Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Результати дослідження, їх інтерпретація і узагальнення



Методи узагальнення результатів педагогічного експерименту.

Узагальнення(генералізація) − мисленнєві операція об’єднання предметів і явищ за їх спільними, істотними ознаками; спосіб формулювання нового знання у вигляді законів. У. досягають шляхом виділення найважливіших властивостей предметів, явищ та абстрагування від несуттєвих властивостей. З допомогою У. потенційно нескінчена множина даних одиничних спостережень заміняється кінцевою множиною наукових фактів.

Результати дослідження, їх інтерпретація і узагальнення.

Результати дослідження вже оброблені і подані в тій чи іншій формі. Крім того, використання статистичних критеріїв вже дозволило зробити висновок про прийняття чи відкидання статистичної гіпотези Н1 або Н0. Н1 ― гіпотеза про відмінності, Н0 ― гіпотеза про подібність. Підтвердження Н1 свідчить про вірність статистичного твердження, а другої ― прийняття гіпотези Н0 ― про відсутність відмінностей.

Але для науки важливіше отримати максимально достовірне знання, а не „засмічувати” наукові журнали невалідними і ненадійними результатами. Тому стратегія досліджень в будь-якій галузі педагогічної чи психологічної науки така: перехід від пошукового до уточнювального експерименту; від низьких рівнів достовірності ― до високих, від досліджень на малих вибірках ― до досліджень на великих.

В конкретних же дослідженнях значимість помилок І і ІІ роду може сильно залежати від цілей, які вирішуються в експерименті, від предмету вивчення і характеру завдання, яке вирішується в експерименті і т.д.

Прийняття чи відкидання статистичної гіпотези не є єдиною умовою прийняття чи неприйняття експериментальної гіпотези. Якщо статистична гіпотеза відкинута, то дослідник може це реалізувати по різному. Він може завершити експеримент і зробити спробу висунення нових гіпотез, може провести нове дослідження на розширеній вибірці з використанням модифікованого експериментального плану і т.д. „Негативний” результат, як говорять досвідчені експериментатори, теж результат.

Припустимо, що експериментальна гіпотеза підтверджена, або за К. Поппером, не спростована. Необхідно вирішити проблему узагальнення результатів експерименту: на які групи піддослідних можуть бути розповсюджені висновки, в яких зовнішніх умовах будуть відтворюватися результати, чи не буде впливати на результати дослідження зміна експериментатора?



1. Узагальнення стосовно об’єктів. Якщо ми провели експеримент на 30 оптантах ― чоловіках від 19 до 23 років, які є з сімей середнього класу, навчаються на ІІ-ІІІ курсах університетів, то, як правило, необхідно вирішити наступну проблему: на яку популяцію розповсюджувати результати? Граничним узагальненням буде перенесення висновків на все людство. Але подальші дослідження зводяться не лише до уточнення, але й до звуження діапазону використання знайдених закономірностей.

Обмежувачами генералізації виступають позапсихологічні та позапедагогічні характеристики популяції: 1) біологічні і 2) соціокультурні. До основних біологічних характеристик відносять стать, вік, расу, конституційні особливості, фізичне здоров’я. Соціокультурні особливості є другим важливим обмеженням узагальнення результатів. Вирішується проблема можливості розповсюдження результатів на представників інших народів і культур в кроскультурних дослідженнях. Аналогічна робота проводиться з уточнення впливу на результати експерименту таких додаткових змінних, як рівень освіти і рівень доходів піддослідних, приналежність до певного класу і т.д.

Буває, що результати експерименту можна використати лише на тій популяції, представники якої були в складі експериментальної групи. Але й тут проблема: чи можна отримані в експерименті результати розповсюдити на всю популяцію? Вирішення її залежить від того, наскільки при плануванні дослідження і формуванні експериментальної вибірки дотримувались вимоги репрезентативності.

Для перевірки висновків, по-перше, проводять додаткові експерименти на групах представників тієї ж популяції, які не увійшли в первинну вибірку. По-друге, прагнуть максимально збільшити в уточнювальному експерименті кількість експериментальних і контрольних груп.

Метод факторного аналізу розробив Ч. Спірмен у 1904 р. Це комплекс аналітичних методів, які дозволяють виявити латентні (приховані) ознаки, а також причини їх виникнення і внутрішні закономірності їх взаємозв’язку. Спрямований на перетворення вихідного набору ознак в більш просту і змістовну форму. Використовується для зведення отриманих результатів до відносно малого числа незалежних змінних і для виділення факторів, необхідних для опису індивідуальних відмінностей отриманих результатів. Це метод узагальнення результатів і підтвердження гіпотез стосовно природи процесів, які притаманні властивості, котра вивчається. Вихідною інформацією тут є кореляційна матриця, або матриця інтеркореляцій показників тестів (див. мал. 2.5.3.).

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!