Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Багатогранність таланту І.Кавалерідзе (режисер, скульптор, драматург)



Іва́н Петро́вич Кавалері́дзе (* 1 (13) квітня 1887, хутір Ладанський, нині Роменський район, Сумська область— † 3 грудня 1978, Київ) — український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, художник кіно. Народний артист УРСР (1969).

Скульптури:

У творчому доробку Кавалерідзе — численні пам'ятники:

· княгині Ользі (Київ, 1911; зруйнований 1919, відновлений 1996)

· Тарасу Шевченку (Ромни, 1918; Полтава 1925; Суми, 1926 — зруйнований на початку 1960-х рр.)

· Григорію Сковороді (Лохвиця, 1922; Київ, 1977)

· Артему (Бахмут, 1924; Святогірськ, 1927)

· Леніну з комсомольцями

· Ярославу Мудрому (проект 1944–1960 рр., встановлений у 1990-х рр.)

Автор проекту пам'ятника Богдану Хмельницькому в Кобеляках (1962), скульптурного портрету Федора Шаляпіна(1909), скульптурних композицій «Амвросій Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954), «Прометей» (1962), «Лев Толстой» (1965), «Святослав у бою», «Запорожець на коні», «О.Пушкін і М.Гоголь», «Марко Кропивницький», «Летять журавлі»; меморіальних таблиць і горельєфів.

Кіно:

Діяльність у кіно розпочав 1911 року. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській (1928–1933) і Київській (1934–1941) кіностудіях.

Із 1957 по 1962 — режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О. Довженка.

Неодноразово за свою творчість був звинувачений у «націоналістичному ухилі».

Як кінорежисер поставив фільми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936), Наталка Полтавка (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961; за твором Панаса Мирного).

Скульптор і художник О. Архипенко

Олекса́ндр Порфи́рович Архи́пенко (*18 травня (30 травня) 1887, Київ — †25 лютого 1964, Нью-Йорк) — український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі. Почесний член Об'єднання Митців Українців в Америці (ОМУА) та дійсний член Американської Академії Мистецтва і Літератури.

Роботи Архипенка визначаються динамізмом, лаконічністю композиції й форми; він запровадив у скульптуру поліхромію, увігнутість і отвір, як виражальні елементи скульптури, синтетичні об'ємні рухомі конструкції. Одним з перших Архипенко використовувати експресивні можливості «нульової», наскрізної форми — такою є пустота між піднятою рукою в скульптурі «Жінка, що вкладає волосся», 1915 року.

Більшості його композицій властива манера кубізму, конструктивізму та абстракціонізму.



Творчість Архипенка мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, у тому числі архітектури та дизайну в країнах Європи та Америки. Твори Архипенка перевернули світові уявлення початку XX ст. про скульптуру. Саме Архипенко вперше «склав» єдину форму з різних нееквівалентних форм, вводячи у композиції скло, дерево, метал, целлулоїд. Пластика, рух, проявлена конструкція і конструктивність, ліричність — основні якості його творів, які були високо оцінені сучасниками — Г. Аполлінером, П. Пікассо, Ф. Леже, М. Дюшаном, Р. і С. Делоне, А. Родченко, П. Ковжуном, послідовниками і дослідниками.

Мініатюри М. Сядристого

Мико́ла Сергі́йович Сядри́стий (* 1 вересня 1937, Колісниківка, Харківщина) — український майстер мікромініатюри. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Заслужений майстер народної творчості України.

Створенням мікромініатюр займається понад 40 років. Всі мініатюри виконує тільки вручну, за своєю неповторною для кожної роботи технологією.

Художні і технічні мікромініатюри Миколи Сядристого розширюють уявлення про людські можливості.

Створив мистецькі та технічні мікромініатюри:

· на вишневих і тернових кісточках (портретні барельєфи Т. Шевченка, С. Крушельницької, Данте та ін.),

· на зрізах зернят дикої груші і яблуні (акварельні портрети І. Франка, В. Симоненка, Мікеланджело, Е. Гемінґвея),

· з пелюсток безсмертника найменша у світі книга (розмір 0.6 мм; має 12 сторінок, зашита павутинкою, обкладинку виготовлено з пелюстки безсмертника;

· Т. Шевченка),

· на половині виноградного зернятка (на вставленому склі — карта Закарпаття),

· найменші в світі шахи (шахівниця з фігурками розміщена на голівці шпильки; показана позиція гри однієї з партій Альохіна і Капабланки), в т. ч. найменшу на Землі шахову фігуру. Золотий пішак у 3 мільйони разів менший за макову зернину.



· підкував блоху.

· найменший у світі збірний виріб — маленький працюючий золотий замок (в 50 тисяч разів менше за шпилькову голівку і має ключик). У кубічному міліметрі можна вмістити 50 тисяч таких замків.

Творчість К. Білокур

Білоку́р Катери́на Васи́лівна (* 25 листопада (7 грудня) 1900, народилася в селі Богданівка, Пирятинського повіту, Полтавської губернії — померла 10 червня 1961, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область). Українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»)

В основному Катерина Білокур малювала квіти. Нерідко в одній картині поєднувала весняні й осінні — така картина і створювалася з весни до осені. 6 жоржин на картині «Колгоспне поле» малювала три тижні.

Крім квітів, є автором пейзажів та портретів.

Декілька разів зверталася до сюжету лелеки, котрий приносить дитину, але відмовилася від цієї ідеї через подив і нерозуміння оточуючих, котрі чекали від неї лише квітів.

Аквареллю й олівцем працювала мало. Художницю більше приваблювали олійні фарби. Сама робила пензлі — вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжини. Для кожної фарби — свій пензлик. Самотужки опанувала техніку ґрунтування полотна.

Є представницею так званого «наївного мистецтва» — групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!