Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Корея: проблеми об*єднання Кореї та ядерна програма КНДР



Питання ж про перспективу об'єднання обох Корей виявилося набагато складнішим. Тут Кім Чен Ір ніяк не міг відступитися від переконань свого батька, який пропонував об'єднати дві країни у конфедерацію, зберігаючи при цьому дві адміністративні столиці та два політичних устрої. Звісно, Південна Корея — нині 11-а країна світу за економічним рівнем — на подібні поступки ніколи б і не пішла. Відповідно, численні спроби дійти якоїсь спільної думки щодо умов корейського возз'єднання зазнавали поразки. Увесь цей час країни знаходились у стані прихованої громадянської війни. і схоже, лише новому тисячоліттю належало нарешті покласти край багаторічній національній суперечці та наблизити перспективу утворення єдиної Кореї.

Справжньою історичною подією був визнаний саміт президентів КНДР Кім Чен Іра та Республіки Корея Кім Де Джуна у Пхеньяні в червні 2000 р. Під час своєї зустрічі президенти підписали угоду про взаємний ненапад та економічне співробітництво. І обговорили не менш вагоме питання про відкриття у своїх столицях місій зв'язку для сприяння возз'єднанню родин, що були розлучені під час Корейської війни. Про ефективність цієї зустрічі і, головне, про кардинальні зміни в поглядах північнокорейського керівництва, яке сьогодні готове на суттєві поступки, і свідчить те легендарне возз'єднання корейських сімей, що відбулося в середині серпня 2000 року. Важко повірити, що хтось очікував такої вражаючої сцени... Рідні, які не бачилися понад 50 років, часом й непритомніли від переповнення почуттів. Сльози невимовного болю, трагедія людських доль, гарячі обійми — безумовно, корейське суспільство сьогодні готове возз'єднатися назавжди, відкинувши всю умовність своїх поглядів...

І чи не найбільше своїми численними зрушеннями на Корейському півострові порадував усіх останній місяць. Так, 18 вересня 2000 р. нарешті було відновлено залізничну колію, що вперше за півстоліття з'єднала між собою дві столиці — Пхеньян та Сеул. До того ж Південна Корея пообіцяла паралельно збудувати автостраду, на що вже виділено 300 млн. дол. Поки що ж проводиться активне розмінування цієї території. Не Меншу увагу світової спільноти привернули до себе й міжкорейські Переговори міністрів оборони КНДР та Південної Кореї, що пройшли 25—26 вересня на південнокорейському острові Чеджу. Метою цієї зустрічі стала спроба зближення військових відомств цих країн із подальшим курсом на їх об'єднання. Що ж, схоже, лід зрушився. І останні події без перебільшення можна порівняти з падінням Берлінської стіни...



Однак визначати переможців ще рано. Адже хоча подібність історії Кореї та Німеччини сьогодні важко заперечити, умови в цих країнах, необхідно визнати, склалися абсолютно різні. Відомо, що економічний добробут східних німців був набагато вищий, ніж нині у громадян Північної Кореї. І якщо матеріальні витрати на підтримку одного східного німця лягали на плечі чотирьох західних, то в Кореї це співвідношення виразиться у значно жорсткішій пропорції: один до двох. Отже, виникає природне запитання: чи витримає Південна Корея таке економічне навантаження ? Адже за підрахунками спеціалістів, заповітне національне возз'єднання може обійтися південним від 150 мільярдів, до 1 трильйона доларів. До того ж у об'єднаній Кореї може реально виникнути загроза надлишку робочої сили, масового безробіття, інфляції, зростання злочинності і міжкласових конфліктів. Неминучий і міграційний потік північнокорейців на південь у пошуках роботи. Тому економісти ламають голову над тим, як можна було б цю лавину стримати. Для цього передусім необхідно забезпечити регулярне постачання продуктів харчування на північ і енергійно займатися перебудовою економіки.

І хоча про остаточне возз'єднання обох країн поки що не йдеться, Південна Корея, проявляючи власну ініціативу, готова й сьогодні довести актуальність цих питань і навіть більше того — можливість їх вирішення. Наразі поки що Республіка Корея охоче пообіцяла залучати КНДР до, світового співтовариства, сприяючи цим самим розширенню її зовнішніх зв'язків. Так, 27 вересня відбувся перший в історії американо- північнокорейських відносин візит представника військового відомства КНДР до Нью- Йорка. Саме тут відбулась його зустріч з керівниками Пентагону в контексті більшої відкритості Північної Кореї, остаточного розв'язання ядерного питання та військового співробітництва цих країн. Неймовірно велика кількість гучних і грізних подій у світі другої половини нинішнього жовтня трохи приглушила сенсаційність заяви про можливу наявність у Північної Кореї ядерної зброї. І Сполучені Штати, які частіше за все опиняються в епіцентрі чи поруч із найбільш резонансними та скандальними подіями, хоча й оголосили світу цю шокуючу новину, але не стали, як зазвичай, нагнітати ситуацію. Що, до речі, змусило багатьох спостерігачів дивуватися з цього приводу. Адже цілком логічним видається запитання — у Чому причина такого відмінного ставлення Вашингтона до двох, за його ж визначенням, країн «осі зла» і «постачальників тероризму» Іраку та КНДР, на чолі яких стоять багато в чому рівнозначні за визначенням особи-«диктатори» і обидва з яких підозрюються у володінні зброєю масового знищення? Чому в першому разі Джордж Буш усіма силами схиляє світове співтовариство підтримати його ідею фікс про збройне повалення ненависного Саддама, а в другому — навіть не порушує питання про саму можливість військової загрози режиму Кім Чен Іра? Ще одне запитання, на яке так ніхто поки й не дав відповідь — які мотиви спонукали США приховувати таку важливу інформацію цілих два тижні? До речі, Пхеньян так жодного разу і не заявив про те, наскільки далеко він просунувся в розробці власної ядерної зброї.



2000-й год стал судьбоносным для Кореи. В июне в Пхеньяне прошел саммит лидеров Северной и Южной Кореи – Ким Чен Ира и Ким Дэджуна, которые обсуждали проблемы объединения корейского народа. Были намечены и конкретные мероприятия в этом направлении: открытие железнодорожного и автомобильного сообщения между двумя государствами, создание прямой связи между Сеулом и Пхеньяном, воссоединение семей, разделенных Корейской войной. Был подписан Акт о примирении и намерении обеих стран вести работу с целью объединения Кореи.

Еще до саммита обе Кореи приступили к экономическому сотрудничеству. Благодаря южнокорейским инвестициям КНДР выпускает цветные телевизоры и телефонные аппараты, которые затем реализуются в Южной Корее. Разрабатывается план создания на морском побережье Северной Кореи индустриальной базы для производства бытовых электроприборов на инвестиции таких корпораций, как «Самсунг электроникс» и др.

В соответствии с решениями саммита 15 августа 2000 состоялись встречи родственников в Пхеньяне и Сеуле, а позже было объявлено о восстановления железной дороги между Северной и Южной Кореей. Первый ее участок длиной 12 км в Северной Корее и 12 км в Южной планировали сдать в эксплуатацию в сентябре 2001. В дальнейшем эта дорога должна будет связать Корею с Китаем и далее с Россией и Европой.

* У лютому 2005 КНДР уперше відкрито заявила про створення в країні ядерної зброї.

У 1956 КНДР і СРСР підписали договір про підготовку фахівців-ядерників. У 1959 році КНДР уклала договори про співробітництво в області мирного використання ядерної енергії з СРСР і КНР і початок будівництва дослідницького центру в Йонбене, де в 1965 році був установлений радянський реактор ІРТ-2000 потужністю 2 МВт. Реактор ІРТ-2000 - це дослідницький реактор басейнового типу на легкій воді з водно-берилієвим відбивачем нейтронів. Як паливо в цьому реакторі застосовується порівняно сильно збагачений уран. Очевидно, такий реактор не можна використовувати для вироблення матеріалів для ядерної зброї - наприклад, для виробництва плутонію.

Роботи зі створення ядерної зброї були початі в 1970-их роках. У 1974 році КНДР вступила в МАГАТЕ. У тому ж році Пхеньян звернувся за допомогою в створенні ядерної зброї до КНР; північно-корейські фахівці були допущені на китайські полігони.

[ред.]КНДР і МАГАТЕ

 

12 грудня 1985 КНДР підписала Договір про непоширення ядерних озброєнь (ДНЯО).

У 1986 СРСР поставив у Корею газо-графітний дослідницький реактор потужністю 5 Мвт. З деякою імовірністю, на ньому і був напрацьований весь наявний у розпорядженні КНДР плутоній.

З червня 1992 на атомних об'єктах країни почалися інспекції МАГАТЕ. Однак на ряд об'єктів інспектори допущені не були, що привело до скандалу й оголошення КНДР про вихід із ДНЯО.

У червні 1993 КНДР в обмін на обіцянку США не втручатися в її справи призупинила вихід з договору, але через рік, 13 червня 1994, вийшла з МАГАТЕ.

[ред.]США і КНДР

 

21 жовтня 1994 року КНДР і США при президенті Біллі Клінтоні підписали угоду про заморожування північно-корейської ядерної програми в обмін на постачання мазуту й обіцянка побудувати на території країни два атомних реактори на легкій воді. Однак створений для будівлі корейських реакторів міжнародний консорціум KEDO так і не завершив почате будівництво.

Наприкінці 1990-х років КНДР придбала в Пакистані установки для збагачення урану в обмін на свої ракети середньої дальності Nodong.

Прихід до влади президента США Джорджа Буша привів до загострення відносин між двома країнами. Буш включив Північну Корею в список "країни-ізгоїв", а в жовтні 2002 року заступник держсекретаря США Джеймс Келлі заявив, що КНДР веде збагачення урану. Через якийсь час США призупинили постачання палива для північно-корейських електростанцій, а КНДР 12 грудня 2002 року офіційно оголосила про поновлення ядерної програми і виселення інспекторів МАГАТЕ. До кінця 2002 року в КНДР, за даними ЦРУ, було накопичено від 7 до 24 кг збройного плутонію. 10 січня 2003 року КНДР офіційно вийшла з ДНЯЗ.

6 січня 2004 року Пхеньян заявив про готовність заморозити ядерну програму в обмін на скасування санкцій і видалення з американського списку "країн-ізгоїв".

[ред.]Шестисторонні переговори

У 2003 почалися переговори з ядерної програми КНДР за участю КНР, США, Росії, Південної Кореї і Японії. Перші три раунди (серпень 2003 року, лютий і червень 2004 року) не принесли особливих результатів. А від участі в четвертому , наміченому на вересень, Пхеньян ухилився в зв'язку з черговим загостренням американо-корейських і японо-корейських відносин.

23 серпня 2004 року МЗС КНДР виступив із заявою, що містила образливі випади на адресу Джорджа Буша. У заяві також говорилося, що КНДР не бачить змісту в переговорах з врегулювання північно-корейської ядерної програми в умовах, коли президент США привселюдно іменує північно-корейського лідера Кім Чен Іра тираном. МЗС КНДР у своїй заяві назвав Джорджа Буша «дурнем у політику», «тираном, що затьмарив навіть Адольфа Гітлера», «ідіотом, невігласом і убивцею».

4 липня 2006 північна Корея виконала запуск відразу кількох ракет. Різні джерела стверджують, що було здійснено від 7 до 10 запусків ракет невідомих типів, серед яких дві середнього радіусу дії впали в Японське море[1].

Американські урядовці твердять, що одна з тих ракет - далекої дії Теподон-2, радіус якої понад 6 тисяч кілометрів дає можливість досягти будь-якої точки в Сполучених Штатах[2].

[ред.]Ядерні випробування

В кінці вересня 2006 року на підпис президентові США Джорджу Бушу був спрямований законопроект, схвалений обома палатами американського конгресу. Законопроект вводив санкції проти Північної Кореї та компаній, що співпрацюють з нею, які, на думку США, сприяють КНДР у поширенні зброї масового знищення (ЗМЗ), ракет та інших технологій доставки ЗМЗ. Санкціями також передбачалася заборона на фінансові операції та відмова у видачі експортних ліцензій.

3 жовтня 2006 року МЗС КНДР розповсюдив заяву, в якій говорилося про намір Північної Кореї «провести ядерне випробування за умови, що безпека його буде надійно гарантована». В якості обгрунтування такого рішення було заявлено про загрозу ядерної війни з боку США і економічні санкції, що мають на меті удушення КНДР — в цих умовах Пхеньян не бачить іншого виходу, крім проведення ядерного випробування. При цьому, як зазначалося в заяві, «КНДР не збирається використовувати ядерну зброю першою», а навпаки, «продовжить докладати зусиль щодо забезпечення без'ядерного статусу Корейського півострова та вживати всебічні зусилля в напрямі ядерного роззброєння та повної заборони ядерної зброї».

6 жовтня члени Ради Безпеки ООН одноголосно схвалили заяву голови РБ, що закликає Північну Корею відмовитися від ядерних випробувань та негайно повернутися до переговорів у шестисторонньому форматі без попередніх умов. Проект заяви був підготовлений Японією. Саме вона взяла на себе ініціативу вироблення спільної позиції світових держав щодо північнокорейської загрози.

Прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе 8 жовтня 2006 року відправився в Пекін і Сеул обговорювати «корейську проблему», відновивши, таким чином, контакти на найвищому рівні між Японією і КНР (перервані за п'ять років до цього). Цей факт свідчить про те значення, яке надається країнами регіону першому в історії випробуванню корейської атомної бомби. Китайський лідер Ху Цзіньтао дав зрозуміти перед початком переговорів, що китайське керівництво готове до конструктивної взаємодії з Японією з усіх питань, включаючи корейську кризу.

9 жовтня КНДР оголосила про успішне проведення ядерного випробування. У повідомленні Центрального телеграфного агентства Кореї (ЦТАК) говорилося: «Наш дослідницький підрозділ безпечно й успішно здійснив підземне ядерне випробування... Ядерне випробування стало історичною подією, яке принесло щастя нашим військовим та народу. Ядерне випробування внесе внесок у підтримання миру і стабільності на Корейському півострові та в прилеглому районі».

За інформацією південнокорейського агентства Yonhap, випробування було проведене в 10:36 за місцевим часом (1:36 Всесвітній координований час) в районі Хвадері поряд з містом Кільчжу (провінція Північна провінція Хамгьон) на північному сході КНДР, всього в 130 кілометрах від кордонів Росії.

У точці з координатами 41°18′ пн. ш. 129°08′ сх. д. був зареєстрований підземний поштовх c магнітудою 4,2 ([3]). Землетрус був зафіксований в Південній Кореї, Японії, США, Австралії та Росії.

Як повідомила наступного дня російська газета «Комерсант», «про плановане часу проведення випробувань Пхеньян проінформував Москву по дипломатичних каналах за дві години до вибуху». КНР, яку Пхеньян попередив про випробування лише за 20 хвилин до вибуху, практично одразу поставила до відома про це партнерів по шестисторонніх переговорах — США, Японію та Південну Корею.

Міністр оборони РФ Сергій Іванов доповів президентові Путіну, що потужність підземного вибуху склала від 5 до 15 кт. За оцінками інших джерел, потужність склала близько 0,5 кт. Через настільки малої потужності висловлюється підозра, що вибух не був ядерним, а підірвано було кілька сотень тонн тротилу.

Згідно із заявою влади КНДР і моніторингу відповідних служб навколишніх країн, витоку радіації не зафіксовано.

Всі провідні світові держави, включаючи Росію та (вперше) Китай, а також керівництво НАТО і Євросоюзу засудили проведення ядерного випробування в КНДР. Російський президент Володимир Путін на нараді з членами уряду заявив: «Росія, безумовно, засуджує випробування, проведені КНДР, і справа не тільки в самій Кореї — справа у величезному шкоду, який нанесений процесу нерозповсюдження зброї масового знищення в світі».

Південна Корея скасувала відправку в КНДР чергової партії гуманітарної допомоги та привела свої збройні сили в стан підвищеної бойової готовності.

Як вважають американські експерти, КНДР має кількістю плутонію, достатнім для виробництва 12 ядерних боєприпасів. При цьому експерти вважають, що КНДР не має технологій, що дозволяють створити боєприпас, який можна було б розмістити в головній частині ракети.

25 травня 2009 року КНДР знову провела ядерні випробування. Потужність підземного ядерного вибуху за оцінкою російських військових склала від 10 до 20 кт.[1][2]. 27 травня січень 2009 північнокорейське радіомовлення для закордону «Голос Кореї» на всіх 9 мовах свого іномовлення (включаючи російську) повідомило що за день до того в Пхеньяні «масовому мітингу громадськості», на якому секретарем ЦК ТПК Че Ті Боком було приведено офіційне обгрунтування проведення ядерного випробування: «проведені ядерні випробування є рішучою мірою для захисту вищих інтересів республіки для захисту суверенітету країни та нації в умовах, коли посилюється загроза з боку Сполучених Штатів Америки ядерного превентивного удару, їх підступи щодо застосування санкцій». Потім в передачі наводилося заяву «представництва Корейської Народної Армії в Панмунчжоне», в якому заявлялося, що, «незважаючи на угоду про перемир'я в Кореї, по якому заборонено будь блокування воюючих сторін, Південна Корея приєдналася до ініціативи про обмеження ядерних озброєнь, а США ввели санкції проти КНДР. У заяві вказувалося, що якщо будуть спроби силового поширення ініціативи з обмеження ядерної зброї на КНДР, як, наприклад, спроби огляду морського транспорту країни, то КНДР буде вважати це оголошенням війни».


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!