Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Злочинна політика окупаційної влади



Необхідність управління окупованими територіями України вимагала наявності численного та розгалуженого адміністративного апарату, створити який без участі місцевого населення було важко.

І у нацистів знаходились «помічники» – колабораціоністи.

Більшість з них були жертвами сталінської репресивної системи, ті, хто постраждав від розкуркулення та «чисток», бажав помститись радянській владі. Такі йшли на службу в окупаційні органи, поліцію, каральні підрозділи. Вони складали списки комуністів, радянських активістів, євреїв, на котрих відразу ж оголошувався розшук. Тих, кого знаходили, чекав розстріл. Саме зрадники допомогли заарештувати і знищити підпілля в Києві, Одесі й інших містах.

Але бувало й так, що вчорашні активні комсомольці і навіть комуністи ставали бургомістрами, старшинами, старостами, а ображені радянською владою – навпаки, поповнювали лави учасників антифашистського Опору.

Показовим було створення «української» дивізії СС «Галичина»,яка формувалася із місцевих добровольців. Серед бійців дивізії була поширена думка, що за допомогою нацистів можна буде вести боротьбу за суверенітет і незалежність України. Проте в дивізії гітлерівське командування заборонило вживання слів «Україна», «українські». Німецьке командування намагалося перетворити це військове формування на «гарматне м'ясо» для вермахту.

 

Політично-військова стратегія ОУН і УПА передбачала реалізацію наступних головних завдань:
1. Організація військових відділів ОУН на теренах Волині і Полісся, а потім у Східній Галичині; 2. Опанування якнайбільших теренів Волині, усунення з них німецької адміністрації; 3. Створення основ української адміністрації, підпорядкованої ОУН і УПА; 4. Підпорядкування всіх партизанських відділів керівництву ОУН-Б ( в тому числі відділів Т. Бульби, ОУН – Мельника, не зупиняючись перед застосуванням сили); 5. Усунення або знищення польського елемента на Волині і в Східній Галичині, як перешкоду українських прагнень до незалежності.

 

 

Оцінка діяльності українських націоналістів в роки війни залишається суперечливою і на сьогодні. Причому, не тільки в суспільній свідомості, а й на офіційному рівні. У самій ОУН в роки Другої світової війни відбувалися складні процеси, що обумовили розкол в організації, яка донедавна здавалася монолітною. Після вбивства Є.Коновальця О/ у стані націоналістів виявилися серйозні розбіжності в стратегії і тактиці подальшої боротьби. Нове керівництво ОУН на чолі з А.Мельником схилялося до поміркованих дій, тоді як молоді радикали на чолі з С.Баядерою сповідували радикальні методи боротьби за українську незалежність. Ці розходження стали причиною першого серйозного розколу в ОУН на початку 1940 р.Через тиждень після нападу Німеччини на Радянський Союз ОУН(б) прийняла "Акт про відновлення Української Держави та створила уряд на чолі з Я Слкцгком О/ стор. 12з19 Фактично це була невдала спроба націоналістів укласти з нацистами союз у боротьбі з Москвою. Реакція німецького політичного керівництва на цю спробу була негативною. Невдовзі були роззброєні й українські батальйони у складі вермахту "Нахтігаль " і "Роланд " . Отже, формально бандерівці так і не налагодили взаємно погодженого співробітництва з німцями. Більше того, збагнувши, що Німеччина розглядає Україну лише як колонію, почали організовувати збройний опір окупантам. Він пов'язаний, зокрема, із створенням Української повстанської армії - УПА під командуванням Р.Шухевича Щ) . Збройна конфронтація ОУН з німцями аж ніяк не означала співпраці бандерівців з радянськими партизанами. З осені 1943 р. зброя УПА все більше спрямовується в радянський бік (проти партизан і Червоної Армії) і в бік Польщі - проти Армії Крайової ^ . Отже, у роки Другої світової війни основною стратегічною метою ОУН-УПА було відновлення української державності. Проте у досягненні цієї мети лідери ОУН повторили помилки своїх попередників, шукаючи союзників у боротьбі за незалежність України, по суті, в таборі своїх ворогів. Порівняно з європейським антифашистським рухом Опору , рух ОУН-УПА мав одну характерну особливість: він не був антифашистським в тому розумінні, що не ставив за мету сприяти поразці фашистського блоку в його збройному протистоянні з державами антигітлерівської коаліції. Тому, на відміну від Руху Опору в Європі, не був підтриманий жодною з держав коаліції в роки війни і залишається офіційно не визнаним і сьогодні - ні як антифашистський рух опору, ні як "третя сила" у Другій світовій війні




Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!