Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Місце реєстрації зовнішньоекономічного контракту залежить від загальної вартості самого контракту і місця реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності



Для того, щоб контракт було зареєстровано в термін не більш ніж 10 робочих днів з дати подання документів

необхідно підготувати і подати до державного органу реєстрації такі документи:

1) заяву в довільній формі на офіційному бланку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – заявника за підписом його керівника;

2) інформаційну картку зовнішньоекономічного контракту встановленої форми;

3) оригінал зовнішньоекономічного контракту з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, що є частинами контракту, та його копію, завірену в установленому порядку керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (якщо зовнішньоекономічний контракт підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку);

4) оригінал іншого договору (наприклад, договір доручення, комісії, агентування, спільної діяльності та співробітництва, консигнації, дилерських чи дистриб’юторських послуг, оренди, наймання, лізингу, збереження) і його копії, завірені в установленому порядку. Ці документи подають у тому випадку, якщо суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся за реєстрацією, доручає виконання зовнішньоекономічного контракту іншому суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності України;

5) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, завірену керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

6) копію витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб’єкта господарської діяльності, завірену керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України. Її подають лише у разі попередньої поставки товару;

7) лист-погодження Мінпромполітики (у разі експорту металобрухту);

8) документ, що підтверджує оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного контракту. Відповідно до Наказу про облік контрактів вартість оформлення і видачі однієї картки реєстрації становить 365,00 грн.

67. Кредитування під заставу. Кредити в іноземній валюті суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовувати для розрахунків як з резидентами, так і з нерезидентами на території України, якщо відсутня необхідна кількість обігових коштів. Але на території України єдиним законним засобом платежу є гривня (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 №15-93, зі змінами), тому іноземна валюта, яка надходить в якості кредитів для розрахунків між резидентами, підлягає продажу на Міжбанківській валютній біржі.



Залежно від джерел кредитування, кредити в іноземній валюті умовно можна розділити на:

o внутрішні, які надаються банками-резидентами;

o зовнішні, які надаються іноземними кредиторами.

Кредити можуть використовуватися для розрахунків як з нерезидентами, так і між резидентами на території України. Отримання кредитів передбачено тільки в безготівковій формі шляхом надходження позикових коштів:

o на валютний рахунок позивача в обслуговуючий банк на території України;

o на валютний рахунок позивача, який відкрито за межами України;

o методом оплати за межами України іноземним кредитором зобов'язань резидента перед другим нерезидентом.

При отриманні кредитів від нерезидентів всі кредитні договори підлягають обов'язковій реєстрації в НБУ до моменту фактичного отримання кредиту. В іншому випадку за порушення умов реєстрації до резидентів застосовуються фінансові санкції - штраф у сумі, яка еквівалентна 1% розміру отриманого кредиту, перерахованого в національну валюту України за офіційним курсом НБУ, на день отримання кредиту.

68. Механізм банківського кредитування. Процес кредитування можна умовно розділити на ряд етапів, кожний з яких окремо забезпечує розв'язання конкретних завдань, а всі вони в сукупності спрямовані на досягнення мети банківського кредитування-отримання банківського прибутку. Процес кредитування складається з таких етапів: - підготовка та подання пакета документів у банк для отриманнякредиту; - оцінка кредитоспроможності клієнта й ризику, пов'язаного ізвидачею позички; - підготовка кредитного договору: розробка умов кредитної угоди,визначення основних параметрів позички (структурування її), проведення переговорів про умови кредиту, прийняття рішенняпро надання позички й підписання кредитної угод й; - контроль за виконанням договірних відносин та погашеннямкредиту, банківські санкції. Для одержання кредиту позичальник звертається в банк із клопотанням, в якому зазначає цільове призначення кредиту, його суму, строк користування, включаючи конкретні строки погашення, форми забезпечення кредиту, а також додає коротку характеристи­ку заходу, що кредитується, і розрахунок економічної ефективності від його запровадження. Разом із заявкою на кредит позичальник надсилає в банк для розгляду пакет документів. 1. Документи, що засвідчують право клієнта на отримання кредиту: - засвідчені нотаріально копії установчих (засновницьких) документів (статутів, положень, реєстраційних посвідчень, свідоцтв або патентів); документів, що засвідчують право власності на землю,право оренди та інші документи, що підтверджують правомочність клієнта щодо одержання кредиту; якщо позичальника обслуговуєінший банк, то він зобов'язаний подати ще картку зі зразками під­писів керівника та головного бухгалтера; виписку (довідку) про наявність коштів на рахунку, довідку про кредитну заборгованість.



Документи для визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника: - бухгалтерські та статистичні звіти, включаючи звіти про фінансовірезультати роботи та звіти про стан майна фірми, фінансові плани(бізнес-плани), декларації про доходи, а також висновки аудиторських організацій щодо фінансового стану позичальника; - коли розглядається питання про видачу кредиту на придбання майна в процесі приватизації державних і муніципальних підпри­ємств, треба подати копію договору між продавцем і покупцем, що містить відомості про продавця, покупця, посередника, найменування підприємства і його місцезнаходження, склад і ціну активів підприємства, у тому числі ціну земельної ділянки (у разі її продажу) або умови її оренди, кількість і ціну акцій акціонерного товариства, порядок передавання підприємства у власність, форму й строки платежу, взаємні зобов'язання сторін стосовно дальшого використання підприємства. Банк має право вимагати проведення експертизи проектних рішень щодо будівництва, розширення, реконструкції і технічного переозброєння об'єктів, які передбачається здійснити за участю кредитів банку, з метою недопущення інвестування в об'єкти, створення й використання яких не відповідає екологічним, сані­тарно-гігієнічним та іншим нормам, встановленим законодавством України.

 

69.Нетрадиційні форми експортного кредитування: лізинг. Одним з поширених видів кредитування учасників ЗЕД також можна виділити лізинг.
Лізинг - Надання лізингодавцем матеріальних цінностей лізингоотримувачу в оренду на різні терміни.
Своєрідність лізингових операцій у порівнянні з традиційною орендою полягає в наступному:
1) об'єкт угоди вибирається лізингоодержувачем;
2) термін лізингу менше терміну фізичного зносу устаткування (від одного року до двадцяти років) і наближається до терміну податкової амортизації (3-7 років);
3) після закінчення строку контракту клієнт може продовжити оренду за пільговою ставкою або придбати орендоване майно за залишковою вартістю;
4) у ролі лізінгодадетеля звичайно виступає фінансова установа - лізингова компанія.
Орендні платежі виробляються щомісяця, щокварталу, або по півріччях. Ставки орендної плати встановлюються з характеру і вартості що здається внайми обладнання, терміну контракту на такому рівні, що орендна плата перевищує ціну, за якою його можна купити на звичайних комерційних умовах.
Пакет лізингових послуг включає в себе:
- організацію і кредитування транспортування;
- монтаж, технічне обслуговування і страхування об'єктів лізингу;
- забезпечення запасними частинами, консультаційні послуги;
- організаційні, координуючі й інформаційні послуги.
Види лізингових операцій:
1. Виходячи з особливостей організації відносин між лізингоодержувачем та лізингодавцем розрізняють:
- прямий лізинг (виробник або власник майна сам виступає лізингодавцем);
- непрямий лізинг (здача в оренду через третю особу).
2. За методом кредитування:
- терміновий лізинг (одноразова оренда);
- поновлюваний лізинг (договір поновлюється після закінчення першого терміну).
3. За зворотності:
- операційний лізинг (підприємство укладає лізинговий контракт, не маючи наміру купувати об'єкт у власність);
- фінансовий лізинг (фірма поєднує оренду з подальшим викупом об'єкта за залишковою вартістю в найбільш слушний момент, коли вона буде значно нижче ринкової вартості аналогічного об'єкта).
4. По відношенню до орендованого майна виділяють:
- договір чистого лізингу, коли додаткові видатки з обслуговування орендованого майна бере на себе лізингоодержувач;
- договір повного лізингу, за яким орендодавець бере на себе технічне обслуговування і інші витрати, пов'язані з використанням майна лізингу.
5. В залежності від особливостей здається в оренду об'єкта:
- лізинг рухомого майна;
- лізинг нерухомого майна.
Період лізингу - Термін дії лізингового контракту, протягом якого здані в лізинг засоби виробництва перебувають на балансі лізингодавця, а лізингоодержувач використовує їх у своїй господарській діяльності, виплачуючи лізингової компанії встановлені платежі.
Розрізняють первинний і вторинний періоди лізингу. Первинний період - основний період дії контракту, коли лізингоодержувач ще не виплатив лізингової компанії повну суму амортизаційних відрахувань і нарахованих відсотків.
Вторинний період - коли лізингоодержувач повністю розплатився з лізинговою фірмою, але не отримав право власності на об'єкт лізингу. При цьому лізингоодержувач продовжує експлуатацію устаткування зі сплатою відсотків за символічною ставкою.

 

70. Міжнародний кредит: його функції та види. Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотків. Кредиторами і позичальниками виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні і фінансові організації. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків. Інтенсифікація світогосподарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення обсягів, подовження і диференціацію термінів міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит виконує певні функції, які відображають специфіку руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин:

1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал потрапляє в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків. Тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток і підвищенню його маси.

2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На основі міжнародного кредиту виникли кредитні кошти міжнародних розрахунків — векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків.

3. Прискорення концентрації і централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн.

За джерелами розрізняються внутрішнє, іноземне та змішане кредитування й фінансування зовнішньої торгівлі. Вони тісно взаємозв'язані й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, включаючи виробництво експортного товару, перебування його в шляху і на складі, у тому числі за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва і споживання. Чим ближче товар до реалізації, тим сприятливіші, як правило, для позичальника умови міжнародного кредиту.

За призначенням залежно від того, яка зовнішньоекономічна угода покривається за рахунок позичкових коштів, розрізняють:

— комерційні кредити, безпосередньо пов'язані з зовнішньою торгівлею та послугами;

— фінансові кредити, що використовуються на будь-які інші цілі, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію;

— "проміжні" кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

Кредити за видами поділяються на: товарні (в основному надаються експортерами своїм покупцям), і валютні (видаються банками в грошовій формі). Часто валютний кредит є однією з умов комерційної справи щодо постачання устаткування і використовується для кредиту місцевих витрат на будівництво об'єкта на базі імпортного устаткування.

За валютою позики розрізняють міжнародні кредити, надані у валюті країни-позичальника чи країни-кредитора, у валюті третьої країни, а також у міжнародній рахунковій валютній одиниці, що базується на валютному "кошику" (СДР, екю та ін.).

Міжнародні кредити за термінами поділяються на:

— короткострокові — до року, іноді до 18 місяців (надкороткострокові — до трьох місяців, одноденні, тижневі);

— середньострокові — від року до п'яти років;

— довгострокові — понад п'ять років.

З погляду забезпечення кредити можуть бути бланкові та забезпечені.З погляду техніки надання розрізняють:

— фінансові (готівкові) кредити, що зараховуються на рахунок позичальника в його розпорядження;

— акцептні кредити у формі акцепту тратти імпортером або банком;

— депозитні сертифікати;

— облігаційні позики;

— консорціальні кредити тощо.

Залежно від того, хто є кредитором, кредити поділяються на:

— приватні, надані фірмами, банками, іноді посередниками (брокерами);

— урядові;

— змішані, у яких беруть участь приватне підприємство і держава;

— міждержавні кредити міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!