Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 232. Правові наслідки усиновлення



1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновле­на, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'яз­ки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. 2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання йо­го недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають уси­новити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини. 3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. 4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на ньо­го обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. 5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

 

Згідно із частиною 1 ст. 207 СК, у зв'язку з усиновленням особа приймається в сім'ю на правах сина чи дочки. Це значить, що усиновлення:

1) припиняє особисті і майнові права та обов'язки між матір'ю, батьком та дитиною, а також між дитиною та іншими родичами за походженням;

2) одночасно породжує особисті та майнові права і обов'язки між усиновленим та усиновлювачем, а також між усиновленим та родичами усиновлювача.

Усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька дитини, навіть якщо в актовому записі про народження дитини не будуть записані її батьками.

Згідно зі статтею 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей, законодавство може зберегти за батьками дитини обов'язки надавати матеріальну допомогу дитині, утримувати її, влаштувати у житті та забезпечити приданим, якщо усиновлювач не виконує якийсь із цих обов'язків. Тобто, йдеться про субсидіарний, додатковий обов'язок рідних батьків.

Такого застереження у Сімейному кодексі України немає.



Усиновлювачі одержали право на матеріальну допомогу від держави для покриття витрат на виховання та утримання дитини.

Неповне усиновлення

З точки зору інтересів баби, діда, брата, сестри за походженням, правові наслідки усиновлення їхнього внука, сестри чи брата не завжди можуть вважатися справедливими.

Приводом запровадження в Україні "неповного" усиновлення була конкретна життєва ситуація, яка сталася у Львові у 1985 р.

С. втратила дочку, яка мала двох маленьких дітей. Через деякий час батько цих дітей Р. одружився Оскільки на усиновлення згоди баби не вимагається, виникла реальна загроза іншої драми: припинення між нею та внуками правового зв'язку, а отже, юридичного права на спілкування з ними та права брати участь у їх вихованні.

"Неповне" усиновлення, що встановлене у частині 3 ст. 232 СК, пов'язане з трьома передумовами:

1) смертю (оголошенням померлим) одного з батьків дитини або визнанням його недієздатним;

2) вступом у повторний шлюб другого з батьків;

3) усиновленням дитини другою дружиною (другим чоловіком) батька (матері) дитини.

Отже, якщо б дружина Р. забажала усиновити його дітей, С. мала б право подати до суду заяву про збереження між нею та внуками правового зв'язку, тобто взаємних особистих та майнових прав і обов'язків.

Правовий зв'язок усиновленої дитини може бути збережений лише з найближчими родичами: бабою, дідом, рідними братами та сестрами.

Норма частини 2 ст. 232 СК - це лише "перша ластівка". Немає сумніву в тому, що життя викличе потребу розширення сфери неповного усиновлення505.

 

60.Окрім загального правила, з набранням СК України чинності визначається світова практика можливості усиновлення не тільки дитини, але й повнолітньої особи. Підстави для такого усиновлення можуть бути різноманітні, однак вони не повинні суперечити загальним завданням усиновлення як правового інституту.



Повнолітня особа може бути усиновленою, тільки якщо вона не має матері або батька чи, будучи дитиною (до досягнення повноліття), була позбавлена їхнього піклування. Однак усиновлення повнолітніх осіб слід визнати не як правило, а як виняток. Тому суду, який вирішуватиме питання щодо усиновлення, закон встановлює додаткові умови, а також окреслює додатковий обсяг обставин, котрі необхідно встановити під час розгляду справи.

Такими чинниками є:

- винятковість, тобто необхідно довести суду необхідність проведення усиновлення, а також неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яка бажає усиновити, та особою, котру бажають усиновити (одруження, складання заповіту на користь цієї особи). При цьому здійснення усиновлення не повинно обумовлюватися досягненням іншого правового наслідку, ніж правового оформлення, можливо, вже наявного фактичного родинного зв'язку;

- врахування сімейного стану особи, яку бажають усиновити, а саме наявність батьків або їхнього піклування;

- врахування сімейного та родинного стану особи, яка бажає усиновити повнолітню особу. Тобто до уваги судом повинні бути взяті наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Це може послужити підставою визнати необхідність здійснення усиновлення, зважаючи на природне бажання особи продовжити рід, передати справу та ін. Закон безпосередньо не встановлює заборону на усиновлення повнолітньої особи особою, яка вже має власних дітей, але цей фактор повинен враховуватися судом. При цьому можуть братися до уваги обставини, котрі визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями (напр., у порядку усунення від спадщини);

- невичерпність обставин, які можуть враховуватися судом. Тобто врахування (розширення) обставин, які повинні враховуватися судом при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи, визначається у кожному конкретному випадку.

Обставини, на які слід звернути увагу при усиновленні повнолітньої особи, зазначені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав". Серед таких обставин вказано, зокрема, необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично). Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.

 

 

61. Скасування усиновлення

 

Окрім визнання усиновлення недійсним законодавство передбачає можливість скасування усиновлення (ст. 238 СК України). Як і визнання усиновлення недійсним, скасування його може бути проведене лише за рішенням суду. Водночас передбачені законом підстави скасування усиновлення є іншими порівняно з підставами визнання усиновлення недійсним.

 

Якщо визнання усиновлення недійсним в кожному окремому випадку слід розглядати як санкцію за допущене в ході здійснення усиновлення порушення законодавства (передбачених законом умов усиновлення), то скасування усиновлення слід розцінювати як необхідний регулятивно-правовий захід, здійснений судом з метою забезпечення інтересів усиновленого, а також усиновлювача. Права та обов’язки, що виникли у зв’язку із усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє, починаючи від дня набрання чинності рішенням суду. Певний час, тобто з набрання чинності рішенням суду про усиновлення і до набрання чинності рішенням суду про його скасування, усиновлення вважається дійсним, але з тих чи інших причин мети забезпечення інтересів дитини, стабільних та гармонійних умов її життя не досягнуто. Відповідно до ст. 240 СК України право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла 14 років.

 

Згідно з правилом ст. 238 СК України, скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Після цього усиновлення може бути скасоване, якщо протиправна поведінка усиновленого (усиновлювача) загрожує життю та здоров’ю усиновлювача (усиновленого) або інших членів сім’ї. Цей виняток із загального правила — єдиний у чинному законодавстві. Як відомо, воно допускає усиновлення повнолітніх осіб. Скасування усиновлення повнолітньої особи також допускається. Усиновлення її може бути скасоване судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

 

Відповідно до ст. 238 СК України усиновлення скасовується, якщо:

 

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейне виховання;

 

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

 

3) між усиновлювачем і дитиною склалися незалежно від волі усиновлювача стосунки, які унеможливлюють їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

 

Факт скасування усиновлення відновлює права та обов’язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням. З дня набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо — на опікування органу опіки та піклування.

 

Особливими є правові наслідки скасування усиновлення у разі, якщо воно визнано таким, що суперечить інтересам дитини, не забезпечило їй сімейного виховання (п.1 ч. 1 ст. 238 СК України). У разі скасування усиновлення з цієї підстави, якщо дитина не передається, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення. Крім того, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що вона може надавати матеріальну допомогу.

 

У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв’язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім’я, по батькові, які вона мала до усиновлення (ч. 5 ст. 239 СК України). Після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення суд у місячний строк зобов’язаний надіслати копію рішення до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. На підставі рішення суду про скасування усиновлення державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

 

 

62.

Недійсним (незаконним) може бути визнане усиновлення, проведене з порушенням вимог, передбачених законом. Лише суд може визнати усиновлення недійсним і лише за наявності підстав, передбачених ст. 236 СК України.

 

Право на звернення до суду з позовом про визнання усиновлення недійсним має усиновлена дитина, яка досягла 14 років, повнолітня усиновлена особа. Окрім усиновленого, таким правом наділяються батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор.

 

Важливо відзначити, що рішення суду про визнання усиновлення недійсним має зворотну силу, тобто усиновлення анулюється з моменту його здійснення. Права та обов’язки між усиновлювачем та усиновленим анулюються з моменту їх виникнення (з часу набрання судовим рішенням законної сили).

 

За загальним правилом, встановленим ст.ст. 217-218 СК України, усиновлення здійснюється зі згоди батьків дитини та зі згоди самої дитини. Тому усиновлення визнається недійсним, якщо воно було проведено без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною. Недійсним визнається також усиновлення, за якого усиновлювач не бажав настання прав та обов’язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення). Фіктивне усиновлення формально хоча й відповідає вимогам закону, але не ставить за мету встановлення передбачених законом відносин по усиновленню і не приводить до передбачених законодавством позитивних змін у реальному житті дитини. Як правило, фіктивне усиновлення використовується як засіб для незаконного набуття усиновлювачем тих чи інших прав (наприклад, права на житлову площу, на допомогу по багатодітності тощо). Для визнання усиновлення недійсним за цією підставою важливо, щоб фіктивність усиновлення була доведена при розгляді справи у суді. Усиновлення може бути визнане недійсним, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів. Такими можуть бути: акт обстеження сімейно-побутових умов, довідка про стан здоров’я усиновлювачів, письмова згода батьків на усиновлення дитини та інші документи, які були покладені в основу рішення суду про усиновлення. Підробка вказаних документів може полягати як у повному виготовленні фальшивого документа, так і у внесенні до нього завідомо неправдивих відомостей, завдяки яким був здійснений факт усиновлення.

 

Недійсним також може бути визнане усиновлення у разі, якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з них, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

 

Підставою для визнання усиновлення недійсним є відсутність згоди на усиновлення: другого з подружжя при усиновленні одним із них (ст. 220 СК України); опікуна або піклувальника (органу опіки та піклування) при усиновленні дитини, над якою встановлена опіка або піклування (ст. 221 СК України); закладу охорони здоров’я або навчального закладу при усиновленні дитини, яка не має батьків і перебуває в цих закладах (ст. 222 СК України).

 

У разі визнання усиновлення недійсним права та обов’язки, які виникли раніше (в момент здійснення усиновлення) і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини (особисті немайнові та майнові), припиняються. Одночасно відновлюються і права та обов’язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 237 СК України у разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім’я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право й надалі іменуватися прізвищем, ім’ям та по батькові, які вона одержала у зв’язку з усиновленням.

 

Закономірним і важливим є питання щодо вирішення подальшої долі дитини у разі визнання усиновлення недійсним. Згідно із законом дитина, яка не досягла 14 років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм, а якщо це неможливо — органу опіки та піклування.

 

Якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем. Строк сплати аліментів — не більш як два роки. Умовою такої сплати є можливість усиновлювача надавати матеріальну допомогу.

 

Визнання усиновлення недійсним передбачає необхідність поновлення актового запису народження особи, яка була усиновлена. Після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним, суд у місячний строк зобов’язаний надіслати копію рішення до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

 

Державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про визнання усиновлення недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

 

Отже, визнання усиновлення недійсним означає, що відносини по усиновленню взагалі не існували, тобто жодних прав і обов’язків між усиновителем та його родичами, з одного боку, та дитиною — з іншого, не виникало.

 

 

63.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав

 

Якщо усиновлювач був записаний матір’ю (батьком) усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, визначених у ст. 164 СК України. Таким чином, ст. 242 СК України передбачає можливість позбавлення усиновлювача батьківських прав, якими він був наділений у результаті здійснення усиновлення відповідно до закону.

 

Застосування до усиновлювача такої санкції, як позбавлення батьківських прав, допускається лише у судовому порядку. Крім того, виходячи зі змісту вищенаведеної норми, позбавлення усиновлювача батьківських прав передбачає необхідність попереднього запису його матір’ю, батьком усиновленої ним дитини та наявність хоча б однієї із передбачених законом підстав позбавлення батьківських прав. Статтею 164 СК України суду надано право постановити рішення про позбавлення усиновлювача (усиновлювачів) батьківських прав, якщо він:

 

- не забрав дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявив щодо неї батьківського піклування;

 

- ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

 

- жорстоко поводиться з дитиною;

 

- є хронічним алкоголіком або наркоманом;

 

- вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва;

 

- засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення усиновлювача батьківських прав мають батьки, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Такий висновок можна зробити, виходячи зі змісту ст. 165 СК України.

 

У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені ст. 166 С К України. Особа, позбавлена батьківських прав:

 

а) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

 

б) перестає бути законним представником дитини;

 

в) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

 

г) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

 

д) не може мати в майбутньому майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

 

е) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Законодавець встановлює важливе правило, відповідно до якого у разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах (ч. 2 ст. 242 СК України).

 

Усиновлювач (усиновлювачі), позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, як змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, а також обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

 

Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до положень ст. 169 СК України. Закон не дозволяє їх поновлення, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним у судовому порядку, а також у разі, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

 

Позбавлення усиновлювача батьківських прав здійснюється з метою захисту інтересів дитини. Покладаючи в основу саме її інтереси, можна відзначити кілька відмінних ознак між інститутами позбавлення усиновлювача батьківських прав та скасування усиновлення:

 

1) у разі позбавлення усиновлювача батьківських прав законом допускається їх поновлення відповідно до вимог, передбачених ст. 169 СК України. При скасуванні усиновлення закон не передбачає можливості його поновлення;

 

2) при позбавленні усиновлювача батьківських прав дитина залишається у його родинному середовищі, а отже, має шанс на піклування з боку «законних» діда (баби) та на аліменти від них. Скасування усиновлення позбавляє дитину такої можливості;

 

3) позбавлення батьківських прав не припиняє правового зв’язку між усиновлювачем і дитиною, а скасування усиновлення передбачає його припинення;

 

4) позбавлення батьківських прав не виключає дитину з числа спадкоємців за законом, скасування усиновлення цього не передбачає;

 

5) у разі позбавлення батьківських прав дитина може бути залишена у квартирі усиновлювача, а він сам виселений із неї. При скасуванні усиновлення такий наслідок неможливий.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!