Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми



Відношення суспільства і природи є складною і багато аспектною проблемою. Адже і суспільство, і природа є об'єктами дослідження багатьох наук. Ми розглянемо філософський аспект їхнього співвідношення, зокрема, єдність і відмінність суспільства і природи, аналіз системи "суспільство — природа", основні етапи розвитку взаємодії суспільства і природи, сучасну екологічну ситуацію, шляхи і методи розв'язання соціально-екологічних проблем.

Що являють собою суспільство і природа? Поняття "природа" в науковій літературі вживається у двох значеннях. У широкому розумінні слово природа охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів, тобто є синонімом Всесвіту. У вузькому розумінні природа — це частина світу, яка, умовно кажучи, протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Саме під таким кутом зору у даному розділі розглядається проблема взаємодії суспільства і природи.

Поняття "суспільство" багатогранне: це сукупність форм спільної діяльності людей, що історично склалася, а також система, яка охоплює всю сукупність умов соціальної життєдіяльності людей та їхні відносини один з одним і з природою.

Природа первинна. Нашій планеті кілька мільярдів років. Ми з'явилися в природі зовсім недавно і є наймолодшими жителями її, якщо порівнювати з іншими видами і формами життя. Наукою і практикою доведе що матеріальну єдність природи, в якій народжуються і розвиваються якісно нові види матерії та форми руху. На певному етапі еволюції нашої планети з'являється органічна матерія, біологічна форма руху, на основі якої у свою чергу виникає більш висока форма матеріального руху соціальна.

Сучасна наука виходить із того, що виникнення життя на Землі є результатом саморуху і розвитку матерії при наявності відповідних природних умов. Це стало можливим завдяки тому, що наша планета перебуває на найбільш оптимальній віддалі від Сонця — 150 млн. км. Як стверджують природознавці, Земля була б покрита льодом, якби вона перебувала на 16 млн. км далі від Сонця. З іншого боку, якби вона була на 16 млн. км. ближче до Сонця, то вся вода випарувалася б. І в першому, і в другому випадках життя на Землі було б неможливим.

З виникненням життя сформувалась частина планети Земля, яку називають біосферою, тобто сфера взаємодії живої і неживої матерії. Багато таємничого і загадкового є в історії розвитку життя на Землі, але незаперечним є те, що людина — частина природи.



Природа є необхідною умовою матеріального життя і суспільства, зокрема фізичного і духовного життя людини, джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві, одночасно вона є і середовищем існування суспільства. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва.

Визначаючи взаємозв'язок людини, суспільства і природи, відзначимо, що вони є не тотожними, а специфічними частинами матеріального світу. Природа й історія є двома складовими елементами того середовища, в якому ми живемо. Але на відміну від інших природних істот, людина — не просто природна істота, а людська природна істота, тобто істота, яка існує для самої себе. Перебуваючи в тісному взаємозв'язку, природа і суспільство утворюють систему "суспільство — природа", яка функціонує відтоді, відколи з'явилася людина з властивим їй практичним способом ставлення до природи. Система "суспільство — природа" передбачає пі-1 знання людиною природи, її використання і перетворення. Свою цілісність ця система могла зберегти при одночасному цілеспрямованому розвитку обох елементів природи і суспільства.

Щоб зрозуміти і дослідити матеріальну систему "суспільство — природа", необхідно враховувати всю сукупність зв'язків, взаємовпливів і взаємовідносин, що утворилися й існують у географічній оболонці Землі. її компоненти утворюють єдине й нерозривне ціле і є особливим явищем природи. Географічна оболонка складається з атмосфери, літосфери, гідросфери і біосфери. В цій оболонці відбуваються різноманітні процеси з неорганічними і органічними речовинами; матерія зазнала складної еволюції, внаслідок чого з'явились різноманітні форми життя, вищою з яких є людське суспільство.



Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічного середовища. Людина живе на Землі в межах тоненької сфери, саме тут вона реалізує свої творчі сили. Ця зона називається географічним середовищем (від грецьких де — Земля і grapho описую, пишу). Географічне середовище — це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя і які, таким чином, є необхідними умовами існування і розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери. Тобто та частина природи, яка є об'єктом діяльності людини і насамперед виробництва. Із розвитком суспільства географічне середовище розширюється, до його складу залучаються дно океанів, Північний і Південний полюси, різноманітні родовища, космічний простір тощо. Змінюється і його роль у житті людини.

На перших етапах розвитку суспільства важливе значення мали багатий рослинний і тваринний світ, родючість ґрунтів, сприятливий для життя людини клімат, багато інших важливих складових. І це зрозуміло, навіть життя як явище природи могло виникнути лише за сприятливих умов. У подальшому географічне середовище, його умови або прискорювали, або гальмували розвиток суспільства. Для порівняння можна зіставити темпи соціального розвитку народів Африки, які жили в умовах тропічних лісів або в пісках Сахари, Італії, Франції, Іспанії, Німеччини, якутів, евенків тощо. В даному випадку мова йде лише про вплив на життя людини виключно природних умов.

Із розвитком суспільства географічне середовище не тільки розширюється (територіально) у просторі, а й якісно змінюється, зокрема створюється нова природа: нові сорти дерев, рослин, нові породи тварин (методами селекції), великі площі земної поверхні займають культурні насадження (сади, парки, ліси), створюються нові міста, дороги, річки, озера, будуються електростанції штучні моря тощо. Тисячу років тому земна поверхня була значно іншою, не кажучи вже про рослинний і тваринний світ. Ми не стверджуємо, що ці зміни на користь людству і- природі, — це окреме питання. Але абсолютно однозначно, що наш сучасник живе практично в інших природних умовах, ніж його предок тисячу років тому на тій же території. Наприклад, у великих містах сьогодні майже обов'язкові атрибути: трамвай, тролейбус, багатоповерхові будинки, асфальтові і бетонні дороги, електромережі, радіо, телебачення, телефонний зв'язок тощо. Таким чином, людина постійно змінює і вдосконалює географічне середовище у відповідності з потребами розвитку суспільства.

Закономірно, що і географічне середовище суттєво впливає на саму людину. Умови життя формують стиль і спосіб життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції, форму одягу, специфіку харчування. Зайве переконувати, що за темпераментом, звичаями, традиціями, способами ведення господарства, полювання, відпочинку італійці, іспанці або грузини відрізняються від шведів і якутів.

На ранніх етапах розвитку суспільства географічне середовище відігравало провідну роль. Із розвитком виробництва, культури все більшого значення набувають стан економіки, виробництва, науки, техніки, освіти, і культури в цілому. Для прикладу можна порівняти темпи і рівень соціального розвитку, наприклад Японії і Китаю або Німеччини і Росії.

 

У процесі розвитку суспільства постійно відбувається його взаємодія з природою. Для того щоб це осмислити, необхідно розкрити сутність понять "природа", "природне і географічне середовище", "біосфера" й "ноосфера".

Щодо поняття "природа", то воно багатозначне. В широкому значенні під природою розуміють весь існуючий матеріальний світ (Всесвіт).

Проте в житті люди взаємодіють лише з незначною частиною природи - середовищем життєдіяльності, яке називають природним. В цьому розумінні суспільство абстрактно виділяється із природи як позаприродне явище. Це мають на увазі тоді, коли йдеться про відмінність суспільства від природи або про загибель природи в ході втручання людини в природний процес.

Говорячи про суспільство в першому розумінні слід рахуватися з тим, що воно - частина особливого роду, а не просто сукупність об´єктів, хоча й вміщує їх (люди, створені ними предмети тощо). Головне заключається в тому, що в ньому існує особливий тип процесів, якому немає аналогів у природі. Це, в першу чергу, процеси духовного життя, які протікають в головах людей. При цьому координуючись, з´єднуючись між собою утворюють суспільну свідомість.

Крім того, суспільство існує в територіальних і хронологічних межах - природа поза територіальна й поза хронологічна - впливає на всі частини природи. Його відмінність від природних об´єктів дозволяє протиставити його природі, вбачаючи в цьому особливий (надприродний чи поза природний) тип реальності.

Середовище життєдіяльності завжди має конкретно-історичний зміст. В його рамках виділяються: біосфера-поверхнева оболонка нашої планети, в межах якої може здійснюватись (здійснюється) життєдіяльність усього живого.

У біосферу включають тропосферу (нижня частина земної атмосфери до 18 км висоти), світовий океан, ґрунт і частину літосфери - верхньої твердої оболонки земної кулі до глибини 1 - 2 км, де можуть існувати мікроорганізми.

Географічне середовище - це частина природного середовища, освоєного людиною на даному етапі розвитку. Люди, взаємодіючи з природою, силою свого розуму й праці створили штучний світ: міста, села, дороги і таке ін. Частина поверхні Землі, яка змінена за допомогою техніки, називається техносферою. Все це так звана "друга природа", створена суспільством.

Ця частина географічного середовища має тенденцію до швидкого розширення. Необхідність осмислення цього процесу зумовлює потребу в пізнанні специфічних законів взаємодії суспільства й цієї частини природи в умовах науково-технічного прогресу. Цю проблему на початку XX ст. зробили предметом дослідження П. Т. Тейяр де Шарден, Е.Леруа та В.І.Вернадський, впровадивши в науку поняття ноосфери (грец. - сфера розуму).

За В.І.Вернадським, Е.Леруа та П.Т. де Шарденом, ноосфера - сфера свідомої діяльності людини в глобальному масштабі, взаємодії суспільства й природи, у межах якої розумна діяльність людини стає головним, вирішальним фактором розвитку. Ноосфера є новою, вищою стадією розвитку біосфери, яка пов´язана з функціонуванням продуктів людського розуму. Пізнаючи закони природи, й створюючи нові техніку й технології, людина здійснює вирішальний вплив на процеси у земному й навколоземному середовищі її проживання, змінюючи і перетворюючи його своєю діяльністю.

Проблема "природа й суспільство" по-різному вирішується філософськими школами, напрямами. Наприклад, об´єктивні ідеалісти ігнорують зв´язок суспільства з природою, розглядаючи історію людства як розвиток світового розуму, абсолютної ідеї. Суб´єктивні ідеалісти навпаки, вважають природу комплексами людських відчуттів.

Представники натуралістичного напряму в соціології (географічний детермінізм) вважають, що джерело розвитку суспільства перебуває за його межами. Одні з них стверджували, що доля народів і держав зумовлена кліматом (Ш.Монтеск´є), інші перебільшували значення річок і морів, абсолютизували вплив інших природних факторів на суспільний прогрес (Г.Бокль, І.Сєченов, І.Павлов). Прихильники географічного детермінізму механічно переносили дію законів природи на розвиток суспільства, вважали вплив природи на суспільство запрограмованим, вирішальним фактором еволюції людства.

Матеріалісти усіх часів визнавали природу джерелом, з якого вийшла людина (суспільство). Вона пов´язана з природою (географічним середовищем) як соціальний суб´єкт, як суспільство, що є продуктом взаємодії людей.

Природа (географічне середовище) і суспільство утворюють діалектичну єдність. Вона полягає в тому, що соціальна форма руху матерії, будучи вищою формою руху, як і інші, підпорядковується дії законів об´єктивного розвитку світу.

Людина генетично походить з тваринного світу, тому є невід´ємною частиною природи. Будучи невіддільним від неї, суспільство теж залежить від неї і постійно взаємодіє з нею. Ця залежність існувала на всіх етапах історії, проте весь час змінювалась. З одного боку, у зв´язку з розвитком продуктивних сил, людина все більше підкоряла собі природу й ставала менш залежною від неї. З іншого - розширювалося коло природних факторів, з якими вона змушена була рахуватися. Водночас, розвиток продуктивних сил породжував цілий ряд демографічних проблем, що зумовило тенденцію зростаючої залежності людини від природи. (Про це йтиметься далі).

У системі "суспільство-природа" кожна із сторін впливала одна на одну. Проте більш рухомим елементом завжди було суспільство.

Природа є колискою, середовищем життєдіяльності людини, єдиним джерелом, звідки вона черпає все необхідне для свого існування. На початковій стадії розвитку суспільство привласнювало лише готові продукти природи (плоди рослин, результати полювання на тварин тощо). У подальшому - навчилося перетворювати природу й використовувати родючість землі, енергоємність вугілля, нафти, а також метали для виготовлення засобів виробництва.

Виявилось, що природні умови можуть не лише прискорювати, а й уповільнювати розвиток суспільства, тобто впливати на його продуктивні сили, їх розміщення, розселення людей, на форми трудової діяльності, зумовлюючи певні цикли в житті людини (зміна дня і ночі, пори року). Проте вони можуть й знищувати плоди цивілізації (землетруси, повені, засухи тощо).

І все ж у системі "природа-суспільство" вирішальним фактором є суспільство. Свою активність воно спричиняє через:

а) розширення просторових меж освоєння природи - використання космосу, нових регіонів земної поверхні, світового океану;

б) проникнення людини в мікросвіт, відкриття невідомих раніше властивостей і законів природи;

в) інтенсифікацію використання природних ресурсів;

г) посилення впливу суспільства на структуру навколишнього середовища - відтворення природи, зміну біосфери, енергетичного й теплового балансу, втручання в біологічні й фізичні процеси тощо.

Результати впливу людини на природу проявляються нині в наслідках науково-технічної революції (НТР), яка все більше ускладнює екологічну ситуацію (грец. eikos - житло, місце проживання). У результаті взаємодії суспільства й природи нині виникли гострі суперечності, що становлять суть екологічних проблем.

Найскладнішими серед них є глобальні:

- проблема вичерпності природних ресурсів;

- підтримка рівноваги біосфери і збереження середовища.

Перед сучасним людством стоять дві основні небезпеки - можливість термоядерної катастрофи (трагічне попередження - Чорнобиль) і небезпека незворотного руйнування природного середовища.

У практичній взаємодії з природою людина нерідко продовжує керуватися обмеженими, регіональними і тільки сьогоденними інтересами, коли природа фактично виступає лише плацдармом, на якому розгортається суперництво різних народів, класів, соціальних груп.

Усе це призвело до того, що XX ст. позначилося різким погіршенням природного середовища: забруднення повітря, річок, озер, морів, надмірне зростання шумових навантажень, особливо в містах, захаращення великих територій різноманітними відходами, зменшення багатьох природних компонентів та видового складу тваринного й рослинного світу, збіднення ґрунтів та інші форми порушення цілісності природи. Усе це різко погіршило умови життєдіяльності. Стає практично неможливим існування всього живого, непередбаченими стали і зміни кліматичних процесів.

Радіаційні, теплові, шумові, електромагнітні зміни також порушують умови життя людей. Усе це, зрештою, пов´язане із збільшенням відходів сучасної виробничої технології. Сьогодні 90 - 98% речовини, взятої від природи, перетворюються на відходи і забруднюють середовище. За існуючих тенденцій обсяг газоподібних забруднювачів атмосфери досяг понад 50 млрд тонн, викидів твердих речовин - понад 725 млрд тонн.

Дедалі гострішими стають проблеми "водного голоду" і забезпечення людства мінеральною сировиною та енергією, а також демографічна проблема.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!