Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Квинард Н инструкция по применению



БОЯРЫШНИКА НАСТОЙКА: инструкция по применению и отзывы

Клинико-фармакологическая группа

01.040 (Фитопрепарат, применяемый при функциональных нарушениях сердечно-сосудистой системы)

В начало

Форма выпуска, состав и упаковка

Настойка 1 л
боярышника плоды 100 г

25 мл - флакон-капельницы темного стекла (1) - пачки картонные.

В начало

Фармакологическое действие

Оказывает умеренное кардиотоническое, спазмолитическое, седативное действие.

В начало

Дозировка

Внутрь. Взрослым по 20-30 капель 3-4 раза в день до еды. Курс лечения 20-30 дней. Детям старше 12 лет - по 10-15 капель 3-4 раза в день до еды. Курс лечения 20-30 дней.

В начало

Передозировка

При превышении рекомендуемых доз возможно усиление побочных эффектов. Лечение симптоматическое.

В начало

Лекарственное взаимодействие

При совместном применении настойки боярышника и сердечных гликозидов (в том числе строфантин, дигоксин) происходит усиление кардиотонического эффекта; с бета-адреноблокаторами - возможно усиление гипотензивного эффекта.

В начало

Беременность и лактация

Противопоказан: беременность, период лактации.

В начало

Побочные действия

В отдельных случаях возможны аллергические реакции (крапивница, зуд), брадикардия (при длительном применении), при применении в больших дозах - снижение артериального давления, головокружение, тремор, сонливость.

В начало

Условия и сроки хранения

В защищенном от света месте при температуре от 15 до 25°С. Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности. 2 года. Не применять по истечении срока годности.

В начало

Показания

Настойку боярышника применяют в комплексной терапии функциональных расстройств сердечной деятельности, кардиалгии, климактерического синдрома, астено-невротических состояний.

В начало

Противопоказания

Повышенная чувствительность к компонентам препарата, беременность, период лактации, детский возраст до 12 лет.

С осторожностью: заболевания печени, алкоголизм, черепно-мозговая травма, заболевания головного мозга, детский возраст от 12 лет.



В начало

Особые указания

Содержание абсолютного спирта в максимальной разовой дозе препарата для взрослых содержится 0.45 г, для детей – 0.23 г; в максимальной суточной дозе препарата для взрослых содержится 1.8 г, для детей – 0.9 г.

В период применения препарата необходимо соблюдать осторожность при потенциально опасных видах деятельности, требующих особого внимания и быстрых реакций (управление автотранспортом, работа с движущимися механизмами, работа диспетчера и оператора и т.п.).

В начало

Применение при нарушении функции печени

С осторожностью: заболевания печени.

Настойка пустырника

Показания к применению: Артериальная гипертензия. Нервная возбудимость. Нарушения сна.

Общие характеристики. Состав:

Международное название: Leonurus cardiaca
Основные физико-химические свойства: прозрачная жидкость бурого с зеленоватым оттенком цвета, горьковатая на вкус, со слабым ароматным запахом; при хранении допускается образования осадка.
Состав: настойки травы пустирника (1:5).
Вспомогательное вещество: спирт этиловый 70%.


Фармакологические свойства:

За характером действия настойка пустырника близкая к препаратам валерианы. Успокоительный эффект происходит за счет усиления процесса торможения или снижения процесса возбуждения в центральной нервной системе. Снотворного действия не проявляет, но облегчает наступления физиологического сна и углубляет его. Не вызывает явлений привыкания, психической зависимости.




Фамакокинетика. Не выявлена.

 

Показания к применению:

Функциональные нарушения деятельности сердечно-сосудистой системы (нейроциркуляторная дистония по гипертоническому типу), на начальных стадиях артериальной гипертензии, а также при повышенной эмоциональной возбудимости, раздражительности, легких формах нарушений сна.

Способ применения и дозы:

Настойку пустырника принимают внутрь. Если врач не назначил другую схему лечения, взрослым рекомендуется применять по 30–50 капель настойки 3–4 раза в день до достижения стабильного лечебного эффекта, детям с 12 лет — из расчета 1 капля на 1 год жизни.

Особенности применения:

Препарат содержит спирт! Следует придерживаться осторожности при приеме лекарственного средства из-за того, что препарат влияет на способность управлять автомобилем и другими механизмами. Седативный эффект развивается медленно, на протяжении трех недель.

Побочные действия:

Препарат, как правило, переносится хорошо, тем не менее у некоторых больных при индивидуальной повышенной чувствительности возможно развитие аллергических реакций (покраснение кожи, сыпь, зуд).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами:

Усиливает эффекты снотворных, анальгетических и седативных средств.

Противопоказания:

Пустырника настойка противопоказана при выраженной гипотензии и индивидуальной непереносимости компонентов препарата.

Поскольку в состав препарата входит этиловый спирт, настойку не рекомендуется применять женщинам в период беременности и кормления грудью и детям до 12 лет.

Передозировка:

Возможно развитие повышенной чувствительности к препарату.

Клинико-фармакологические группы

02.059 (Препарат, улучшающий кровообращение и метаболизм головного мозга)
02.048 (Ноотропный препарат)
02.058 (Препарат, улучшающий кровообращение головного мозга)



В начало

Фармакологическое действие

Средство, улучшающее мозговое кровообращение и мозговой метаболизм. Ингибирует активность фосфодиэстеразы, что способствует накоплению в тканях цАМФ. Оказывает вазодилатирующее действие преимущественно на сосуды головного мозга, что обусловлено прямым миотропным спазмолитическим действием. Системное АД понижается незначительно. Улучшает кровоснабжение и микроциркуляцию в тканях головного мозга, уменьшает агрегацию тромбоцитов, способствует нормализации реологических свойств крови. Улучшает переносимость гипоксии клетками головного мозга, способствуя транспорту кислорода к тканям вследствие уменьшения сродства к нему эритроцитов, усиливая поглощение и метаболизм глюкозы. Повышает содержание катехоламинов в тканях мозга.

В начало

Фармакокинетика

При приеме внутрь быстро абсорбируется из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается приблизительно через 1 ч. При парентеральном введении Vd составляет 5.3 л/кг. T1/2 составляет около 5 ч.

В начало

Дозировка

Для приема внутрь - по 5-10 мг 3 раза/сут.

В виде инъекций (главным образом при острых состояниях) разовая доза составляет 20 мг, при хорошей переносимости дозу повышают в течение 3-4 дней до 1 мг/кг; длительность лечения 10-14 дней.

В начало

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении с варфарином сообщается о небольшом уменьшении антикоагулянтного действия варфарина.

При одновременном парентеральном применении винпоцетина и гепарина возможно повышение риска кровотечений.

В начало

Беременность и лактация

Противопоказан к применению при беременности.

Данные о безопасности применения в период лактации отсутствуют.

В начало

Побочные действия

Со стороны сердечно-сосудистой системы: преходящая артериальная гипертензия, тахикардия; редко - экстрасистолия, увеличение времени возбуждения желудочков.

В начало

Показания

Острая и хроническая недостаточность мозгового кровообращения. Дисциркуляторная энцефалопатия, сопровождающаяся нарушениями памяти, головокружением, головной болью. Посттравматическая энцефалопатия. Сосудистые заболевания сетчатки и сосудистой оболочки глаза. Ухудшение слуха сосудистого или токсического генеза, болезнь Меньера, головокружение лабиринтного происхождения. Вегето-сосудистая дистония при климактерическом синдроме.

В начало

Противопоказания

Беременность, повышенная чувствительность к винпоцетину.

Для парентерального применения: тяжелая ИБС, тяжелые формы аритмии.

В начало

Особые указания

С осторожностью применяют внутрь при аритмии, стенокардии, при неустойчивом АД и пониженном сосудистом тонусе. Парентерально, как правило, применяют в острых случаях до улучшения клинической картины, затем переходят на прием внутрь. При хронических заболеваниях винпоцетин принимают внутрь. При геморрагическом церебральном инсульте парентеральное введение винпоцетина допускается только после уменьшения острых явлений (обычно 5-7 дней).

В начало

Препараты, содержащие ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE)

• КАВИНТОН® ФОРТЕ (CAVINTON® FORTE) таб. 10 мг: 30 или 90 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-САР (VINPOCETINE-SAR) концентрат д/пригот. р-ра д/инфузий 5 мг/мл: 2 мл амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• КОРСАВИН (KORSAVIN) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• КАВИНТОН® (CAVINTON®) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОТРОПИЛ® (VINPOTROPILE) конц. д/приготов. р-ра д/инфузий 1 мг+80 мг/мл: 5 мл амп. 5, 10 или 20 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 25 или 50 шт.
• ТЕЛЕКТОЛ (TELECTOL) таб., покр. оболочкой, 5 мг: 10, 15, 20, 30, 40, 45, 50, 60, 75, 90, 100, 150, 200 или 300 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) р-р д/инъекц. 10 мг/2 мл: амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) конц. д/пригот. р-ра д/инф. 5 мг/мл: амп. 2 мл или 5 мл 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETIN) таб. 5 мг: 20 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-САР (VINPOCETINE-SAR) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН ФОРТЕ (VINPOCETINE FORTE) таб. 10 мг: 10, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-АКОС (VINPOCETINE-AKOS) р-р д/инф. концентрированный 10 мг/2 мл: амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30, 40 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) субстанция-порошок: бочки
• ВИНПОЦЕТИН-ЭСКОМ (VINPOCETINE-ESCOM) концентрат д/пригот. р-ра д/инф. 5 мг/мл: амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• КАВИНТОН® ФОРТЕ (CAVINTON® FORTE) таб. 10 мг: 30 или 90 шт.
• БРАВИНТОН (BRAVINTONE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ТЕЛЕКТОЛ (TELECTOL) таб., покр. оболочкой, 10 мг: 10, 15, 20, 30, 40, 45, 50, 60, 75, 90, 100, 150, 200 или 300 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 10, 20, 30, 40 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) субстанция-порошок: барабаны
• КАВИНТОН® (CAVINTON®) концентрат д/пригот. р-ра д/инф. 25 мг/5 мл: амп. 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) конц. д/пригот. р-ра д/инф. 10 мг/2 мл: амп. 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) конц. д/пригот. р-ра д/инф. 10 мг/2 мл: амп. 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) р-р д/инъекц. 10 мг/2 мл: амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 20 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-АКРИ® (VINPOCETINE-AKRI®) таб. 5 мг: 50 шт.
• КАВИНТОН® (CAVINTON®) концентрат д/пригот. р-ра д/инф. 50 мг/10 мл: амп. 5 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 10, 20 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• КАВИНТОН® (CAVINTON®) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 25 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-АКОС (VINPOCETINE-AKOS) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВЕРО-ВИНПОЦЕТИН (VERO-VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН-ШТАДА (VINPOCETINE-STADA) таб. 5 мг: 20 или 50 шт.
• ВИНПОТРОПИЛ® (VINPOTROPILE) капс. 5 мг+400 мг: 15, 20, 30, 50, 60, 90 или 100 шт.
• КАВИНТОН® (CAVINTON®) концентрат д/пригот. р-ра д/инф. 10 мг/2 мл: амп. 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• БРАВИНТОН (BRAVINTONE) конц. д/пригот. р-ра д/инф. 10 мг/2 мл: амп. 5 или 10 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) таб. 5 мг: 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИНА таблетки 0.005 г (VINPOCETINE tablets 0.005) таб. 5 мг: 20, 30 или 50 шт.
• ВИНПОЦЕТИН (VINPOCETINE) конц. д/пригот. р-ра д/инф. 10 мг/2 мл: амп. 10 шт.

Квинард Н инструкция по применению

Производитель  
Международное название Quinapril
Код АТС CСредства, влияющие на сердечно-сосудистую систему C09Средства, действующие на ренин-ангиотензиновую систему C09BКомбинированные препараты ингибиторов апф C09BAИнгибиторы апф и диуретики C09BA06Хинаприл в комбинации с диуретиками
Фармакотерапевтическая группа Ингибиторы АПФ.
Регистрация № UA/5576/01/01 от 15.12.2006 до 15.12.2011. Приказ № 834 от 15.12.2006

Загальна характеристика

Основні фізико-хімічні властивості

таблетка 10/12,5 мг – рожева, овальна двоопукла таблетка з розподільною рискою з обох сторін, з видрукованою буквою «І» з одного боку;

таблетка 20/12,5 мг – рожева, овальна двоопукла таблетка з розподільною рискою з обох сторін, з видрукованою буквою «І» з одного боку;

таблетка 20/25 мг – рожева, кругла двоопукла таблетка з розподільною рискою з обох сторін, з випечатаною буквою «І» з одного боку.

Склад

1 таблетка містить

квінаприлу гідрохлориду 10 мг
гідрохлортіазиду 12,5 мг
або  
квінаприлу гідрохлориду 20 мг
гідрохлортіазиду 12,5 мг
або  
квінаприлу гідрохлориду 20 мг
гідрохлортіазиду 25 мг

допоміжні речовини: магній вуглекислий важкий, кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль желатинізований, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза, титану діоксид , макрогол , заліза оксид жовтий заліза оксид червоний, барвник 20B24593 рожевий.

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Квінаприл і діуретики.

Код АТС С09В A06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Квінард Н є фіксованою комбінацією інгібітору АПФ – Квінаприлу та діуретика – гідрохлортіазиду. Одночасне застосування цих препаратів знижує кров’яний тиск в більшому ступені ніж при монотерапії. Квінаприл, як і інші інгібітори АПФ, протидіє втраті калію, спричиненій гідрохлортіазидом.

Квінаприл є пролікарським засобом, який гідролізується до активного метаболіту квінаприлату, інгібітору ангеотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ) крові і тканин пролонгованої дії. АПФ каталізує перетворення неактивного ангеотензину І в активний ангіотензин ІІ, який має судинозвужувальну дію. Пригнічення АПФ призводить до зниження ангеотензину ІІ, зменшення секреції альдостерону, можливо, що препарат також інгібує метаболізм брадикиніну. У клінічних дослідженнях квінаприл виявився нейтральним до ліпідів і не виказував негативного впливу на метаболізм глюкози. Квінаприл знижує загальний периферичний опір судин а також опір ниркових артерій.

Взагалі немає клінічно помітних змін в нирковому кровообігу або клубочковій фільтрації. Квінаприлат діє на кров’яний тиск в положенні лежачи, сидячи та стоячи. Пік ефекту спостерігається через 2 – 4 години після прийому рекомендованої дози. У деяких пацієнтів максимальний ефект зниження тиску крові наступає через 2 – 4 тижня лікування. В експериментах на тваринах був показаний ефект зменшення гіпертрофії лівого шлуночка при лікуванні квінаприлом при гіпертензії.

Гідрохлортіазид: є тіазидним діуретиком і антигіпертензивним агентом, що підвищує ренін плазми крові. Гідрохлортіазид знижує ниркову реабсорбцію електролітів в дистальному сегменті петлі Генле і підвищує екскрецію натрію, хлору, калію, магнію, бікарбонату і води. Екскреція кальцію може знижуватись. Одночасне застосування квінаприлу і гідрохлортіазиду призводить до потужнішого гіпотензивного ефекту, ніж при застосуванні цих препаратів у монотерапії.

Фармакокінетика.

Біодоступність активного метаболіту, квінаприлату в межах 30 – 40 % від прийнятої внутрішньо дози. Пік плазмової концентрації настає приблизно за 2 години після прийому. Абсорбція квінаприлу не пов’язана з прийомом їжі, але занадто жирна їжа може затримати всмоктування препарату. Приблизно 97 % препарату зв’язується з білками крові. При повторному застосуванні період напіввиведення квінаприлату становить приблизно 3 години. Стабільний ефект досягається протягом 2 – 3 діб. Квінаприлат в основному екскретується в незмінному стані через нирки. Кліренс дорівнює 220 мл/хв. діаліз суттєво не впливає на елімінацію квінаприлу. У пацієнтів з нирковою недостатністю квінаприл не виявлявся в діалізаті, квінаприлату було виявлено 2,5 % від дози в діалізаті після перитонеального діалізу і 5,4 % після гемодіалізу.

У пацієнтів з нирковою недостатністю подовжується період напіввиведення і плазмова концентрація квінаприлату. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується концентрація квінаприлату завдяки зниженню гідролізу квінаприлу.

Гідрохлортіазид. Біодоступність гідрохлортіазиду 60 – 80 %. Препарат діє через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається через 4 години. Препарат діє протягом 6 – 12 годин.

Гідрохлортіазид виводиться незміненим через нирки. Період напіввидення з плазми крові – 10 годин.

У пацієнтів з порушенням функції нирок період напівжиття може бути подовженим.

Показання для застосування

· Артеріальна гіпертензія

Спосіб застосування та дози

Дозу препарату визначає лікар. Застосовується внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Дозу визначають індивідуально.

Дорослі: звичайно доза становить 1 таблетка 1 раз на добу. При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв. препарат застосовувати не рекомендується. Хворим з тяжкими порушеннями функції нирок призначають петльові діуретики.

При легкому або помірному ступені порушення функції нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв. креатинін сироватки крові приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза Квінарду Н.

При порушенні функції печінки доза не потребує корекції. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливіші до дії препарату, внаслідок уповільненого метаболізму.

Побічна дія

Під час лікування квінаприлом та іншими інгібіторами АПФ спостерігали такі побічні реакції з наступною частотою: дуже часті (>1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (>1/1000, <1/100), рідкі (>1/10000, 1<1000), дуже рідкі (<1/10000), в тому числі і окремі повідомлення.

Можливі такі небажані медикаментозні реакції:

· з боку системи крові та лімфатичної системи:

рідкі: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту;

дуже рідкі: пригнічення кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання;

· метаболічні та харчові порушення;

дуже рідкі: гіпокаліємія;

· з боку нервової системи та психічних розладів:

часті: запаморочення, головний біль;

нечасті: зміни настрою, парестезії, порушення смаку, порушення сну;

· з боку серцево-судинної системи:

часті: ортостатичні ефекти (в тому числі гіпотонія);

нечасті: вірогідно, за рахунок дуже низького тиску у пацієнтів з високим ступенем ризику, відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда та інсульт мозку, хвороба Рейно;

· з боку дихальної системи:

часті: кашель;

нечасті: риніт;

дуже рідкі: бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія;

· з боку шлунково-кишкового тракту:

часті: пронос, блювання;

нечасті: нудота, біль в животі, порушення травлення;

рідкі: сухість у роті;

дуже рідкі: панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність;

· з боку шкіри:

нечасті: висип, свербіж;

рідкі: гіперчутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кропів’янка, алопеція, псоріаз;

дуже рідкі: потіння, пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

Спостерігали симптомокомплекс, що включає в себе один або більше з наступних симптомів: підвищення температури, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний результат тесту на антинуклеарні антитіла, прискорене ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз. Можливі висипи, фоточутливість або інші прояви з боку шкіри;

· з боку сечовивідної системи:

рідкі: ушкодження ниркової функції, уремія;

дуже рідкі: гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія;

· з боку репродуктивної системи і грудних залоз:

нечасті: імпотенція;

рідкі: гінекомастія;

· загальні реакції та стани:

нечасті: швидка втомлюваність, астенія;

· з боку лабораторних показників:

нечасті: підвищення сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну, підвищення печінкових ферментів, гіперкаліємія;

рідкі: підвищення сироваткового білірубіну, гіпонатріємія.

При лікуванні гідрохлортіазидом спостерігали наступні небажані реакції:

· з боку системи крові: тромбоз, тромбоемболія нейтропенія, тромбоцитопенія;

· метаболічні порушення: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперурікємія, гіперкальціємія, гіперглікємія, загострення подагри;

· з боку нервової системи: запаморочення, головний біль;

· з боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, васкуліт;

· з боку шлунково-кишкової системи: геморагічний панкреатит, гострий холецистит;

· з боку зору: прогресування короткозорості;

· з боку опорно-рухового апарату: судоми литкових м’язів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної або будь-якої з допоміжних речовин препарату або до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Тяжкий ступінь ниркової недостатності (кліренс креатиніну нижче 30мл/хв./1,73 м2), анурія, подагра, виражене порушення електролітного балансу. Вагітність, період лактації.

Передозування

При передозуванні внаслідок застосування доз лікарського засобу, що значно перевищують рекомендовану, можливі тяжка артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, ступор, брадикардія, електролітні розлади та ниркова недостатність. Лікування проводять шляхом промивання шлунка (протягом 30 хвилин після прийому препарату) та прискорення виділення. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти на спину, ноги, підняти трохи догори, і негайно провести внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Слід обміркувати можливість лікування введенням ангіотензину ІІ. Брадикардію та виражені вагусні реакції можливо зняти шляхом введення атропіну. Можливо розглянути можливість використання тимчасового пейсмейкера.

Особливості застосування

Симптоматична гіпотензія.

Симптоматична гіпотензія спостерігається рідко у пацієнтів з неускладненою гіпертензією. У хворих на артеріальну гіпертензію, які приймають квінаприл, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідок зменшення об’єму рідини, наприклад, внаслідок прийому діуретиків, дієти з обмеженням кількості солі, діалізу, проносів або блювання, або за наявності ренінзалежної гіпертензії. Симптоматичну гіпотензію спостерігали у хворих з серцевою недостатністю з наявністю або без ниркової недостатності. Поява гіпотензії вірогідніша у хворих з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, що пов’язано з прийманням великих доз сольових діуретиків, гіпонатріємією або функціональною нирковою недостатністю. У хворих з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії потрібен контроль на початку терапії і при корекції дози квінаприлу та/або діуретиків. Подібний контроль необхідний і у хворих на ішемічну хворобу серця, або із захворюваннями судин мозку, у яких надмірне падіння тиску може призвести до інфаркту міокарда або мозкового інсульту.

При виникненні артеріальної гіпотензії хворого слід покласти на спину і при необхідності ввести стандартний фізіологічний розчин. Перехідна гіпотензія не є протипоказанням для приймання наступних доз, що зазвичай можуть прийматися без ускладнень після підвищення кров’яного тиску внаслідок збільшення об’єму.

У деяких хворих з серцевою недостатністю та з нормальним або низьким артеріальним тиском при застосуванні квінаприлу можливо додаткове зниження системного кров’яного тиску. Це очікуваний ефект і зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо гіпотензія перейде в симптоматичну, може виникнути потреба в зменшенні дози або припиненні приймання діуретика та/або квінаприлу.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/ гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші інгібітори АПФ квінаприл слід призначати з особливою обережністю хворим з стенозом мітрального клапана або з обструкцією вивідного відділу лівого шлуночка, як, наприклад, при стенозі устя аорти або гіпертрофічній кардіоміопатії.

Ниркова недостатність.

Під час лікування квінаприлом в комбінації з діуретиками у пацієнтів без ознак захворювання судин нирок можливе слабке підвищення значень сироваткової сечовини і сироваткового креатиніну. Цей ефект, однак, частіше зустрічається у хворих з вже існуючою нирковою недостатністю. Може бути потрібним зниження дози квінаприлу, регулярний контроль калію і креатиніну є частиною стандартного медичного спостереження у цих пацієнтів.

Серцева недостатність.

У хворих з серцевою недостатністю гіпотензія на початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до додаткового ушкодження функції нирок. У таких випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно зворотного характеру.

Двобічний стеноз ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що приймають інгібітори АПФ, виявляється підвищення значень сечовини крові і сироваткового креатиніну, зазвичай це має оборотний характер після припинення лікування. Вірогідніше це у хворих з нирковою недостатністю. За наявності вазоренальної гіпертензії ризик розвитку тяжкої гіпотензії і ушкодження нирок підвищений. У таких хворих лікування слід починати під контролем лікаря з низьких доз, з обережною корекцією дозувань. Оскільки діуретики можуть являти собою фактор, що сприяє вищезазначеному, їх приймання слід відмінити і контролювати функцію нирок протягом перших тижнів лікування квінаприлом.

У деяких хворих на артеріальну гіпертензію з невиявленим раніше захворюванням нирок відзначають підвищення значень сечовини крові й сироваткового креатиніну, зазвичай незначне і оборотне, особливо якщо квінаприл застосовували разом з діуретиком. Це найвірогідніше у хворих з нирковою недостатністю. Може виникнути необхідність зменшити дозу та/або відмінити діуретик та/або квінаприл.

Гострий інфаркт міокарда.

При гострому інфаркті міокарда лікування квінаприлом не можна починати у хворих з даними в анамнезі про дисфункцію нирок, при концентрації сироваткового креатиніну вище 177 мкмоль/л, та/або протеїнурією, що перевищує 500 мг/24 години. При розвитку ниркової дисфункції під час лікування квінаприлом (концентрація сироваткового креатиніну понад 265 мкмоль/л або коли значення у два рази перевищують значення до лікування) лікар повинен розглянути можливість відміни лікування квінаприлом.

Трансплантація нирки.

Немає досвіду застосування препарату у хворих з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки.

З цієї причини лікування квінаприлом не рекомендується.

Пацієнти на гемодіалізі.

Є повідомлення про анафілактичні реакції у хворих, що лікуються інгібіторами АПФ при проведенні гемодіалізу з використанням мембран високої проникності. В таких випадках слід обміркувати можливість використання діалізних мембран іншого виду або застосування антигіпертензивних засобів іншої групи.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.

Існують поодинокі повідомлення про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані у хворих, які лікувались інгібіторами АПФ, у т.ч. квінаприлом. Він може виникнути в будь-який момент лікування. В такому випадку приймання квінаприлу слід негайно припинити, призначити необхідне лікування і спостерігати за станом хворого до повного зникнення симптомів, перед тим як він має бути виписаний. Навіть у випадках, якщо набряк поширюватиметься тільки на язик, без наявного респіраторного дистресу можливе довготривале спостереження за хворим, оскільки лікування антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатнім.

У поодиноких випадках повідомляється про випадки смерті внаслідок ангіоневротичного набряку гортані чи язика. У хворих з ушкодженням язика, голосової щілини або гортані існує вірогідність появи затруднення дихання, особливо якщо в анамнезі є операція на дихальних шляхах. Такі випадки потребують невідкладного лікування. Воно може включати введення адреналіну та/або підтримку прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитись під постійним наглядом лікаря до повного, стійкого зняття симптоматики.

Частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку, пов'язаного із застосовуванням інгібіторів АПФ, вища у представників чорношкірого населення, ніж в інших рас.

Пацієнти, у яких в анамнезі є дані про ангіоневротичний набряк, що не пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, мають більший ризик розвитку такого набряку при лікуванні інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу LDL.

У деяких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ розвивались небезпечні для життя анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану. Цим реакціям можна запобігти, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФ перед кожним аферезом.

Десенсибілізація.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивались стійкі анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації (наприклад, отрута перетинчастокрилих). Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміни приймання інгібіторів АПФ, однак вони виникали знову при необачному поновленні приймання препарату.

Печінкова недостатність.

Рідко прийом інгібіторів АПФ зв’язували з синдромом, що починається з холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, інколи з летальним кінцем. Механізм виникнення цього синдрому нез’ясований. При появі жовтяниці або вираженому підвищенні активності печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, приймання препарату слід припинити і призначити необхідне лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, спостерігали розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У хворих з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія і агранулоцитоз мають оборотний характер після припинення приймання інгібітору АПФ. Квінаприл слід застосовувати особливо обережно у пацієнтів з ураженням колагену судин (системний червоний вовчак, склеродермія тощо), при проведенні лікування імуносупресорами, або алопуринолом, або прокаїнамідом чи за наявності комбінації цих факторів можливі ускладнення, особливо за наявності вже існуючого порушення функції нирок. У деяких з пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, окремі з них не піддаються інтенсивному лікуванню антибіотиками. При застосуванні квінаприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично перевіряти білі клітини крові і пацієнтів слід проінструктувати, щоб вони повідомляли про будь-яку ознаку інфекції.

Етнічні відмінності.

Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна дія квінаприлу менше виражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас, напевне, через частіші розповсюдження низькоренінової форми гіпертензії серед чорношкірого населення.

Кашель.

Є дані про появу кашлю після застосування інгібіторів АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний характер і припиняється після відміни препарату.

Хірургічні втручання/анестезія.

Під час великих хірургічних втручань або під час проведення анестезії із застосуванням засобів, що спричиняють атретіальну гіпотензію, квінаприл може блокувати утворення ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається гіпотензія, що, можливо, спричинена цим механізмом, то її слід коректувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові. Інгібітори АПФ можуть підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезії, та аналгетиків. При розвитку гіпотензії у хворих, яким показане хірургічне втручання або проведена анестезія, така гіпотензія може бути скоригована шляхом внутрішньовенного введення плазмозамінників.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, в тому числі квінаприл, спостерігали підвищення рівня калію в сироватці. Ризик розвитку гіперкаліємії зазвичай вище у пацієнтів з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, у хворих, які приймають одночасно калійзберігаючі діуретики, препарати калію або замінники солі, що містять калій, а також у хворих, що приймають препарати, які підвищують кількість калію в сироватці (наприклад, гепарин). Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, рекомендується періодичний контроль калію в сироватці.

Діабет.

Протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ потрібен суворий контроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовують пероральні протидіабетичні засоби або інсулін.

Літій.

Комбінувати літій і квінаприл, як правило, не рекомендується.

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід приймати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним синдромом мальабсорбції.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози для хворих від 65 років і старше не потрібно, вона може бути такою ж, як і у молодих хворих. Однак лікування доцільно починати з менших доз з урахуванням більш високої захворюваності та зниження печінкової, ниркової та серцево-судинної функцій, супутніх захворювань та застосування інших лікарських засобів.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату у дітей та підлітків не встановлена. У зв’язку з цим застосовувати у дітей та підлітків не рекомендується.

Вагітність та період лактації.

Квінаприл не можна приймати в першому триместрі вагітності. Якщо є або планується вагітність, треба якомога швидше перейти на альтернативне лікування. Контрольовані дослідження у людей не проводились, однак обмежена кількість випадків підтвердження токсичної дії інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності не показали наявності мальформацій.

Препарат протипоказаний в другому та третьому триместрах вагітності. Є дані, що тривалий прийом інгібіторів АПФ у другому і третьому триместрах вагітності призводить до фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і постнатальним ускладненням (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо квінаприл застосовувався після першого триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового дослідження функції нирок та черепа.

Немовлят які годуються материнським молоком, матері котрих приймали квінаприл, слід спостерігати на випадок розвитку гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії.

Квінаприл, що проникає через плаценту з відомим клінічним ефектом, був усунений з кровообігу немовляти за допомогою перитонеального діалізу, теоретично препарат можливо усунути шляхом обмінного переливання крові.

Період лактації.

Невідомо, чи проникає квінаприл в грудне молоко. Застосування квінаприлу в період годування груддю не рекомендується.

Керування транспортом і робота зі складними механізмами.

Квінаприл або зовсім не має впливу, або має незначний вплив на здатність керувати транспортом або працювати з технікою. Водії автотранспортних засобів повинні мати на увазі, що іноді можливі запаморочення чи швидка стомлюваність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Тетрацикліни.

Квінаприл містить магній, який при контакті з тетрациклінами формує хелатне сполучення , чим знижує їх абсорбцію. Такої комбінації слід уникати.

Калійзберігаючі діуретики, добавки або замінники солі, що містять калій.

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків (антагоністів альдостерону) або замінників солі, що містять калій, може збільшити ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів з встановленою гіперкаліємією добавки, що містять калій, слід застосовувати разом з квінаприлом дуже обережно і постійно контролювати рівень калію в сироватці.

Діуретики.

Застосування діуретика у пацієнта, який приймає квінаприл зазвичай призводить до адитивності антигіпертензивної дії. При додаванні квінаприлу до терапії пацієнтів, котрі приймають діуретики, і особливо, якщо їх приймання розпочато нещодавно, можливе різке зниження тиску крові. Ризик розвитку симптоматичної гіпотензії, пов’язаної з прийманням квінаприлу, можна знизити, відмінивши приймання діуретика до початку лікування квінаприлом.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби .

Одночасний прийом таких лікарських засобів може посилити антигіпертензивну дію квінаприлу. Комбінований прийом з нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими судинорозширювальними засобами може додатково знизити кров’яний тиск.

Літій.

Існують повідомлення про зворотне підвищення сироваткових концентрацій літію і його токсичності при одночасному прийомі літію з інгібіторами АПФ. Комбінування з тіазидними діуретиками може збільшити ризик виявлення токсичності літію або ускладнити вже існуючу інтоксикацію літієм, пов’язану з прийманням інгібіторів АПФ. Не рекомендують одночасно застосувати квінаприл і літій, однак, якщо така комбінація необхідна, слід суворо контролювати рівень літію в сироватці.

Антацидні засоби.

Одночасний прийом антацидних засобів може зменшити всмоктування квінаприлу. З цієї причини квінарнд слід приймати за 2 год. до або через 2 години після прийому антацидного препарату.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г на добу.

Довготривале застосування НПЗЗ може зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на підвищення рівня сироваткового калію і можуть призвести до порушення функції нирок. Цей ефект зазвичай має оборотний характер. Рідко можливий розвиток гострої ниркової недостатності, зокрема у хворих з вже порушеною функцією нирок – зневоднених пацієнтів та осіб літнього віку.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/анестетики.

Одночасне застосування деяких лікарських засобів для анестезії, трициклічних антидепресантів та антипсихотичних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження тиску крові.

Симпатоміметичні засоби.

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні засоби.

Епідеміологічні дослідження показали, що при одночасному прийманні інгібіторів АПФ і протидіабетичних лікарських засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні засоби) можливо посилення глюкозознижувального ефекту останніх з ризиком розвитку гіпоглікемії. Поява такого ефекту вірогідніша протягом перших тижнів комбінованого лікування або у хворих з нирковою недостатністю.

У дослідженнях фармакокінетики ніфедипін, пропранолол, циметидин, дигоксин, метоклопрамід, пропантелін або варфарин не призвели до зміни біодоступності квінаприлату.

Умови та термін зберігання

Зберігати в місцях, недоступних для дітей;

при температурі не вище 25ºС.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Термін придатності – 2 роки.

Наименование: Аспекард (Aspecard)

Фармакологическое действие:
Оказывает противовоспалительное, анальгезирующее и жаропонижающее действие, связанное с неизбирательным торможением активности ЦОГ1 и ЦОГ2, регулирующих синтез Pg. В результате не образуются Pg, обеспечивающие формирование отека и гиперальгезии. Снижение содержания Pg (преимущественно Е1) в центре терморегуляции приводит к снижению температуры тела вследствие расширения сосудов кожи и возрастания потоотделения. Обезболивающий эффект обусловлен как центральным, так и периферическим действием. Уменьшает агрегацию, адгезию тромбоцитов и тромбообразование за счет подавления синтеза тромбоксана А2 в тромбоцитах. Антиагрегантный эффект сохраняется в течение 7 сут после однократного приема (больше выражен у мужчин, чем у женщин). Снижает летальность и риск развития инфаркта миокарда при нестабильной стенокардии. Эффективен при первичной профилактике заболеваний ССС, особенно инфаркта миокарда у мужчин старше 40 лет, и при вторичной профилактике инфаркта миокарда. В суточной дозе 6 г и более подавляет синтез протромбина в печени и увеличивает протромбиновое время. Повышает фибринолитическую активность плазмы и снижает концентрацию витамин K-зависимых факторов свертывания (II, VII, IX, X). Учащает геморрагические осложнения при проведении хирургических вмешательств, увеличивает риск развития кровотечения на фоне терапии антикоагулянтами. Стимулирует выведение мочевой кислоты (нарушает ее реабсорбцию в почечных канальцах), но в высоких дозах. Блокада ЦОГ1 в слизистой оболочке желудка приводит к торможению гастропротекторных Pg, что может обусловить изъязвление слизистой оболочки и последующее кровотечение. Меньшим раздражающим действием на слизистую оболочку ЖКТ обладают лекарственные формы, содержащие буферные вещества, кишечнорастворимую оболочку, а также специальные "шипучие" формы таблеток.


Показания к применению:
Ревматизм, ревматоидный артрит, инфекционно-аллергический миокардит, перикардит, ревматическая хорея - в настоящее время не применяется. Лихорадочный синдром при инфекционно-воспалительных заболеваниях. Болевой синдром (различного генеза): головная боль (в т.ч. связанная с алкогольным абстинентным синдромом), мигрень, зубная боль, невралгия, люмбаго, грудной корешковый синдром, миалгия, артралгия, альгодисменорея. В качестве антиагрегантного ЛС (дозы до 300 мг/сут): ИБС, наличие нескольких факторов риска ИБС, безболевая ишемия миокарда, нестабильная стенокардия, инфаркт миокарда (для снижения риска повторного инфаркта миокарда и смерти после инфаркта миокарда), повторная преходящая ишемия мозга и ишемический инсульт у мужчин, протезирование клапанов сердца (профилактика и лечение тромбоэмболий), баллонная коронарная ангиопластика и установка стента (снижение риска повторного стеноза и лечение вторичного расслоения коронарной артерии), при неатеросклеротических поражениях коронарной артерии (болезнь Кавасаки), аортоартериит (болезнь Такаясу), клапанные митральные пороки сердца и мерцательная аритмия, пролапс митрального клапана (профилактика тромбоэмболии), рецидивирующие тромбоэмболии легочной артерии, инфаркт легкого, острый тромбофлебит, синдром Дресслера. В клинической иммунологии и аллергологии: в постепенно нарастающих дозах для продолжительной "аспириновой" десенситизации и формирования стойкой толерантности к НПВП у больных с "аспириновой" астмой и "аспириновой триадой".


Способ применения:
Индивидуальный. При активном ревматизме назначают в суточной дозе 5–8 г для взрослых и 100–125 мг/кг массы тела для детей; кратность применения 4–5 раза в сутки. После 1–2 нед. лечения детям уменьшают дозу до 60–70 мг/кг/сут, лечение взрослых продолжают в той же дозе; продолжительность курса лечения зависит от динамики клинических и лабораторных показателей и составляет до 6 нед. Отмена препарата производится постепенно в течение 1–2 нед. При лихорадке и болевом синдроме взрослым назначают в разовой дозе 0.25–1г. Кратность назначения — 4–6 раза в сутки. Разовая доза для детей зависит от возраста и массы тела и составляет 10–15 мг/кг; кратность назначения — до 5 раза в сутки. Продолжительность лечения не должна превышать 2 нед. Для профилактики тромбозов и эмболий назначают по 0.5 г 2–3 раза в сутки; для улучшения реологических свойств крови — 0.15–0.25 г/сут в течение нескольких месяцев. Шипучие таблетки — растворяют в 100–200 мл воды и принимают внутрь после еды. Обычно разовая доза составляет 0.25–1 г, принимают 3–4 раза в сутки. Длительность лечения от однократного приема до многомесячного курса, при продолжительном лечении необходим врачебный контроль. Разовая доза для детей в возрасте 5 лет и старше 0.25 г, 4 лет- 0.2 г, 2 лет — 0.1 г, 1 года — 0.05 г на прием.


Побочные действия:
Шум в ушах, головокружение, снижение слуха, НПВС-гастропатия (диспепсия, боли в эпигастральной области, изжога, тошнота и рвота, тяжелые кровотечения в желудочно кишечный тракт), тромбоцитопения, анемия, лейкопения, синдром Рейе, реакции гиперчувствительности (бронхоспазм, отек гортани и крапивница), формирование на основе гаптенового механизма "аспириновой" бронхиальной астмы и "аспириновой" триады, (эозинофильный ринит, рецидивирующий полипоз носа, гиперпластические синуситы); при длительном применении: интерстициальный нефрит, преренальная азотемия с повышением уровня креатинина крови и гиперкальциемией, папиллярный некроз, острая почечная недостаточность, нефротический синдром, заболевания крови, асептический менингит, усиление симптомов застойной сердечной недостаточности, отеки, повышение уровня аминотрансфераз в крови.


Противопоказания:
Гиперчувствительность, в т.ч. "аспириновая" триада, "аспириновая" астма; геморрагические диатезы (гемофилии, болезнь Виллебранда, телеангиоэктазии), расслаивающая аневризма аорты, сердечная недостаточность, острые и рецидивирующие эрозивно-язвенные заболевания желудочно кишечный тракт, тяжелые нарушения функции печени и почек, острая почечная или печеночная недостаточность, гиперурикемия, нефролитиаз, исходная гипопротромбинемия, дефицит витамина К, тромбоцитопения, тромботическая тромбоцитопеническая пурпура, беременность (I триместр), грудное вскармливание (на время лечения прекращают), детский и подростковый возраст (до 14 лет).

Передозировка:
Может возникать после однократного приема большой дозы или при длительном употреблении. Если однократная доза меньше 150 мг/кг, острое отравление считают легким, 150-300 мг/кг - умеренным и тяжелым - при употреблении более высоких доз. Симптомы: синдром салицилизма (тошнота, рвота, шум в ушах, общее недомогание, лихорадка - плохой прогностический признак у взрослых). Более тяжелое отравление - ступор, судороги и кома, некардиогенный отек легких, резкая дегидратация, нарушения КЩС (вначале - респираторный алкалоз, затем - метаболический ацидоз), почечная недостаточность и шок. Наибольший риск развития хронической интоксикации отмечается у лиц пожилого возраста при приеме в течение нескольких суток более 100 мг/кг/сут У детей и пациентов пожилого возраста начальные признаки салицилизма не всегда заметны, поэтому целесообразно периодически определять концентрацию салицилатов в крови. Уровень выше 70 мг% свидетельствует об умеренном или тяжелом отравлении; выше 100 мг% - о крайне тяжелом, прогностически неблагоприятном. При отравлении средней тяжести необходима госпитализация по крайней мере на 24 ч. Лечение: провокация рвоты, назначение активированного угля и слабительных, ощелачивание мочи (показано при уровне салицилатов выше 40 мг%, обеспечивается в/в инфузией гидрокарбоната натрия - 88 мэкв в 1 л 5% раствора глюкозы, со скоростью 10-15 мл/кг/ч), восстановление ОЦК и индукция диуреза (достигается введением гидрокарбоната в той же дозе и разведении, повторяют 2-3 раза); следует иметь в виду, что интенсивная инфузия жидкости пожилым может привести к отеку легких. Не рекомендуется применение ацетозоламида для ощелачивания мочи (может вызывать ацидемию и усилить токсическое действие салицилатов). Гемодиализ показан при уровне салицилатов более 100-130 мг%, а у больных с хроническим отравлением - 40 мг% и ниже при наличии показаний (рефрактерный ацидоз, прогрессирующее ухудшение состояния, тяжелое поражение ЦНС, отек легких и почечная недостаточность). При отеке легких - ИВЛ смесью, обогащенной кислородом, в режиме положительного давления в конце выдоха; для лечения отека мозга применяют гипервентиляцию и осмотический диурез.

Лекарственное взаимодействие:
Усиливает токсичность метотрексата, снижая его почечный клиренс, эффекты др. НПВП, наркотических анальгетиков, пероральных гипогликемических ЛС, резерпина, гепарина, непрямых антикоагулянтов, тромболитиков и ингибиторов агрегации тромбоцитов, сульфаниламидов (в т.ч. ко-тримоксазола), Т3; снижает эффект урикозурических ЛС (бензбромарон, сульфинпиразон), гипотензивных ЛС, диуретиков (спиронолактон, фуросемид). ГКС, этанол и этанолсодержащие ЛС увеличивают повреждающее действие на слизистую оболочку ЖКТ, повышают риск развития желудочно-кишечных кровотечений. Повышает концентрацию дигоксина, барбитуратов, солей Li+ в плазме. Антациды, содержащие Mg2+ и/или Al3+, замедляют и ухудшают всасывание АСК. Миелотоксические ЛС усиливают проявления гематотоксичности препарата.


Форма выпуска:
По 100 таблеток в полимерном контейнере.


Условия хранения:
в сухом, прохладном, защищенном от света месте.
Условия отпуска: без рецепта врача.


Синонимы:
Алька-Прим (Alka-Prim) Аспирин Мигрень (Aspirin Migraine) Ацетилсалициловой кислоты таблетки 0,5 г (Tabulettae Acidi acetylsalicylici 0,5 g) Анопирин (Anopyrin) Аспитрин (Aspitrinum) Ацетилсалициловой кислоты таблетки для детей 0,1 г (Tabulettae Acidi acetylsalicylici pro infantibus 0,1 g) Асколонг (Ascolong) Ацетилсалициловая кислота (Acetylsalicylic acid) Ацсбирин (Acsbirin) Аспекард (Aspecard) Ацетилсалициловая кислота (Аспирин) (Acidum acetylsalicylicum (Aspirinum)) Кислота ацетилсалициловая (Acid acetylsalicylic) Аспиватрин (Aspivatrinum) Ацетилсалициловая кислота МС (Acidum acetylsalicylicum MS) Нью-аспер (New-asperum) Аспинат (Aspinatum) Ацетилсалициловая кислота-Рос (Acid acetylsalicylic-Ros) Таспир (Taspir) Аспирекс (Aspirex) Ацетилсалициловая кислота-Русфар (Acid acetylsalicylic-Rusphar) Терапин (Terapin) Аспирин (Aspirin) Ацетилсалициловая кислота-УБФ (Acidum acetylsalicylicum-UBF) Тромбо АСС (Thrombo ASS) Аспирин Кардио (Aspirin Cardio) Ацетилсалициловой кислоты таблетки 0,25 г (Tabulettae Acidi acetylsalicylici 0,25 g) Упсарин УПСА (Upsarin UPSA).


Состав:
Таблетки белого цвета, содержащие 0,1 г ацетилсалициловой кислоты.


Дополнительно:
Длительность лечения (без консультации с врачом) должна не превышать 7 дней при назначении в качестве анальгезирующего ЛС и более 3 дней в качестве жаропонижающего. В настоящее время использование АСК в качестве противовоспалительного ЛС в суточной дозе 5-8 г ограничено в связи с высокой вероятностью развития побочных эффектов со стороны ЖКТ (НПВП-гастропатия). Перед хирургическим вмешательством, для уменьшения кровоточивости в ходе операции и в послеоперационном периоде, следует отменить прием салицилатов за 5-7 дней и поставить в известность врача. Во время длительной терапии необходимо проводить общий анализ крови и исследование кала на скрытую кровь. Детям нельзя назначать ЛС, содержащие АСК, поскольку в случае вирусной инфекции они способны увеличить риск возникновения синдрома Рейе. Симптомами синдрома Рейе являются продолжительная рвота, острая энцефалопатия, увеличение печени. Назначение таблеток после еды, тщательное их измельчение, использование таблеток с буферными добавками или покрытых специальной кишечнорастворимой оболочкой, а также одновременное использование ЛС, нейтрализующих кислотность желудочного сока, снижают раздражающее действие на ЖКТ. Обладает тератогенным влиянием; при применении в I триместре приводит к развитию расщепления верхнего неба; в III триместре вызывает торможение родовой деятельности (ингибирование синтеза Pg), преждевременное закрытие артериального протока у плода, гиперплазию легочных сосудов и гипертензию в "малом" круге кровообращения. Выделяется с грудным молоком, что повышает риск возникновения кровотечений у ребенка вследствие нарушения функции тромбоцитов. АСК даже в небольших дозах уменьшает выведение мочевой кислоты из организма, что может стать причиной развития острого приступа подагры у предрасположенных пациентов. В период лечения следует воздерживаться от приема этанола.

ЭСПАЛИПОН

Фармакологическое действие

Препарат с антиоксидантным действием, регулирующий углеводный и липидный обмен. Гепатопротектор.

Тиоктовая (α-липоевая) кислота, эндогенный оксидант, в организме образуется при окислительном декарбоксилировании альфа-кетокислот, и в качестве кофермента митохондриальных полиферментых комплексов участвует в окислительном декарбоксилировании пировиноградной кислоты и альфа-кетокислот.

По характеру биохимического действия близка к витаминам группы В. Участвует в регулировании липидного и углеводного обмена, стимулирует обмен холестерина, улучшает функцию печени. Способствует снижению концентрации глюкозы в крови и увеличению гликогена в печени, а также преодолению инсулинорезистентности. Оказывает гепатопротекторное, гиполипидемическое, гипохолестеринемическое, гипогликемическое действие. Улучшает трофику нейронов.

Шалфей - ценное лекарственное растение, которое используется как в народной, так и в традиционной медицине. Состав шалфея весьма богат, в него входят эфирное масло, флавоноиды, алкалоиды, кислоты и дубильные вещества, антиоксиданты и витамины. Благодаря совокупности этих соединений шалфей способен оказывать лечебное воздействие при различных заболеваниях.

В первую очередь нельзя не упомянуть о бактерицидных способностях шалфея. Благодаря антисептическому эффекту шалфей применяется в виде настоев и отваров внутрь или местно, также он входит в состав пастилок от кашля и боли в горле, применяется при ингаляциях.

Еще одной способностью шалфея является умение снимать воспаление. Противовоспалительное воздействие лекарственных средств из этого растения позволяет применять их при самых разных заболеваниях, сопровождающихся воспалительным процессом.
Шалфей производит легкий вяжущий и охлаждающий эффект, поэтому он мягко приглушает неприятные ощущения, такие как зуд, боль, жжение, в связи с чем используется при ангине, тонзиллите, фарингите, геморрое.

Лекарственные средства на основе шалфея способны останавливать кровотечения из капилляров и небольших сосудов. Благодаря кровоостанавливающему эффекту настои и отвары шалфея применяются местно при геморрое и повышенной кровоточивости десен.

 

Очередное свойство шалфея - способность снижать потоотделение и выводить лишнюю жидкость из организма. Поэтому его настои и отвары показано принимать при потливости и отеках.

При каких же конкретно заболеваниях, какие лекарственные средства на основе шалфея и каким образом нужно использовать?
Воспалительные заболевания дыхательной системы (фарингиты, ларингиты, ангины, трахеиты и бронхиты) лечатся настоем шалфея. Для его приготовления нужно взять 2 столовые ложки листьев шалфея и залить стаканом кипятка. Можно настаивать листья в термосе не менее одного часа или поварить на водяной бане 10-15 минут, не доводя настой до кипения. Затем процедить, добавить чистой воды для достижения начального объема(1 стакан) и принимать по 1/3 стакана за полчаса до еды 3 раза в день. Таким настоем или отваром можно полоскать горло, промывать носоглотку. Шалфей окажет бактерицидное, противовоспалительное и смягчающее воздействие, также он является неплохим отхаркивающим средством, помогающим выводить мокроту из бронхов.

Ингаляции с шалфеем при ОРЗ тоже производят на дыхательные пути положительный эффект. Делаются они следующим образом. Траву шалфея нужно распарить кипятком (получается кашицеобразная смесь) и вдыхать ее эфирное масло и фитонциды. Также ингаляции можно проводить, использую эфирное масло шалфея. Для этого в глубокую тарелку с горячей водой нужно налить до 50 капель масла шалфея, и вдыхать испаряющееся масло открытым ртом, укрывшись сверху полотенцем. Такие ингаляции эффективны при ринитах и ангинах, однако не стоит прибегать к ним при сильном кашле, так как эфирное масло шалфея может послужить раздражающим веществом.

 

Приведенный выше рецепт отвара или настоя шалфея точно таким же образом можно применять при заболеваниях желудочно-кишечного тракта - гастритах, язвенной болезни, воспалении кишечника, частых диареях. Эффективность шалфея при лечении этих заболеваний обусловлена легким вяжущим эффектом, бактерицидным действием и способностью останавливать кровотечения. Полоскания рта таким настоем помогают решить проблему повышенной кровоточивости десен, гингивитов и стоматитов.

Выше мы уже упоминали, что шалфей помогает избавиться от отеков и потливости. Это бывает особенно актуально для женщин в климактерическом периоде, когда появляются приливы и потливость, в том числе и по ночам. Избежать этих неприятных явлений можно, выпивая настой шалфея перед сном. Готовить его очень просто: 1 столовую ложку листьев нужно залить стаканом кипятка, настоять 15 минут, процедить и выпить половину.

Кстати, говоря о гинекологических проблемах, нельзя не упомянуть способность шалфея бороться с бесплодием за счет наличия фитогормонов. Впрочем, тяжелые случаи бесплодия, конечно, одним шалфеем вылечить не получится, а для нормализации работы репродуктивной системы его вполне можно использовать. Отвар готовится следующим образом: 1 чайную ложку сухого листа шалфея нужно залить стаканом кипятка и настоять в течение часа, затем процедить, разделить на 3 равные части и употребить за день. Курс такой терапии следует начать после окончания очередной менструации и продолжить 12 дней.

 

Воспалительные заболевания репродуктивной системы, такие как хронический аднексит можно попробовать лечить сидячими ваннами с шалфеем. Понадобится для приготовления такой ванны 400 грамм сухого сырья. Оно заливается четырьмя литрами кипятка и варится на среднем огне около часа. Затем этот отвар нужно настоять 24 часа, процедить и влить в теплую ванну. Принимать ванну с шалфеем нужно 10-15 минут каждые 2 дня, минимальный курс лечения составляет не менее 12 ванн и не более 16. Такие ванны помогают улучшить состояние также при артрите, тромбофлебите и радикулите.

Описанные выше рецепты отваров можно использовать при геморрое, чтобы уменьшить отек и объем геморроидальных узлов, уничтожить болезнетворных микробов и остановить кровотечения. Для этого в охлажденном настое нужно пропитать марлевую салфетку и положить ее на больное место, держать до тех пор, пока примочка не нагреется, после положить новую.

Наконец, обязательно нужно упомянуть о том, что шалфей является великолепным успокоительным средством. Он нормализует работу нервной системы, устраняет тревожность, волнения, избавляет от плохих снов. Приведенные выше рецепты настоев можно использовать и в качестве легкого седативного средства в тяжелые периоды, когда особенно много работаете и переживаете.

Противопоказаний к применению шалфея не много. В частности, его не рекомендуется принимать женщинам в период грудного вскармливания, поскольку он приводит к снижению выработки молока. Также средства с шалфеем не стоит принимать внутрь людям с воспалительными заболеваниями почек и желчного пузыря.


Просмотров 651

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!