і предмет теорії права (основні точки зору. Їх характеристика та аналіз)

Як зазначалось вище, всі науки, в тому числі і ЗЮН, мають свій предмет та об'єкт дослідження. У науковій і навчальній літературі найбільш поширена точка зору, що: оскільки ЗЮН - якою, як правило, визнають, теорію держави і права - є юридичною наукою, то об'єктом її дослідження виступає "держава і право", чи "державно-правова дійсність" тощо. При цьому варто враховувати, що зміст поняття "державно-правова дійсність" є більш широким, ніж зміст понять "держава" і "право" узятих разом.

 

Розбіжності у тлумаченні об'єкта ЗЮН перш за все пов'язані з:

 

• мета теоретичними основами тих чи інших концепцій, у рамках яких визначається об'єкт ЗЮН;

 

• особливостями розуміння зв'язків і залежностей, які існують між державою і правом;

 

• кон'юнктурою та/або стереотипами, які переважають в тій чи іншій науковій школі. Що ж стосується причин різного визначення

 

предмета ЗЮН, то, тут можна вести мову про:

 

• плюралізм підходів до визначення об'єкта ЗЮН і юридичних наук загалом;

 

• розбіжності у процесі виділення предмета ЗЮН, які зумовлені ідеологічними, методологічними, загально-світоглядними та загально-філософськими поглядами суб'єктів, що здійснюють процес виділення.

 

Взагалі всі точки зору щодо визначення об'єкта і предмета загальнотеоретичної юридичної науки, які існують в сучасній науковій літературі, можна розділити на чотири підходи:

 

1) консервативний;

 

2) реформістський;

 

3) революційний;

 

4) нігілістичний. Охарактеризуємо ці підходи. Консервативний підхід. У рамках цього підходу;



 

• об'єктом теоретичної юридичної науки виступає держава і право, а її предметом - дослідження вказаного об'єкта в рамках марксистської соціально-політичної концепції співвідношення держави і права;

 

• питання (що формують предмет науки), які остаточно оформилися у ТДП в 60-80-х роках XX ст. мають бути залишені без змін.

 

У рамках даного підходу допускається плюралізм думок стосовно окремих питань теорії, але при цьому всі позиції в межах допустимого плюралізму мають бути основані на постулатах марксизму, як теоретично обґрунтованої, єдиної і абсолютно правильної метатеорії. Зрозуміло, що у такому випадку обумовлена і методологічна основа дослідження цього підходу - діалектичний та матеріалістичний матеріалізм.

 

Слід визнати, що відкритий захист вказаної позиції віднайти в літературі досить важко, однак за курсами лекцій, науковими програмам і т. д. вона, очевидно, виявляється у деяких авторів, зокрема, А. Вишневського, Н. Горбаток, В. Кучинського, О. Скакун та ін.

 

Реформістський підхід. Згідно з цим підходом:

 

• об'єктом теоретичної юридичної науки є держава і право (чи "державно-правова дійсність");

 

• предметом виступають питання, які можна віднести до юридичних аспектів виявлення цієї дійсності.

 

 

При цьому допускається, що можливо і доцільно передати багато питань у "відання" інших наук,скажімо,політології та/або соціології, а також включити до сфери дослідницького інтересу цілої низки питань ЗЮН, які раніше не стосувалися її предмета. Це зумовлено тим, що, як пишуть М. Абдулаєв та С. Комаров, "предмет теорії держави і права, як і всякої науки, не залишається незмінним". Наприклад, у межах реформістського підходу визнається доцільність виключення з предмета ТДП проблематики, пов'язаної з дослідженням політичної системи суспільства, політичного режиму і т.д., які раніше вивчалися ТДП. І навпаки, доповнити предмет ТДП новою, такою, що раніше не входила в її предмет, тематикою, зокрема, проблематикою, пов'язаною з правовим нігілізмом і ідеалізмом43. При цьому питання, які підлягають включенню чи/або виключенню, залежить лише від позиції (точки зору) конкретного вченого.

 

У межах розглядуваного підходу допускається чи/або передбачається:

 

• перегляд категоріального апарату, який застосовується;

 

• можливість побудови цілісної концепції державно-правової дійсності і за межами марксистської теорії;

 

• наявність теоретично і фактично методологічного плюралізму тощо. Прибічниками такого підходу де-факто є:

 

Г. Манов, М. Абдулаєв, С. Комаров та ін. Відкрито визнають його правоту і В. Лазарев та Є. Темнов, зазначаючи, що "зміна і перетворення предмета свідчать про незупинний пошук науки. Тут виникає проблема своєрідного протиріччя між "чистотою" і стабільністю тієї науки, основи якої у корінилися, склали арсенал перевірених принципів і понять, які ввійшли в її зміст. Саме життя висуває нові об'єкти пізнання і "прибирає" звичне, але відмерле. Традиційна проблематика даної науки поповнюється новими напрямами дослідження, які часто ведуть до сфери інших галузей наукового знання. ...розумне розширення предмета теорії права і держави не "розмиває" його, а значно збагачує і укріплює".

 

 

Революційний підхід. Згідно з цим підходом:

 

• розуміння об'єкта та предмета теоретичної юридичної науки вимагає кардинального перегляду;

 

• як об'єкт теоретичної юридичної науки необхідно розглядати лише право та похідні від нього явища (наприклад, правосвідомість, правова культура і т. п.). предмет теоретичної науки визначається колом питань, пов'язаних з правом як регулятором суспільних відносин.

 

Це з очевидністю передбачає не тільки перейменування ЗЮН (замінити назву "Теорія держави і права" на "Теорію права"), а й проведення докорінного перегляду категоріального апарату та методологічної основи теорії права.

 

У межах цього підходу, як правило, пропонується використовувати будь-які, вже укорінені в західній юридичній науці підходи (соціологічний, природно-правовий і т. д.), з їх принципами, категорійним апаратом. Фактично ставиться під сумнів можливість і доцільність побудови єдиної юридичної доктрини державно-правової дійсності. Заперечується правильність марксистської концепції та її методології дослідження держави і права.

 

Питання, які раніше розглядалися у ЗЮН-ТДП, але за своєю природою, з точки зору "наукових революціонерів", не повинні включатися у предмет теорії права, мають бути або виділені в самостійну/і науку/и (наприклад, теорію держави), або включені в предмет інших наук, наприклад, політологію, соціологію і т. п..

 

Прибічниками цього підходу є В. Бабаев, А. Піголкін, С. Алексеев та ін.

 

Дея кі з представників вказаного підходу йдуть ще далі, пропонуючи провести диференціацію самої теорії права на окремі науки: наприклад, на філософію права, соціологію права, теорію позитивного права і т. д.

 

Нігілістичний підхід. Згідно з цим підходом:

 

• ЗЮН - теорія держави і права - це наука, яка виникла в процесі ідеологізації юридичної науки, проведеної в рамках марксистсько-ленінської теорії. До того ж, ця наука, яка не має ніякої практичної цінності поза контекстом ідеологічної функції юридичної науки;

 

• у зв'язку з неспроможністю марксистської соціально-політичної теорії автоматично слід визнати фактичну неспроможність і теорії держави і права навіть в ідеологічному плані. ТДП - ніщо інше як "псевдонаука", яка, як уже згадувалося, взагалі не має практичного значення.

 

Зрозуміло, що в межах цього підходу навіть не може йти мова про предмет і об'єкт ЗЮН, оскільки такої науки не існує.

 

Виходячи з даного підходу, теоретичні основи юриспруденції мають розроблятися в рамках окремих галузевих юридичних наук, а питання, які стосуються загально-філософських і соціологічних моментів буття права, - це сфера філософських і соціологічних наук. Всі питання, пов'язані з державою, - це основа політичних або державознавчих наук.

 

Вказаний підхід відкрито зустрічається доволі рідко. Однак він існує серед юристів-практиків, з'являється у висловленнях окремих представників галузевих юридичних наук.

 

Слід визнати, що є "об'єктивні" причини появи та існування "нігілістичного" підходу щодо теорії держави і права. В першу чергу це пов'язано з тим, що:

 

• тривалий час основну свою функцію теорія держави і права вбачала в ідеологічному обґрунтуванні можливостей, доцільності і абсолютної істинності марксистської соціально-політичної теорії в контексті застосування її до держави і права. Через це основна увага акцентувалася на соціологічних та політичних аспектах проявів держави і права. Це, зокрема, виявилося у тому, що саме теорія держави і права заміняла в системі радянської науки політологію як науку;

 

• оскільки основний акцент в теорії держави і права в радянський час був зроблений на ідеологічні моменти, практичний її аспект знівелювався. Практична сторона теоретичного загально-юридичного знання набула латентного характеру. Щоб зрозуміти практичне значення знання, виробленого в рамках теорії держави і права, необхідно було піднятися на певний (достатньо високий) рівень розуміння юридичного матеріалу в контексті тієї чи іншої системи державно-правових відносин. Це змогли зробити деякі видатні науковці - юристи, зокрема, О. Іоффе.

 

У зв'язку з усім викладеним, для подальшого викладення матеріалу дуже важливо сформулювати конкретне визначення об'єкта і предмета ЗЮН.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!