Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Нагромадження і його норма. Роль інвестицій в економічному зростанні



Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу, у ході якого відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, пов’язані з науково-технічним прогресом. З упровадженням у виробництво досконаліших машин, обладнання та технологій у ньому збільшується кількість матеріально-речових засобів з розрахунку на одного працюючого, тобто зростає технічна будова капіталу. Це вимагає відповідного підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму. При цьому зростають продуктивність праці та ефективність виробництва. Нагромадження не є сталим, безперервним процесом. Воно обумовлено технічними новинками.
Норма нагромадження (виражена у процентах) характеризує відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб’єкт (підприємець, фермер, держава) спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). На макроекономічному рівні норма нагромадження — це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період.
Марксистська політекономія розглядає нагромадження як перетворення частки додаткової вартості в капітал, тобто як процес капіталізації додаткової вартості. За К. Марксом, норма нагромадження — це відношення фонду нагромадження до національного доходу, яке виражається в процентах.

Інвестиції та їх ефективність. Процес нагромадження капіталу органічно пов’язаний із процесами заощадження та інвестування. Останні здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалежних одна від одної.

Фіскальна політика.

Державний бюджет — це річний план державних витрат і дже­рел їхнього фінансового забезпечення.

Доходна частина бюджету складається в основному з бюджет­них надходжень. Менша її частина — це неподаткові надходження. В Україні головну роль відіграють податок на прибуток та податок на додану вартість.

Виконання державного бюджету в ідеалі — це повне покриття видатків доходами. Перевищення видатків над доходами призво­дить до утворення бюджетного дефіциту, який покривається дер­жавними позиками — внутрішніми і зовнішніми.

Дефіцит бюджету часто покривають також додатковою емісією грошей.

Бюджетна політика.

Впливати на економічні процеси можна не лише за допомогою регулювання податкових ставок, пільг тощо, але й за допомогою зміни сукупної величини витрат державного бюджету та їхньої структури.



Найбільший регулюючий вплив на економіку можуть справляти обсяги державних витрат на кредити та субсидії приватним і дер­жавним підприємствам, сільському господарству, на створення і вдосконалення об'єктів інфраструктури. Якщо ці кредити та суб­сидії мають інвестиційний характер, вони стимулюють економіч­ний розвиток. Якщо вони спрямовані на підтримку збиткових під­приємств, то ніякого позитивного впливу на економічні процеси не чинять, а лише підсилюють інфляцію, оскільки фінансуються, як правило, за рахунок кредитної чи грошової емісії.

Особливою статтею витрат державного бюджету є витрати на здійснення платежів по державному боргу. Якщо платежі по вну­трішньому боргу підвищують сукупний попит в країні, отже, позитивно впливають на її економіку, то платежі по зовнішньому бор­гу — це кошти, які вивозяться з країни.

Метою бюджетної політики є забезпечення балансу між до­ходами та витратами державного бюджету. Однак таке балансу­вання здійснюється не щороку. Дефіцит державного бюджету України — це наслідок не стимулюючої бюджетної політики, а непродуктивного використан­ня державних коштів на підтримку переформованого державного сектора, що переважає в нашій економіці, насамперед запобігання масовим банкрутствам державних підприємств, а також зубожін­ню населення і соціальному вибуху.

Особливо негативний вплив на економіку країни справляє зовнішній борг, який може накопичуватися і пе­ретворити країну на безнадійного боржника. Для того щоб цього не сталося, запроваджуються певні заходи.Традиційний шлях — сплата боргів за рахунок золотовалют­них резервів.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!